Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №338/47/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/47/26

16 лютого 2026 року селище Богородчани

Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Куценко О. О., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 (смт Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Манява, громадянина України, працює на посаді директора Манявського ліцею, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

До Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, 19 січня 2026 року надійшов протокол серії ВАД № 440571 від 15 січня 2026 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), з матеріалами.

В протоколі зазначено, що 18 грудня 2025 року, о 15 годині 30 хвилин в селищі Солотвин по вул. Грушевського, 17, у приміщенні Управління освіти, ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство, а саме виражався нецензурними словами, погрожував фізичною розправою та шарпав за верхній одяг ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок та вчинив адміністративне правопорушення передбачене статтею 173 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП не визнав. Пояснив, що 12 листопада 2025 року з інформації, розміщеної на офіційному вебсайті Управління Солотвинської селищної ради, йому стало відомо про видання 17 жовтня 2025 року наказу про оголошення йому, як директору Манявського ліцею, догани за невиконання рішення Солотвинської селищної ради. Зазначив, що із вказаним наказом категорично не погоджується, оскільки на момент його видання перебував на лікарняному, у зв`язку з чим вважає накладення дисциплінарного стягнення безпідставним. З цього приводу він подав письмову скаргу до Управління освіти з вимогою скасувати наказ про оголошення догани. Не отримавши відповіді протягом одного місяця, 18 грудня 2025 року особисто звернувся до Управління освіти з метою отримання копії наказу для його подальшого оскарження в установленому законом порядку, оскільки до того часу копія наказу йому не вручалась. Зазначив, що ОСОБА_2 відмовила йому у видачі копії наказу та у реєстрації поданої ним заяви про видачу такого наказу, не пояснивши причин відмови. Він просив допустити його до кабінету керівника управління для ознайомлення та реєстрації заяви, однак у цьому йому було категорично відмовлено. Факт вчинення будь-яких хуліганських дій у приміщенні управління освіти заперечив. Повідомив, що не застосовував фізичної сили до ОСОБА_2 , не штовхав її та не погрожував фізичною розправою. Також заперечив використання на її адресу нецензурної лайки. Водночас визнав, що розмова відбувалася емоційно та частково на підвищених тонах. Пояснив, що під час розмови просив видати йому копію наказу та, звертаючись до ОСОБА_2 , висловив фразу: «Дитино, я більше працюю директором, ніж тобі років». Зазначив, що працює педагогом протягом 36 років і вважає, що щодо нього здійснюється упереджене ставлення з метою звільнення з посади.

Потерпіла ОСОБА_2 дала пояснення, що обіймає посаду виконуючої обов`язки начальника Управління освіти Солотвинської селищної ради. 18 грудня 2025 року вона перебувала на робочому місці. Близько 15 години 10 хвилин до приміщення управління освіти прибув директор Манявського ліцею ОСОБА_1 з метою ознайомлення з наказом про оголошення йому догани. Під час перебування в управлінні він знаходився у кабінеті секретаря ОСОБА_3 та наполягав на реєстрації своєї заяви щодо ознайомлення з наказом та отримання його копії. Після повідомлення про відмову у реєстрації заяви, зі слів потерпілої, ОСОБА_1 почав поводитися зухвало, розмовляти на підвищених тонах та висловлювати на її адресу образливі слова. Потерпіла зазначила, що під час конфлікту він назвав її «гівном» та висловлювався в тому сенсі, що працював директором у той час, коли вона була ще дитиною. Також пояснила, що у коридорі управління освіти ОСОБА_1 штовхав її, переміщувався з кабінету в кабінет, голосно кричав та заважав роботі установи. У зв`язку з такою поведінкою вона зателефонувала секретарю селищної ради, яка порадила викликати працівників поліції. Коли поліція прибула на місце події, ОСОБА_1 вже залишив приміщення управління освіти. За її словами, конфліктна ситуація тривала близько 30 хвилин.

Свідок ОСОБА_3 дала пояснення, що працює на посаді секретаря Управління освіти Солотвинської селищної ради. 18 грудня 2025 року приблизно о 15 годині 20 хвилин до приймальні управління освіти зайшов ОСОБА_1 та звернувся з проханням надати йому можливість ознайомитися з наказом про оголошення догани. Після того як йому було повідомлено про відмову у реєстрації заяви у запропонованому ним формулюванні, він почав розмовляти на підвищених тонах. Свідок зазначила, що нецензурної лайки з боку ОСОБА_1 вона не чула, однак його висловлювання мали емоційний та образливий характер. Конкретні формулювання образливих висловів вона пригадати не змогла. Фактів застосування фізичної сили або погроз фізичною розправою з боку ОСОБА_1 свідок не бачила та не чула. За її словами, конфліктна ситуація тривала приблизно до 20 хвилин та завершилась після виклику поліції. На її думку, ситуація мала характер робочого конфлікту, однак зазначила, що, незалежно від причин, ОСОБА_1 мав би контролювати свої емоції.

Свідок ОСОБА_4 дала пояснення, що працює на посаді головного бухгалтера Управління освіти Солотвинської селищної ради. 18 грудня 2025 року після 15 години, перебуваючи у бухгалтерії, вона почула підвищені голоси з кабінету начальника управління. З цікавості та з метою з`ясування ситуації вона підійшла до приймальні, де перебував ОСОБА_1 . З її слів, він висловлював претензії щодо того, що його не було запрошено на розгляд питання про оголошення догани та що йому не видають копію відповідного наказу. Свідок зазначила, що його поведінка була емоційною та супроводжувалася підвищеним тоном. Водночас вона не чула з його боку нецензурних висловлювань, а також не була свідком будь-яких погроз фізичною розправою чи застосування фізичної сили щодо ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_5 дав пояснення, що 18 грудня 2025 року близько 15 години 20 хвилин перебував у приміщенні Управління освіти Солотвинської селищної ради. Зазначив, що чув конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який стосувався питання вручення наказу про оголошення догани та відмови у його видачі. За його словами, конфлікт мав емоційний характер, однак нецензурної лайки з боку ОСОБА_1 він не чув. Конкретних образливих висловів пригадати не може. Фактів застосування фізичної сили або погроз фізичною розправою він не спостерігав. Також зазначив, що, на його переконання, робота установи істотно порушена не була, а конфлікт носив особистий та локальний характер. Тривалість конфлікту, зі слів свідка, становила близько 20 хвилин.

Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. І, серед іншого, в силу положень статті 173 КУпАП, адміністративним правопорушенням являється дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Положення частини 1 статті 9 КУпАП передбачають, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, склад будь-якого адміністративного правопорушення, що передбачене законом, характеризується єдністю чотирьох елементів: об`єкт і об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона. При цьому, не доведення або відсутність в діянні конкретної особи будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.

З огляду на зміст статті 173 КУпАП, об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, є дії у певній формі, що порушують громадський порядок, спокій громадян.

Однак суду не надано належних, достовірних та допустимих доказів того, що 18 грудня 2025 року, о 15 годині 30 хвилин в селищі Солотвин по вул. Грушевського, 17, у приміщенні Управління освіти, у діях ОСОБА_1 , мало місце саме дрібне хуліганство.

Суд врахував як доказ цієї обставини, складений поліцейським протокол про адміністративне правопорушення, однак поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , не доводиться поза розумним сумнівом той факт, що ОСОБА_1 вчиняв дії, спрямовані саме на порушення громадського порядку і спокою громадян шляхом висловлювання нецензурної лайки у бік ОСОБА_2 , оскільки такі дії мали місце внаслідок конфлікту із ОСОБА_2 , який виник саме між ними і з приводу конкретної поведінки (відмова у реєстрації заяви та видачі наказу про оголошення догани), а не з хуліганських мотивів.

Тож, на підставі встановлених судом обставин місця, часу, обстановки, суд не може погодитись із тим, що у даній конкретній події, яка відбулась 18 грудня 2025 року, о 15 годині 30 хвилин в селищі Солотвин по вул. Грушевського, 17, у приміщенні Управління освіти, дії ОСОБА_1 вчинялись саме з метою порушення громадського порядку і спокою громадян.

Відтак суд констатує, що такої ознаки об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, як порушення саме громадського порядку і спокою громадян, в діянні ОСОБА_1 поліцейським не доведено.

Самі ж висловлювання ОСОБА_1 у бік ОСОБА_2 , самі по собі, не охоплюється об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Сам по собі факт використання образливих або навіть нецензурних висловлювань у громадському місці не є достатнім для кваліфікації дій за ст. 173 КУпАП, обов`язковою ознакою є спрямованість поведінки на порушення громадського порядку. Так, для наявності складу правопорушення має бути встановлено демонстративність, зухвалість та явну неповагу до суспільства. При цьому слід зазначити, що особистий або службовий конфлікт між конкретними особами, що виник на ґрунті спірних правовідносин, не свідчить автоматично про хуліганський мотив.

Суд виходить із того, що дрібне хуліганство характеризується посяганням саме на суспільні відносини у сфері громадського порядку, а не лише на честь чи гідність конкретної особи. Якщо поведінка є реакцією на конкретну ситуацію та спрямована виключно на опонента у конфлікті, без наміру порушити спокій невизначеного кола осіб, склад правопорушення відсутній.

Аналіз встановлених у цій справі обставин свідчить, що конфлікт виник у зв`язку з відмовою у реєстрації заяви та видачі копії наказу про оголошення догани. Подія мала характер службового спору між керівником закладу освіти та посадовою особою органу управління освітою.

Свідки не підтвердили факту використання нецензурної лайки, а обставини фізичного впливу не знайшли об`єктивного підтвердження. Конфлікт відбувався у межах приміщення установи між конкретними особами та не супроводжувався припиненням її діяльності або створенням реальної загрози громадському порядку.

Суд відзначає, що обов`язковим елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є мотив - задоволення індивідуальної потреби самоствердження. І цей мотив, за загальним правилом, не може виникати внаслідок незгоди з певною діяльністю чи вчинком іншої особи. Тобто, вказаний мотив повинен існувати у конкретної людини та отримати свій зовнішній прояв не у зв`язку із діями інших осіб.

Натомість із досліджених доказів убачається, що дії ОСОБА_1 були зумовлені незгодою з управлінським рішенням та спрямовані на вирішення конкретного службового питання.

Обставини події, встановлені судом, свідчать про те, що дії ОСОБА_1 були зумовлені службовим конфліктом, який виник у зв`язку з незгодою щодо реєстрації заяви та видачі копії наказу про оголошення догани. Таким чином, його поведінка була реакцією на конкретну службову ситуацію, а не проявом хуліганського мотиву - явної неповаги до суспільства. За таких обставин у його діях відсутня суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Суд також бере до уваги, що потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечувала того факту, що ОСОБА_1 прибув до Управління освіти з метою отримання копії наказу про оголошення йому догани та наполягав на реєстрації поданої ним заяви. Водночас потерпіла не надала суду переконливих пояснень щодо причин відмови у видачі копії наказу та у реєстрації відповідної заяви, що стало безпосереднім підґрунтям виникнення конфліктної ситуації.

Функція і роль суду полягає в іншому. Обов`язок суду (у справах про адміністративні правопорушення) перевірити чи є в діянні людини усі ознаки того складу адміністративного правопорушення, у вчиненні якого його підозрює поліцейський, і здійснити це, суд може тільки на підставі наданих йому доказів, і тільки в межах вже здійсненої поліцейським кваліфікації. І якщо склад адміністративного правопорушення, в діянні конкретної людини не підтверджується доказами, навіть хоча би одна ознака не підтверджується, суд повинен справу закрити.

В силу положень частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

А згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Тому враховуючи це, і оскільки суду не надано доказів наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого 173 КУпАП, в діянні ОСОБА_1 , провадження у справі слід закрити.

Відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Тому враховуючи, що судом прийнята постанова про закриття провадження, судовий збір стягненню не підлягає.

Отже, керуючись статтями 1, 2, 7, 8, 9, 10, 17-24, 26, 27, 33-38, 40-1, 173, 221, 245-253, 254-255, 268, 271, 276, 279, 280, 283-285, 287, 294, 298-300, 304, 305, 306 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 , закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя: