Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №515/341/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2070/26

Справа № 515/341/22

Головуючий у першій інстанції Бучацька А.І.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Погорєлової О.С., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область),

відповідачі - Одеська обласна державна адміністрація, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний природний парк "Тузловські лимани",

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 14 лютого 2025 року у складі судді Бучацької А.І.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року, керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) звернувся до суду з позовною заявою до Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний природний парк "Тузловські лимани", в якій просив суд:

1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 20.06.2019 № 741/А-2019 «Про надання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки»;

2. Визнати недійсним договір оренди, укладений 30.08.2019 між Татарбунарською районною державною адміністрацією, що діє від імені Одеської обласної адміністрації, та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,1495 га рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 49 років.

3. Скасувати рішення державного реєстратора Татарбунарської районної державної адміністрації Чебан Г.А. від 16.09.2019 № 48689992 про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1495 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташованої на території Білгород-Дністровського (Татарбунарського) району Одеської області (РНОНМ 1133116951250, номер запису про інше речове право 33232742).

4. Припинити право оренди ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1495 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташованої на території Білгород-Дністровського (раніше Татарбунарського) району Одеської області (РНОНМ 1133116951250, номер запису про інше речове право 33232742).

Позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 20.06.2019 № 741/А-2019 надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 5125000000:01:003:0012) загальною площею 0,1495 га із земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (вид використання для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих) за адресою: АДРЕСА_1 .

Цим же розпорядженням припинено право користування цією земельною ділянкою ОСОБА_3 згідно попередньо укладеного договору оренди від 24.02.2011.

На підставі вказаного розпорядження між Татарбунарською районною державною адміністрацією, що діяла від імені Одеської обласної державної адміністрації, та громадянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30.08.2019 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1495 га рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 49 років.

Рішенням державного реєстратора Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області Чебана Г.А. від 16.09.2019 № 48689992 проведено державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (РНОНМ 1133116951250, номер запису про інше речове право 33232742).

На час прийняття Одеською обласною державною адміністрацією розпорядження від 20.06.2019 № 741/А-2019 на спірній земельній ділянці розташовано об`єкт нерухомості нежитлова будівля, загальною площею 12,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Первинна реєстрація права власності на вказаний об`єкт нерухомості проведена Татарбунарським районним бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості за ОСОБА_3 на підставі рішення Татарбунарського районного суду від 06.01.2012 у справі № 2-110/1529/12. Вказаним судовим рішенням встановлено, що нежитлова будівля, розташована за адресою: 1-й км. Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області, є самочинною спорудою.

Прокурор зазначив, що первинна реєстрація права власності на самочинне збудоване нерухоме майно за ОСОБА_3 та здійснення правочину щодо вказаного майна (договір дарування) не змінюють правовий статус нерухомості як самочинно збудованої.

Одеською обласною державною адміністрацією здійснено розпорядження земельною ділянкою площею 0,1495 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, що знаходиться в прибережних захисних смугах, а право оренди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набуто поза конкурентними засадами (земельними торгами) з продажу права оренди, що є підставою для визнання судом незаконним та скасування розпорядження облдержадміністрації, визнання недійсним договору оренди, скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди на земельну ділянку.

Отже, оспорюване розпорядження Одеської обласної державної адміністрації, що прийнято на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, у зв`язку з набуттям ОСОБА_2 , ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, є незаконним та порушує інтереси держави. Спірна земельна ділянка є частиною прибережних захисних смуг Чорного моря та Тузлівських озер та входить до складу Національного природного парку "Тузловські лимани", щодо яких встановлений особливий правовий режим використання.

Підстави для представництва інтересів держави прокурор, зокрема, обґрунтував тим, що згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин 3-5 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Необхідність пред`явлення цього позову прокурор обґрунтував потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Захист навколишнього природного середовища є не лише обов`язком кожного, як це передбачено ст. 66 Конституції України, а й обов`язком публічної влади, яка має вживати передбачених законом заходів для охорони, захисту, збереження і відтворення природних видів рослинного і тваринного світу, об`єктів і земель природно-заповідного фонду. Тобто на державу покладається позитивний обов`язок щодо забезпечення належного функціонування природних екосистем.

Територія Національного природного парку "Тузловські лимани" має подвійний природо-охоронний статус та перебуває під захистом двох міжнародних конвенцій, зокрема Конвенцією про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів 1971 року (Рамсарська конвенція), яка ратифікована Законом України 1996 року, а також постанови Кабінету Міністрів України № 935 від 23.11.1995 "Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення".

Відповідно до статті 1 Рамсарської конвенції, стороною якої є Україна, під водно-болотними угіддями розуміють "райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, - зокрема морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шести метрів". НПП "Тузловські лимани" є об`єктом Смарагдової мережі (код об`єкта UA0000140, http://emerald.net.ua) та підпадає під охорону на підставі Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) 1979 року, яка ратифікована Україною у 1996 році.

Предметом спору у цій справі є захист особливо цінних територій природно-заповідного фонду України як в національному, так і міжнародно-правовому контексті (забезпечення виконання Україною ряду міжнародно-правових зобов`язань з охорони цієї території), так само як і захист права усіх і кожного на чисте довкілля.

В світлі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава має позитивний обов`язок регулювати і контролювати екологічні проблеми, які порушують права, передбачені Конвенцією.

Нездатність держави захистити людину від шкідливого впливу навколишнього середовища може бути визнана Судом як порушення прав, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа Lopes Ostra v Spain A 303-C (1994).

Пунктом 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 встановлено, що одним з основних завдань Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері земельних відносин, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Крім того, Держгеокадастр здійснює моніторинг земельних відносин та проводить перевірки всіх суб`єктів на предмет дотримання ними вимог земельного законодавства України. Тобто органом, який здійснює контроль за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог нормативних актів під час передачі земельних ділянок в оренду є Держгеокадастр, а в даному випадку таким органом є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Тобто органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

За таких обставин у даному позові від імені держави в якості позивача прокурором визначено державу в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з частиною першою статті 35 цього ж Закону державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом пункту "а" частини першої статті 20-2 Закону контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Державну екологічну інспекцію України та її територіальні органи. З цією метою вони в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, зокрема, суб`єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 255 від 01.06.2021, інспекція здійснює державний нагляд (контроль) державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами, вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо збереження водно-болотних угідь, додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні, установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно п. 6 Положення, інспекція звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів; визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Таким чином, Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи, зокрема Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу є повноважним органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді окружною прокуратурою скеровано до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області лист від 29.11.2021 № 55-5623вих-21.

Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом від 06.01.2022 № 10-15-0.3-87/2-22 поінформовано, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 наявні наступні обмеження у використанні земельної ділянки: водоохоронна зона вздовж Чорного моря та навколо озера Сасик; прибережна захисна смуга вздовж Чорного моря та навколо озера Сасик. Інформації щодо запитуваних заходів державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 Головним управлінням не надано.

Також з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді окружною прокуратурою скеровано до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) лист від 29.11.2021 № 55-5622вих-21.

Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) листом від 09.12.2021 № 7368/1.2 поінформовано, що Інспекцією не здійснювались заходи із захисту інтересів Держави заходів у зв`язку з відсутністю інформації про укладення договору оренди та обмежене фінансування судового збору.

У відповіді на відзив прокурор послався на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Прокурор вважає, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 , а також у подальшому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не вжили заходів до прийняття в експлуатацію спірної нежитлової будівлі відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та висновків, викладених у рішенні Татарбунарського районного суду від 06.01.2012 у справі № 2-110/1529/12. Відтак, ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не набули права власності на нежитлову будівлю.

Наявність державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю ніяким чином не свідчить про набуття відповідачами права власності на цей об`єкт нерухомого майна у відповідності до вимог законодавства. Ураховуючи, що нежитлова будівля, яка розташована на спірній земельній ділянці, є самочинним будівництвом, остання не змінила свого статусу як об`єкту самочинного будівництва при державній реєстрації права власності спочатку за ОСОБА_3 , а в подальшому за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Щодо вказаної земельної ділянки з 12.08.2015 та 29.07.2015 діють два обмеження за №012:000503:00000006 та №012:000502:00000021 у вигляді прибережних захисних смуг вздовж Чорного моря та Тузлівської групи лиманів.

У письмових поясненнях представник позивача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (т.2 а.с.55-60) зазначив, що в Державному земельному кадастрі наявні відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, площею 0,1495 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; категорія земель - Землі рекреаційного призначення; цільове призначення - 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; вид використання для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих; дата державної реєстрації земельної ділянки - 22.10.2015.

В порядку автоматизованого обміну інформацією із суб`єктами реєстрації речових прав на нерухоме майно до Державного земельного кадастру надійшла інформація про реєстрацію речових прав, а саме:

- 21.12.2016 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 за Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області;

- 09.09.2019 права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, строком на 49 років, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 3 статті 60 ЗК України та частини 8 статті 88 ВК України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смути встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Відповідно до ст. 61 ЗК України, ст.89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

На земельній ділянці з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 наявні обмеження у використанні: водоохоронна зона 0,1495 га, прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах - 0,1495 га.

Указом Президента України від 01.01.2010 № 1/2010 "Про створення національного природного парку "Тузловські лимани" на території Татарбунарського району Одеської області створено національний природний парк "Тузловські лимани".

Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 28.12.2012 № 1450/А-2012 на підставі розробленого проекту землеустрою національному природному парку "Тузловські лимани" надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 2022 га.

Відомості про зазначену земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 5125000000:01:006:0001.

Межі території Національного природного парку "Тузловські лимани" на площі 25843 га, що включені до складу національного природного парку без вилучення, станом на теперішній час в передбаченому земельним законодавством України порядку не визначено та не встановлено.

За інформацією ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" відповідно до матеріалів проекту створення Національного природного парку "Тузловські лимани" на території Татарбунарського району Одеської області, земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 площею 0,1495 га, фактично розташована за межами вказаного об`єкта природно-заповідного фонду.

Позиція відповідачів та третьої особи в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 1-53) зазначили, що вважають позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вони є власниками нежитлової будівлі загальною площею 12,9 кв.м., що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою набуття права власності на нежитлове приміщення є договір дарування укладений 19 березня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 - 3/5 частки, а ОСОБА_1 - 2/5 частки зазначеної нежитлової будівлі. Нежитлова будівля розміщена на земельній ділянці площею 0,1495 га кадастровий номер 5125000000:01:003:0012 - для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих, землі рекреаційного призначення, форма власності державна, яка передана в оренду дарувальнику ОСОБА_3 (Договір оренди б/н від 24.02.2011 Татарбунарська районна державна адміністрація).

Згідно з п.1.2. Договору дарування, ця нежитлова будівля належить ОСОБА_4 на підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 06.01.2012 (справа №2/110/1529/12), право власності зареєстровано ТОВ "Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.09.2012 за реєстраційним номером 37650748, номер запису 9 в книзі 1, що підтверджено Витягом про державну реєстрацію прав номер 35542080, виданому 18.09.2012 року ТОВ "Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" (а.с.206-209). Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Терлецькою О.В. 19.03.2019 року та зареєстровано в реєстрі № 136.

Відповідачі є добросовісними набувачами об`єкту нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці. Право власності на об`єкт нерухомості набуто відповідачами також у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зважаючи на перехід права власності за договором дарування на нежитлову будівлю, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 5125000000:01:003:0012, що є сформованою ділянкою у відповідності до статей 79,79-1 ЗК України, у поєднанні з нормою статті 120 ЗК України, передача в оренду земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомості - є наслідком, передбаченим як ст.120 ЗК України, так і ст. 377 ЦК України, що спростовую обґрунтування позовних вимог позивача стосовно незаконності надання в оренду спірної земельної ділянки.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 20.08.2019 зареєстрована додаткова угода про припинення Договору оренди землі № б/н від 24.02.2011, згідно розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 741/А-2019 року від 20.06.2019. Тобто, право оренди припинено з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України. В подальшому, в порядку, передбаченому статтями 123, 124 ЗК України, видано оскаржуване розпорядження Одеської обласної державної адміністрації.

Саме керуючись нормами статей 122-126, 134, 141 ЗК України, земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 загальною площею 0,1495 га, на якій розміщена нежитлова будівля загальною площею 12,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була передана в оренду відповідачам.

