Вирок від 19 лютого 2026 р. у справі №394/37/26 — Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

20.02.2026

1-кп/394/34/26

394/37/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого-судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

представника потерпілого: ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ кримінальне провадження про обвинувачення громадянина України:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бджільна Теплицького району Вінницької області, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, перебуваючого на військовій службі в Збройних Силах на посаді заступника командира роти озброєння військової частини НОМЕР_1 у звані молодшого лейтенанта, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, проживаючого АДРЕСА_1

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Обвинувачений будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, який на підставі наказу № 23 від 22.01.2025 прийнятий на військову службу до лав Збройних сил України за контрактом, проходячи військову службу на посаді сержанта із матеріального забезпечення першої танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Обвинувачений діючи з недбалістю, в порушення вимог ст. ст. 3, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 25.09.2025 перед початком експлуатації та керуванням з технічної точки зору справним автомобілем «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушуючи вимоги п. 2.3 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), не забезпечив належну перевірку транспортного засобу.

Так обвинувачений розпочав керування вищевказаним автомобілем, який знаходився в працездатному, але технічно-невідповідному стані, що полягав у встановлені на задню вісь шин різних розмірів та моделей з різними малюнками протектора та заглушення шляхом загинання та блокування гальмівного металевого трубопроводу, який служить для подачі гальмівної рідини до заднього правого гальмівного механізму, що суперечить вимогам п. п. 31.4, 31.4.1 (а), 31.4.5 (г) ПДР та забороняє експлуатацію транспортного засобу. Дані несправності об`єктивно могли бути виявлені водієм за результатами зовнішнього візуального огляду, проведеного перед початком експлуатації транспортного засобу.

25.09.2025 близько 20.40 год. водій ОСОБА_5 , незважаючи на вищезазначені порушення ПДР здійснював рух на легковому автомобілі «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 та рухався з боку м.Кропивницький в напрямку м. Умань на території Новоархангельської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області.

Рухаючись в зазначеному напрямку, обвинувачений проявив власну необережність та самовпевненість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, позбавивши себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР.

Під час подальшого руху, обвинувачений діючи з протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити, близько о 20.40 год. рухаючись у зазначеному напрямку нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати напрямок його руху, з метою не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, діючи протиправно, самовпевнено та недбало, не вибрав за даної дорожньої обстановки безпечної швидкості руху керованого автомобіля, за даних погодних і дорожніх умов, які обумовлювалися темною порою доби та відсутністю вуличного освітлення, грубо порушуючи вимоги п. п. 12.1, 12.2, 12.3, ПДР, на відстані 0,6 м до правого краю дороги та 256 м до сталого об`єкту (електроопори КТП 24313Л1) допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в попутному напрямку відносно руху автомобіля.

Грубе порушення обвинуваченим вищевказаних вимог ПДР перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась та у результаті якої потерпілий отримав тілесні ушкодження, які у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, тобто таких, які є небезпечними для життя та які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із смертю останнього.

Обвинувачений ОСОБА_5 винним себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, пояснивши, що кримінальне правопорушення він вчинив за обставин викладених в обвинувальному акті. Щиро каявся у вчиненому, просив не позбавляти волі. Цивільний позов визнав частково на суму 200000 грн.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному о бсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачена правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ст. 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечували прокурор, обвинувачений та представник потерпілого.

Учасникам процесу роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України вчинено необережний тяжкий злочин та його суспільно небезпечні наслідки – заподіяння злочинними діями смерті особі та моральної шкоди.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність обвинуваченого суд відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття у вчиненому, обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд не знаходить, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Обираючи обвинуваченому вид і строк покарання, суд зважає на те, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд призначатиме обвинуваченому покарання у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд вважає, що обвинуваченому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд вказує, що покарання завжди призначається, як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Кримінальне правопорушення, яке вчинив обвинувачений кваліфікується, як необережний тяжкий злочин.

Також судом враховується те що обвинувачений є військовослужбовцем, який захищає Україну, виконує завдання оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, вік обвинуваченого, позицію представника потерпілого, який просив не позбавляти останнього волі і з урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.

Стосовно доказів та накладеного арешту на майно по даному кримінальному провадженню суд зважує на наступне.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницький від 29.09.2025 року накладено арешт на автомобіль «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Кіровоградській області від 26.09.2025 року визнано речовими доказами в кримінальному провадженні - автомобіль «ВАЗ 2108», НОМЕР_2 .

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на наведене підлягає скасуванню накладений арешт на майно на підставі судового рішення, а речовий доказ поверненню законному власнику.

Заявлений по справі потерпілим цивільний позов до обвинуваченого в частині відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди, в сумі 1000000 грн. враховуючи душевні страждання останнього та з урахуванням принципів розумності і справедливості судом задовольняється частково на суму 300000 грн.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

З обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 21852,6 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п`ять/ років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 /три/ роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом 3 /років/ року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені статтею 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до вступу вироку у законну сили залишити без змін.

Скасувати арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницький від 29.09.2025 року на автомобіль «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Речові докази по провадженню: автомобіль «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 – повернути ОСОБА_8 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 300000 /триста тисяч/ грн. розмір заподіяної моральної (немайнової) шкоди.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же термін з часу отримання ним копії вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Іншим учасникам кримінального провадження не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати поштою.

Суддя: