Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №514/1210/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/778/26

Справа № 514/1210/24

Головуючий у першій інстанції Кравченко П. А.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра ТМ" в особі Генерального директора ТОВ "Іскра ТМ" Влада Федора Івановича,

відповідач – ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний реєстратор Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіна Олена Дмитрівна, Фермерське господарство "ВАДІС",

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тарутинського районногосуду Одеської області від 15 липня 2025 року у складі судді Кравченко П.А.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра ТМ" в особі Генерального директора ТОВ "Іскра ТМ" Влада Ф.І. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіної О.Д., Фермерське господарство "ВАДІС", в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову (том І: а.с. 94-96) просив суд:

- визнати недійсним Договір оренди землі від 01 квітня 2024 року (без номера) щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5124782800:01:001:0152, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «ВАДІС», скасування його державної реєстрації;

- визнати укладеною Додаткову угоду №1 До договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124782800:01:001:0152) (№ 150 від 01 квітня 2014 року) від 20 березня 2023 року на умовах визначених її змістом;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСКРА ТМ" (далі -ТОВ "ІСКРА ТМ") та ОСОБА_1 укладено договір №150 від 01.04.2014, який зареєстровано 28.08.2014 у Реєстраційній службі Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області, про що у Державний реєстр земель внесені записи 28.08.2014 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5124782800:01:001:01:0152, яка перебуває у власності відповідача (далі -Договір №150).

Відповідно до змісту вказаного договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. Крім того, орендар має переважне право перед третіми особами на продовження договору оренди земельної ділянки після спливу строку його дії.

20.03.2023 з боку ТОВ "ІСКРА ТМ" до Договору №150 підготовлено проект додаткової угоди № 1 від 20.03.2023 (далі - Проект додаткової угоди №1).

Згідно Проекту додаткової угоди №1, ТОВ "ІСКРА ТМ" пропонувало ОСОБА_1 внести зміни до договору оренди земельної ділянки №150 від 01.04.2014, з кадастровим номером 5124782800:01:001:0152, а саме: продовжити строк дії договору та збільшити орендну плату за користування земельною ділянкою, яка належить Відповідачу.

Відповідно до п.8 Договору №150, було укладено на 10 років, строк дії Договору №150 мав сплити 01.04.2024.

ОСОБА_1 надано позивачу заяву, згідно з якою, він з 01.04.2024 буде здійснювати самостійно обробку земельної ділянки, що була передана за Договором оренди № 150, ТОВ «ІСКРА ТМ».

01.04.2024 ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з ФГ "ВАДІС" без повідомлення ТОВ "ІСКРА ТМ", про зміну своїх намірів та забезпечення реалізації переважного права на продовження дії договору оренди земельної ділянки, про що здійснено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіною О.Д. Вказаними діями Відповідачем грубо порушено вимоги чинного законодавства, а саме ст. 33 Закону України "Про оренду землі" пунктів 8,20,41 та підпункту 8 пункт 30 Договору № 150 та зобов`язань узятих на себе відповідачем, а саме узгодження припинення дії договору (до закінчення дії Договору №150 від 01.04.2014) укладеного 01.04.2014 з ФГ "ВАДІС" договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5124782800:01:001:0152, що призвело до внесення зміни, Державним реєстратором Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіною О.Д. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, щодо оренди ФГ "ВАДІС" земельної ділянки з кадастровим номером: 5124782800:01:001:0152. Відповідач не мав права укладати наступний договір оренди земельної ділянки в період дії основного договору та навмисно вводив в оману позивача діючи не добросовісно, вказувавши, що має намір обробляти земельну ділянку з відповідного часу самостійно, при цьому передавши право оренди наступному орендарю порушивши переважне право орендаря. Наведені обставини стали підставою для звернення з позовною заявою до суду.

Позиція відповідача та третіх осіб в суді першої інстанції

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ФГ "ВАДІС" надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, відповідно до яких, останній вважає, що доводи викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Позивач не є стороною оспорюванного договору оренди земельної ділянки, укладенного 01.04.2024 між ОСОБА_1 та ФГ «Вадіс», а тому він мав довести, що оспорюваним договором порушуються його певні права та інтереси, що є умовою надання судового захисту порушеному, невизнанному або оспорюванному праву особи. Однак позивач не наводить жодних доказів, які б вказували про порушення сторонами оспорюванного правочину вимог ч.1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України, які б давали змогу стверджувати про недійсність договору оренди земельної ділянки. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (том І: а.с. 69-72).

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державного реєстратора Арешкіної О.Д. надійшли пояснення щодо позову в порядку ст. 181 ЦПК України, відповідно до яких, остання зазначила, що у квітні 2024 року до неї, як до державного реєстратора, звернулась уповноважена особа ФГ "ВАДІС" щодо реєстрації іншого речового права, похідного від права власності, а саме реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером: 5124782800:01:001:0152. Заявником було подано державному реєстратору усі документи, необхідні для реєстрації іншого речового права, похідного від права власності, а саме реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером: 5124782800:01:001:0152. Нею, як державним реєстратором, при проведенні реєстраційних дій щодо зазначеного об?єкта нерухомого майна, було дотримано вимог законодавства України у сфері державної реєстрації. Документи, подані державному реєстратору, їх комплектність, зміст та форма відповідають вимогам законодавства України у сфері державної реєстрації. Підстав для зупинення розгляду заяви або відмови у проведенні державної реєстрації, передбачених статтями 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державного реєстратора не було. За таких обставин, нею, як державним реєстратором, 01.04.2024 було проведено державну реєстрацію іншого речового права, похідного від права власності, а саме реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером: 5124782800:01:001:0152, а тому її дії, як державного реєстратора, є законними (том І: а.с. 81-88).

