Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №213/680/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/680/25

Номер провадження 2/213/79/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Алексєєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Довгої А.В.,

за участі позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Волєвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №3 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог:

Представник позивача звернулася до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що позивач перебував з відповідачем у шлюбі, від якого мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами розірвано рішенням Дзержинського (нині – Металургійного) районного суду міста Кривого Рогу від 15 червня 2021 року. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року визначено місце проживання дітей з батьком. Судовим наказом Дзержинського (нині – Металургійного) районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року з відповідачки стягнуто на користь позивача аліменти на утримання дітей. Аліменти відповідачкою не сплачуються. ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, вживає алкоголь та наркотики, що призвело до розладу психічного здоров`я. Позивач є військовослужбовцем. Відповідачка не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, порушує уявлення про матір, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, з часу ухвалення рішення суду про визначення місця проживання дітей жодного разу їх не навідала. У зв`язку із байдужим ставленням відповідача до долі дітей, її ухиленням від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання та утримання малолітніх дочки і сина позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .

Процесуальні дії у справі.

20 лютого 2025 року позовна заява надійшла до суду.

21 лютого 2025 року з метою визначення підсудності суддя скористався даними з Єдиного державного демографічного реєстру.

24 лютого 2025 року отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.

25 лютого 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

25 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача про забезпечення доказів.

13 березня 2025 року витребувано докази.

13 травня 2025 року витребувано докази.

02 липня 2025 року відмовлено у прийнятті рішення у підготовчому засіданні та продовжено підготовче провадження у справі.

02 липня 2025 року завершено підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалами суду від 04 листопада 2025 року та 19 грудня 2025 року витребувано докази.

10 лютого 2026 року надійшли витребувані докази.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Представники третіх осіб надали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

30 червня 2025 року на адресу суду надійшли пояснення представника виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, згідно з якими позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Вважає, що неможна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. У таких випадках, а також тоді, коли при розгляді справ буде встановлено, що вимога про позбавлення батьківських прав є необґрунтованою, але залишення дитини у батьків небезпечне для неї, суд має право винести рішення про відібрання дитини і передачу її на піклування органів опіки і піклування або іншого з батьків. З огляду на те, що ОСОБА_2 має діагнози: змішані нав`язливі думки та дії, гострий психотичний розлад із симптомами шизофренії, звертається за медичною допомогою до лікаря-психіатра з 16 вересня 2023 року з приводу шизофренії, параноїдної форми, депресивно-маячного синдрому, вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту і позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Пояснення у судовому засіданні.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, підтвердили обставини, викладені у позові, просять позов задовольнити, оскільки відповідачка несе загрозу для дітей.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В ході рогляду справи позовні вимоги визнала, підтвердила пояснення позивача. Пояснила, що не може контролювати свій стан, деякі події в її голові спотворені. Відповідати за дії не може. Дітей бачила влітку минулого року, вона приїхала до свекрухи, щоб їх побачити. Бачила тільки ОСОБА_5 – він грався на дитячому майданчику. Проте бабуся ОСОБА_6 заборонила їй підходити до дитини, сказала, що вона неадекватна. Проте син підійшов до відповідачки і вони поспілкувалися. Не може пояснити, чому більше до дітей не приїжджала та не спілкувалася. Участі у житті дітей вона не бере, їй в цьому ніхто не перешкоджає, проте з психологічних причин вона не може з ними спілкуватися. Пояснила, що коли їй говорять, що неможна щось роботи, вона цього не робить. Позивач їй сказав, щоб вона не підходила до дітей, тому вона і не спілкується з ними. Вважає себе поганою матір`ю, своїми дітьми не цікавиться. Не може пояснити, в якому стані вона перебувала, коли позивач їй сказав, що вона не може бачитися з дітьми.

Допит свідків.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є матір`ю позивача. Коли сторони одружилися, перший час жили добре, у них народилися діти. Коли позивач поїхав на заробітки, вони почали сваритися. Згодом вони розлучилися. Діти жили з ОСОБА_8 . Після розлучення відповідачка почала вести аморальний спосіб життя, діти були без нагляду. Коли почалася повномасштабна війна, свідок перебувала за кордоном. ОСОБА_9 пішов добровольцем на війну, а ОСОБА_8 з дітьми відправив за кордон задля їхньої безпеки. Відповідачка поїхала за кордон з подругою, продовжила вести аморальний спосіб життя. ОСОБА_9 (позивач) дуже переживав і попросив, щоб мати з ОСОБА_8 і дітьми пожили разом. Відповідачці це не сподобалося, проте довго вони так не прожили, відповідачка з дітьми переїхали. Через певний час ОСОБА_8 посеред ночі прислала дітей на таксі і сказала, що зранку їх забере. Протягом трьох днів вона так і не з`явилася. Свідок почала її шукати і знайшла в іншому місті в психіатричній лікарні. Після лікування відповідачки вони поїхали у квартиру, де відповідачка проживала з дітьми. Квартира була в антисанітарному стані. Потім ОСОБА_8 ще раз госпіталізували. Вона пролікувалася і їй стало краще, але лікарі рекомендували їй вживати ліки. Відповідачка відмовилася від лікування. Дітьми вона не цікавилася, ними займалася свідок. Потім ОСОБА_10 вирішила поїхати до Польщі на заробітки, а згодом – у Швейцарію. Коли вона повернулася додому, почала просити свідка і ОСОБА_9 , щоб вони її пробачили, хотіла бути з дітьми. Вони почали проживати разом, але через деякий час ОСОБА_8 вранці розбудила свідка і сказала, що вчинить суїцид, попросила допомоги. Вони поїхали в лікарню. Каріну госпіталізували. Після лікування вона повернулася до дітей, а свідок переїхала на інше місце проживання. Якось посеред ночі їй подзвонив син і повідомив про дзвінок онуки, яка просила допомоги, оскільки відповідачка кидається з ножем на дітей. Свідок приїхала до дітей, викликала поліцію. ОСОБА_8 забрали до лікарні. Ці події відбувалися у 2023 році. Дітей свідок забрала до себе. Після завершення лікування відповідачка повернулася додому. Вона приходила до свідка в алкогольному сп`янінні, вибивала двері, вела аморальний спосіб життя. Потім переїхала на ж/м Інгулець, продовжувала вести аморальний спосіб життя. Діти проживають зі свідком, яка ними займається і піклується про них, вони дуже переживають, що батько не з ними, про матір майже не згадують. Свідок із сином не перешкоджають відповідачці спілкуватися з дітьми. Раніше діти запитували про матір, довелося пояснити їм ситуацію. Відповідачка не цікавиться їхнім життям та навчанням. Свідок хвилюється про долю дітей, боїться, що відповідачка може прийти і забрати дітей, оскільки вона їхня матір.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що знайома зі сторонами, оскільки їхні діти відвідували один дитячий садочок. Одного разу із номеру її сина подзвонила ОСОБА_8 і попросила, щоб її діти переночували у свідка. Коли вони зустрілися, відповідачка була з дитиною свідка і якимось чоловіком, з пляшкою пива і вся брудна. На запитання свідка, де її діти, відповідачка відповіла, що вони не з нею. Свідок забрала свою дитину і вони пішли додому, проте ОСОБА_8 всю дорогу йшла зі свідком і говорила дивні речі. Усю дорогу свідок писала ОСОБА_9 , щоб він щось зробив з цим. Це відбулося приблизно півтора року тому. Як з`ясувалося, діти сторін перебували у пані ОСОБА_12 – матері позивача. Свідок вважає, що відповідачка хотіла просто десь переночувати, проте пустити її до себе свідок не могла, оскільки відповідачка себе поводила неадекватно. Ця ситуація їх дуже налякала. ОСОБА_8 чекала аж під квартирою і вона з дитиною сиділи в кущах і чекали, поки вона піде.

У порядку ч. 2 ст. 171 СК України судом вислухана думка щодо позбавлення відповідачки батьківських прав дочки сторін – ОСОБА_3 . Дівчинка зазначила, що проживає разом із батьком та бабусею, вони про неї піклуються. З матір`ю спілкується раз або два на тиждень. Пояснила, що коли вони з матір`ю поїхали проживати до Румунії, вона почала там пити та гуляти, перестала ходити на роботу. Коли мати потрапила до лікарні, їх з братом забрала бабуся, батько інколи до них приїжджав. Потім мати повернулась додому, вони примирились та почали мешкати разом, проте у матері знову стався нервовий зрив, вона їм погрожувала, кричала, викидувала речі, розбила її телефон. Вона не хоче проживати з матір`ю, оскільки її боїться, так як вона хвора, веде не правильний спосіб життя і не має контролю над собою. Вважає доцільним позбавити матір батьківських прав стосовно неї та брата.

Фактичні обставини, встановлені судом.

26 жовтня 2013 року між сторонами зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , батьками якого є сторони

Рішенням Дзержинського (нині – Металургійного) районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року шлюб між сторонами розірвано.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

Згідно з актами про фактичне місце проживання від 08 серпня 2024 року та 03 лютого 2025 року позивач разом з малолітніми дітьми з квітня 2023 року проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року, яке набрало законної сили 12 березня 2024 року, визначено місце проживання малолітніх дітей сторін з батьком – ОСОБА_1 . Рішенням встановлено, що з 17 лютого 20223 року по 02 березня 2023 року ОСОБА_2 була госпіталізована до лікарні Сігету-Мармаціей з діагнозом: змішані нав`язливі думки та дії, гострий психотичний розлад із симптомами шизофренії.

