Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №646/5026/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/5026/25

№ провадження 2/646/509/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.26 м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого – судді Благої І.С.,

з участю секретаря судового засідання Левченко В.О.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Калінової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Харків цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 27.09.2008 року.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10.08.2020 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області справа № 628/1664/20, так як між сторонами склалися відносини, які привели до неможливості зберігання сім`ї та враховуючи, що з травня 2020 року сторони, як встановлено судом, не мешкають разом- шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з батьком та бути на повному його утриманні. Деякий час, після розірвання шлюбу відповідач цікавилася життям дітей, але в подальшому зацікавленість зникла.

Відповідач з 2020 року ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавився успіхами в школі, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти - створились умови, які шкодять інтересам дітей. Вихованням дитини займається виключно батько дітей: оформив до школи, підписав декларацію з лікарем, діти відвідують кружки, старший син планує вступати до коледжу та опанувати професію. Діти чітко знають чого хочуть, але в їх житті відсутня турбота матері. Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової), посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання вирішуються самостійно в родині без участі та підтримки з боку Відповідача. Діти знаходиться на повному утриманні батька, який офіційно працевлаштований та не боїться будь-якої роботи, де можливо заробити гроші для виховання та розвитку дітей.

Короткий зміст позиції відповідачки

01.11.2025 року відповідачка направила до суду заяву, в якій вказує що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 спільні діти залишились проживати разом із батьком. Вказала, що не заперечувала проти чого, оскільки вважала та продовжує вважати що він є турботливий, відповідальний і хороший батько, здатний забезпечити дітям належний догляд і виховання Після розлучення вона вказує, що фактично самоусунулася від виконання материнських обов`язків. На сьогоднішній день їй відомо, що діти перебувають із батьком і вона не хвилюється за їхнє благополуччя На цей час вона працює в AТ Харківобленерго диспетчером автоколони Куп`янського ВРЕМ. Через безпекову ситуацію в Куп`янському районі вона була змушена виїхати до Шевченково, де тимчасово перебуває. Через нестабільність ситуації, спричиненої воєнними діями, вона не має наміру найближчим часом забирати дітей до себе та і нікуди. Таке рішення вона прийняла особисто, керуючись найкращими інтересами дітей, адже не має змоги самостійно забезпечити їм гідний рівень життя, освіти та стабільності. Про розгляд справи їй стaло відомо із SMS- повідомлення, а також вона бачила інформацію на сайті Судова влада України. Просить суд при ухваленні рішення просить враховувати її позицію, відсутність заперечень проти проживання дітей із батько, а також те, що вона не планує переїжджати до Харкова в найближчій перспективі. Просить розглянути справу без її участі та ухвалити рішення з врахуванням найкращих інтересів дітей.

Позиція Департаменту Служб у справах дітей Харківської міської ради

Третьою особою надані пояснення, в яких на виконання ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надав суду письмовий висновок щодо розв`язання спору між батьками.

В поясненнях вказують, що підтримують позовні вимоги батька дітей.

Вважають, що мати тривалий час ухилялась від виконання батьківських обов`язків, що відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав.. Рішення по справі просять прийняти з урахуванням наданого висновку.

Згідно Висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради (далі – Комісія) на підставі наявних документів. Керуючись ст. ст. 19, 164 Сімейного кодексу України, рекомендацією Комісії, в інтересах дітей, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рух справи

Ухвалою суду від 02.06.2025 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою суду від 09.06.2025 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав. Призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про судове засідання повідомлялася своєчасно та належним чином. Подала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

Представник Департаменту Служб у справах дітей Харківської міської ради в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 10.08.2020 шлюб між ними розірвано (а.с. 8-9, том 1).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 13, том 1).

Діти, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , разом із батьком, ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеними особами, проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідно до акту обстеження умов проживання батьком створені умови для виховання та розвитку дітей. (а.с. 6, том 1).

Батько дітей, ОСОБА_1 , офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, має самостійний дохід (а.с. 8, том 1).

Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин у ОСОБА_1 психіатричних та наркологічних патологій не виявлено. (а.с. 11-12, том 1).

Станом на 14.05.2025 відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, не знятої чи непогашеної судимості, відомості про розшук (а.с. 7, том 1)

Відповідно до довідок виданих комунальним закладом «Елітнянський ліцей Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області»

де навчаються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , батько, ОСОБА_1 , приймає активну участь у вихованні дітей, цікавиться шкільним життям, спілкується з педагогами. Мати контакту із закладом освіти де навчаються діти не підтримує, із вчителями не спілкується. (а.с. 10-11, том.1)

Відповідно до інформації комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 7» Харківської міської ради ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають під наглядом фахівців закладу з червня 2023. Декларацію про надання первинної медичної допомоги з лікарем педіатром уклав батько. До закладу охорони здоров`я щодо медичного обслуговування дітей, супроводжує дітей до фахівців поліклініки, надає інформацію про стан здоров`я їх батько, ОСОБА_1 . Звернень з боку матері

не надходило, здоров`ям дітей мати не цікавилась. Батько дітей здійснює нагляд, регулярно звертається до лікаря – педіатра та піклується за їх здоров`я. (а.с. 33, том 1).