Об`єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці використовується відповідачами як гідротехнічна споруда обладнаний утеплений елінг для зберігання плав-засобів, а прилегла територія, як захисна споруда відкритого берега у вигляді штучного пляжу, про що визначено в Паспорті ГТС бази - стоянки малих суден № 15, розробленого ТОВ "ГлавСтрой-Плюс" в 2014 році. Починаючи з 2001 року, що підтверджується Свідоцтвом № 12 про реєстрацію бази стоянки маломірних (малих) суден, виданого Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства 29.05.2009, дану гідротехнічну споруду включено до бази гідротехнічних споруд Регістру судноплавства України та зареєстровано за ОСОБА_3 за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с.Тузли, 1-й км піщаної коси Чорного моря. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 не входить до визначених меж Смарагдової мережі Бернської конвенції та до складу території НПП "Тузловські лимани", цільове призначення та розташування земельної ділянки не протирічить цілям та завданням збереження природних комплексів НПП "Тузловські лимани".

Спірна земельна ділянка є сформованою, цільове призначення зазначеної земельної ділянки - рекреаційного призначення.

З урахуванням статті 51 ЗК України, оскаржуваним розпорядженням надано в оренду спірну земельну ділянку відповідачам.

При прийнятті оскаржуваного розпорядження, облдержадміністрація визначила цільове використання земельної ділянки у відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 з визначенням коду розділу 7, та підрозділом коду КВЦПЗ, а саме: 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

При цьому, в розпорядженні зазначено вид використання - для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих. Крім того, земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 загальною площею 0,1495 га, на якій розміщена нежитлова будівля загальною площею 12,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - є земельною ділянкою з цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення.

Тобто, визначення у розпорядженні цільового використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (вид використання - для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих) на землях рекреаційного призначення, відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі наказу Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, який застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів .

В даному випадку, об`єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці у прибережній захисній смузі, може експлуатуватись, так як жодним чином не порушує її режим.

Обмеження у використанні земельної ділянки, визначені та встановлені нормами чинного законодавства та внесені до Державного земельного кадастру, не є категоричною забороною використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а лише встановлюють певні обмеження у використанні такої земельної ділянки.

Земельна ділянка згідно п. 2.1 Договору від 30.08.2019 передана в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (вид використання - для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих).

Інформація про те, що на даний час лише тільки планується розширення меж та збільшення площі парку, за рахунок території, зокрема, нульовий - другий кілометр піщаного пересипу площею 100,0 га, на якому саме і розташована спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 підтверджується також в документах наданих листом Департаменту екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації - відповідь на адвокатський запит від 09.04.2021 р. № 1866/05- 32/1649.

На час створення НПП "Тузловські лимани" (до 01.01.2010 року) на ділянці від 0-го по кінець 6-го кілометрів Причорноморської піщаної коси вже існували сформовані земельні ділянки, на більшу частину яких вже були зареєстровані права оренди, та які не увійшли до складу території НПП "Тузловські лимани", зокрема, ФОП ОСОБА_3 на території 1-го км. Земельна ділянка була передана ФОП ОСОБА_3 згідно розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації Одеської області від 28.08.2006 №311/А-2006, зареєстровано договір оренди земельної ділянки в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та договорів оренди землі за № 040653500047 від 19.12.2006.

Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України на запит стосовно публічної інформації від 15.03.2021 (лист від 19.03.2021 р. № 17-21/673) надано копії листів на адресу Одеської обласної прокуратури, зокрема, лист Одеської обласної державної адміністрації від 11.03.2021 №1412/5/01-13/2223/2-21, яким повідомлено Одеську обласну прокуратуру, що 18.11.2016 Тузлівські лимани, площею 27778 га було внесено до Смарагдової мережі Бернської конвенції під № НОМЕР_1 . Земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 не входить до визначених меж Смарагдової мережі Бернської конвенції та меж земель національного природного парку "Тузловські лимани".

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Лисецька О.О. (т.2 а.с.221-226), зокрема, зазначила, що акцентуючи увагу як в позові, так і у відповіді на відзив саме на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги, прокурор не звертає уваги, що ніхто не заперечує даного факту.

Одночасно, у відповідності до приписів статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, а не земель водного фонду.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг (частина 3 статті 89).

У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об`єктів (частина 4 статті 89).

Спірний Договір укладений у 2019 році та жодного порушення використання спірної земельної ділянки, з урахуванням встановлених обмежень у використанні, жодним органом не встановлено, тільки з тих причин, що земельна ділянка використовуєтеся відповідачами саме у відповідності до цільового призначення, з дотриманням умов та обмежень, визначеними законодавством та Договором оренди земельної ділянки від 30.08.2019.

Нежитлова споруда, що знаходиться на спірній земельній ділянці, зареєстрована як гідротехнічна споруда не з назвою елінг, а з назвою бази стоянки для маломірних (малих) суден, і використовується виключно за зазначеним цільовим призначенням, і назва, визначена в Державному реєстрі речових прав не має ніякого значення.

У письмових поясненнях Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області (т.7 а.с. 98-100) не погодилась з позовними вимогами та просила суд повністю відмовити у задоволенні позову керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури, посилаючись на те, що підставою набуття права власності на нежитлове приміщення площею 12,9 кв.м ОСОБА_3 є рішення Татарбунарського районного суду по справі № 2-110/1529/12 від 06.01.2012, яким визнано за останнім право власності на нежитлову будівлю площею 12,9 кв.м., (комплекс будівель та споруд №8, Тузлівська сільська рада, Татарбунарський район) розташованій на спірній земельній ділянці. На момент укладання договору дарування будівлі від 19.03.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зазначене рішення суду ще не було оскаржене, тобто було в силі. Таким чином, у суду відсутні законні підстави для визнання незаконним набуття ними права власності на нежитлову будівлю, так як відповідачі є добросовісними набувачами об`єкту нерухомості. Оскільки ОСОБА_3 відповідно до договору оренди від 24.02.2011 був добросовісним землекористувачем, тому мав законне право на визнання в судовому порядку в 2012 році самочинно збудованої нежилої будівлі на спірній землі.

Посилання прокуратури на рішення Верховного суду № 910/15993/16 від 10.05.2018 є недоречним, оскільки в даній постанові йдеться про об`єкт нерухомості, який збудований на земельній ділянці, що не була належним чином відведена для цієї мети. Проте ОСОБА_3 мав право подарувати своє нерухоме майно відповідачкам, оскільки він набув на нього право власності в установленому законом порядку, через рішення суду.

На час створення НПП "Тузловські лимани" (до 01.01.2010) на території, де розташована земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, а саме від 0-го по кінець 2-го км Причорноморської піщаної коси вже існували сформовані земельні ділянки, на більшу частину яких вже були зареєстровані права оренди, та які не увійшли до складу території НПП "Тузловські лимани", зокрема ФОП ОСОБА_3 на території 1-го км.

За інформацією ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" відповідно до матеріалів Проекту створення НПП "Тузловські лимани" на території Татарбунарського району, Одеської області, земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, площею 0,1495 га, фактично розташована за межами вказаного об`єкта природно-заповідного фонду. Відведення даної земельної ділянки для будівництва та обслуговування рекреаційних споруд не суперечить режиму використання території прибережних захисних смуг, як стверджує прокуратура.

Відповідач Одеська обласна державна адміністрація письмових пояснень, заперечень чи відзиву на позовну заяву не надала.

Третя особа - Національний природний парк "Тузловські лимани" у письмових поясненнях зазначав (т.3 а.с.69-77), що відповідно до Проєкту створення НПП "Тузловські лимани", Проекту організації території НПП "Тузловські лимани" вся Піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське разом із розташованою на косі орендованою земельною ділянкою, площею 0,1495 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0012, входить до території природно-заповідного фонду без виключення: як відрізок Причорноморської піщаної коси довжиною у два кілометри, ка повністю входить до складу території НПП "Тузловські лимани"; та як прибережна захисна смуга озера (лиману) Бурнас. Розглядаючи текстову та графічну частину Проекту створення національного природного парку у їх взаємозв`язку вбачається, що усі землі піщаної коси від с. Лебедівка входять до складу НПП "Тузловські лимани", з огляду також і на те, що площа земель державної власності, зазначена у графічній та текстовій частинах проекту є незмінною, хоча текстова та графічна частини містять суперечності. Територія Піщаної коси входить до складу НПП "Тузловські лимани" як частина прибережно-морського екологічного коридору та нероздільна міграційна дорога в межах сформованої екологічної мережі і будь-яка стаціонарна забудова порушує екологічний та природоохоронний режим даної території. Використання спірного майна в якості ГТС дійсності не відповідає та спростовується листом ГУ ДПС в Одеській області від 27 січня 2023 току №2162/6/15-32-09-04-06, згідно якого, зокрема у 2022 році відповідна споруда використовувалась для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди не є правовстановлюючим документом. Це інформаційний документ, який посвідчує лише той факт, що ГТС внесена до бази даних гідротехнічних споруд.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 14 лютого 2025 року позов керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) задоволено.

Рішення суду мотивоване тим, що розташована на спірній земельній ділянці нежитлова споруда є самочинним будівництвом, оскільки матеріали справи не містять жодних дозвільних документів на виконання будівельних робіт чи прийняття об`єкта в експлуатацію, а факт самочинного будівництва вже встановлений рішенням Татарбунарського районного суду від 06.01.2012 у справі №2-110/1529/12. За відсутності правових підстав для існування такого об`єкта та з огляду на розташування земельної ділянки в межах земель водного фонду і прибережних захисних смуг, суд дійшов висновку, що передача ділянки в оренду відбулася не для будівництва гідротехнічної споруди, а для рекреаційних цілей, що вимагало проведення земельних торгів. Відтак Одеська обласна державна адміністрація, будучи обізнаною про самочинний характер забудови та відсутність у відповідачів законних прав на нерухоме майно, незаконно передала земельну ділянку поза аукціоном, чим порушила вимоги цивільного та земельного законодавства, а також інтереси держави.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять суд скасувати рішення Саратського районного суду Одеської області від 14 лютого 2025 року, у задоволенні позову керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) відмовити, стягнути з Білгород-Дністровської окружної прокуратури на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судові витрати у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах НПП «Тузловські лимани». Так, суд не звернув уваги і не надав належної оцінки у справі доказам, представленими відповідачами та позивачами, інформації від автору Проекту створення НПП «Тузловські лимани», компетентних органів, якими фактично спростовується твердження прокурора та третьої особи про нібито розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 в межах території національного природного парку «Тузловські лимани». Зокрема, у Листі ДП «Одеський науково – дослідний та проектний інститут землеустрою» від 18.02.2021 №475, у якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 не входить до території НПП «Тузловські лимани», їх межі не перетинаються. У листі від 13.07.2020 №318/01/29-20 «щодо розробки картографічного матеріалу» на адресу ДП «Одеський науково – дослідний та проектний інститут землеустрою», саме НПП «Тузловські лимани» повідомило, що Парк розробив наукове обґрунтування розширення меж парку за рахунок виключення нових природних територій, і для подальшої процедури погодження земельних ділянок ООДА необхідно розробити картографічний матеріал про проекту розширення (зміни) меж території парку. Перелік ділянок, що планується включити в межі парку додано до листа (т.2 а.с. 10-11). Тобто інформація про те, що спірна земельна ділянка нібито входить до меж НПП «Тузловські лимани» спростовується самим НПП «Тузловські лимани», оскільки на даний час лише тільки планується розширення меж та збільшення площі парку за рахунок земель.

Також апелянти перераховують низку листів, пояснень, проектів різних органів, якими на їх думку, підтверджується те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 не входить до території НПП «Тузловські лимани», а саме:

-Лист сектору №1 відділу №2 надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.09.2022 №1966/340-22;

-Лист ДП «Одеський науково – дослідний та проектний інститут землеустрою» від 20.09.2022 №445;

-Лист Секретаріату КМУ від 19.03.2021 №17-21/673;

-Лист Держгеокадастру від 17.03.2021 №ПІ-236/1-0.19-412/69-21;

-Лист Державної екологічної інспекції Південно – Західного округу (Миколаївська та Одеська область) від 26.02.2021 №962/4.3;

-Лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №29-15-0.82-1571/2-23 від 21.04.2023;

-Пояснення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03.10.2022 №9-15-0.63-2943/2-22, від 22.03.2023 №9-15-0.6-1091/2023;

-Проект створення НПП «Тузловські лимани».

Так, 08.02.2023 на підставі Проекту створення НПП «Тузловські лимани» та Указу Президента України від 01.01.2010 №1/2010 відомості про межі національного природного парку «Тузловські лимани» та його обмеження у використанні земель загальною площею 27865 га офіційно внесено до Державного земельного кадастру, (обліковий номер обмеження 006:000604:00000008). При цьому земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 не входить до території на яку зареєстровано обмеження національного природного парку «Тузловські лимани. Крім того, в своїх поясненнях Головне управління Держгеокадастру в Одеській області зазначає, що площа земель на які зареєстровано обмеження національного природного парку «Тузловські лимани» (обліковий номер обмеження 006:000604:00000008) складає 27865 га і до цієї площі не входить земельна ділянки з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 площею 0,1495 га.

