Вирок від 19 лютого 2026 р. у справі №199/1702/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/1702/26

(1-кп/199/563/26)

ВИРОК

іменем України

20.02.2026 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12026042220000155внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2026, відносно:

ОСОБА_3 який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпропетровську, громадянина України, українця, РНОКПП- НОМЕР_1 , із середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не маючого на утримані неповнолітніх та непрацездатних осіб, проживаючого у будинку АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.4 ст.185 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_4

обвинувачений – ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кінця листопада 2025 року почав проживати у квартирі своєї тітки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , разом з тіткою та її донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, 01.02.2026, близько 16 години 40 хвилин ОСОБА_3 , достовірно знаючи, про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» перебуваючи у приміщенні кімнати квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в якій мешкала його тітка ОСОБА_5 , побачив, як остання, дістала з нижньої шухляди тумбочки свій гаманець, в якому зберігала грошові кошти, та дала своїй доньці, ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 500 грн., після чого, сховала гаманець з грошовими коштами, які залишилися, до шухляди і в цей момент у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, а саме: крадіжку грошових коштів, які знаходилися в гаманці потерпілої ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливого мотиву та в особистих інтересах, з метою власного незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання майнової шкоди та бажаючи її настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, ОСОБА_3 , того ж дня, тобто 01.02.2026 о 17 годині 00 хвилин, дочекавшись моменту, коли всі присутні особи залишили приміщення кімнати, діючи умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, скористався тим, що за його діями ніхто не спостерігає, повернувся до вказаної кімнати, де шляхом вільного доступу відкрив нижню шухлядку тумбочки взяв до рук гаманець потерпілої ОСОБА_6 , з якого викрав грошові кошти у сумі 14 500.00 грн., які в подальшому поклав до правої кишені своїх штанів.

Доводячи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, до кінця, ОСОБА_3 , утримуючи при собі викрадені грошові кошти з місця вчинення кримінального правопорушення зник та в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 , своїми умисними діями спричинив потерпілій ОСОБА_5 , матеріальну шкоду на загальну суму 14 500.00 гривень.

Умисні дії, ОСОБА_3 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 185 КК України.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 у суді.

Як пояснив ОСОБА_3 суду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчиненого ним кримінального правопорушення повідомив, що дійсно 01.02.2026 близько 17:00 години за адресою АДРЕСА_2 із гаманця червоного кольору своєї тітки ОСОБА_5 , який дістав із шухляди, він викрав грошові кошти в сумі 14500,00 гривень, які витратив на покупку телефону, їжі та алкогольних напоїв.

В судовому засіданні всі учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд, за згодою всіх учасників судового провадження, вважав не доцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження, кожен окремо, правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

2.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як такі, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Суд відносить визнання вини та каяття обвинуваченого до обставин, що пом`якшують покарання, оскільки він визнав свою вину, проявив дійове каяття, що характеризуючи суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

4.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, який скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав,не працевлаштований, у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, в силу ст. 89 КК України не судимий.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

Вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, потерпілої. яка в своїй заяві просила суд призначити покарання на розсуд суду, обвинуваченого, який просив призначити покарання з іспитовим строком, також суд враховує обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, дані про особу, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом із наведеним, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 , без реального відбування покарання та прийшов до висновку про звільнення від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України. Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, враховуючи обставини саме даного кримінального провадження та особу обвинуваченого, призначення покарання без застосування положень ст.ст. 75,76 КК України, буде досить суворим, та становити надмірний тягар для ОСОБА_3 .

5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 не обирався.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ:

-CD-R диск із записом слідчого експерименту. – зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-телефон марки «Sigma X-style 171 MINI» спакований у спец-пакет RIC 2230038, що зберігається в камері зберігання речових доказів ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області (порядковий №30) – повернути за належністю власнику;

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, – з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпра ОСОБА_7