Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №588/1896/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №588/1896/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Лебедь О. В.

Номер провадження 33/816/955/26 Суддя-доповідач Колодяжний А. О.

Категорія 122-2 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Колодяжний А. О., з участю секретаря судового засідання Авраменко Д.А., захисника Сумцова Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сумцова Євгена Станіславовича на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 16 січня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий по АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-2 КУпАП,

установив:

Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 16 січня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-2 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 153 грн.

Згідно з цією постановою ОСОБА_1 19 жовтня 2025 року о 23 год. 29 хв. у м. Тростянець по вул. Липова Алея (стара назва вул. Комарова), 21-А керував транспортним засобом HUNDAI SANTAFE державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху не виконував законні вимоги про зупинку транспортного засобу подану працівниками поліції за допомогою увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольору та увімкнення спеціально звукового сигналу, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі захисник Сумцов Є.С. скасувати постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 16 січня 2026 року та прийняти нове рішення, яким провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, захисник вказує на відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів умисного невиконання ОСОБА_1 вимоги про зупинку, що свідчить про недоведеність його вини поза розумним сумнівом. Зокрема зазначає, що відеозапис, на який послався суддя суду першої інстанції є коротким, фрагментарним та таким, що не дає повної картини подачі вимоги про зупинку та її сприйняття водієм, враховуючи стан дороги, здійснення руху в темну пору доби, погодні умови та відсутність місця для зупинки. Вказує також, що суддя суду першої інстанції фактично позбавив ОСОБА_1 можливості свого захисту особисто, безпідставно відмовивши в зупиненні провадження у зв`язку з проходженням військової служби.

До апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, однак він був представлений своїм захисником – адвокатом Сумцовим Є.С., який підтримав апеляційну скаргу.

Вислухавши доводи захисника Сумцова Є.С., перевіривши матеріали даної справи, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

За змістом пункту 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Згідно з пунктом 8.9 (б) Правил дорожнього руху, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП настає за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у бездіяльності, зокрема продовженні руху всупереч поданій у встановленому порядку вимозі про зупинку, а суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 488389 від 20 жовтня 2025 року, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що водій ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, окрім протоколу, об`єктивно підтверджується відеозаписами з технічних засобів поліцейських.

Зокрема, з відеозапису слідує, що поліцейські на службовому автомобілі в комендантську годину деякий час переслідують транспортний засіб HUNDAI SANTAFE номерний знак НОМЕР_1 , подаючи при цьому неодноразово сигнали про зупинку транспортного засобу за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу. Незважаючи на це, водій даного транспортного засобу, яким після його зупинення виявився ОСОБА_1 , проїхав на автомобілі певну відстань, збільшивши при цьому швидкість руху, і зупинився перед приватним будинком. На питання працівника поліції про причини невиконання вимоги про зупинку транспортного засобу ОСОБА_1 спочатку повідомив, що він їх не бачив, однак пізніше не заперечував цього факту, пояснюючи: «Я вам зараз поясню, чого я не зупинився».

Крім того, з відеозаписів убачається, що службовий автомобіль поліції рухався безпосередньо позаду транспортного засобу ОСОБА_1 , із постійно увімкненими проблисковими маячками, а також періодичним звуковим сигналом. Переслідування тривало близько хвилини, протягом якої водій не зменшував швидкість, а навпаки збільшив її та продовжив рух, зупинившись лише біля приватного домоволодіння.

Зафіксовані на відео обставини спростовують доводи захисту про відсутність належної та зрозумілої вимоги про зупинку. Увімкнення спеціальних світлових та звукових сигналів у нічний час за відсутності інших транспортних засобів на дорозі об`єктивно виключає можливість їх непомітності для водія, який рухався попереду.

Темна пора доби, на яку посилається захисник, навпаки, підвищує візуальну помітність проблискових маячків.

Посилання захисту на фрагментарність відеозапису є необґрунтованим, оскільки відеозапис містить всі ключові обставини правопорушення, зокрема подачу вимоги про зупинку та поведінку водія у відповідь на неї. Відеозапис є безперервним у межах епізоду переслідування та дозволяє однозначно встановити як спосіб подачі сигналу, так і тривалість невиконання цієї вимоги.

Не заслуговують на увагу й доводи про відсутність можливості для негайної зупинки. З матеріалів справи не вбачається обставин, які б об`єктивно перешкоджали водію зменшити швидкість та припинити рух у безпечний спосіб. Навпаки, зупинка відбулася лише після проїзду певної відстані, що свідчить не про пошук безпечного місця для зупинки, а про свідоме продовження руху.

Крім того, поведінка водія після зупинки свідчить про непослідовність позиції та фактичне визнання обізнаності щодо поданої вимоги.

Оцінюючи докази у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність умисного невиконання водієм законної вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу. Сукупність доказів є достатньою, належною та допустимою, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про порушення права ОСОБА_1 на захист через розгляд справи у його відсутність, то апеляційний суд також вважає їх необґрунтованими, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався на підставі відповідних клопотань захисника Сумцова Є.С., в тому числі і з метою забезпечення безпосередньої участі ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, в які останній не з`явився, що мало ознаки зловживання процесуальними правами. При цьому ОСОБА_1 особисто не подавав до суду клопотань про відкладення розгляду справи і про поважність причин такого відкладення.

Загальна тривалість провадження справи в суді першої інстанції складала майже три місяці, протягом яких судові засідання призначалися неодноразово, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується із суддею суду першої інстанції про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 , враховуючи положення ст. 268 КУпАП, а також встановлені ст. 38 КУпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд враховує, що право на захист не зводиться виключно до особистої присутності особи в судовому засіданні, а передбачає реальну можливість знати про розгляд справи, надавати пояснення, докази, заявляти клопотання та оскаржувати судове рішення. ОСОБА_1 такою можливістю був наділений, оскільки його захист здійснював професійний адвокат.

Також, апеляційний суд враховує, що відповідно до положень КУпАП апеляційний перегляд не обмежується виключно перевіркою формальної законності постанови суду першої інстанції. Апеляційний суд є судом, який повторно перевіряє обставини справи, оцінює докази, а також має повноваження самостійно встановлювати фактичні обставини, у тому числі шляхом безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

Таким чином, право на ефективний судовий захист було забезпечене в апеляційному провадженні, де були розглянуті доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

Твердження апелянта про обов`язок суду першої інстанції зупинити провадження у справі у зв`язку із проходженням ОСОБА_1 військової служби, апеляційний суд не приймає з огляду на те, що нормами КУпАП не передбачено підстав для зупинення провадження у справі, крім справ, коли це стосується корупції.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

постановив:

Постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 16 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника Сумцова Євгена Станіславовича на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Колодяжний