Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №697/2694/25 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2694/25

Провадження № 2/697/112/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання – Шакало Л.С.,

представника позивача – адвоката Гончарука А.В.,

представника відповідача – адвоката Константінової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каневі, Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гончарук Андрій Володимирович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) в інтересах якого діє адвокат Гончарук Андрій Володимирович (далі також – представник позивача – адвокат Гончарук А.В.) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 (далі також – ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.12.2006, виданого Мар`янівською сільською радою Гребінківського району Полтавської області.

Станом на листопад 2024 року відповідач сплачував аліменти на утримання позивача на користь його матері ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 24.11.2007 і до повноліття позивача.

Сплата аліментних зобов`язань відповідачем припинено по досягненню позивачем повноліття – 18 років, 27.11.2024.

В послідуючому позивач навчався на підготовчому курсі до професійної освіти у республіці Фінляндія, початок навчання 21.08.2024, термін закінчення навчального закладу: 30.05.2025, який є базовою підготовкою для можливості подальшого здобуття наступного ступеня вищого рівня освіти у вищому закладі освіти республіки Фінляндія.

За період часу з 30.01.2025 по 30.05.2025 з відповідача у цій справі стягувалися аліменти на утримання позивача на підставі рішення Канівського міськрайонного суду у справі № 697/270/25.

Починаючи з 2007 року, позивач з відповідачем проживають окремо. Станом на жовтень 2025 року позивач перебуває на утриманні матері ОСОБА_3 , проживав і проживає на цей час у республіці Фінляндія. Мати позивача намагається забезпечувати його матеріально, кошти витрачаються на оренду житла, харчування, навчання.

Відповідач, в свою чергу, участі у вихованні, утриманні, навчанні позивача не брав, будь-якої добровільної або додаткової матеріальної допомоги не надавав, тобто приписи ст. 180 Сімейного кодексу України щодо обов`язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття не виконував. Обов`язок забезпечення, виховання, розвитку та становлення позивача перебуває виключно в межах можливостей його матері ОСОБА_3 .

Позивач, досягнувши повноліття, продовжує навчання у відповідному закладі освіти для здобуття вищої освіти та утримується виключно за рахунок коштів його матері ОСОБА_3 , яка в свою чергу належно виконує свою частину батьківського обов`язку.

З метою отримання відповідного фахового рівня доступу до можливості і реалізації права на працю позивач на цей час як мінімум потребує базової матеріальної підтримки та допомоги зі сторони відповідача до часу закінчення навчання, але виключно не довше ніж до досягнення ним 23 річного віку.

На сьогоднішній час відповідач є фізично здоровим чоловіком, має постійний дохід, має місце роботи (служби), тому повністю здатен нести фінансову відповідальність перед позивачем щодо сплати встановлених судом аліментних зобов`язань відносно повнолітньої дитини (сина), до часу закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 річного віку. Позивач на цей час потребує матеріальної підтримки від свого батька. Тому позивач впевнений в тому, що відповідач повинен та здатен таку матеріальну допомогу надавати.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини (сина) ОСОБА_1 в твердій грошовій сумі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 14.10.2025 і до закінчення повнолітньою дитиною навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років, але в будь-якому разі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.10.2025 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.18).

11.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Константінової Т.М. до суду надійшли письмові пояснення в яких вона вказала, що відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить у задоволенні позову відмовити. Вважає, що позивачем не доведено факт навчання. Позивачем додано до позову копію свідоцтва про навчання. Даний документ є недопустимим доказом, так як суперечить вимогам чинного законодавства. Позивачем на підтвердження обставин позову надано фотокопію перекладу свідоцтва про навчання, виданого коледжем обслуговування Ювяскуля. Даний переклад засвідчено бюро перекладів (назва і код не відомі), справжність підпису перекладача та кваліфікацію не засвідчено.

Самого ж свідоцтва про навчання, яке могло би бути доказом факту отримання позивачем освіти, позивачем до позову не додано.

Відтак відсутність оригіналу або належним чином засвідченої копії свідоцтва про навчання унеможливлює встановлення судом змісту такого документу.

Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 635/1139/17 (провадження № 61-350св17) щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання сформульовано наступним чином: не надання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття.

Зазначає, що відповідач обмежений в отриманні відомостей про доходи позивача за кордоном. Але на сторінці у соціальній мережі Фейсбук позивач публікував фото перебування на робочому місці, фото відпочинку.

Даний факт спростовує факт потреби матеріальної допомоги.

Відповідно до Інформації про виконавче провадження за:

№ 78509133 (з відповідача на користь позивача стягується борг по аліментам у твердій грошовій формі у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, на період його навчання до 30.05.2025, але не більше як до досягнення ним 23-х років, починаючи з 30.01.2025);

№ НОМЕР_2 (з відповідача на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку до повноліття сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 );

№ НОМЕР_3 (з відповідача на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку, починаючи з 02.09.2025 та до досягнення дитиною трирічного віку).

Відповідно до свідоцтв про народження на утриманні відповідача перебуває двоє малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Окрім того відповідач сплачує аліменти на утримання дружини ОСОБА_4 .

Отже, за рішеннями судів відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти у розмірі 58,3% (1/4 + 1/3) та 3 000,00 грн. (12 000,00 грн., які в даний час ставляться у борг і будуть стягнуті після виконання рішень судів щодо стягнення аліментів).

Відповідно до довідки № 318 від 10.11.2024 виданої КП «Управління водопровідно-каналізаційного господарства» ОСОБА_2 працює на підприємстві на посаді слюсар АВР Vp з 09.05.2022 по теперішній час.

Відповідно до довідки про доходи № 319 від 10.11.2025 розмір річного заробітку відповідача становить 241 731,72 грн., утримано ПДФО 43 511,69 грн., військового збору 11 246,34 грн. Чистий заробіток з якого вираховуються аліменти становить 186 973,69 грн. за рік, середньомісячний заробіток складає 15 581,14 грн. З урахуванням відрахувань заробіток відповідача становить 15 581,14 грн. – 58,3% - 3000,00 грн. = 6 083,80 грн.

Окремо зазначає, що аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за рішенням суду не стягуються, але вона перебуває на утриманні відповідача.

Окрім того звертає увагу на стан здоров`я відповідача. Відповідно до консультаційних висновків спеціалістів від 15.01.2024 відповідачу встановлені наступні діагнози: М42.10 Остеохондроз хребта у дорослих. Консолідований перелом С1 хребця з наявністю фіксаторів С1-С2 (ТПСД 2009р) Остеохондроз ШВХ. Больовий симптом. Незначне порушення функцій.

На думку відповідача, позивач не довів належними та допустимими доказами факт навчання, факт потреби матеріальної допомоги та наявності можливості надавати таку допомогу відповідачем. Відповідач має на утриманні трьох утриманців та незадовільний стан здоров`я. Прийняте рішення про стягнення аліментів на користь позивача буде суперечити вимогам щодо дозволеного розміру відрахування із заробітної плати.

Просить суд врахувати дані пояснення під час прийняття рішення та в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити (а.с.36-39).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, свої інтереси уповноважив представляти адвоката Гончарука А.В.

Представник позивача – адвокат Гончарук А.В. у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав, які наведені в позовній заяві, просив задовольнити їх у повному обсязі, оскільки позивач навчається і потребує матеріальної допомоги від свого батька.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні, оскільки він не має можливості надати таку допомогу.

Представник відповідача – адвокат Константінова Т.М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, які наведені в письмових поясненнях, просила відмовити в його задоволенні.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників процесу, встановив наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 05.12.2006 Мар`янівською сільською радою Гребінківського району Полтавської області (а.с.8).

Відповідно до рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 697/270/25 від 18.03.2025, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на його утримання у твердій грошовій формі у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, на період його навчання до 30.05.2025, але не більше як до досягнення ним 23 років, починаючи з 30.01.2025 (а.с.9-10).

Відповідно до STUDY CERTIFICATE від 12.12.2025 та Свідоцтва про навчання, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в ОСОБА_8 , навчання – бакалавр з ресторанного бізнесу та громадського харчування, орієнтовний термін навчання – 06.08.2025-02.06.2028 (а.с.11, 88).

Сторона відповідача надала до суду скриншоти фотокарток з соціальної мережі «Facebook» на яких зображений ОСОБА_7 , які датуються 12.01.2023, 19.01.2023, 22.04.2023, 11.02.2024, 07.05.2024, 19.05.2024, 29.06.2024, 11.07.2024, 31.08.2024, 31.08.2024, 01.09.2024, 03.07.2024 та 05.07.2024 (а.с.44-58).

Відповідно до Інформації про виконавче провадження № 78509133 станом на 08.12.2025, виконавче провадження відкрито 02.07.2025 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на його утримання у твердій грошовій формі у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, на період його навчання до 30.05.2025, але не більше як до досягнення ним 23-х років, починаючи з 30.01.2025. Виконавчий лист № 697/270/25 від 20.06.2025 (а.с.59-61).

Відповідно до Інформації про виконавче провадження № 79448109 станом на 08.12.2025, виконавче провадження відкрито 27.10.2025 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 22.07.2016 і до повноліття дитини. Виконавчий лист № 697/1571/16-ц від 29.08.2016 (а.с.62-64).

Відповідно до Інформації про виконавче провадження № 79559458 станом на 08.12.2025, виконавче провадження відкрито 07.11.2025 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на її утримання на час вагітності в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 02.09.2025 та до досягнення дитиною трирічного віку. Виконавчий лист № 697/2303/25 від 07.11.2025 (а.с.65-67).

Згідно з Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 25.07.2015, ОСОБА_2 одружився 25.07.2015 з ОСОБА_9 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_10 (а.с.68).

ОСОБА_2 від шлюбу з ОСОБА_4 має ще двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_6 від 17.06.2016 та серії НОМЕР_7 від 08.11.2025 (а.с.69, 70).

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 2471-01-09 від 10.11.2025 виданих Виконавчим комітетом Канівської міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (власник); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.72).

З довідки Комунального підприємства «Управління водопровідно-каналізаційного господарства» № 318 від 10.11.2024 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працює на підприємстві КП «Управління ВКГ» на посаді слюсар АВР Vр.(шкідл.) з 09.05.2022 по теперішній час (а.с.73).

Відповідно до довідки КП «Управління ВКГ» № 319 від 10.11.2025, ОСОБА_2 працює в Комунальному підприємстві «Управління водопровідно-каналізаційного господарства» з 09.05.2022. На даний момент займає посаду Слюсар АВР V р. (шкідл.). Нарахований дохід за період з 01.10.2024 по 31.10.2025 – 241 731,72 грн.; сума ПДФО за період 01.10.2024 по 31.10.2025 – 43 511,69 грн.; військовий збір за період з 01.10.2024 по 31.10.2025 – 11 246,34 грн.; в т.ч. мат. допомога за період з 01.10.2024 по 31.10.2025 – 3 028,00 грн.; утримано по ВЛ за період з 01.10.2024 по 31.10.2025 – 12 413,53 грн. (а.с.74).

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 15.01.2024, ОСОБА_2 встановлено діагноз – М42.10 Остеохондроз хребта у дорослих, Консолідований перелом С1 хребця з наявністю фіксаторів С1-С2 (ТПСД 2009р), Остеохондроз ШВЛ, больовий синдром, незначне порушення функції. Рекомендації – заключення у військомат (а.с.75).

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 15.01.2024, ОСОБА_2 встановлено діагноз – Т91.10 Віддалені наслідки перелому хребта, Консолідований перелом С1 хребця з наявністю фіксаторів С1-С2 (ТПСД 2009р), Остеохондроз ШВЛ, больовий синдром. Рекомендації – нагляд у невролога, обмеження фіз. навантажень (а.с.76).

Відповідно до виписного епікризу № 13679, ОСОБА_2 поступив у нейрохірургічний відділ 30.07.2009 та виписаний 24.08.2009, діагноз – нестабільний неускладнений перелом С1-позвонка, ASIA E, ШЛГ 15 балів (а.с.78).

Звертаючись до суду з вищевказаним позовом, позивач зазначає, що він продовжує навчання та проживає в республіці Фінляндія, допомогу на оренду житла, харчування, навчання надає лише його мати ОСОБА_3 , а батько добровільно допомогу не надає. В зв`язку з продовженням навчання він потребує допомогу також і від свого батька.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положення Сімейного кодексу України виходять з принципу рівності прав та обов`язків батьків, які повинні брати участь у матеріальних витратах, незалежно від того, з ким проживає дитина.

Відповідно до статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

На відміну від правовідносин щодо стягнення аліментів на дитину до досягнення повноліття (стаття 180 СК України) та правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Як роз`яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Статтею 186 СК України передбачено, що контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.

У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 являється повнолітнім сином відповідача у справі ОСОБА_2 та продовжив навчання у Фінляндії. Відповідно до STUDY CERTIFICATE від 12.12.2025 та Свідоцтва про навчання, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в Коледжі обслуговування Ювяскюля, навчання – бакалавр з ресторанного бізнесу та громадського харчування, орієнтовний термін навчання – 06.08.2025-02.06.2028 (а.с.11, 88).

Тобто наданими доказами позивач підтвердив факт продовження свого навчання після досягнення ним повноліття.

А сам факт навчання повнолітньої дитини в Коледжі обслуговування Ювяскюля вже передбачає обов`язок батьків в наданні матеріальної допомоги зокрема, на витрати, пов`язані з навчанням, харчуванням, одягом та взуттям тощо. Витрати на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя дитини є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує відповідних коштів. Оскільки позивач ОСОБА_1 навчається, тому він позбавлений можливості повноцінно працювати та отримувати самостійний дохід, при цьому потребує матеріальної допомоги, пов`язаної з навчанням.

Доводи представника відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів факту отримання позивачем освіти, а надана позивачем фотокопія перекладу свідоцтва про навчання, виданого коледжем обслуговування Ювяскуля не є належним доказом, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Положеннями ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 95 ЦПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч. 8 ст. 95 ЦПК України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць Гаазької конвенції про скасування вимог консульської легалізації іноземних офіційних документів.

Проставлення штампа «Апостиль» є спрощеним способом легалізації іноземних документів. На відміну від консульської легалізації, процедура апостилювання потребує значно менших затрат часу, оскільки потрібно звернутись тільки в один орган. Офіційні документи засвідчуються спеціальним штампом «Апостиль», який проставляється відповідним уповноваженим органом іноземної держави, в якій було видано цей документ.

Апостиль ставиться для використання документів у країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» та набрала чинності в Україні в 2003 році.

У статті 1 Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, зазначено, що ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: документи, які виходять від органу або посадової особи, і що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; адміністративні документи; нотаріальні акти; офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами, у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

У статті 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з положеннями вказаної Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний у будь-якій державі-учасниці цієї Конвенції.

Так, представником позивача до Свідоцтва про навчання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано проставлений апостиль 17.12.2025 (а.с.89-90).

Таким чином, надані представником позивача докази відповідають вимогам Закону, а тому приймаються судом до уваги.

Також, представник відповідача посилається на те, що позивач працевлаштований та на підтвердження вказаного надала скриншоти фотокарток з соціальної мережі «Фейсбук», які датуються 07.05.2024 на яких зображений ОСОБА_1 та напис під фото «Робочі будні».

Проте жодних достатніх достовірних доказів того, що повнолітній ОСОБА_1 на даний час працевлаштований та здатний самостійно себе утримувати, має самостійний дохід (стипендія, заробітна плата), який є значним і у зв`язку з цим не потребує надання матеріальної допомоги з боку батька, матеріали справи не містять та в судовому засіданні здобуто не було. Так, особа, яка продовжує навчання, крім основних витрат на навчання, має також потребу в підручниках, витратах на проїзд до навчального закладу, проживання, одягу та ліків у разі захворювання тощо. Також необхідні кошти на придбання канцтоварів та необхідного приладдя для навчання, на оплату за телефон та Інтернет. Отже власних коштів для покриття своїх базових потреб повнолітній син не має, тому потребує допомоги від своїх батьків.

