Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №191/1120/24 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1120/24

Провадження № 2/191/398/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Порошиної О.О.,

за участю секретаря – Будакової Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Порошиної О.О. від 22 грудня 2023 року адміністративну справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.ст.130 ч.1, 124, 122-4 КУпАП провадженням закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Однак постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2022 року щодо ОСОБА_2 скасовано і він визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст, 122-4, 124, ч.1 ст.130 КУпАП, Вказані обставини підтверджуються копією постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі №191/4352/23. Отже, вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди в результаті скоєння наїзду на припаркований автомобіль Ніссан Терано з ДНЗ 64810 АА, внаслідок чого вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками доведена. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль потерпілого ОСОБА_1 знищений і не підлягає ремонту. Вартість спричиненої шкоди згідно висновку експерта - автотоварознавця від 25 жовтня 2023 року складає 167176,20 грн., що підтверджується відповідним висновком. Факт належності вказаного автомобіля ОСОБА_1 підтверджується довідкою Васильківської державної нотаріальної контори №613/02-14 від 28 вересня 2023 року про склад спадкоємців, згідно якої ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги на все рухоме та нерухоме майно після смерті ОСОБА_3 , у тому числі і на автомобіль марки Ніссан Терано, 1992 року випуску. При цьому на момент смерті спадкодавця ОСОБА_1 постійно з ним проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Таким чином, факт належності вказаного автомобіля позивачу ОСОБА_1 доведений. З метою отримання страхового відшкодування ОСОБА_1 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою отримання такого відшкодування, однак отримав відмову з посиланням на те, що згідно з додатком 1 до Положення про перелік, значення та порядок застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання страховиками договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Постановою Національного банку України 30 травня 2022 року №108, встановлено коригуючі коефіцієнти у залежності від типу транспортного засобу і зазначений перелік є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає. Оскільки до вказаного переліку такий тип пристрою як «бронетранспортер» не включено, то він у розумінні закону не є транспортним засобом і, відповідно, обов`язку у МТСБУ зі сплати відшкодування за шкоду, заподіяну таким пристроєм, не виникає. Вказані факти підтверджуються копією повідомлення Генерального директора МТСБУ. Як було встановлено Дніпровським апеляційним судом, ОСОБА_2 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , залишив військову частину на бойовій машині ІНФОРМАЦІЯ_1 і перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, скоїв зіткнення з автомобілем Ніссан Терано з днз НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , спричинивши останньому матеріального збитку в розмірі 167176,20 грн. Отже, у даному випадку йде мова про шкоду, завдану майну джерелом підвищеної небезпеки, яке є військовим майном і закріплене за військовою частиною. Таким чином, саме військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України повинна відшкодувати завдану ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, в розмірі 167176,20 грн.

З цих підстав позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Стягнути з військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, в розмірі 167176 (сто шістдесят сім тисяч сто сімдесят шість) грн. 20 коп. Стягнути з військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 76 коп.; витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Не погодившись з позовними вимогами відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому, зазначили, що до позовної заяви позивачем не додано копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль Нісан Терано державний номерний знак НОМЕР_3 . Слід зазначити, що довідка про склад спадкоємців від 28.09.2023 року №613/02-14, що видана Другою Синельниківською державною нотаріальною конторою не є правовстановлюючим документом на вищезазначений автомобіль. При цьому не можна стверджувати, що право власності на автомобіль спадкодавця набувається автоматично лише за умови сумісного проживання спадкодавця та спадкоємця. ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу Нісан Терано днз НОМЕР_3 , а тому не може вимагати відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 24.09.2023 року. Позивачем додано до позову висновок № 64810 експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 25.10.2023 року. Аналізуючи вказаний доказ, щодо визначення вартості матеріального збитку, військова частина НОМЕР_6 , що згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 4.14 розділу ІV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня1998 року № 53/5(далі - Інструкція №53/5), у вступній частині висновку експерта зазначаються: попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України. Вказаного застереження висновок не містить, а тому вказаний доказ на думку відповідача не є об`єктивним. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного суду України по справі 335/2566/18 від 16.11.2022 року. Також, у вказаному висновку власником автомобіля Нісан Терано 64-810 АА зазначено ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 , що до позову не додано. Крім того, у позові відсутні будь-які докази, які б дозволили встановити, що пошкодження транспортного засобу Нісан Терано НОМЕР_3 , зазначені у висновку №64810 від 25.10.2023 виникли саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24.09.2023 року у с. Циганівка за участю бронеавтомобіля військової частини НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Представником позивачем, адвокатом Миргородським В.П. подано відповідь на відзив, в якому заперечив викладені у відзиві доводи представника відповідача, просив позовні вимоги задовольнити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача, адвокат Миргородським В.П. в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. До закінчення судових дебатів у справі, заявив усне клопотання про вирішення питання про судові витрати на правову допомогу після ухвалення рішення.

Представник відповідача, Говоров Г.Г. в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог, з підстав вказаних у відзиві, вважає, що позивачем не доведено, що він є власником пошкодженого майна.

Третя особа, в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 20.02.2024 у справі №191/4352/23 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст..ст. 122-4, 124 КУпАП щодо ОСОБА_2 , закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку, передбаченого ст.38 КУпАП.

В постанові встановлено, що 24.09.2023 року о 14:40 год. в с. Циганівка, водій ОСОБА_2 керуючи бронімашиною МАХХ PRO без н.з. та виїжджаючи із вул. Гагаріна на вул. Квітневу, не врахував дорожньої обстановки , не дотримався безпечної швидкості та інтервалу, скоїв наїзд на припаркований автомобіль Нісан Терано з днз 648-10 АА біля будинку 38. При ДТП ТЗ отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив п. 13.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Бронімашина МАХХ PRO без н.з., на якому ОСОБА_2 скоїв ДТП закріплений Міністерством оборони України за військовою частиною НОМЕР_2 , що має статус юридичної особи.

Як вбачається зі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.2025 року виданого державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки Другої синельниківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є власником автомобіля марки Nissan Terrano (Ніссан Терано) реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як слідує з матеріалів, відповідно до висновку експерта-товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 25.10.2023 р., та висновку судового експертта-автоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 04.09.2024 р., які повністю узгоджуються між собою, розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля Nissan Terrano (Ніссан Терано) реєстраційний номер НОМЕР_3 пошкодженого при ДТП складає 167176,20 грн.

Вартість проведення експертного дослідження автомобіля Nissan Terranoреєстраційний номер НОМЕР_3 у розмірі 8000,00 грн., підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №64810 від 10.10.2023 р.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ч.2 ст. 1187 ЦК України зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розподіл обов`язку з відшкодування шкоди, у разі наявності вини заподіювала шкоди, розподіляється між страховою компанією (МТСБУ) в межах ліміту страхової суми, заподіювачем шкоди у разі перевищення лімітів страхової виплати, та роботодавцем, у разі якщо шкоди завдано працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків і розмір такої шкоди перевищує ліміт страхової суми. Такої висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.

Військова частина як суб`єкт господарської діяльності за своїми зобов`язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов`язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Стягнення за зобов`язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18), якою сформовано наступні висновки щодо правильного застосування норм права:

1. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

2. Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні з`ясувати, який суб`єкт і на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

3. Шкода, заподіяна об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і який був закріплений Міністерством оборони України на праві оперативного управління за військовою частиною, що має статус юридичної особи, відшкодовується цією військовою частиною.

За змістом постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 688/1852/21 (провадження № 61-6705 св 22), військовослужбовець, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони завдання шкоди особі.

Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.

В свою чергу, статтею 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до положень ч.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з підпунктом 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП не була застрахована у передбаченому законом порядку, потерпілий повинен був звернутися до МТСБ для того, щоб останнє здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому, в межах встановленого Законом ліміту.

Як вбачається з Відмови у відшкодуванні шкоди справа №96392 від 12.10.2023 року, ОСОБА_1 було відмовлено у відшкодуванні шкоди заподіяної під час ДТП, яка мала місце 24.09.2023 р. за участю транспортного засобу Nissan реєстраційний номер НОМЕР_3 та бронетранспортеру без номерного знаку під керуванням ОСОБА_2 .

З урахуванням вище вказаних норм суд дійшов висновку, що так, як військова частина володіє на праві оперативного управління закріпленим за нею Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, тому вона несе відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України та шкода, що завдана в результаті ДТП позивачу підлягає стягненню з військової частини.

Оскільки позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно матеріальної шкоди, останній вправі вимагати її відшкодування, розмір шкоди визначений висновком експерта від 04.09.2024.

Доводи представника відповідача, що наявний в матеріалах справи висновок експертного дослідження від 25.10.2023 року не підтверджують, пошкодження транспортного засобу ОСОБА_4 НОМЕР_3 , зазначені у висновку №64810 від 25.10.2023 виникли саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24.09.2023 року у с. Циганівка за участю бронеавтомобіля військової частини НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування висновку експертного дослідження, не навів свого розрахунку завданих збитків, та не скористався правом ініціювати проведення судової експертизи для визначення вартості збитків, завданих автомобілю позивача внаслідок ДТП, що мала місце 24.09.2023, а отже не доведено, що розмір матеріального збитку, визначеного експертним дослідженням викликає сумніви та не може прийматися судом як належний доказ.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком розміру заподіяної йому шкоди, а також вартість проведення експертного дослідження встановлення вартості матеріального збитку у розмірі 8000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як законно обґрунтовані та підтверджені документально.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги про задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1671,76 грн.

На підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України, враховуючи клопотання представника позивача, суд вважає за можливе вирішити питання про розподіл судових витрат на правову допомогу у судовому засіданні, надавши час представнику позивача для подання доказів про розмір витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 2-13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, в розмірі 167176 (сто шістдесят сім тисяч сто сімдесят шість) грн. 20 коп.

Стягнути з військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 76 коп.; витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя О. О. Порошина