Суд: Овідіопольський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 19 лютого 2026 р.
Справа: №519/2719/25
Суддя: Панасенко Є. М.
Справа № 519/2719/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2026 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання Пронози І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.01.2026 року ухвалено адміністративний позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задоволено частково. Постанову № 379 від 24.06.2025 року, винесену тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковнико ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасовано та закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у загальному розмірі 1211,20 грн.
До суду 09.02.2026 року надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу. У прохальній частині заяви представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд ухвалою від 10.02.2026 року постановив розгляд заяви проводити в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Григорян В.С. укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги №01/12 від 03.12.2025 року.
Згідно п. 3.2. вказаного Договору розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у Додатку №1 до цього Договору.
Встановлено, що представником позивача Додаток №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №01/12 від 03.12.2025 року, не долучено, а розмір гонорару адвоката у Договоріпро надання правничої (правової) допомоги №01/12 від 03.12.2025 року не визначено.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Також, представником позивача долучено Акт від 20.01.2026 року прийому передачі наданих послуг за Договором про надання правничої (правової) допомоги №01/12 від 03.12.2025 року, згідно якого, адвокатом Григорян В.С. надано наступні послуги ОСОБА_2 на загальну суму 7000,00 грн.:
1. Консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту прав клієнта вартістю 1000 грн.
2. Ознайомлення з документами наданими клієнтом щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту його прав вартістю 1000 грн.
3. Підготовка заяви про забезпечення позову вартістю 2000 грн.
4. Підготовка позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення вартістю 2500 грн.
5. Підготовка копій необхідних документів, які додаються до клопотання, та надсилання всіх документів до суду.
Згідно наданої платіжної інструкції З24А5447887804D4626 від 01.02.2026 року ОСОБА_2 оплатив на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 7000,00 грн. в якості оплати за послуги за договором правничої (правової) допомоги.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до положень ч. ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.
Пунктами 4, 6 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені Законом.
Статтею 30 цього закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розум ним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року «09» червня 2017 року (Зі змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року «15» лютого 2019 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Суд враховує ту обставину, що клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру представники відповідача до суду не подали.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та додатковій постанові Верховного суду від 07 лютого 2023 року у справі №757/36628/16-ц вказано, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2022 року у справі № 826/16473/15 вказав, що аналіз змісту частин 1–3 ст. 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. Суд вважає, що такий підхід законодавця нерозривно пов`язаний із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин із метою ефективного захисту прав, свобод й інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень із боку суб`єктів владних повноважень.
Оцінюючи вищенаведене, суд зауважує, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
Відповідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим та мати розумну суму.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши перелік наданих позивачу адвокатом послуг, наявні підтверджуючі документи надання таких послуг, враховуючи часткове задоволення позовних вимог згідно рішення суду від 30.01.2026 року, суд вважає, що відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, яке відповідає критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини 9 статті 139 КАС України, складає 2 000,00 грн.
З огляду на наведене, заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі слід задовольнити частково.
Керуючись 132, 134, 139, 244, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп..
В задоволенні решти вимог заяви, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий: Є. М. Панасенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua