Вирок від 18 лютого 2026 р. у справі №737/262/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 737/262/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/208/26

Категорія - ч. 4 ст. 187 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 14 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270340000558 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадження - прокурора Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_11 , захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року щодо:

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Убель, Червенського району, Мінської області, республіки Білорусь, не працюючого, не одруженого, із середньою освітою, без зареєстрованого та фактичного місця проживання, раніше судимого Дніпровським районним судом м. Києва:

- 21 листопада 2016 року, за ч. 2 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 28 жовтня 2020 року, за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. 14 липня 2023 року звільнений з ДУ «Райківська виправна колонія № 73» по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Табачне, Бахчисарайського району, АРК, громадянина України, не працюючого, із середньою освітою, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 20 жовтня 2017 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

- 04 березня 2021 року Куликівським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 122, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. 20 жовтня 2022 року звільнений з ДУ «Райківська виправна колонія №73» по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

Вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року:

ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна.

Стягнуто з ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування для проведення судових експертиз в сумі 2785 грн. 65 коп.

ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування для проведення судових експертиз в сумі 2785 грн. 65 коп.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду були подані апеляційні скарги, в яких:

- прокурор просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_12 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким дії ОСОБА_12 кваліфікувати, як напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчиняла розбій, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_12 раніше був судимий за ч. 2 ст. 187 та ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України і судимості не зняті та непогашені та залишено поза увагою кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ст. 187 КК України, як вчинення злочину особою, яка раніше вчинила розбій, про що було зазначено в обвинуваченні, сформульованому в обвинувальному акті. При цьому, мотивів не врахування чи виключення такої кваліфікуючої ознаки судом у вироку не вказано;

- адвокат ОСОБА_8 в поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду щодо останнього та закрити кримінальне провадження. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України, оскільки він будь-яких дій відносно потерпілих не здійснював і згідно його показань, які є аналогічні показанням ОСОБА_10 слідує, що ОСОБА_12 гостював у останнього, він попросив у нього 200 грн., для поїздки за посилкою і ОСОБА_10 сказав, що позичить та пішов до знайомих. Через деякий час ОСОБА_12 пішов шукати ОСОБА_10 , зайшов у двір потерпілих, постукавши зайшов до будинку, де побачив, як останній розмовляв із жінкою на підвищених тонах та вимагав гроші, він постояв деякий час біля холодильника та пішов, не втручаючись в розмову, що відбувалося далі ОСОБА_12 невідомо;

- адвокат ОСОБА_7 в поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 апеляційній скарзі просить, дослідивши докази у справі скасувати вирок суду закрити кримінальне провадження у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпання можливості їх отримати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про допит потерпілих, як в судовому засіданні так і органом досудового розслідування за участі сторони захисту за місцем проживання потерпілих і сторони не змогли забезпечити доставлення потерпілих до суду. Також, підозрюваний, на той час ОСОБА_10 та його захисник були відсутні під час проведення допиту потерпілих в порядку ст. 615 КПК України, внаслідок чого сторона захисту була позбавлена можливості права ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку допиту. Вказує, що судом першої інстанції було відхилені клопотання сторони захисту про одночасний допит потерпілої ОСОБА_13 та свідків ОСОБА_14 , що було необхідно для усунення розбіжностей у показаннях вказаних осіб та з`ясування, куди потерпіла поклала кошти після отримання пенсії. Так само стороні захисту було відмовлено судом в дослідженні в судовому засіданні рожевого гаманця, з якого за версією слідства ОСОБА_10 викрав грошові кошти.

Захисник вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що показання надані ОСОБА_10 під час слідчого експерименту суперечать інформації, повідомленої ним співрозмовнику під час проведення НСРД.

Звертає увагу, що протокол огляду аудіо-, відеозапису проведення обшуку від 15 лютого 2025 року, де зафіксована розмова обвинуваченого ОСОБА_10 зі слідчим не можна вважати допустимим доказом, оскільки в ході вказаної слідчої дії було фактично допитано обвинуваченого без повідомлення йому права на захист та права не свідчити проти себе.

Вказує, що допит свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 безпосередньо в судовому засіданні не проводився, протоколи впізнання за фотокарткою складені за їх участю не являються інформативними, а також неналежними доказами, оскільки інформація надана вказаними свідками не стосується досліджуваних обставин у даному кримінальному провадженні.

Зазначає, що обвинувачені не заперечують, що перебували в будинку потерпілих, однак розбійного нападу вони не вчиняли, під час затримання та обшуку у обвинувачених грошових коштів, які являються предметом даного злочину виявлено не було.

Крім того, захисник стверджує, що згідно практики Верховного Суду головним критерієм реальності погрози при розбої є суб`єктивне сприйняття її потерпілим, натомість потерпілі під час допитів вказували, що не злякалися погроз обвинуваченого і не сприймали погрозу вбивством, як реальну.

Суд першої інстанції встановив, що 13.02.2025 близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_12 , як особа, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою із ОСОБА_10 , з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи, що на всій території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України 26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України №4220-ІХ від 15.01.2025, та діє до теперішнього часу, прибули до домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , де через незамкнену хвіртку зайшли на територію вказаного господарства, та шляхом відгинання штапиків на дерев`яній віконній рамі веранди будинку, вийняли скло, через вказане вікно відчинили металеву застібку на вхідних дерев`яних дверях та проникли всередину будинку.

В подальшому, діючи узгоджено, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_12 залишився стояти біля вхідних дверей в кімнаті, з метою унеможливлення виходу потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_18 з будинку, а ОСОБА_10 підійшов до потерпілої ОСОБА_13 , котра спала на дивані в кімнаті вище вказаного будинку, та погрожував останній вбивством, тримаючи обома руками за верхній одяг, якщо вона не віддасть йому грошові кошти. Почувши крики ОСОБА_13 про допомогу, потерпілий ОСОБА_18 , який відпочивав у сусідній кімнаті прокинувся та прийшов на допомогу ОСОБА_13 .. В цей час ОСОБА_10 .? тримаючи в руках предмет схожий на металеву палицю, почав висловлювати погрози вбивством потерпілому ОСОБА_18 , якщо той не віддасть йому грошові кошти та металевим предметом вдарив ОСОБА_18 по правій руці. Після чого ОСОБА_10 з дивану, під подушкою, де відпочивала потерпіла ОСОБА_13 заволодів грошовими коштами в сумі 3400 грн., що знаходилися в рожевому гаманці, чим спільно з ОСОБА_12 спричинили потерпілій ОСОБА_13 матеріальну шкоду на вказану суму.

Після цього, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , залишили домогосподарство потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_18 , що за адресою: АДРЕСА_2 , та розпорядились грошовими коштами на власний розсуд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, частково апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в частині необхідності виключення доказу, протоколу огляду аудіозапису від 15 лютого 2025 року та заперечував проти апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , позицію обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора та підтримали апеляційні скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.

Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

13.02.2025 близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_12 , як особа, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою із ОСОБА_10 , з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи, що на всій території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України 26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України №4220-ІХ від 15.01.2025, та діє до теперішнього часу, прибули до домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , де через незамкнену хвіртку зайшли на територію вказаного господарства, та шляхом відгинання штапиків на дерев`яній віконній рамі веранди будинку, вийняли скло, через вказане вікно відчинили металеву застібку на вхідних дерев`яних дверях та проникли всередину будинку.

В подальшому, діючи узгоджено, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_12 залишився стояти біля вхідних дверей в кімнаті, з метою унеможливлення виходу потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_18 з будинку, а ОСОБА_10 підійшов до потерпілої ОСОБА_13 , котра спала на дивані в кімнаті вище вказаного будинку, та погрожував останній вбивством, тримаючи обома руками за верхній одяг, якщо вона не віддасть йому грошові кошти. Почувши крики ОСОБА_13 про допомогу, потерпілий ОСОБА_18 , який відпочивав у сусідній кімнаті прокинувся та прийшов на допомогу ОСОБА_13 .. В цей час ОСОБА_10 тримаючи в руках предмет схожий на металеву палицю, почав висловлювати погрози вбивством потерпілому ОСОБА_18 , якщо той не віддасть йому грошові кошти та металевим предметом вдарив ОСОБА_18 по правій руці. Після чого ОСОБА_10 з дивану, під подушкою, де відпочивала потерпіла ОСОБА_13 заволодів грошовими коштами в сумі 3400 грн., що знаходилися в рожевому гаманці, чим спільно з ОСОБА_12 спричинили потерпілій ОСОБА_13 матеріальну шкоду на вказану суму.

Після цього, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , залишили домогосподарство потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_18 , що за адресою: АДРЕСА_2 , та розпорядились грошовими коштами на власний розсуд.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_12 судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви.

За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо кваліфікації дій обвинувачених. Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.

Свої висновки про винуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у вчиненні ними кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідив і проаналізував показання:

- обвинуваченого ОСОБА_12 , який свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що під час гостювання у ОСОБА_10 , коли закінчилися гроші, він попросив у останнього 200 грн. щоб поїхати до Чернігова, забрати посилку. Той сказав, що позичить, та ввечері пішов до знайомих. Через 20 - 30 хвилин він пішов шукати ОСОБА_10 , а зайшовши у двір потерпілих, на землі біля входу він побачив скло, яке підняв, щоб не поранитися. Постукавши у двері, він зайшов усередину, де побачив ОСОБА_10 , який розмовляв із жінкою на підвищених тонах і вимагав у неї гроші. Конфлікт тривав кілька хвилин. Він не бачив, щоб ОСОБА_10 когось бив або застосовував фізичну силу. Він постояв близько п`яти хвилин біля холодильника, привітався, послухав і пішов, не втручаючись у розмову. Що відбувалося далі, йому невідомо. Через 30 - 35 хвилин до будинку повернувся ОСОБА_19 , який приніс гроші та пляшку горілки, говорив, що позичив гроші, а горілку купив самостійно, дав йому 200 грн.;

- обвинуваченого ОСОБА_10 , який свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково та пояснив, що під час гостювання у нього ОСОБА_12 на прохання останнього дати грошей, сказав, що знайде та пішов до потерпілих. Відкривши двері ключем, зайшов у будинок. На прохання позичити кошти, потерпіла почала кричати, що в неї їх нема. Біля ОСОБА_13 лежав гаманець, який він взяв. Чи були в гаманцю гроші, він не пам`ятає, також не пам`ятає чи брав з гаманця гроші, бо був п`яний. Через деякий час до будинку зайшов ОСОБА_12 , з сусідньої кімнати в цей час вийшов ОСОБА_18 , у нього в руках була милиця та ніж, почав на нього кричати, виганяти з будинку, махав ножем, штовхнув милицею, внаслідок чого він упав на поріг. Він не погрожував потерпілим, удари не наносив, у нього в руках була дерев`яна палиця, на яку він спирався коли ходив, та якою можливо зачепив потерпілого. ОСОБА_12 одразу пішов, хвилин через 10 після початку конфлікту з потерпілими пішов і він;

- свідка ОСОБА_20 , яка пояснила, що потерпілі є батьками її чоловіка. Приблизно 14 лютого 2025 року, коли вона прийшла до свекрухи, остання почала плакати, казала що вчора отримала пенсію, а її прийшли й обікрали. ОСОБА_27, як в селі називають ОСОБА_10 , забрав пенсію. Він підходив до неї до дивану, а інший чоловік стояв біля дверей. ОСОБА_10 став тягати її по дивану, шукати гроші, які вона ховає на дивані, а знайшовши гроші, він пішов в кімнату до ОСОБА_18 , останній почав махати на нього палкою. Інший чоловік при цьому стояв біля дверей. Після цього вони зібрались і пішли;

- свідка ОСОБА_21 , згідно показань якого, потерпілі є його батьками. Зранку 14 лютого 2025 року він разом з дружиною пішов до матері, яка розповідала, що до будинку приходив ОСОБА_10 , з якимось незнайомим чоловіком та забрали гроші. ОСОБА_10 колотив та тягав її і говорив щоб вона віддала йому гроші, перевернув її чи стягнув з дивану і почав перевертати подушку і постіль. Знайшовши гаманець, той пішов до ОСОБА_18 , сказав щоб той давав гроші та вдарив його залізною палицею по руці. Мати говорила, що ОСОБА_10 погрожував їй, що якщо вона не віддасть гроші, він її вб`є, іншого чоловіка вона бачила лише силует;

- свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що працює начальником пересувного відділення «Укрпошта», в її функціональні обов`язки входить доставка пенсій. В лютому ОСОБА_13 та ОСОБА_18 отримали її 13 числа о другій половині дня. Вона особисто видавала їм пенсію, заходила до будинку. Про те, що потерпілих пограбували, їй стало відомо з газети;

- потерпілої ОСОБА_13 , яка згідно протоколу допиту від 14 лютого 2025 року, хід якого зафіксований на відеозаписі, доданого до протоколу, пояснила, що 13 лютого 2025 року поштарка принесла їй та чоловіку пенсію. Свої гроші вона одразу заховала до гаманця та одразу поклала собі під подушку з лівої сторони на дивані, де спить у великій кімнаті. Коли в хаті було ще не темно, вона прокинулася від того, що її схопили за халат обома руками та чоловічий голос кричав «давай гроші», вона відкрила очі та побачила перед собою місцевого мешканця ОСОБА_10 . На її питання, що він робить, коли той тримав її обома руками за халат, він їй сказав «давай гроші, сука, бо вб`ю». Вона сказала, що в неї немає грошей. Але обвинувачений сказав їй, що він знає, що вона отримала пенсію. Вона кликала на допомогу чоловіка. ОСОБА_10 почув це та пішов у кімнату до чоловіка та кричав, щоб той також віддавав йому пенсію. Потім, підійшовши до неї та під нею в постілі почав щось шукати, де під подушкою дістав її гаманця та витягнув з нього гроші, а гаманець поклав на стіл. Крім того, вона побачила, що біля дверей стоїть ще один чоловік, який мовчав та не розмовляв. Потім вийшов її чоловік з кімнати з палкою та сказав обвинуваченому йти геть, але ОСОБА_10 сказав йому «давай гроші бо вб`ю», дід замахнувся на нього палкою. Не отримавши грошей від нього, обвинувачений пішов до виходу де стояв інший чоловік. При виході з хати, ОСОБА_10 біля дверей почав перевіряти вміст холодильника, сказав, що шукає закуску;

- потерпілого ОСОБА_18 який згідно протоколу допиту від 14 лютого 2025 року, хід якого зафіксований на відеозаписі, доданого до протоколу, пояснив, що 13 лютого 2025 року до них прийшла поштарка, яка принесла йому та дружині пенсію, у вечірній час до них приходила онука, яка принесла гостинці та пішла. Він ліг спати. Прокинувся, бо його дружина кликала на поміч. Він встав та пішов у кімнату до дружини, де стояли 2 чоловіка - ОСОБА_10 та ще якийсь невідомий йому молодий. Вимагали віддати пенсію. Він сказав, щоб той вийшов, а він винесе. Вони вийшли та він встав, взяв палицю та ніж, вийшов до іншої кімнати. ОСОБА_10 казав щоб він віддав пенсію, якщо хоче жити. Коли вони були у його кімнаті, то обвинувачений вдарив його по правій руці, чимось залізним, чим саме не бачив. Коли вони пішли, дружина сказала, що вони їй погрожували та забрали у неї гроші - пенсію.

На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості обвинувачених, крім вище наведених показань, судом першої інстанції також враховано дані, що, зокрема, містяться у наступних доказах:

- протоколі проведення слідчого експерименту від 14 лютого 2025 року за участі потерпілої ОСОБА_13 , яка повідомила, що 13 лютого 2025 року у вечірній час прокинулася від того, що в хату хтось зайшов та над нею стояв місцевий мешканець ОСОБА_10 , тримав її за верхній одяг обома руками та вимагав гроші, погрожуючи вбивством. Вона гроші не віддавала, сказала, що грошей не має, але останній вказав, що йому відомо, що вона отримала пенсію. Після чого ОСОБА_10 почав перевіряти постіль на дивані та дістав її гаманець рожевого кольору з грошовими коштами в сумі 3400 грн. Вона кликала на допомогу чоловіка. В цей час обвинувачений забрав з гаманця всі гроші та при цьому крикнув її чоловікові щоб також віддав йому гроші та погрожував вбивством. Крім того, потерпіла додала, що біля дверей в хаті бачила ще одного чоловіка, але не розгледіла його. Коли до кімнати зайшов ОСОБА_18 , ОСОБА_10 чимось, можливо палицею, вдарив її чоловіка по тілу. Після чого направився до дверей, де його чекав інший чоловік та поліз до холодильника шукати закуску, але відірвавши двері, пішов з будинку, нічого не забравши;

- протоколі проведення слідчого експерименту від 14 березня 2025 року проведеного за участі потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та підозрюваного ОСОБА_10 в ході якого останній повідомив, що під час гостювання у нього ОСОБА_12 той повідомив, що йому потрібно їхати, але відсутні кошти. В подальшому, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 направилися до його свахи просити гроші. Зайшли вдвох до домогосподарства. ОСОБА_10 вказував, що він намагався відкрити віконну раму, а ОСОБА_12 йому допомагав. Двері до веранди були зачинені, тому ОСОБА_10 витягнув скло з віконної рами та передав його ОСОБА_12 . ОСОБА_10 розповів про розташування ліжка баби ОСОБА_22 в будинку. Витягнувши віконце, ОСОБА_10 рукою відкрив двері та пішов, а ОСОБА_12 наказав стояти. ОСОБА_10 з палицею, на яку опирався, підійшов до тітки ОСОБА_22 і сказав щоб та дала йому грошей. Остання вказала, що грошей немає. В цей час ОСОБА_10 побачив гаманець. Він не погрожував, за одяг не брав. Взявши до рук гаманець, ОСОБА_10 витяг всі гроші, а гаманець кинув тітці. В цей час до кімнати зайшов ОСОБА_18 з костилем і ножем та питав, чого ОСОБА_10 прийшов, останній пояснював, що прийшов за грошовими коштами. ОСОБА_10 вказував, що ОСОБА_18 не бив, міг вдарити його під час того як оборонявся своєю палицею. Далі ОСОБА_23 направився до виходу, де відкрив холодильник біля входу, шукаючи закуску, але там нічого не було;

- протоколі обшуку від 14 лютого 2025 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обшуку вилучено предмет схожий на лом, два папірці з написами, мобільний телефон марки «NOKIA» IMEI: НОМЕР_1 з мобільним оператором ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 , два ліхтарика;

- протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль від 16 лютого 2025 року відповідно до якого ОСОБА_10 розповів співрозмовнику, що разом з ОСОБА_24 , який родом з Білорусі, з яким сиділи в 73 колонії, приїхавшим до нього в гості, вирішили заволодіти грошима, в сумі 3800 грн. у діда, який працював та півночі та отримував пенсію понад 18 тис. грн. При цьому він заліз через вікно;

- протоколі огляду місця події з фототаблицею до нього від 14 лютого 2025 року, відповідно до якого було проведено огляд ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_3 . Під час огляду вилучено сліди рук пальців з поверхні холодильника, скла (вікна), дверей холодильника гаманець рожевого кольору, блокнот із записами;

- висновку експерта № СЕ-19/125-25/2285-Д від 17 лютого 2025 року згідно якого сліди пальців рук, зафіксовані на таблицю до протоколу огляду місця події від 14 лютого 2025 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , залишені: безіменним пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_10 ; вказівним пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_21 ; великим пальцем лівої руки та середнім пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_12 ;

- додатку до вказаного висновку експерта, а саме Таблиці до протоколу огляду місця події від 14.02.2025 року, АДРЕСА_2 , відповідно до якого сліди пальців рук, на слідосприймальних поверхнях липких прозорих стрічок розмірами 5х7 мм, 13х17 мм; 20х16 мм, 8х6 мм - вилучені з шибки; розмірами 30х18 мм, 21х12 мм, 32х18 мм (належить ОСОБА_10 ), 28х17 мм - вилучені з дверей холодильника; розмірами 25х15 мм, (належать ОСОБА_12 ) 24х16 мм, 30х17 мм (належить ОСОБА_12 ,) та 33х17 мм (належать ОСОБА_12 ) - вилучені з холодильника;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 лютого 2025 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_13 на пред`явлених фото, а саме №3, впізнала ОСОБА_28, який 13 лютого 2025 року за місцем мешкання здійснив напад на неї та її чоловіка і заволодів грошовими коштами в сумі 3400 грн.. Відповідно до довідки до вказаного протоколу на знімку №3 зображений ОСОБА_10 ;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 лютого 2025 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_18 впізнав особу на фото №3, яка вдарила його по правій руці залізним предметом 13 лютого 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 . Також ця особа вимагала гроші та погрожувала. Відповідно до довідки до вказаного протоколу, на знімку №3 зображений ОСОБА_10 ;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 лютого 2025 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 впізнала особу на фотознімку №1, яка була разом з ОСОБА_10 приходили до магазину 13 лютого 2025 року об 11:08 год, що за адресою АДРЕСА_4 , купити товар. Відповідно до довідки до вказаного протоколу на знімку №1 зображений ОСОБА_12 ;

- протоколі огляду речей від 18 лютого 2025 року, згідно якого було проведено огляд грошових коштів в сумі 152 грн., мобільного телефону марки «Нокіа», ключа, флешнакопичувача, зошита з рукописним текстом, картки фізичної особи платника податків на ім`я ОСОБА_13 , двох фіскальних чеків від 14 лютого 2025 року, які були вилучені під час затримання ОСОБА_12 ;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 лютого 2025 року, згідно якого свідок ОСОБА_16 впізнала особу, яка зображена на фотознімку, як таку що 10 лютого 2025 року разом з ОСОБА_10 перебували в магазині в с. Кладьківка. Відповідно до довідки до вказаного протоколу на знімку №1 зображений ОСОБА_12

- протоколі огляду речей від 27 лютого 2025 року відповідно до якого було проведено огляд картки фізичної особи платника податків на ім`я ОСОБА_13 , яку було вилучено під час затримання ОСОБА_10 ;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 лютого 2025 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 впізнала особу на фото №1, як чоловіка який з 04 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. 14 лютого 2025 року перебував у приміщенні вокзалу. Відповідно до довідки до вказаного протоколу на знімку №1 зображений ОСОБА_12 ;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 лютого 2025 року, згідно якого свідок ОСОБА_25 впізнав особу на фотознімку №1, яка була на переїзді в с. Вересоч. Відповідно до довідки до вказаного протоколу на знімку №1 зображений ОСОБА_12 ;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 лютого 2025 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_16 впізнала особу яка зображена на фотознімку №1, це ОСОБА_24 який проживав в неї в будинку в АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки до вказаного протоколу на знімку №1 зображений ОСОБА_12 .

Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторін в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і доводи, викладені сторонами в апеляційних скаргах, були предметом дослідження під час судового розгляду, вони отримали об`єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.

Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_12 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.

Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінального правопорушення саме в тому об`ємі, яке інкримінується обвинуваченим, так і те, що зазначений злочин вчинено саме обвинуваченими.

Разом з тим, зазначення судом першої інстанції в мотивувальній частині вироку, як доказу протокол огляду аудіозапису від 15 лютого 2025 року, колегія суддів не може визнати допустимим доказом, та вважає за необхідне виключити з вироку вказане посилання, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 234 КПК України обшук як слідча (розшукова) дія проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Як убачається з запису обшуку, ОСОБА_10 надавав пояснення, які не стосуються цілей цієї слідчої (розшукової) дії та виходять за її межі.

За своєю суттю такі пояснення є показаннями, які мали б бути зафіксовані у порядку іншої процесуальної процедури, а саме: допиту.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 87 КПК України недопустимими є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що посилання на пояснення ОСОБА_10 , надані під час обшуку, як на доказ його винуватості, слід виключити зі змісту мотивувальної частини вироку суду першої інстанції.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року (справа №730/717/21, провадження №51-5172 км 23).

На переконання колегії суддів, таке виключення жодним чином негативно не відобразиться на повноті та правильності встановлених у цьому кримінальному провадженні фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України.

Доводи сторони захисту, що в суді першої інстанції не було забезпечено присутність потерпілих, а в основу рішення суду покладено показання, які не сприймалися судом безпосередньо, і сторона захисту була позбавлена можливості поставити їм питання, а тому протоколи допиту потерпілих не можуть бути належними та допустимими доказами, колегія суддів не може визнати обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч.11 ст.615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Враховуючи, що хід і результати допиту потерпілих фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відео фіксації, то протоколи допитів вказаних осіб є належними та допустимими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки такі отримані у кримінальному провадженні, що здійснювалося в умовах воєнного стану, хід і результати таких допитів фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відео фіксації, потерпілим перед допитом було роз`яснено права та обов`язки.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо незабезпечення присутності потерпілих для безпосереднього допиту в судовому засіданні, то слід відзначити, що з показань родичів потерпілих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_18 через вік та стан здоров`я не можуть прибути до суду. Судом першої інстанції, за клопотанням, як сторони захисту, так і сторони обвинувачення, неодноразово викликалися потерпілі, що свідчить про сприяння судом у забезпеченні явки вказаних осіб. При цьому останні не з`явилися через хвороби, які унеможливлюють їх самостійне пересування. Слід відмітити, що захисник ОСОБА_7 в поданій апеляційній сказі відмічає, що і самі сторони не змогли забезпечити доставлення вказаних потерпілих до суду.

Відносно твердження апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про позбавлення сторони захисту ставити питання, подавати свої зауваження та заперечення щодо проведення допиту через відсутність під час проведення допиту потерпілих, то колегія суддів відзначає наступне.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 14 березня 2025 року, проведеного за участі потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та підозрюваного ОСОБА_10 , під час його проведення був присутній і захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , який в ході вказаної слідчої дії мав змогу та безпосередньо ставив уточнюючі питання потерпілим, що свідчить про реалізацію стороною захисту відповідних прав. При цьому будь яких зауважень учасники слідчої дії не висловлювали.

Колегія суддів також не може визнати обґрунтованими твердження апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо необхідності одночасного допиту потерпілої ОСОБА_13 та свідків щодо усунення розбіжностей у їхніх показаннях, оскільки питання, куди саме потерпіла поклала кошти після отримання пенсії ( гаманець чи в поліетиленовий пакет) та чи виписує родина потерпілої газету, не можуть бути оцінені, як такі що мають суттєве значення для даного кримінального провадження.

Так само не заслуговують на уваги і доводи сторони захисту щодо наявності суперечностей в поясненнях ОСОБА_10 під час слідчого експерименту та інформації повідомленої ним під час проведення НСРД, оскільки вказані докази оцінені судом в сукупності з іншими доказами. При цьому, повідомлення обставин під час проведення слідчої дії та в ході вільного спілкування зі сторонньою особою може відрізнятися у зв`язку з особливостями викладення інформації носієм розповіді.

Не можуть бути визнані обґрунтованими і доводи апеляційної скарги, що інформація надана свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 не стосується досліджуваних обставин у даному кримінальному провадженні, оскільки відповідні протоколи впізнання за фотокартками за участі вказаних осіб було здобуто в ході досудового розслідування в межах даного кримінального провадження і підтверджують перебування та переміщення обвинуваченого.

Позиція сторони захисту, що обвинувачені хоча і перебували у будинку потерпілих, однак, розбійного нападу не вчиняли не знайшла свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Потерпілі при допиті та в ході слідчого експерименту, вказували, що ОСОБА_10 прибув до їх будинку разом з іншим чоловіком, вимагав гроші, погрожував розправою, вдарив ОСОБА_18 по руці металевою палицею. При цьому обвинувачений ОСОБА_12 в своїх поясненнях сам підтверджував, що зайшовши до будинку потерпілих побачив, що ОСОБА_10 , розмовляє на підвищених тонах, вимагає гроші, однак він нічого не зродив, не спробував заспокоїти товариша чи забрати його від потерпілих, а побувши деякий час в будинку, той вийшов, що свідчить про усвідомлення ним дійсного перебігу подій та протиправність дій ОСОБА_10 .

В ході слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_10 , останній пояснював, що ОСОБА_12 допомагав проникати до будинку потерпілих, а саме йому він передав скло яке дістав із шибки.

З матеріалів негласних розшукових дій вбачається, що ОСОБА_10 вказував на ОСОБА_24 , як на особу, з яким разом вирішили заволодіти грошовими коштами діда, який працював на півночі та має велику пенсію, що свідчить про наявність умислу у обох обвинувачених на заволодіння коштами потерпілих.

Під час проведення слідчого експерименту від 14 лютого 2025 року, ОСОБА_10 вказував на ОСОБА_12 як на особу, з яким він прийшов до будинку потерпілих з метою взяти грошей.

Під час особистого обшуку та затримання ОСОБА_12 у останнього було виявлено, крім іншого, картку фізичної особи платника податків на ім`я ОСОБА_13 , а копію відповідної картки було виявлено в ході обшуку у ОСОБА_10 , що прямо свідчить про їх причетність до протиправних дій відносно потерпілих. При цьому обвинуваченими не було надано ґрунтовних пояснень про походження у них вказаних документів належних потерпілій.

Крім того, виявлені на місці події численні сліди пальців рук обвинуваченого ОСОБА_12 також виключають його пасивну поведінку та свідчать, в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, про його участь у вчиненні кримінального правопорушення та підтверджують показання потерпілих, що після заволодіння коштами обвинувачені шукали їжу в холодильнику «закуску». Наведене вказує, що ОСОБА_12 знаходився в помешканні потерпілих з метою матеріальної вигоди та виконував об`єктивну частину інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що навіть якщо у ОСОБА_12 був першочерговий умисел на вчинення грабежу, про що зазначається в апеляційній скарзі сторони захисту, то в подальшому він приєднався до розбою, який вчинявся ОСОБА_10 , коли останній погрожував розправою потерпілим. І конклюдентні дії ОСОБА_12 , викладені вище, вказують на приєднання до вчинення розбійного нападу, який почав вчиняти ОСОБА_10 , забезпечуючи впевненість в діях останнього своєю присутністю.

Твердження апеляційної скарги захисника, що потерпілі не злякалися погроз обвинуваченого ОСОБА_10 і не сприймали погрозу вбивством, як реальну, спростовується даними протоколу слідчого експерименту, проведеного за участі потерпілих та обвинуваченого ОСОБА_10 з додатками до нього. В ході вказаної слідчої дії потерпілі пояснювали, що злякалися погроз обвинуваченого ОСОБА_10 , саме з метою захисту від таких погроз потерпілий ОСОБА_26 і взяв ножа.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінального правопорушення саме в тому об`ємі, яке інкримінується обвинуваченим, так і те, що зазначений злочин вчинено саме ними.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що інша оцінка судом наведених у вироку доказів, порівняно з оцінкою їх стороною захисту, не свідчить про необ`єктивність чи упередженість суду. Доводи, викладені в апеляційних скаргах щодо неправильної оцінки доказів судом у вироку, є безпідставними, оскільки вони полягають у довільному, тенденційному трактуванні апелянтом показань свідків та обставин, які не відповідають їх дійсному змісту, в той час як фактично ці показання узгоджуються між собою та доказами у справі і підтверджують ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в пред`явленому обвинуваченні. Доводи апеляційних скарг сторони захисту полягають у переоцінці окремих доказів, з наданням їм однобічної оцінки, ігноруючи при цьому їх дійсний зміст та решту доказів у їх сукупності.

За наведених підстав, колегія суддів приходить до безумовного висновку про те, що вина ОСОБА_10 та ОСОБА_12 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а їх дії, судом першої інстанції, кваліфіковані вірно за ч. 4 ст. 187 КК України.

Разом з тим, в ході апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтоване виключення відносно обвинуваченого ОСОБА_12 судом першої інстанції кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину особою, яка раніше вчинила розбій.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_12 раніше судимий Дніпровським районним судом м. Києва: 21 листопада 2016 року, за ч. 2 ст. 187 КК України та 28 жовтня 2020 року, за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України.

Згідно обвинувачення, сформульованому в обвинувальному акті та викладеного у вироку суду першої інстанції відносно ОСОБА_12 зазначено про вчинення злочину особою, яка раніше вчинила розбій, однак у мотивувальній частині Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року при викладенні кваліфікації дій обвинувачених прямо не зазначено вказаної кваліфікуючої ознаки.

В зв`язку з викладеним, вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року підлягає скасуванню в цій частині з постановленням нового вироку.

Що стосується покарання, призначеного обвинуваченим, то колегія суддів враховує наступне.

Згідно норм ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_10 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, в тому числі за корисливі та насильницькі злочини, притягувався до адміністративної відповідальності, стан його здоров`я, що він перебуває на обліку в лікаря нарколога та не перебуває на обліку в лікаря психіатра. Прийняв до уваги відсутність обставин, що пом`якшують та обставини, які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення, щодо особи похилого віку, рецидив злочину і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_10 покарання в межах встановленої санкцією інкримінованої статті.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_12 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який неодружений, раніше судимий, в тому числі за розбій, притягувався до адміністративної відповідальності, не має зареєстрованого та постійного місця проживання. Прийняв до уваги відсутність обставин, що пом`якшують та обставини, які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення, щодо особи похилого віку, рецидив злочину і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_12 покарання в межах встановленої санкцією інкримінованої статті.

Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_12 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а визначений обвинуваченим розмір покарання є достатнім і необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особам обвинувачених та ступеню тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального закону, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв`язку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційні скарги - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 418, 420, 615 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадження - прокурора Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_11 - задовольнити.

Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_10 - змінити.

Виключити з вироку Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року посилання, як на доказ - протокол огляду аудіозапису від 15 лютого 2025 року - відеозапис проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 .

Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року щодо ОСОБА_12 скасувати в частині кваліфікації його дій, ухваливши в цій частині новий вирок.

ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а саме нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаного з проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років з конфіскацією майна.

В решті вирок залишити без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України даний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які перебувають під вартою, у той же строк, з дня вручення копії вироку.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4