Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №495/160/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/26/26

Номер справи місцевого суду: 495/160/25

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

З вказаної постанови вбачається, що 06.01.2025 року о 12 год. 05 хв. в с. Випасне, по вул. Турлацька, 161, Білгород-Дністровський район, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Epica, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Drager та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2025 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)матеріали справи не містять доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet;

2)відеозапис проводився не на нагрудні відеокамери, а на невідомий мобільний пристрій, з якого неможливо встановити ані дату відеозйомки, ані законність її проведення. На відеозаписі відсутня сама подія, за яку настає адміністративна відповідальність;

3)направлення на медичний огляд під час спілкування із ОСОБА_1 не складалось;

4)в акті відмови не містяться підписи свідків, а лише підпис особи, яка склала протокол;

5)провадження у справі підлягає закриттю з підстав того, що подія відбулась 06.01.2025 року а наразі 21.01.2026 рік, тобто з моменту події яка інкримінується ОСОБА_1 , як адміністративне правопорушення минуло більше одного року.

Посилаючись на такі доводи, представник Неприцького Ю.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.

Одеський апеляційний суд сповіщав ОСОБА_1 та адвоката Каланжова В.І. про розгляд справи на 21.01.2026 року на 11:30 год. В судове засідання ОСОБА_1 та адвокат Каланжов В.І. не з`явилися, причин своєї неявки суду не повідомили.

Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 та адвоката Каланжова В.І.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №580164 від 06.01.2025 року з якого вбачається, що 06.01.2025 року в с. Випасне, по вул. Турлацька, 161, Білгород-Дністровський район, Одеської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Epica, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Drager та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП;

-рапорт з якого вбачається, що лейтенант поліції Цуркан А.М. в ході патрулювання у с. Випасне Білгород-Дністровського району Одеської області приблизно о 12:00 год. по вул. Турлацькій зупинив транспортний засіб Chevrolet Epica, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, на що водій відмився. Потім ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, на що водій відмовився, у зв`язку із чим на останнього було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

-акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, проте такого огляду проведено не було з підстав відмови останнього.

-довідка з якої вбачається, що згідно із відомостями бази ІПНП «Цунамі» ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, посвідчення водія НОМЕР_2 не вилучалось;

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 06.01.2025 року о 12:10 год., ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до Білгород-Дністровської ЦМЛ для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку із виявленням у нього працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), однак огляду проведено не було з підстав відмови водія;

-письмові пояснення ОСОБА_1 з яких вбачається, що він керував транспортним засобом марки Chevrolet Epica, державний номер НОМЕР_1 , рухався до себе додому, приблизно о 12:00 год. його зупинили працівники поліції. В ході бесіди, працівники поліції запитали чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої протягом доби, на що він відповів, що випив 0,5 пива. Працівники поліції запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, проте ОСОБА_1 відмовився, потім запропонували проїхати до медичного закладу. ОСОБА_1 також відмовився, тоді на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення. Працівники поліції пояснили, що згідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху за відмову особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за ч. 1 ст. 130 КУпАП, із чим ОСОБА_1 згоден.

-диск з відеозаписом, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що працівники поліції їхали за автомобілем Chevrolet Epica, державний номер НОМЕР_1 , який в подальшому був ними зупинений. Далі із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться у патрульному автомобілі працівників поліції. Працівник поліції питає водія його прізвище, ім`я, по-батькові, водій відповідає, що він ОСОБА_1 . Далі працівник поліції питає водія, чи вживав він алкогольні напої на що ОСОБА_1 відповів, що він вжив келих пива вчора. Далі працівник поліції питає ОСОБА_1 чи згоден він пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що він відповів, що відмовляється. Потім працівник поліції пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 також не погодився. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як за відмову проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом поряду. Працівник поліції запитав ОСОБА_1 про те, чи буде він ознайомлюватися із протоколом. ОСОБА_1 повідомив, що буде.

Отже, не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet, оскільки в ході бесіди із працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу даного факту не заперечував. Більш того, надаючи письмові пояснення він сам вказав, що керував транспортним засобом Chevrolet Epica та їхав додому під час того, як його зупинили працівники поліції, що повністю узгоджується із дослідженим відеозаписом.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис проводився не на нагрудні відеокамери, а на невідомий мобільний пристрій, з якого неможливо встановити ані дату відеозйомки, ані законність її проведення. На відеозаписі відсутня сама подія, за яку настає адміністративна відповідальність, з огляду на таке.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейський, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, діяв відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.

Так, на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 сам повідомив працівнику поліції, що вживав пиво, після чого працівник поліції запропонував пройти огляд за допомогою приладу Драгер, на що останній відмовився проходити такий огляд. Також працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров`я, на що останній також відмовився. Таким чином, з переглянутих відеозаписів просліджується чітка послідовність подій, які відбулись 06.01.2025 року, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджує відомості, викладені в протоколі та вину правопорушника.

Суд апеляційної інстанції доходить до переконання, що з відеозапису встановлено одночасну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і у закладі охорони здоров`я.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

Відповідно до п.п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів, зокрема, на стан алкогольного сп`яніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, якою встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 розділу І).

Згідно пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктами 1-5, 7, 10 Розділу ІІ зазначеної Інструкції встановлено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом не скористався, не вказав заперечень, зауважень щодо його незгоди із змістом протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, працівники поліції при складанні адміністративного протоколу у відношенні ОСОБА_1 діяли у відповідності із нормами чинного законодавства, будь-яких порушень не зафіксовано.

Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги про те, що в акті відмови не містяться підписи свідків, а лише підпис особи, яка склала протокол з огляду на наступне.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008 року), судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що Законом України від 16.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесено зміни, зокрема до ст. 266 КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 року. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що після цих змін до КУпАП з 17.03.2021 року свідки проходження огляду водієм на стан сп`яніння залучаються лише у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису.

Тобто, працівники поліції мають право проводити огляд на стан сп`яніння без участі свідків, за умови відеофіксації.

Твердження апеляційної скарги про те, що направлення на медичний огляд під час спілкування із ОСОБА_1 не складалось, не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції відхиляє довід апеляційної скарги про те, що провадження у справі підлягає закриттю з підстав того, що подія відбулась 06.01.2025 року а наразі 21.01.2026 рік, тобто з моменту події яка інкримінується ОСОБА_1 , як адміністративне правопорушення минуло більше одного року.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення у справах про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 130 цього кодексу може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Так, із матеріалів справи вбачається, що подія, яка інкримінується ОСОБА_1 сталася 06.01.2025 року, постанова Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП була винесена 07.05.2025 року, тобто в межах строку притягнення особи до відповідальності.

З наданих суду доказів вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.

Отже, об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що було встановлене в передбаченому законом порядку.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга представника Неприцького Ю.В. не підлягає задоволенню, а постанова Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2025 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова