Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №734/5184/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 734/5184/25 Суддя (судді) першої інстанції: Іванюк Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Златіна С.В.,

суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - старшого сержанта поліції, поліцейського відділення №1 (с-ще Козелець) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Желіби Володимира Олексійовича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач; ГУ НП в Чернігівській області), за участі третьої особи - старшого сержанта поліції, поліцейського відділення №1 (с-ще Козелець) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Желіби Володимира Олексійовича (далі - третя особа; старший сержант поліції Желіба В.О.), в якому просив: скасувати постанову поліцейського (смт.Козелець) ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції Желіби Володимира Олексійовича серії ЕНА №6198856 від 21 листопада 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 340 грн та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення згідно пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що постановою старшого сержанта поліції Желіби Володимира Олексійовича серії ЕНА №6198856 від 21 листопада 2025 року його, позивача, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за частиною першою статті 121 КпАП України за те, що 21 листопада 2025 року о 22:04 годині в селищі Козелець по вул. Свято-Преображенській, 7, керував транспортним засобом ВАЗ 2109 номерний знак НОМЕР_1 у темну пору доби з несправним заднім лівим габаритним вогнем, чим порушив вимоги пункту 31.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). Позивач вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вказане порушення є необгрунтованою, неправомірною та такою, що підлягає скасуванню. При цьому позивач зазначає, що перед початком руху 21 листопада 2025 року він виконав вимогу пункту 2.3 «а» ПДР, згідно з якою водій зобов`язаний перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан транспортного засобу. Усі габаритні вогні, включно із заднім лівим, працювали справно. Під час руху автомобілем позивач наїхав на дорожню нерівність, після чого задній лівий габаритний вогонь перестав функціонувати. З огляду на конструктивні особливості транспортного засобу водій, який перебуває за кермом, фізично позбавлений можливості бачити стан задніх габаритних вогнів під час руху. Під час розмови з поліцейським позивач надав пояснення щодо раптового характеру виникнення несправності, виконання ним вимог пункту 2.3 «а» ПДР перед виїздом та готовності діяти відповідно до пункту 31.5 ПДР, однак працівником поліції ці пояснення та пропозиції щодо усунення несправності були проігноровані та відхилені без належного обґрунтування, що становить порушення процесуальних гарантій, передбачених статтею 268 КПАП України.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2026 року у справі № 734/5184/25 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вказане судове рішення обґрунтовано тим, що аналіз положень ПДР України свідчить про те, що при тій несправності, яка була наявна у транспортному засобі позивача, останній міг продовжувати рух лише за умов дотримання вимог пунктів 9.9 і 9.11 ПДР України, однак такого не встановлено. Суд зазначив, що умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КпАП України є встановлення факту керування транспортним засобом із технічною несправністю, а саме несправним зовнішнім світловим приладом. Суд звернув увагу, що вина у адміністративному правопорушенні, передбаченому частиною першою статті 121 КпАП України, може бути виражена як у формі умислу, так і у формі необережності, а адміністративне стягнення за частиною першою статті 121 КпАП України накладається, серед іншого, саме за керування водієм транспортним засобом, що має інші технічні несправності.

Не погоджуючись з рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що перед початком руху 21 листопада 2025 року він виконав вимогу пункту 2.3 «а» ПДР, якою передбачено обов`язок водія перед початком руху перевірити та забезпечити технічно справний стан транспортного засобу. Усі габаритні вогні, включно із заднім лівим, працювали справно.

Позивач відмітив, що після пред`явлення позивачем документів поліцейський миттєво виніс оскаржувану постанову.

ОСОБА_1 додатково зазначив, що він, керуючись пунктом 31.5 ПДР, висловив бажання та готовність усунути виявлені порушення або рухатися найкоротшим шляхом до місця усунення несправності.

Апелянт також просить суд врахувати, що він усунув несправність заднього лівого габаритного вогню на місці зупинки, що підтверджується відеозаписом з пристрою позивача.

