Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо
Дата: 15 лютого 2026 р.
Справа: №640/12056/22
Суддя: Коротких Андрій Юрійович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/12056/22 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Братиці К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
13 січня 2026 року на адресу суду надійшов відзив від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з 01 січня 2012 року перейшла на спрощену систему оподаткування, ставка єдиного податку 2 група, 20 відсотків, місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 .
Свідоцтво платника єдиного податку серія НОМЕР_2, код ЄДРПОУ 2441512306, видане ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС. Дата виписки свідоцтва 22 травня 2012 року.
Позивачка припинила діяльність фізичної особи-підприємця з 02.09.2020 року, про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності платника податків внесено запис № 20006900600030125532 від 02 вересня 2020 року.
В січні 2022 року позивачка отримала акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 22 грудня 2021 року №94183/Ж5/26-15-07-09-05/ НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2016 року по 02 вересня 2020 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 02.09.2020 року.
На підставі вказаного акта, встановлено порушення позивачем:
1) пп.49.18.5, п.49.18 статі 49 та п.п. 177.5.2. п.177.5, статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 зі змінами та доповненнями (далі ПК України), а саме неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 (ліквідаційна) роки;
2) п.177.1, п 177.2 статі 177 ПК України - занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2016 року по 02.09.2020 року у сумі 666 071,63 грн;
3) п.16 пр.1. підр.10 розділу XX ПК України - занижено та не сплачено військовий збір в розмірі 55 505,97 грн, в тому числі по періодах:
з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року - 7 929,53 грн,
2017 рік - 14 288,10 грн, 2018 рік - 14 517,84 грн, 2019 рік - 13 807,47 грн,
з 01.01.2010 року по 02.09.2020 року - 4963,03 грн.
4) ст.6. п.2 п.п. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464 від 08.07.2010 року, а саме несвоєчасне подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2014,2020 (ліквідаційний) роки, подання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки (ліквідаційний) за невстановленою формою;
5) абз. 3 п.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» від 08 липня 2010 року зі змінами та доповненнями, а саме ненараховано єдиного внеску в сумі 473 625,22 грн, в тому числі по періодах: 2016 рік у сумі 46 728,00 грн, 2017 рік у сумі 92 829,00 грн, 2018 рік у сумі 137 602,08 грн, 2019 рік у сумі 154 234,08 грн, з 01 січня 2020 року по 02 вересня 2020 року в сумі 42 232,06 грн;
6) абз. 1 ч.8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами до доповненнями, а саме несвоєчасна сплата нарахованих сум єдиного внеску протягом 2013-2016 років;
7) п.44.1, п.44.3. ст. 44 ПК України в частині ненадання документів на перевірку;
8) п.181.1, ст.181, п.183.2, п.183.4 статті 183, ст.187 п.201.8.статті 201 ПК України - не визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 585 232 грн.
На підставі акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 22 грудня 2021 року № 94183/Ж5/26-15-07-09-05/2441512306, Головним управлінням ДПС у місті Києві були винесені податкові повідомлення-рішення:
- від 07.02.2022 року № 0575807095 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатом річного декларування на загальну суму 832 589, 54 грн, з яких 666 071,63 грн податкові зобов`язання та 166 517,91 грн за штрафними санкціями;
- від 07 лютого 2022 року № 0576907095 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 69 382, 46 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 55 505,97 грн, та штрафні санкції на суму 13 876,49 грн;
- від 07 лютого 2022 року № 0577107095 за платежем адміністративні санкції в розмірі 1020 грн. штрафу за порушення платником податку п.85.2 ст. 5 розділ ІІ ПК України в частині не надання на перевірку документів;
- від 07 лютого 2022 року № 0576707095 штраф в розмірі 1700,00 грн за платежем податок з доходів фізичних осіб;
- від 07 лютого 2022 року № 0575007095 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 731 540, 00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 585 232,00 грн, та штрафні санкції 146 308,00 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20 січня 2014 року по 28 березня 2016 року в сумі 3537,30 грн;
- рішення № 0574707095 від 07 лютого 2022 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в розмірі 1020,00 грн;
- рішення № 057-4507095 від 07 лютого 2022 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску: штрафні санкції в таких розмірах 136 846, 25 грн;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2022 року № 05739 на загальну суму 473 625, 22 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до абз. 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідач акцентував увагу на тому, що у позивачки наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох наступних послідовних кварталів (з 01.01.2016 року по 01.06.2016 року): на 01.01.2016 року - 666,64 грн, на 01.02.2016 року - 942,24 грн, на 01.03.2016 року - 1217,84 грн, на 01.04.2016 року - 1493,44 грн, на 01.05.2016 року - 1769,0 грн, на 01.06.2016 року - 2044,64 грн.