Що стосується доводів представника відповідача про наявність іншої сім`ї, двох малолітніх дітей від іншого шлюбу та наявність інших аліментних зобов`язань, суд зазначає наступне.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20 зазначено, що діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже сторона повинна належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Відповідно до ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Тобто, при стягненні аліментів з відповідача обмеження при стягненні з заробітної плати, встановлені ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» можуть не застосовуватись, та розмір відрахувань в такому випадку не може перевищувати 70 відсотків.

Також, суд враховує, що відповідач проживає за однією адресою разом з дружиною на користь якої стягуються аліменти її утримання до досягнення дитиною трьох років та їх спільної дитини до досягнення повноліття.

Крім того, позбавлення допомоги дитини від першого шлюбу за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою суперечитиме чинному законодавству України та Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року.

При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітнього ОСОБА_1 , суд враховує наявність у відповідача іншої сім`ї та малолітніх дітей, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте наявність інших аліментних зобов`язань, не спростовують необхідність утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, оскільки обов`язок утримувати малолітніх дітей не виключає обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дитині, яка її потребує у зв`язку із продовженням навчання.

Також суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу синові з підстав наявності у нього захворювань зі спиною «Остеохондроз хребта у дорослих» та перелом С1-позвонка, оскільки доказів наявності у відповідача групи інвалідності, яка не дозволяє працювати, або доказів неможливості працювати, матеріали справи не містять, а лікування в зв`язку з переломом С1-позвонка відповідач проходив ще в 2009 році.

Натомість відповідач ОСОБА_2 працездатний, в матеріалах справи наявна довідка з якої вбачається, що він працює в КП «Управління водопровідно-каналізаційного господарства» та отримує заробітну плату.

Надання стороною відповідача до суду скриншотів фотокарток з соціальної мережі «Фейсбук» із зображенням позивача не може слугувати доказом працевлаштування ОСОБА_1 та отриманням ним доходів.

Визначаючи належний до стягнення розмір аліментів, суд враховує вимоги закону, висновки Верховного Суду, наявність батьківського обов`язку щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, матеріальний стан обох сторін, відсутність можливості повнолітнього сина забезпечувати свої потреби самостійно, стан здоров`я відповідача, якому обмежено фізичні навантаження, наявність інших утриманців, інші обставини, визначені частиною першою статті 182 ЦПК України, та приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років. Встановлений розмір аліментів є необхідним та достатнім для матеріального забезпечення позивача, який продовжує навчання та буде відповідати принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, може бути згодом зменшено або збільшено за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Що стосується терміну стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

З STUDY CERTIFICATE від 12.12.2025 та Свідоцтва про навчання, наданих позивачем, вбачається, що термін навчання ОСОБА_1 – НОМЕР_8 (а.с.11, 88).

Враховуючи вищевикладене, термін стягнення аліментів на навчання сина ОСОБА_1 повинен визначатись до закінчення ним навчання 02.06.2028, але не довше ніж до досягнення ним 23-річного віку.

Частина 1 статті 191 СК України вказує на те, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 14.10.2025, відповідно саме з цієї дати слід проводити стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з позовної заяви, позовна заява містить одну позовну вимогу немайнового характеру.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн. – станом на дату подання позову).

Позовну вимогу про стягнення аліментів суд вважає за необхідне задовольнити частково, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 807,51 грн. (2000 грн. х 100 / 3000 грн. = 66,67; 1 211,20 грн. х 66,67 / 100 = 807,51 грн.).

Отже, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 807,51 грн., а іншу частину судового збору необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гончарук Андрій Володимирович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 – аліменти на його утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень, 00 копійок) щомісяця, починаючи з 14.10.2025 і до закінчення ним навчання 02 червня 2028 року, але не пізніше досягнення ним 23-х річного віку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 807,51 грн. (вісімсот сім гривень, 51 копійка).

Іншу частину судових витрат компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 20.02.2026.

Головуючий Б . К . Скирда