Водій транспортного засобу також підкреслив, що особа, яка перебуває за кермом, фізично позбавлена можливості бачити стан задніх габаритних вогнів під час руху; автомобіль ВАЗ 2109 не обладнаний системою автоматичної діагностики цілісності зовнішнього освітлення, яка б виводила сигнал на панель приладів; водій, перебуваючи за кермом та дивлячись на дорогу фізично не може бачити задню частину свого автомобіля.

Підсумовуючи, позивач зазначив, що наявність технічної несправності під час руху, яка виникла раптово і про яку водій очевидно не знав, не виявив під час руху, не утворює складу адміністративного правопорушення, оскільки відсутня вина.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу і пояснень третьої особи у встановлений судом строк не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.02.2026 року о 14:40 год.

Апелянт у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явились про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавали.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши правову позицію позивача під час судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2026 року - без змін, мотивуючи це наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2025 року о 22:04 годині в селищі Козелець по вул. Свято-Преображенській, 7, наряд СРПП ВП №1 (Козелець) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області виявив водія транспортним засобом ВАЗ 2109 номерний знак НОМЕР_1 , в особі ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом у темну пору доби з несправним заднім лівим габаритним ліхтарем.

Постановою старшого сержанта поліції Желіби Володимира Олексійовича серії ЕНА №6198856 від 21 листопада 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за частиною першою статті 121 КпАП України за те, що 21 листопада 2025 року о 22:04 годині в селищі Козелець по вул. Свято-Преображенській, 7, керував транспортним засобом ВАЗ 2109 номерний знак НОМЕР_1 у темну пору доби з несправним заднім лівим габаритним вогнем, чим порушив вимоги пункту 31.1 ПДР України.

Вважаючи винесену службовою особою ГУ НП в Чернігівській області постанову серії ЕНА №6198856 протиправною, ОСОБА_1 звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII)

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).

Відповідно до пункту 1.1 ПДР ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Нормами статті 222 КпАП України встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (в тому числі і частина перша статті 121 КпАП України).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовину відпрацьованих газах транспортних засобів),частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121,статтями 121-1,121-2,частинами першою, другою і третьою статті122,частиною першою статті 123,статтею 124-1,статтями 125,126,частинами першою, другою і третьою статті127,статтями 128,129,статтею 132-1,частинами шостою і одинадцятою статті 133-1,частинами першою, другою і третьою статті140 КпАП України, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КпАП України.

Тобто, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх процесуальних обов`язків передбачених законом.

Пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КпАП України, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами статті 276 КпАП України.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КпАП України. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.

Частиною першою статті 9 КпАП України встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно частини першої статті 121 КпАП України керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КпАП України), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною першою статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року в справі №524/9716/16-а, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити інформацію про будь-яку фіксацію правопорушення.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На підтвердження притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем надано відеозапис руху транспортного засобу марки «ВАЗ 2109» з номерним знаком « НОМЕР_1 », яким зафіксовано несправність заднього лівого габаритного вогню на транспортному засобі позивача.

Колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду також було досліджено відеозапис, який наданий позивачем, та встановлено, що позивач усунув несправність заднього лівого габаритного вогню безпосередньо на місці зупинки працівником поліції транспортного засобу марки «ВАЗ 2109» з номерним знаком « НОМЕР_1 ».

Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 121 КпАП України настає, зокрема, за несправність зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Відповідно до пункту 2.3 «а» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу та ін.

Згідно з пунктом 31.4. ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

31.4.3. Зовнішні світлові прилади:

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

б) порушено регулювання фар;

в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;

ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Габаритні (паркувальні, стоянкові) вогні це джерела світла в передній та задній частині автомобіля, які призначені для візуального позначення транспорту при поганій видимості або стоянці біля проїжджої частини.