Згідно Висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він з позивачем та відповідачкою були сусідами. Коли сторони перебували у шлюбі ОСОБА_9 працював на ринку, вони проживали в окремому будинку, згодом приблизно у 2019 році ОСОБА_10 почала себе вести не дуже добре, між подружжям були сварки. Після розлучення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діти залишились проживати з батьком, з матір`ю дітей ніколи не бачив. Зараз ОСОБА_11 живе з дітьми у м.Харкові та тут працює. Вихованням та організацією побуту займається ОСОБА_9 . Ніколи не бачив, щоб ОСОБА_9 чинив опір в спілкуванні дітей з матір`ю.

Неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні вказав що підтримує батька із позовом про позбавлення матері батьківських прав, тому що вона не підтримує зв`язок із ними вже більше ніж три роки, не цікавиться ними та не допомагає. Вони із нею намагались зв`язатись, але мати або не відповідала або виходилана зв`язок, але не хотіла із ними розмовляти. Останнє що він про неї знає це те, що вона залишилась у Куп`янську.

Малолітня, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судовому засіданні пояснила, що підтримує батька у тому щоб позбавити маму батьківських прав, тому що вона не цікавиться її життям. ОСОБА_12 намагалась подзвонити їй, але мати не брала трубку..

Також діти пояснили, що вони відчувають їхню покинутість матір`ю і це настільки глибоке відчуття, що якщо б вона запропонувала жити з нею, то вони б уже не погодилися.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Статтею 51Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Суд при прийнятті рішення приймає до уваги висновок Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказаний висновок складений містить дані, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків.

Суд вважає, що матеріали справи містять достовірні відомості, які свідчать про свідоме нехтування відповідачкою своїх обов`язків по вихованню і утриманню неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки протягом тривалого часу відповідачка не проявляє відносно дітей належної турботи та уваги, не приймає участі у їх вихованні та утриманні, не піклується про стан їх здоров`я та розвитку, не спілкується з ними, хоча зобов`язана це робити.

Суд також враховує, що тривале перебування дітей у стані правової та сімейної невизначеності негативно впливає на їхній емоційний стан, відчуття безпеки та стабільності, що суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Під час судового розгляду справи встановлено, що емоційно-психологічний зв`язок між відповідачкою та дітьми суттєво ослаблений. Такий стан речей зумовлений саме поведінкою відповідачки, яка тривалий час неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, не бере належної участі у вихованні дітей, не підтримує з ними стабільного спілкування та не проявляє належної турботи про їхній розвиток.

За таких обставин збереження за відповідачкою батьківських прав носить формальний характер та не відповідає реальному змісту правовідносин, що склалися, а також інтересам дітей.

Відповідачкою не надано жодних доказів, які б спростовували вищевказані обставини.

Окрім того, до суду вона не з`являється, що також свідчить про небажання відповідачки приймати участь у вихованні дітей та надала заяву, в якій не заперечує проти позбавлення її батьківських прав .

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідачка за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей , без поважних причин залишивши дітей без материнської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дітьми та позивачем доведено, що поведінка відповідачки відносно її дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи вирішення питання про позбавлення батьківських прав, суд одночасно у порядку ч.3 ст.166 Сімейного кодексу України вирішує питання про стягнення з відповідачів аліментів.

Під поняттям аліменти законодавство передбачає усі належні види утримання, які повинна отримати дитина, зокрема, харчування, одяг, медичне забезпечення, сплату за дитину комунальних послуг, витрати на відпочинок тощо.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Так, згідно з ч. 5 ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Таким чином, виходячи з положень чинного законодавства України, розмір аліментів, визначений в ч. 5 ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, в тому числі 1/3 частина заробітку (доходу) відповідача на одну двох дітей, вважається безспірним розміром і таким, що презюмується як необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Враховуючи наведене, аліменти на двох дітей в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідачки є такими, що відповідають засадам справедливості, розумності та є необхідними для забезпечення умов та рівня життя дітей, достатніми для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів дитини, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/3 частки всіх видів доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 29.05.2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Згідно з ч. 1 ст.191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу на один місяць..

На підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, а відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується державі.

Вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає, що судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за вимогу про позбавлення батьківських прав у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. підлягають стягненню з відповідачки.

Також з кожного з відповідачки слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 77-81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, .ч.1-4 ст.150, ч.ч.3, 4 ст.155, п.2 ч.1 ст.164, ч.3 ст.166, ч.2 ст.182, ч.ч.2, 3 та 5 ст.183, ч.1 ст.191 СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 29.05.2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Третя особа: Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, ЄДРПОУ 26489104, 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, буд. 55.

Повний текст рішення складено 19.02.2026 року.

Суддя І.С. Блага