Також зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги та не надав будь-якої оцінки тому факту, що у діях третьої особи - НПП «Тузловські лимани» вбачається принцип суперечливої поведінки, зокрема твердження НПП «Тузловські лимани» суперечить його попередній поведінці (клопотання НПП «Тузловські лимани» про розширення меж Парку та лише включення додатково до території НПП «Тузловські лимани» нульового - другого кілометру піщаного пересипу – 100,00 га).

При ухвалені рішення, суд необґрунтовано посилається як на підставу підтвердження входження до меж НПП «Тузловські лимани» спірної земельної ділянки на Проект організації території національного природного парку «Тузловські лимани», оскільки вказаний Проект жодного відношення до визначення меж національного природнього парку не має. Вказаним Проектом визначається виключно стратегія розвитку парку; проведення науково обґрунтованого функціонального зонування території парку та встановлення територіально диференційованого режиму охорони та ін.

Доводи скарги також обґрунтовані тим, що акцентуючи увагу у судовому рішенні саме на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги, суд не звернув увагу на те, що ніхто даного факту не заперечує. Одночасно суд не звернув уваги, що у відповідності до приписів ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України, прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту. Суд помилково в оскаржуваному рішенні зазначив, що спірна земельна ділянка відноситься і до земель рекреаційного, і до земель природоохоронного призначення і до земель водного фонду. При цьому, за даними Державного земельного кадастру України, спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, на яку зареєстровано обмеження у використанні. Об`єкт нерухомості використовувався ОСОБА_5 як гідротехнічна споруда обладнаний утеплений елінг для зберігання плав-засобів, а прилегла територія, як захисна споруда відкритого берега у вигляді штучного пляжу, про що визначено в Паспорті ГТС бази-стоянки малих суден №15, розробленого ТОВ «ГлавСтрой-Плюс» в 2014 році. Відповідачами об`єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці також використовується як гідротехнічна споруда - обладнаний утеплений елінг для зберігання плав-засобів, а прилегла територія, як захисна споруда відкритого берет у вигляді штучного пляжу, про що визначено в Паспорті ІТС бази-стоянки мали суден №15, розробленого кооперативом «ГРАНТ» в 2021 році. Дану гідротехнічно споруду включено до бази даних гідротехнічних споруд Регістру судноплавств України - довідка про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд №ГТС-3256 (т. 2 a.c. 25-28). Зазначені обставини не спростовані жодним належним доказом у справі. Суд у оскаржуваному рішенні не зазначив жодного доказу яким чином об`єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці порушує режим прибережної захисної смуги.

Також скаржниці зазначають, що за даними позивачів, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) встановлено, що спірна земельна ділянка не входить до меж НПП «Тузловські лимани»; відсутні будь які порушення користування земельною ділянкою, які відповідно до своїх повноважень є компетентними органами в цій сфері. Суд не врахував, що правова позиція прокурора та правова позиція позивачів, інтереси яких представляв прокурор, є різними та не надав жодної оцінки зазначеним обставинам.

Крім того, апелянтами зазначено, що вони є добросовісними набувачами об`єкту нерухомості. Договір дарування від 19.03.2019 укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, право власності на об`єкт нерухомості набуто у відповідності до вимог чинного законодавства. З урахуванням того, що рішенням суду у справі №2/110/12 визнано право власності на спірне майно, при цьому зазначено умову про введення майна в експлуатацію без визначення строку введення в експлуатацію такого майна, посилання суду як на підставу визнання незаконним оскаржуваного розпорядження Одеської обласної адміністрації та договору оренди на статус самочинного будівництва є необґрунтованим.

Позиція позивачів, інших відповідачів та третьої особи в суді апеляційної інстанції

У письмових поясненнях, Одеська обласна державна адміністрації та Білгород-Дністровська районна державна адміністраціязазначили, що не згодні із рішенням суду першої інстанції та підтримують апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки вона є обґрунтованою та підлягає задоволенню (т.8 а.с. 11-14, 29-32).

У відзиві на апеляційну скаргу, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, просить суд врахувати обставини, зазначені у ньому (т.8 а.с. 62-66, 77-87).

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу (пояснень, заперечень) від інших учасників справи не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що відповідно до копії Висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 23.07.2010 року № 2531/03-11-12, про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Одеська область, Татарбунарський р-н, 1-й км піщаної коси Чорного моря, наданого ФОП ОСОБА_3 для розміщення рекреаційного комплексу шляхом розширення існуючого землекористування, Підстава: розпорядження Татарбунарської РДА (від 02.12.04 р. № 553/А-2004, від 03.03.05 р. № 87/А-2005) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки. Категорія земель - землі водного фонду (код згідно УКЦВЗ - 4.3). Загальна площа та склад угідь земельної ділянки 0,15 га (0,002 га тимчасового використання, 0,018 га - під проїздами, проходами, площадками, 0,13 га - піски, пляжі). Відведення земельної ділянки проводиться з урахуванням, серед іншого: містобудівного паспорту МАФ, містобудівного обґрунтування. Земельна ділянка межує: з півночі - пляжна територія оз. Бурнас; з півдня - пляжна територія, уріз води Чорного моря; з заходу - пляжна територія; зі сходу- пляжна територія. Розташування земельної ділянки у відношенні до навколишньої території: водоохоронна зона Чорного моря. Інші природоохоронні вимоги: дотримання ст.61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного Кодексу України щодо дотримання режиму обмеженої господарської діяльності на території прибережної захисної смуги, земель Водного фонду. Зазначеним висновком було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_3 загальною площею 0,15 га для розміщення рекреаційного комплексу шляхом розширення існуючого землекористування на території 1-го км Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області (т.2 а.с.13).

З копії договору оренди землі від 24.02.2011 вбачається, що Татарбунарська районна державна адміністрація передала в оренду на 20 років ФОП ОСОБА_3 земельну ділянку для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих із земель, розпорядження якими здійснює Татарбунарська районна державна адміністрація, на території 1-го км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області. Згідно з п.2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,15 га із земель водного фонду. Згідно з п.3 Договору на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, яка належить Орендарю на праві приватної власності згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Проте відповідно до п.4 Договору земельна ділянка передається в оренду без будь-яких будівель та споруд. Згідно з п.14 Договору земельна ділянка передається для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих. У відповідності до п.18 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є розпорядження голови Татарбунарської райдержадміністрації від 02.12.2004 № 553/А-2004 року та від 03.05.2005 року № 87/А-2005 (т.2 а.с.29-31).

Рішенням державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при Татарбунарській районній державній адміністрації Одеської області, індексний номер 33182606 від 26.12.2016 на підставі договору оренди землі б/4 від 24.12.2011 між Татарбунарською районною державною адміністрацію та ОСОБА_3 зареєстроване право оренди земельної ділянки строком дії 20 років, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1495 га (т.1 а.с.75).

Рішенням Татарбунарського районного суду від 06.01.2012 у справі № 2-110/1529/12 від 06.01.2012 позовні вимоги ОСОБА_3 до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю, розташовану на території 1 км Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області. Як зазначено в рішенні, відповідно до договору про спільну діяльність, укладеного між позивачем та ОСОБА_6 - третьою особою по справі, ними було досягнуто домовленості щодо будівництва нежитлової будівлі (магазину), розташованої на території 1-го км Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області. Після укладення договору сторони належно виконували умови договору про спільну діяльність, однак пізніше ОСОБА_6 почала порушувати умови договору, не поставляючи будівельні матеріали, чим змусила позивача взяти на себе її зобов`язання за договором. На теперішній час позивач фактично за свій рахунок закінчив будівництво обумовленого договором об`єкту нерухомості, тому друга сторона за договором не має заперечувати про передачу йому у власність цієї нежитлової будівлі. Судом з достовірністю встановлено, що нежитлова будівля, розташована за адресою: 1-й км. Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області, є самочинною спорудою. Суд роз`яснив позивачу, що відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Як зазначено в рішенні суду, постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 №1243 затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, яким визначено основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Тому право на використання вищезазначеного нерухомого майна в позивача виникає з моменту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта державною приймальною комісією, створеною органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування (т. 1 а.с.77-78).

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.12.2023 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного природного парку "Тузловські лимани" та заявою першого заступника керівника Одеської обласної прокуратори в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації про приєднання до апеляційної скарги на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 січня 2012 року про визнання права власності на нежитлову будівлю було закрито.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року касаційні скарги Національного природного парку "Тузловські лимани" та Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації задоволено. Постанову Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.6 а.с.6-11).

Постановою Одеського апеляційного суду 13.01.2026 рішення Татарбунарського районного суду від 06.01.2012 у справі № 2-110/1529/12 скасоване, у задоволенні позову ОСОБА_3 до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності відмовлено.

Рішенням державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при Татарбунарській районній державній адміністрації Одеської області від 21.12.2016 на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області №378/А-2010 від 14.10.2010 та витягу з ДЗК зареєстроване право державної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5125000000:01:003:0012, площею 0,1495 га за Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області (т.1 а.с.55).

У Довідці про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованої 24.05.2022 зазначено, що оціночна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, площа 1495,00 кв.м, адреса: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сільська рада, становить 9132968,81 грн (т.1 а.с.203-205).

Згідно з пунктом 1.2. Договору дарування від 19.03.2019, укладеного між дарувальником ОСОБА_3 та ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , за цим договором дарувальник передає майно у власність (спільну часткову) обдарованих в наступних частках: ОСОБА_2 -3/5 частки, ОСОБА_1 - 2/5частки - нежитлову будівлю, загальною площею 12,9 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с/рада Тузлівська, комплекс будівель та споруд № НОМЕР_2 , а Обдаровані її приймають. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, площею 0,1495 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0012 за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с/рада Тузлівська, цільове призначення - для розміщення рекреаційного комплексу відпочиваючих, землі рекреаційного призначення, форма власності державна, яка передана в оренду ОСОБА_4 строком на 20 років (договір оренди б/н від 24.02.2011 року Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області). Ця нежитлова будівля належить ОСОБА_4 на підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 січня 2012 року (справа № 2/110/1529/12) (т.1 а.с.206-209).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 18.02.2022, на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю загальною площею 12,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5125000000:01:003:0012, площа 0,1495 га, 19.03.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Терлецькою О.В. на підставі договору дарування №136 від 19.03.2019 зареєстровано право спільної часткової власності за ОСОБА_2 на 3/5 частки, за ОСОБА_1 на 2/5 частки.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 20.06.2019 № 741/А-2019, зокрема:

-припинено право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5125000000:01:003:0012) загальною площею 0,1495 га ОСОБА_3 згідно з договором оренди землі від 24 лютого 2011 року (номер запису про інше речове право: 18306621 від 24 грудня 2016 року);

-надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 5125000000:01:003:0012) загальною площею 0,1495 га із земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (вид використання для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих) за адресою: АДРЕСА_1 ;

-доручено Татарбунарській районній державній адміністрації від імені Одеської обласної державної адміністрації укласти договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , встановивши річну орендну плату за земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням нормативної грошової оцінки (т.1 а.с.58-59).

На час прийняття Одеською обласною державною адміністрацією розпорядження від 20.06.2019 № 741/А-2019 на спірній земельній ділянці розташовано об`єкт нерухомості нежитлова будівля, загальною площею 12,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Первинна реєстрація права власності на вказаний об`єкт нерухомості проведена Татарбунарським районним бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості за ОСОБА_3 на підставі рішення Татарбунарського районного суду від 06.01.2012 у справі № 2-110/1529/12, про що свідчить витяг про державну реєстрацію від 18.09.2012 серія та № 35542080.

30.08.2019 між Татарбунарською районною державною адміністрацією, що діяла від імені Одеської обласної державної адміністрації та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладено договір оренди № 273 земельної ділянки державної власності площею 0,1495 га із земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (вид використання: для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих) з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 49 років. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Згідно з п.2.5 Договору на земельній ділянці наявний об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля, загальною площею 12,9 кв.м, який належить орендарям на праві власності (спільної часткової), в наступних частках: ОСОБА_2 - 3/5 частки відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.03.2019 року індексний номер витягу 160108601 та ОСОБА_1 - 2/5 частки відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.03.2019 індексний номер витягу 160111189. Згідно з п.7.1 Договору на орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження: 7.1.1 водоохоронна зона (т.1 а.с.60-66).

Рішенням державного реєстратора Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області Чебана Г.А. від 16.09.2019 № 48689992 на підставі договору оренди землі №273 від 30.08.2019 та розпорядження Одеської обласної адміністрації №741/А-2019 від 20.06.2019 проведено державну реєстрацію речового права оренди ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (РНОНМ 1133116951250, номер запису про інше речове право 33232742).

Речове право оренди ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку припинено 20.08.2019 (т.1 а.с. 69-77).

У відповіді Головного управління ДПС в Одеській області 2162/6/15-32-09-04-06 від 27.01.2023 на запит адвоката зазначено, що відповідно до бази даних ліцензійного реєстру, надано інформацію щодо отриманих ліцензій ФОП ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_3 ) на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за реєстраційним №15290308202103349 та право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за реєстраційним №15290311202103286 терміном дії з 02.07.2021 до 02.07.2022 на адресу місця торгівлі: Одеська область, Татарбунарський р-н, с.Лебедівка, комплекс будівель та споруд № НОМЕР_2 , магазин-кафе. У додатку до ліцензії зазначено фіскальний номер РРО 3000911703, зареєстрований в ДПС 18.06.2021, моделі MINI -Т 400 МЕ, заводський номер ПБ41016055051 ( т.3 а.с.215).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 року № 2456-XII (далі Закон № 2456-XII) до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - національні природні парки.

За змістом частини 1 ст. 4 Закону № 2456-XII землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Згідно із частиною 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

З копії рішення Одеської обласної ради "Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області" від 1 жовтня 1993 року № 496/ХХІ, вбачається, що Причерноморська коса - піщана коса від с.Лебедівка до с.Приморське Татарбунарського району орієнтовною площею 500 га як і водоохоронна зона озера Бурнас зарезервовані поряд з іншими територіями Татарбунарського району для наступної організації заповідних територій з метою недопущення їх знищення та руйнування в результаті господарської діяльності (т.3 а.с. 80-89).

Указом Президента України від 1 грудня 2008 року №1129/2008 "Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об`єктів" було підтримано ініціативу обласних державних адміністрацій, Севастопольської міської державної адміністрації щодо створення, зокрема, національного природного парку "Тузловські лимани", Одеська область.

Відповідно до Указу Президента України від 01 січня 2010 року за №1/2010 "Про створення національного природного парку "Тузловські лимани" з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів Північного Причорномор`я, відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території Татарбунарського району Одеської області створений Національний природний парк "Тузловські лимани".

Зазначеним Указом до території Національного природного парку "Тузловські лимани" погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 га земель запасу, з яких: 316,831 га земель Піщаної коси Чорного моря, 1705,169 га земель водного фонду (частина озер ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) та 25 843 га земель, з яких, 3233,18 га земель запасу та 541 га земель, що перебувають у постійному користуванні ДП "Саратське лісове господарство", 21186,03 га земель водного фонду (частина озер Шагани, ОСОБА_9 , АДРЕСА_2 , а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джаншейське), 882,79 га прилеглої акваторії Чорного моря, шириною 200 метрів, що включаються до складу Національного природного парку без вилучення.

Відповідно до Положення про Національний природний парк "Тузловські лимани", затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07 вересня 2011 року № 320 (далі - Положення) загальна площа парку становить 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина озер ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ), що надаються парку в постійне користування і 25843 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні ДПІ "Саратське лісове господарство", 21186,03 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, ОСОБА_9 , Бурнас, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик , Джаншейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу Парку без вилучення.

Відповідно до акту приймання-передачі територій під охорону проведення першочергових природоохоронних заходів Національного природного парку "Тузловські лимани" від 13 грудня 2011 року, відповідно до якого Національний природний парк «Тузловські лимани» отримав під охорону території загальною площею 27865 гектарів земель державної власності.

Зі змісту Проекту створення Національного природного парку "Тузловські лимани", розробленого Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Національний природний парк "Тузловські лимани" розташовано на півдні Татарбунарського району, в який входять о. Солоне, о. Бурнас, о. Алібей, о. Хаджидер, о. Карачаус, о. Будури, о. Шагани, о. Джантшейське та їх прибережна захисна смуга, Причорноморська піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське. Розміри, місце розташування і межі національного природного парку показані на плані, встановлені і погоджені.

Отже, вся Піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське входить до території природо-заповідного фонду без виключення: як відрізок Причорноморської піщаної коси довжиною у два кілометри, яка повністю входить складу території НПП "Тузловські лимани", та як прибережна захисна смуга озера (лиману) Бурнас.

Зважаючи на викладене, усі землі піщаної коси від с. Лебедівка до с. Приморське входять до складу Національного природного парку "Тузловські лимани" були зарезервовані до заповідання ще у 1993 році, а площа земель державної власності, зазначена у графічний та текстовій частинах проекту є незмінною.

Проте згідно з графічними матеріалами до Проекту створення НПП "Тузловські лимани" Чорноморська піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське не в повному обсязі входить до складу НПП "Тузловські лимани". Зокрема із графічних матеріалів вбачається, що 1 км піщаної коси від с. Лебедівка не входить до меж НПП.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

3 метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 21 січня 2022 року № 48 затверджено Проект організації території національного природного парку "Тузловські лимани", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів i об`єктів (далі Проект).

Відповідно до вказаного Проекту (як і в указі Президента України від 01 січня 2010 року за № 1/2010 та Проекті створення НПП "Тузловські лимани") зазначено, що до території національного природного парку "Тузловські лимани" погоджено в установленому порядку включення 27865 га земель державної власності, у тому числі 316,831 га земель Піщаної коси Чорного моря.

Також у таблиці 1.39 Проекту "Інформація про землекористувачів та землевласників, земельні ділянки яких включені до складу території національного природного парку "Тузловські лимани" без вилучення з користування" містяться відомості про включення до території Парку земельної ділянки, площею 0,1495 га, кадастровий номер 5125000000:003:0012, на якій знаходиться нежитлова споруда.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Національний природний парк "Тузловські лимани", затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №109 від 31 серпня 2020 (далі - Положення), Парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Територія Парку є Рамсарським водно-болотним угіддям міжнародного значення та об`єктом Смарагдової мережі Європи. Парк розташований на території Татарбунарського району Одеської області.

Згідно пункту 1.9. Положення межі Парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок Парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення національного природного парку "Тузловські лимани".

Встановлено, що Національний природний парк "Тузловські лимани" включено до складу природно-заповідного фонду України.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована на території Національного природного парку "Тузловські лимани" обґрунтованим є висновок про те, що вказане свідчить про віднесення такої ділянки до земель природно-заповідного фонду.

Незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18.

Отже, незавершення всіх процедур щодо встановлення меж спірного об`єкта природно-заповідного фонду, наявні в матеріалах справи докази (у тому числі Проект створення об`єкту), є достатнім, зважаючи і на приписи статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд", для визначення факту розташування спірної земельної ділянки в межах Національного природного парку "Тузловські лимани".

В обґрунтування позову прокурор послався, зокрема на те, що використання земельної ділянки водного фонду та рекреаційного призначення шляхом її незаконної забудови порушує вимоги земельного та водного законодавства, а також майнові права держави в Головного управління держгеокадастру, оскільки будівництво нежитлової будівлі (магазину, як встановлено рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 06.01.2012 у справі № 2-10/1529/12 від 06 січня 2012 року), було здійснене на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проекту.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позову прокурора.

Так, ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За положеннями ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на таки категорії, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі рекреаційного призначення, землі водного фонду.

Згідно ст. 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) ( ст.44 ЗК України).

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації (стаття 51 ЗК України).

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення. (частина третя статті 52 ЗК України).

До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів (стаття 58 ЗК України та стаття 4 ВК України).

За частиною 1 ст.60 ЗК України, частиною 1 ст.88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61, 62 ЗК України, статті 89, 90 ВК України). Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води (частина друга статті 60 ЗК України, частина друга статі 88 ВК України).

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій (ч.3 ст.62 ЗК України, ч.2 ст.90 ВК України).

З урахуванням зазначених законодавчих положень, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та режим обмеженої господарської діяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц; від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц ; від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц ; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц.).

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованих висновків щодо належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, розташування її в межах прибережних захисних смуг, самочинного характеру збудованого на ній об`єкта нерухомого майна, а також відсутності правових підстав для набуття відповідачами права власності та похідного права користування земельною ділянкою. Наведені висновки відповідають вимогам матеріального права та усталеній судовій практиці, у зв`язку з чим апеляційний суд з ними погоджується та бере їх за основу при перевірці доводів апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо розташування спірної земельної ділянки в межах НПП «Тузловські лимани» не спростовують встановлених судом обставин, оскільки, як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив не виключно з факту можливого входження земельної ділянки до меж національного природного парку, а насамперед з установленої належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду та її розташування в межах прибережних захисних смуг, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель і поясненнями компетентних органів; при цьому навіть за умови прийняття тверджень скаржниць про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 не входить до меж НПП «Тузловські лимани», це не усуває встановлених судом порушень земельного законодавства, оскільки спірна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

За таких обставин посилання скаржниць на численні листи, пояснення та проектні матеріали щодо відсутності включення спірної земельної ділянки до меж НПП «Тузловські лимани» не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки сам по собі факт невключення земельної ділянки до території національного природного парку не змінює її правового режиму як земель водного фонду та не скасовує встановлені законом обмеження у використанні прибережних захисних смуг.

Доводи скаржниць про суперечливу поведінку НПП «Тузловські лимани» та посилання на плани щодо можливого розширення меж парку не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки предметом судового розгляду є законність відведення земельної ділянки та правовий режим забудови в межах прибережної захисної смуги, а не визначення чи зміна меж об`єкта природно-заповідного фонду.

Безпідставними є також твердження апелянтів про неправильне застосування судом положень земельного та водного законодавства у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка, за даними Державного земельного кадастру, віднесена до земель рекреаційного призначення. Наявність відповідного цільового призначення не виключає встановлення на такій земельній ділянці обмежень у використанні у вигляді прибережних захисних смуг та водоохоронних зон, які відповідно до вимог статей 60 ЗК України та 88 ВК України поширюються на землі різних категорій та підлягають обов`язковому дотриманню.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на використання об`єкта нерухомості як гідротехнічної споруди, наявність паспортів гідротехнічних споруд, довідок та включення об`єкта до відповідних реєстрів, а також на його фактичне використання як елінгу для зберігання плавзасобів не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що спірний об`єкт був зведений як гідротехнічна споруда у встановленому законом порядку з отриманням дозвільних документів на виконання будівельних робіт та введення його в експлуатацію. Наявність зазначених документів і реєстрацій сама по собі не є доказом законності будівництва та розміщення об`єкта в межах прибережної захисної смуги, не змінює правового режиму самочинно збудованого майна та не усуває встановлених судом порушень спеціального правового режиму використання земель. Договір оренди був укладений в зв`язку із зареєстрованим правом власності на нежитлову будівлю, а не на гідротехнічну споруду, відтак доводи скарги і з цих підстав є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушень режиму прибережної захисної смуги спростовуються самим фактом розміщення об`єкта капітальної забудови в межах такої смуги, де відповідно до закону заборонене будівництво будь-яких споруд, окрім гідротехнічних, за відсутності передбачених законом підстав та дозвільних документів. Апелянтами не надано належних та допустимих доказів того, що розміщення об`єкта нерухомості відповідає вимогам законодавства щодо режиму прибережної захисної смуги.

Щодо цільового призначення земель та передачі ділянки без торгів, то суд першої інстанції правильно встановив, що за відсутності у відповідачів законних прав на об`єкт нерухомості спірна земельна ділянка не могла бути передана в оренду без проведення земельних торгів. Формальне віднесення земельної ділянки до земель рекреаційного призначення або відсутність зауважень з боку окремих контролюючих органів не звільняє орган виконавчої влади від обов`язку дотримання імперативних вимог земельного законодавства.

Твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про їх добросовісність як набувачів права власності на спірний об`єкт нерухомості не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки набуття права власності на такий об`єкт за договором дарування саме по собі не підтверджує законності його створення та не породжує правових наслідків у сфері земельних правовідносин за відсутності доказів правомірності будівництва. Право власності на об`єкт нерухомості, збудований з порушенням вимог закону, не може бути підставою для надання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, а добросовісність набувача не змінює правового режиму самочинного будівництва, оскільки право власності на нього не виникає, а державна реєстрація такого права та укладення похідних правочинів не легалізують об`єкт.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 06.01.2012у справі №2-110/1529/12, на яке посилаються скаржниці як на підставу набуття права власності, скасоване постановою Одеського апеляційного суду від 13.01.2026 (провадження №22-ц/813/691/26), якою у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлову будівлю відмовлено, що додатково підтверджує відсутність правових підстав для застосування положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не містить.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п.1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 14 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: С.О. Погорєлова

О.М. Таварткіладзе