Судова колегія вважає, що твердження позивача про те, що він, як водій не може контролювати справність габаритних вогнів під час руху не заслуговують на увагу, оскільки Правила дорожнього руху у відповідності до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Суд наголошує, що наявність виявленого інспекторами поліції порушення, не могло залишитися в нічний час (темну пору року) непомітним для позивача, як водія транспортного засобу, який повинен бути уважним та, виявивши несправність прийняти заходи, для їх усунення. Такі порушення створюють певного роду небезпеку не лише для водія, а для інших учасників дорожнього руху.

Суд відзначає, що у темну пору доби задній габаритний ліхтар має бути постійно увімкнений під час руху транспортного засобу на відміну від сигналу гальмування, який вмикається лише при здійсненні гальмування, у зв`язку з чим, у водія, за умов уважності, значно більша можливість своєчасно виявити несправність заднього габаритного ліхтаря, а ніж сигналу гальмування. У відповідності до вимог пункту 2.3(б) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, серед іншого, бути уважним, стежити за технічним станом транспортного засобу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що твердження позивача про відсутність у його діях вини, а отже і складу правопорушення, не заслуговує на увагу, оскільки для правової кваліфікації правопорушення за частиною першою статті 121 КпАП України не обов`язково повинна бути наявна форма вини у виді умислу (прямий чи непрямий), так само може бути наявна форма вини у виді необережності, зокрема протиправної недбалості.

Крім того, відповідно до пункту 31.1. ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 грудня 2010 року № 630 затверджений національний стандарт України з наданням чинності з 1 липня 2011 року ДСТУ 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання (далі - ДСТУ 3649:2010).

Розділом 6 ДСТУ 3649:2010 встановлені вимоги щодо безпечності технічного стану КТЗ (колісних транспортних засобів), зокрема вимоги до зовнішніх світлових приладів, а саме:

- згідно його підпункту 6.1.5, кількість, колір та наявність ПЗС (прилад зовнішній світловий) на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1;

- а у таблиці 1 (з приміткою 4) до підпункту 6.1.5 зазначено, що обов`язковим для всіх категорій КТЗ є наявність заднього габаритного ліхтаря червоного кольору у кількості 2 (два) обов`язково;

- згідно його підпункту 6.1.7.1, габаритні вогні повинні функціонувати у сталому режимі.

Наведене вище свідчить, що експлуатація транспортного засобу з непрацюючим заднім лівим габаритним вогнем є правопорушенням в розумінні Правил дорожнього руху, і тягне за собою адміністративну відповідальність за умови, що така експлуатація здійснюється у темну пору доби.

Згідно з пунктом 31.5 ПДР, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

На механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами, повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація (пункт 9.9 ПДР України).

Матеріалами справи підтверджено факт керування позивачем 21 листопада 2025 року о 22:04 по вул. Свято-Преображенська, 7 в селищі Козелець Чернігівської області автомобілем марки «ВАЗ-2109» з державним номерним знаком « НОМЕР_1 » з непрацюючим заднім лівим габаритним ліхтарем в темну пору доби, при цьому аварійна світлова сигналізація не увімкнена.

Аналіз вказаних положень ПДР України свідчить про те, що при тій несправності, яка була наявна у транспортному засобі позивача, останній міг продовжувати рух лише за умов дотримання вимог пунктів 9.9 і 9.11 ПДР України, однак такого не встановлено.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що усунення позивачем несправності заднього лівого габаритного вогню на місці зупинки транспортного засобу не є підставою, що визначена законодавством України, яка звільняє від адміністративної відповідальності; згідно пункту 31.5 ПДР, усунення вказаної вище несправності є обов`язком водія транспортного засобу.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6198856 від 21 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КпАП України, є правомірною.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки у задоволення апеляційної скарги відмовлено.

Керуючись статтями 243, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2026 року - залишити без змін.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини третьої статті 272 КАС України.

Головуючий суддя С.В. Златін

Суддя О.О. Осіпова

Суддя Є.Д. Кравченко