Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №496/5194/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1101/26

Справа № 496/5194/21

Головуючий у першій інстанції Пасечник М.Л.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора, скасування державної реєстрації земельної ділянки, на додаткове рішення Біляївського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Пасечник М.Л. 28 листопада 2024 року у м. Біляївка Одеської області, -

встановила:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без задоволення.

04.11.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшла заява, в якій остання просила суд стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 23346 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що вказана заява подається на дату, коли ще не опублікований повний текст рішення суду, тому позивачу невідомі підстави з яких було відмовлено в позові, отже враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, та у випадку відмови в позові на підставі застосування судом строку позовної давності суд має право покласти на них судові витрати повністю, незважаючи на те, що в позові було відмовлено.

Додатковим рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28.11.2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат, пов`язаних із розглядом справи.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

У апеляційній скарзі представник апелянта зазначає, що необґрунтованість додаткового судового рішення полягає у не повному з`ясуванні всіх обставин справи та ненаданні судом оцінки доводам позивача, викладеним у його заяві про стягнення з відповідачів судових витрат у справі.

Сторони про розгляд справи на 19.02.2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2024 року по справі №496/5194/24 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19.02.2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 було залишено без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року - залишено без змін.

Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1-2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 року у справі №904/8884/21 зазначила, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі N 295/14567/20, від 03.05.2022 року у справі N 715/2513/19, від 21.09.2022 року у справі N 486/716/20.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постановою Одеського апеляційного суду від 19.02.2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 було залишено без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2024 року - залишено без змін.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями позовні вимоги ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а відтак, відповідно положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача, тобто на ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача понесених судових витрат.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про ненадання судом першої інстанції оцінки доводам позивача, викладеним у його заяві про стягнення з відповідачів судових витрат у справі, є безпідставними та такими, що не мають правового значення для вирішення справи, оскільки у даному випадку, у задоволенні вказаної заяви судом правильно відмовлено у зв`язку із тим, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без задоволення, що унеможливлює задоволення заяви про стягнення судових витрат з відповідачів.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми процесуального права.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Додаткове рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28.11.2024 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2024 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 19 лютого 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе