Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №495/8117/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 рокуСправа № 495/8117/25

Номер провадження 2/495/1737/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово судді Мишка В.В.

за участю секретаря судового засідання Федорової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2025 року адвокат Кузь Олександр Миколайович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку, в якому просить суд визнати дійсним та таким, що відбувся, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 грудня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо земельної ділянки площею 0,060 га (кадастровий номер 5120881200:01:004:0357), з цільовим призначенням – для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ЯЖ № 306600 від 28.07.2008 року та визнати право приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,060 га (кадастровий номер 5120881200:01:004:0357), з цільовим призначенням – для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст та обґрунтування позову

За життя ОСОБА_3 набула права власності на земельну ділянку площею 0,060 га з кадастровим номером 5120881200:01:004:0357, з цільовим призначенням – для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 306600 від 28.07.2008 року, виданим на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 27.11.2006 року № 1318/2006. Зазначений акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010851500090 від 28.11.2008 року.

12 грудня 2021 року між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем, Позивачем) було укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Договір укладено в простій письмовій формі, оскільки сторони планували його нотаріальне посвідчення пізніше. Згідно з умовами договору, вартість земельної ділянки становить 3000 (три тисячі) умовних одиниць (доларів США).

21 грудня 2021 року Позивач вніс авансовий платіж у розмірі 600 (шістсот) умовних

одиниць (доларів США), що становить 20% від загальної суми. Залишок у розмірі 2400

доларів США мав сплачений 18.03.2022 року про що ОСОБА_3 написала розписки.

Договір підписано власноручно ОСОБА_3 в присутності

свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Підписання відбувалося в атмосфері взаємної довіри, і продавець підтвердила свою згоду на передачу земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_3 передала Позивачеві копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 306600 від 28.07.2008 року, а оригінал залишила в себе, посилаючись на необхідність його для подальшого нотаріального оформлення. Сторони домовилися, що нотаріальне посвідчення договору відбудеться протягом 2 місяців з моменту

підписання, тобто до лютого 2022 року. Позивач, довіряючи продавцеві, не наполягав на негайному нотаріальному посвідченні, оскільки отримував земельну ділянку в фактичне користування та вніс часткову оплату.

Однак, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Смерть продавця унеможливлює нотаріальне посвідчення договору, оскільки одна зі

сторін правочину перестала існувати. Після смерті ОСОБА_3 її

спадкоємцем є Відповідач – ОСОБА_2 , яка не прийняла спадщину.

Позивач неодноразово намагався врегулювати ситуацію з Відповідачем, але

безуспішно, що змусило звернутися до суду.

Позивач фактично володіє та користується земельною ділянкою з моменту укладення договору: сплачує податки, здійснює догляд за ділянкою, вирощує культури тощо. Це підтверджується чеками про оплату земельного податку, свідченнями сусідів по СГК «Вишенка» та іншими доказами.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кузь О.М. в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву, в якій підтримує позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просить справу розглянути без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась, причини неявки суду не відомі.

У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннямист.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Як вбачається із матеріалів справи, за життя ОСОБА_3 набула права власності на земельну ділянку площею 0,060 га з кадастровим номером 5120881200:01:004:0357, з цільовим призначенням – для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 306600 від 28.07.2008 року, виданим на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 27.11.2006 року № 1318/2006. Зазначений акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на правопостійного користування землею, договорів оренди землі за № 010851500090 від 28.11.2008 року /а.с.10/.

12 грудня 2021 року між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем, Позивачем) було укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Договір укладено в простій письмовій формі, оскільки сторони планували його нотаріальне посвідчення пізніше. Згідно з умовами договору, вартість земельної ділянки становить 3000 (три тисячі) умовних одиниць (доларів США) /а.с.11/.

21 грудня 2021 року Позивач вніс авансовий платіж у розмірі 600 (шістсот) умовних

одиниць (доларів США), що становить 20% від загальної суми /а.с.6/. Залишок у розмірі 2400 доларів США був сплачений 18.03.2022 року про що ОСОБА_3 написала розписки /а.с.5/.

Договір підписано власноручно ОСОБА_3 в присутності свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Підписання відбувалося в атмосфері взаємної довіри, і продавець підтвердила свою згоду на передачу земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_3 передала Позивачеві копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 306600 від 28.07.2008 року, а оригінал залишила в себе, посилаючись на необхідність його для подальшого нотаріального оформлення. Сторони домовилися, що нотаріальне посвідчення договору відбудеться протягом 2 місяців з моменту

підписання, тобто до лютого 2022 року. Позивач, довіряючи продавцеві, не наполягав на негайному нотаріальному посвідченні, оскільки отримував земельну ділянку в фактичне користування та вніс часткову оплату.

Однак, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Смерть продавця унеможливлює нотаріальне посвідчення договору, оскільки одна зі

сторін правочину перестала існувати. Після смерті ОСОБА_3 її

спадкоємцем є Відповідач – ОСОБА_2 , яка не прийняла спадщину.

Позивач неодноразово намагався врегулювати ситуацію з Відповідачем, але

безуспішно, що змусило звернутися до суду.

Позивач фактично володіє та користується земельною ділянкою з моменту укладення договору: сплачує податки, здійснює догляд за ділянкою, вирощує культури тощо. Це підтверджується чеками про оплату земельного податку, свідченнями сусідів по СГК «Вишенка» та іншими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1ст.657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 220 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Зважаючи на те, що всі істотні умови договору купівлі-продажу погоджені та виконані сторонами в повному обсязі, є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,060 га (кадастровий номер 5120881200:01:004:0357), з цільовим призначенням – для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але одна із сторін (продавець) ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.41 Конституції України та вимог Закону України «Про власність» власник вправі володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном за власним розсудом, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Власник може передавати майно безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам та вимагати усунення будь-яких порушень свого права. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Жодний державний орган не має права втручатися у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ніш документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

На виконання п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України зазначено, що заходи досудового врегулювання спору вживались. Позивач неодноразово спілкувалась із відповідачем, але договір купівлі-продажу до цього часу нотаріально не посвідчено. Судом встановлено всі обставини, на які послався в позові позивач і вони підтверджуються матеріалами справи.

Суд, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає задоволенню відповідно до ст.ст.328,392,657 ЦК України, так як право власності вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Відповідно дост.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ніш документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що при вчиненні договору купівлі-продажу земельної ділянки дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу земельної ділянки. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально посвідчено, є підстави для визнання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до договору купівлі-продажу, дійсним, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 4, 12-13, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати дійсним та таким, що відбувся, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 грудня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо земельної ділянки площею 0,060 га (кадастровий номер 5120881200:01:004:0357), з цільовим призначенням – для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ЯЖ № 306600 від 28.07.2008 року.

Визнати право приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,060 га (кадастровий номер 5120881200:01:004:0357), з цільовим призначенням – для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 18.02.2026.

Суддя Віталій МИШКО