12 листопада 2024 року Дзержинським (нині – Металургійним) районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей – ОСОБА_3 та ОСОБА_3 – у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

ОСОБА_3 навчається в Криворізькій гімназії № 120 КМР. Згідно з характеристикою навчального закладу дівчинка не пропускає заняття без поважних причин, завжди охайно і за сезоном одягнута. Вдома створені всі необхідні умови для нормального розвитку дитини. Дитину виховує батько, який приділяє достатньо уваги процесам навчання і виховання, підтримує постійний зв`язок зі школою, класним керівником.

ОСОБА_13 також навчається в Криворізькій гімназії № 120 КМР. Відповідно до характеристики, виданої навчальним закладом, дитина проживає з бабусею, сестрою і батьком. Матеріально-побутові умови задовільні, хлопчик забезпечений одягом відповідно до сезонів, шкільним приладдям, завжди охайний. Батько займається вихованням сина, підтримує зв`язок з учителем, відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами сина, достатньо уваги приділяє оздоровленню сина. Мати дитини за період навчання сина не цікавилася його успіхами, зв`язок з учителем не підтримує, у вихованні та навчанні сина участі не бере.

ОСОБА_2 страждає психічним розладом, з 16 вересня 2023 року звертається за медичною допомогою до лікаря-психіатра. Перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «КБЛПД» ДОР з 16 вересня 2023 року по 29 вересня 2023 року з діагнозом: параноїдна шизофренія, непевний перебіг, депресивно-маячний синдром та з 14 липня 2024 року по 12 вересня 2024 року з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг, помірно виражений змішаний тип дефекту, параноїдний синдром.

23 серпня 2024 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, 24 серпня 2024 року – за ст. 183, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.

За період з 06 листопада 2024 року по 13 травня 2025 року позивач не отримував аліменти, що стягнуті з відповідачки на утримання дітей на підставі судового наказу.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради від 16 квітня 2025 року №135 визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її малолітніх дітей. Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дітей, а саме: не займається їхнім вихованням та утриманням, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не цікавиться їхнім життям та здоров`ям, не проявляє до них батьківського піклування та турботи.

16 червня 2025 року на підставі заяви позивача начальником служби у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради та фахівцем із соціальної роботи КМЦСС проведено обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт. Обстеженням встановлено, що за цією адресою проживають позивач, його мати – ОСОБА_7 та діти сторін. Для проживання, виховання та гармонійного розвитку малолітніх ОСОБА_14 та ОСОБА_5 створено всі необхідні умови, діти забезпечені всім необхідним.

Відповідно до листа комунального некомерційного товариства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" від 09 лютого 2025 року №312 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 07 жовтня 2025 року по 20 жовтня 2025 року та з 11 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні у їх закладі. Діагноз - F-20 - "Шизофренія, параноїдальна форма, безперервний перебіг, помірно виражений змішаний тип дефекту, параноїдальний синдром".

Зміст спірних правовідносин.

Викладеними обставинами відповідають правовідносини з приводу наслідків невиконання батьківських обов`язків.

Норми права, які застосовує суд.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитини такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 зазначеної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства». За змістом статті 11 цього Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до вимог ст.ст. 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватися батьківські права.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько дитини можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Висновок суду.

На підставі аналізу вищезазначених норм суд дійшов висновку, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому, найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, підставами для позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоке поводження з дитиною; хронічний алкоголізм або наркоманія батьків; здійснення будь-яких видів експлуатації дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва; а також небезпека для життя дитини, її здоров`я і морального виховання.

Позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як винятковий захід, застосування якого дозволяється лише з метою захисту інтересів дитини.

Декларацією прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати з батьками.

Судом встановлено, що відповідачка страждає на психічний розлад.

Оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, такі заходи допускаються лише тоді, коли змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в її діях.

Неактивна участь відповідачки в житті дітей спричинена душевною хворобою. Неможливість спілкування відповідачки з дітьми через психічний розлад не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів, тому відсутні підстави вважати, що відповідачка свідомо ухиляється від виховання дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 358/371/21.

Судом встановлено, що відповідачка усунулася від виховання своїх дітей, оскільки страждає на психічне захворювання і не здатна оцінити в повній мірі негативний вплив своєї поведінки на своїх дітей.

При цьому суд зазначає, що враховуючи стан здоров`я відповідачки, рішенням суду від 30 січня 2024 року місце проживання малолітніх дітей сторін визначено з позивачем. З огляду на те, що діти не проживають з відповідачкою, суд вважає, що доводи позивача про те, що відповідачка становить загрозу для дітей, не є об`єктивними.

Визнання позову відповідачкою суд не бере до уваги, зважаючи на її психічне здоров`я.

Оскільки у судовому засіданні не встановлено факт наявності вини в діях ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку із відмовою в позові понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 95, 141, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_15 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Треті особи:

-Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради як орган опіки та піклування, юридична адреса: вул. Володимира Великого, 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 34339916;

-Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, юридична адреса: пл. Гірницької Слави,1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 04052548.

Дата складення повного судового рішення – 20 лютого 2026 року.

Суддя О.В. Алексєєв