Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №344/9958/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9958/25

Провадження № 2/344/681/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Катрич М.-Т.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі – «Відповідач»), в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, скоєною ОСОБА_2 , в розмірі 44 143,15 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 31.05.2023 року та сталася з підтвердженої рішенням суду вини відповідача ОСОБА_2 , Позивачу, як власнику транспортного засобу було завдано матеріальної шкоди, пов`язаної з механічними ушкодженнями, спричиненими транспортному засобу у розмірі 63 600,00 грн.

Як зазначено в позовній заяві, автомобіль Позивача було оглянуто суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , яким підготовлено протокол технічного огляду від 06.06.2023 року. Факт понесених позивачкою матеріальних збитків в результаті ремонтних робіт спричинених ДТП підтверджується рахунком на оплату №2 від 28.06.2023 на суму 63600 грн. та актом прийому передачі виконаних робіт.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля Позивача на час ДТП була застрахована в ПАТ «СК «Уніка», яке відшкодувало позивачці 19 456 грн. 85 коп.

Отже, загальна сума збитків понесених позивачкою з врахуванням здійсненої виплати, складає 44 143 грн. 15 коп., яка, на думку Позивача, підлягає стягненню з Відповідача, як безпосереднього винуватця ДТП.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. В подальшому скористався правом на подання заяви про розгляд справи без його участі.

Відповідач – ОСОБА_2 – правом на подання до суду відзиву на позов не скористався.

Уповноважений представник Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечила, посилаючись на наявність такого, що набрало законної сили, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.06.2024 року у справі № 344/386/24, залишеного без змін Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09.09.2024 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вважала, що обставини, які встановлені вищевказаним судовим рішенням, мають преюдиційне значення в даній цивільній справі.

Представником Відповідача подано заяву про розгляд справи без її участі.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

За правилами ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні підстави відшкодування шкоди визначені ст.1166 ЦК України. Згідно з частинами першою, другою якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України).

Як роз`яснено у пунктах 16, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – «ЦПК України») вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається зі змісту постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.07.2023 у справі №344/10354/23, близько 12 год. 10 хв., у м. Івано-Франківськ, по вул. Бандери, 10б, водій ОСОБА_2 , керуючи т.з. «Mini Cooper», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не переконався, що даний маневр буде безпечним, не запросив сторонніх осіб допомогти, у результаті чого здійснив наїзд на автомобіль «Porshce Macan», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 . Внаслідок такого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як встановлено Судом, Згідно з полісом №214161436 Обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_2 забезпечив автомобіль «Mini Cooper», д.н.з. НОМЕР_1 у ПАТ «СК «УСГ». Строк дії полісу з 18.04.2023 по 17.04.2023 включно. Страхова сума за шкоду заподіяну майну становить – 160 000 грн., франшиза - 0 грн..

За сертифікатом добровільного страхування наземного транспортного засобу «Автоцивілка навпаки» №010036/4640/0000151 від 04.10.2022 ПАТ «СК «Уніка», страховиком є ОСОБА_1 , застрахований транспортний засіб «Porshce Macan», д.н.з. НОМЕР_2 . Страхова сума – 130 000 грн., франшиза – 0 грн.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ч. 3 п. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

В силу ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст.6 вказаного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на це, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу (ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до абз.2 п.36.2 ст.36 зазначеного Закону у разі визнання страховиком вимог заявника обґрунтованими він приймає рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, являється підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено Судом, власник транспортного засобу «Porshce Macan», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 звернулася на адресу ПАТ «СК «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

23.06.2023 між ПАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_1 було складено Акт узгодження розміру страхового відшкодування №10875324578, за яким страховик визнав вказану ДТП страховим випадком. Разом з тим, сторони визнали та погодили розмір страхового відшкодування внаслідок настання такого страхового випадку 19 456,85 грн.

Крім цього, згідно п. 4 зазначеного Акту узгодження розміру страхового відшкодування заявник визнає, що вказана сума страхового відшкодування є остаточною та підтверджує той факт, що по вказаному страховому випадку, у жодному разі, навіть якщо під час проведення ремонтних робіт будуть виявлені додаткові ушкодження, котрі не враховані у виплаті страхового відшкодування, будь-яких майнових чи немайнових вимог до Страховика та/або особи винної у вчиненні ДТП мати не буде.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як підтверджується матеріалами справи, на підставі Акту узгодження розміру страхового відшкодування №10875324578 страховою компанією ПАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 було виплачено суму 19 456,85 грн. страхового відшкодування (платіжне доручення №098000 від 30.06.2023 року (а.с.23).

Згідно претензії ПАТ «СК «Уніка» звернулося до ПАТ «СК «УСГ» з приводу відшкодування матеріального збитку за вказаною ДТП на суму 19 456,85 грн., з тих підстав, що ним здійснено страхове відшкодування у суму 19 456,85 грн.

19.09.2023 року ПАТ «СК «УСГ» затверджено страховий акт з приводу вказаної вище ДПТ та складено розрахунок суми страхового відшкодування на суму 19 456,85 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №75235 від 19.09.2023 року ПАТ АТ «Укргазбанк» ПАТ СК «УСГ» перерахувало кошти ПрАТ «СК «Уніка» як страхове відшкодування за претензією №34131.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Разом з тим, 26.06.2023 року оцінювачем ОСОБА_3 складено протокол технічного огляду автомобіля «Porshce Macan», де зазначено пошкодження: облицювання переднього бамперу, капот ПФП (праворуч), ПП денний ліхтар - подряпини скла, права решітка переднього бамперу - подряпини структури, рамка радіатора - розлом; кріплення (підрамка) інтеркулера розлом, заглушка під буксировочний гак.

У той же час, згідно із пошкодженнями, що відображені у схемі ДТП, пошкодження автомобіля «Porshce Macan» зазначено як: бампер правої частини, правий поворот, пошкодження лакофарбового покриття.

26.06.2023 року складено ремонтну калькуляцію № 1087532457 автомобіля «Porshce Macan», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно з якою загальну вартість ремонту даного автомобіля зазначено 33 106, 85 грн. Загальна сума після вирахувань (НЗС) – 19 456, 85 грн.

За актом прийому-передачі виконаних робіт (без номеру та дати) ТОВ «Авто Дилер США» здійснило ремонт транспортного засобу за зазначеними роботами на суму 63600 грн.

28.06.2023 року надано рахунок на оплату № 2 від 28.06.2023 року ТОВ «АВТО ДИЛЕР США», де покупцем зазначено ПрАТ «СК «Уніка» щодо ремонту такого авто. Належних даних щодо оплати такого рахунку не надано.

Звертаючись до суду з даним цивільним позовом, Позивач у позовній заяві покликається на те, що оскільки згідно з наданим нею до позову актом прийому-передачі виконаних робіт та рахунком на оплату сума завданого збитку становить 66 300,00 грн., а страховою компанією відшкодовано 19 465,85 грн., невідшкодованою залишається сума збитку у 44 143,15 грн., і вказану суму згідно позовної заяви Позивач просить стягнути з Відповідача як винуватця ДТП.

При цьому, Суд принагідно зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження проведення ремонту автомобіля Позивача.

Крім того, Судом встановлено, що у 2024 році ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (різниці у розмірі шкоди) з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», тобто страховика винуватця ДТП (справа №344/386/24).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2024 року у справі №344/386/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119861707), залишеним без змін Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09.09.2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121462374), в задоволенні позову відмовлено.

За даним ж цивільним позовом у справі №344/9958/25 ОСОБА_1 звертається з аналогічними вимогами безпосередньо до винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04.07.2018 року у справі 755/18006/15, «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інститутустрахування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)».

Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону №1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.

Відповідний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року по справі №362/3043/18, провадження №61-13063св20, від 27 жовтня 2021 року по справі №208/2600/17 (провадження №61-7415св19),

Отже, Судом встановлено, що після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі забезпечених транспортних засобів, та з вини Відповідача, Позивач звернулася до власного страховика ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі заяви ОСОБА_1 ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» було визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу та сформовано Акт узгодження розміру страхового відшкодування №10875324578, за яким страховик визнав вказану ДТП страховим випадком. Сторони визнали та погодили розмір страхового відшкодування внаслідок настання такого страхового випадку 19 456,85 грн.

Суд зауважує, що Позивач погодилася із зазначеним у вищевказаному Акті узгодження розміру страхового відшкодування №10875324578 розрахунком вартості завданого їй збитку, оскільки нею отримано узгоджену із страховою компанією суму страхового відшкодування у 19 456,85 грн. (а.с.23).

Претензій до страхової компанії щодо невірності визначеного розміру суми страхового відшкодування (який не перевищував ліміт відповідальності страхової компанії за страховим випадком) Позивач не пред`являла, до суду не зверталася, а отримала відповідну виплату.

В подальшому страховою компанією винуватця ДТП ОСОБА_2 – ПАТ СК «УСГ» перераховано кошти ПрАТ «СК «Уніка» як страхове відшкодування за претензією №34131 в сумі 19 456,85 грн.

У справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 21 березня 2018 року), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що «позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати».

Також у справі №333/2096/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 10 червня 2020 року), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.

В іншій цивільній справі №759/28079/21 у постанові від 13 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив таке:

«73. Стягуючи зі страховика на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 10 000 грн, як різницю між визначеним страховим полісом лімітом відповідальності страховика (130 000 грн) та виплаченою страховиком узгодженою сумою (120 000 грн), суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, викладеного вище не врахував та з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із узгодженим сторонами розміром страхового відшкодування дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку виплати понад узгоджену суму.

74. Верховний Суд звертає увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

75. Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

76. Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність – це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення».

Отже, як встановлено Судом в даній цивільній справі, в подальшому, після отримання від страхової компанії суми узгодженого страхового відшкодування, Позивач самостійно звернулася до суб`єкта оціночної діяльності для визначення матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП.

Таким чином, з врахуванням того, що власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_1 , звернувшись до страховика про виплату страхового відшкодування та, в подальшому досягнувши згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування шляхом отримання відповідної виплати, чим підтвердила, що між ним і страховиком досягнуто згоду про розмір страхового відшкодування, що відповідає її волевиявленню, тобто, фактично погодилася із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком, і не наполягала на проведенні додаткової оцінки чи експертизи пошкодженого автомобіля та отримала страхове відшкодування у розмірі 19 456,85 грн. – Суд приходить до висновку, що в діях винуватця ДТП відсутній обов`язок здійснювати будь-які доплати.

При погодженні й виплаті власнику пошкодженого в ДТП транспортного засобу заподіяної шкоди, вдруге здійснення виплат (доплат) законом не передбачено.

Подібний за змістом висновок міститься у постанові ВС від 10 червня 2020 року, справа № 333/2096/17.

Суд також зауважує, що в пункті 4 Акту узгодження розміру страхового відшкодування №10875324578 ОСОБА_1 визнала, що вказана сума страхового відшкодування є остаточною та підтверджує той факт, що по вказаному страховому випадку, у жодному разі, навіть якщо під час проведення ремонтних робіт будуть виявлені додаткові ушкодження, котрі не враховані у виплаті страхового відшкодування, будь-яких майнових чи немайнових вимог до Страховика та/або особи винної у вчиненні ДТП мати не буде.

Отже, з моменту виплати на користь Позивача суми страхового відшкодування у 19 456,85 грн. відповідне деліктне зобов`язання припинилося.

У спірних правовідносинах страховою виплатою покрито повне відшкодування завданої винуватцем ДТП шкоди, а тому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) не виникло.

У зв`язку з вищевикладеним, у винуватця ДТП ОСОБА_2 , відсутній обов`язок щодо виплати будь-якого іншого розміру страхового відшкодування у припиненому зобов`язанні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір слід розподілити відповідно до статті 141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою в задоволенні позові витрати зі сплати судового збору покладаються на Позивача.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 2, 15, 16, 22, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 22, 29, 30, 34, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 6 ст. 82, ст. ст. 133, 137, 141ЦПК України, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273,354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, –

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.