Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №560/19631/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19631/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

19 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. Позивачка звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував їй страховий стаж, у зв`язку з чим порушив право позивача на пенсійне забезпечення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. 7 січня 2026 року рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.

4. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №221350006469 від 22.09.2025.

5. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.07.1995 по 20.01.2002 та призначити і виплачувати пенсію за віком з 01.03.2025 року.

6. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі в розмірі 1211 (одна тисячя двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Апелянт ГУ ПФУ в Хмельницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.03.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

9. Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

10. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №221350006469 від 22.09.2025 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до частини статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутній необхідний страховий стаж 32 роки.

11. У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 28 років 2 місяці 15 днів.

12. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №221350006469 від 22.09.2025 до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно записам трудової книжки НОМЕР_1 :

- з 01.07.1995 по 20.01.2002, оскільки наявне виправлення дати звільнення з роботи та великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи;

- період роботи згідно уточнюваної довідки №9 від 03.06.2025 року, оскільки вона потребує перевірки обґрунтованості видачі та достовірності поданих відомостей;

- період роботи згідно уточнюваної довідки №8 від 12.05.2025 року про реорганізацію підприємства, оскільки вона не містить посилання на відповідні рішення чи розпорядження.

13. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ.ДЖЕРЕЛА ПРАВА, АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

14. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

16. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

17. Спірним у даній справі є неврахуванням пенсійним органом до страхового стажу позивача періодів роботи згідно записам трудової книжки НОМЕР_1 з 01.07.1995 по 20.01.2002, оскільки наявне виправлення дати звільнення з роботи та великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи.

18. Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого пенсійного віку і мають необхідний для призначення пенсії страховий стаж.

19. Статтею 9 Закону України №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

20. Згідно ч.1 ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

21. Як слідує з оскаржуваного рішення, саме відсутність необхідного стажу стала підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.

22. Згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

23. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV).

24. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

25. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

26. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

27. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

28. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

29. Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

30. Відмовляючи апелянт при розгляді заяви про призначення пенсії в рішенні про відмову у призначенні пенсії №221350006469 від 22.09.2025 вказано, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, страховий стаж позивача складає 28 років 2 місяці 15 днів. До страхового стажу, згідно наданих документів не враховано періоди роботи за записами в трудовій книжці з 01.07.1995 по 20.01.2002, оскільки наявне виправлення дати звільнення з роботи та великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи.

31. Посилання апелянта на неточності в заповненні трудової книжки позивача є безпідставними, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

32. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

33. Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладена правова позиція, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

34. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин Апеляційний Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

35. Тому, рішення апелянта щодо відмови у зарахуванні позивачу страхового стажу підставою прийняття якого, стало те, що у трудовій книжці наявне виправлення дати звільнення з роботи та великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи, є протиправними.

36. При цьому Апеляційний Суд враховує правові висновки Верховного Суду, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова № 687/975/17 від 21.02.2018).

37. Отже, перевіривши в сукупності підстави прийняття рішення про відмову апелянта у зарахуванні позивачу страхового стажу №221350006469 від 22.09.2025, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

38. Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, суд першої інстанції правильно зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.07.1995 по 20.01.2002 на посаді продавця в магазині "Рось" дочірньої фірми "Рось" та здійснити нарахування і виплату пенсії за віком з 01.03.2025 року.

ІV. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

39. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

40. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

44. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М.

Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.