Водночас вказані твердження спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: копіями платіжних доручень-банківських квитанцій про сплату єдиного соціального внеску за 2016-2020 роки, копії платіжних доручень - банківських квитанцій про сплату єдиного соціального внеску поквартально за 2016-2020 роки, копії звітності: звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2020 роки.
При цьому, Головне управління ДПС у м. Києві не надало ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів наявності такого боргу. Яка точна сума заборгованості рахується за позивачкою та якими саме документами це підтверджується представник відповідача пояснити суду не змогла та відповідних документів суду не надала.
За результатами перевірки платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 складено акт, у висновках якого визначено, що платником єдиного податку порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування та податковим органом прийнято рішення 22.06.2016 року №133, яким виключено ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України, акт (довiдка) документальної невиїзної перевiрки складається у двох примiрниках, пiдписується посадовими особами органу державної податкової служби, якi проводили перевiрку, та реєструється в органi державної податкової служби протягом п`яти робочих днiв з дня, що настає за днем закiнчення установленого для проведення перевiрки строку (для платникiв податкiв, якi мають фiлiї та/або перебувають на консолiдованiй сплатi, - протягом 10 робочих днiв).
Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, в разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Згідно з п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, оскаржуване рішення прийнято контролюючим органом 22.06.2016 року.
Водночас, доказів направлення відповідачем та отримання позивачем спірного рішення до справи не надано. Матеріали справи також не містять таких доказів.
Отже, відповідач, в порушення положень ст. 86 Податкового кодексу України, позбавив позивачку права на подачу заперечень до акта та/або додаткові документи, які підтверджували б відсутність податкового боргу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка неодноразово зверталась до відповідачів з запитами про надання копії спірного рішення, що підтверджується копіями запитів, що містяться в матеріалах справи.
З огляду на той факт, що позивачкою вчасно сплачено єдиний податок за 2016-2020 роки, що підтверджується належними та допустимими доказами, а відповідачем не доведено наявність податкового боргу, суд приходить до висновку, що рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку винесено відповідачем передчасно, без достатнього дослідження всіх обставин справи та належних доказів, що є підставою для його скасування.
Отже, оскаржуване рішення ДПІ у Оболонському районі міста Києва ГУ ДПС у місті Києві №133 від 22 червня 2016 року про анулювання свідоцтва реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 підлягає скасуванню як протиправне.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 22.06.2016 року №133 підлягають задоволенню.
Стосовно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень про застосування штрафних санкцій, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України (на час виникнення спірних правовідносин), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно ч. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України, до другої групи платників єдиного податку належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб та обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.
Відповідно до п.293.1 ст. 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно п. 293.2 ст. 293 ПК України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст.297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу;
4)земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Пунктом 4 ч. 1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI визначено, що базою оподаткування єдиним внеском для фізичних осіб-підприємців, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб- підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення податковим органом позивачці податкових повідомлень-рішень, прийняття вимог та рішень про застосування штрафних санкцій стали висновки про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування із відповідним переведенням позивачки на загальну систему оподаткування та визначення сум чистого оподатковуваного доходу та сум понесених витрат.
Однак, враховуючи, що рішення №133 від 22.06.2016 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та переведення позивачки на загальну систему оподаткування податковим органом здійснено протиправно, позивачка у встановленому законом порядку була зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності із обранням другої групи спрощеної системи оподаткування за ставкою 20%, відповідно відповідачем протиправно винесені податкові повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено, а позивачкою спростовано правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень про застосування фінансових санкцій, з огляду на що, такі податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій є протиправними та підлягають скасуванню
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 19 лютого 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua