Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №766/1915/24 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 лютого 2026 року м. Херсон

справа № 766/1915/24

провадження № 22-ц/819/305/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого - Радченка С.В.,

суддів: Базіль Л.В., Бездрабко В.О.,

секретар: Олійник К.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Зуб І.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради Херсонської області, треті особи: Друга Херсонська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Комишанський старостинський округ Херсонської громади про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції

ОСОБА_1 в лютому 2024 році звернувся до суду з вказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка тривалий час проживала в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Після обстрілів у селищі матір вивезли волонтери у невідомому напрямку і він не міг дізнатися про її місцезнаходження. Лише коли позивач звернувся до міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, то дізнався про смерть матері у м. Умань Черкаської області. Отримавши дублікат свідоцтва про смерть, він звернувся до Другої Херсонської державної нотаріальної контори, де його відправили до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входить будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Він є єдиним спадкоємцем померлої, інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає. Просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не навів поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які б свідчили про пропуск такого строку з незалежних від нього вагомих причин, не надав доказів, які б свідчили про неприйняття ним спадщини з причин, які є для нього об`єктивними, непереборними. Суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача ОСОБА_1 на необізнаність про факт смерті матері, враховуючи відсутність доказів про наявність активних дій позивача щодо розшуку матері, яку вивезли з місця проживання в невідомому напрямку, відсутність доказів спілкування та піклування про матір - не може вважатись поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що з об`єктивних причин він не знав про місцезнаходження матері, яку з місця проживання вивезли волонтери. Телефонного зв`язку з нею у нього не було. Коли дізнався через органи РАГСу про смерть матері та отримав дублікат свідоцтва про смерть, то звернувся до нотаріуса, але той рекомендував йому звернутися безпосередньо до суду, оскільки був пропущений строк подання заяви про прийняття спадщини.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

У письмовому відзиві, який надійшов на адресу апеляційного суду, представник відповідача просив відхилити доводи апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати – ОСОБА_3 , батько – ОСОБА_4 , що вбачається з свідоцтва про народження (видане повторно) серія НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 , ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 11.10.1996 року, після одруження прізвище дружини – « ОСОБА_6 ».

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 ОСОБА_7 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 , після одруження прізвище дружини – « ОСОБА_9 ».

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в м. Умань Черкаської області, що вбачається з свідоцтва про смерть (видане повторно) серія НОМЕР_4 .

На підставі наведеного встановлено, що позивач є сином ОСОБА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 77707483 від 19.07.2024 року, після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Отже, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц. та багатьох інших.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 суд дійшов висновку, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі не знання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , посилаючись на його пропуск із поважних причин. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, зазначив, що він проживав окремо від матері. Також він здійснював догляд за хворим братом і після смерті брата в листопаді 2022 року не хотів турбувати матір цією звісткою. Коли все ж приїхав до матері, то її за місцем проживання не було, він дізнався, що матір вивезли волонтери у невідомому напрямку. Про смерть матері дізнався після звернення до органів РАЦС. Зв`язку з матір`ю у нього не було.

Суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що позивач не навів та не обґрунтував поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які були б пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення дій.

Суд правомірно зазначив, що доводи позивача, викладені в позові, не можуть бути підставою для визнання поважною причини пропуску такого строку, оскільки поважність причин підлягає доведенню на підставі сукупності доказів, які в достатній мірі підтверджують наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки обставини, якими обґрунтовані підстави позову, не свідчать про неможливість вчинення позивачем дій з дня відкриття спадщини щодо прийняття спадщини, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Колегія суддів також погоджується, що посилання позивача ОСОБА_1 на необізнаність про факт смерті матері, враховуючи відсутність доказів про наявність активних дій позивача щодо розшуку матері, яку вивезли з місця проживання в невідомому напрямку, відсутність доказів спілкування та піклування про матір - не може вважатись поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується колегія суддів.

Суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Доводи апелянта про можливість поновлення пропущеного строку для прийняття спадщини та надання оцінки поважності причин пропуску такого строку з урахуванням дії воєнного стану, запровадженого в Україні, є безпідставними.

Верховний Суд неодноразово викладав свій висновок про застосування статей 1270, 1272 ЦК України в умовах воєнного стану, зокрема в постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21, від 21 червня 2023 року в справі № 175/1404/19, від 16 серпня 2023 року в справі № 520/15620/17, від 20 березня 2024 року в справі № 545/1231/23, від 08 квітня 2024 року в справі № 334/2358/23 та інших.

У наведених вище постановах Верховний Суд виснував, що строк на прийняття спадщини є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на неврахування судом висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в апеляційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені у апеляційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

Колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушень норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування судового рішення. Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 грудня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19 лютого 2026 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді Л.В. Базіль

В.О. Бездрабко