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що за користування земельною ділянкою відповідач ОСОБА_1 у період дії договору від 01.04.2014 року №150, ТОВ "ІСКРА ТМ" вносилась орендна плата у порядку, визначеному п.12 Договору оренди земельної ділянки, що ставить під необґрунтований сумнів твердження позивача ТОВ "ІСКРА ТМ" про належне виконання усіх умов договору. ОСОБА_1 висловив свою категоричну незгоду з питання продовження строку дії договору та відмовився підписувати проект додаткової угоди, що підтверджується його письмовою заявою від 18.04.2024, яка зареєстрована у ТОВ "ІСКРА ТМ" 18.04.2024 під номером 83, яка надана самим позивачем до позовної заяви. Відповідач вважає, що наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачено положеннями ст. 33 Закону «Про оренду землі» і може підлягати захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, не порушено, а отже заявлений позов задоволенню не підлягає, так як переважне право позивача не порушено й не підлягає відновленню в обраний ним спосіб (том І: а.с. 105-111).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Тарутинського районногосуду Одеської області від 15 липня 2025 року позовну заяву ТОВ "Іскра ТМ" в особі Генерального директора ТОВ "Іскра ТМ" ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано укладеною між ТОВ "Іскра ТМ" в особі виконавчого директора Кіселар Р.М., що діє на підставі Статуту та ОСОБА_1 , додаткову угоду № 1 від 20 березня 2023 року до договору оренди земельної ділянки № 150 від 01 квітня 2014 року щодо земельної ділянки площею 6,5642 га, кадастровий номер 5124782800:01:001:0152, наступного змісту:

ДОДАТКОВА УГОДА № 1

До договору оренди земельної ділянки № 150 від 01 квітня 2014 року

село Ганнівка 20 березня 2023 р.

Орендодавець ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Тарутинський РВ УМВС України в Одеській області, 06 грудня 1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , з одного боку та Орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра ТМ", ЄДРПОУ 05414752, в особі виконавчого директора Кіселар Родіона Миколайовича, що діє на підставі Статуту з другого боку, які в подальшому разом пойменовані "Сторони", а кожний окремо "Сторона", прийшли до порозуміння укласти цю додаткову угоду про нижченаведене:

1. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки №150 від 01 квітня 2014 року, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка площею 6,5642 га (рілля) з кадастровим номером 5124782800:01:001:0152.

2. Викласти пункт 8 Договору у новій редакції:

"8. Договір укладено терміном на 20 (двадцять)" років. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

У випадку неукладення договору оренди на новий строк, строк дії Договору спливає 01.10.2034 року.

3. У Розділі "Орендна плата" пункт 9 Договору внести зміни та викласти його у новій редакції:

"9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій та натуральній формі у розмірі 8 (вісім відсотків) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовому вимірі на дату укладення цієї додаткової угоди становить 9 612,46 грн. (дев`ять тисяч шістсот дванадцять гривень, сорок шість копійок), або в натуральній формі: зерно пшениці -2000 кг.; зерно ячменя-2000 кг.; насіння соняшника -150 кг.; цукор-50 кг.

4. У Розділі "Орендна плата" пункт 11 Договору внести зміни та викласти його у новій редакції:

"11. Орендна плата вноситься щорічно в строк до 01 листопада."

5. У Розділі "Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки" пункт 27 Договору внести зміни та викласти його у новій редакції:

"27. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку. Право оренди земельної ділянки, яка є предметом даного договору, не може бути передано в заставу та/або внесена до статутного фонду юридичної особи".

6. У Розділі "Інші права та обов`язки сторін" пункт 30 підпункту 9 Договору "орендар має переважне перед третім особами право придбання у власність земельної ділянки в разі прийняття орендодавцем рішення про її відчуження" внести зміни та викласти у наступній редакції:

"орендар та учасники ТОВ "Іскра ТМ" мають переважне перед третіми особами право придбання у власність земельної ділянки в разі прийняття орендодавцем рішення про її відчуження".

Орендодавець _____________ Орендар ___________

7. Всі інші умови вищезазначеного договору залишаються незмінними.

8. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки (№150 від 01 квітня 2014 року) та набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

9. Данна Додаткова угода укладена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий - в Орендаря.

Реквізити сторін.

Орендодавець Орендар

ОСОБА_1 , паспорт КЕ Товариство з обмеженою відповідальністю

350918 виданий Тарутинським РВ УМВС «Іскра ТМ» ЄДРПОУ 05414752

України в Одеській області, 06 грудня 1996 р/р НОМЕР_3

ідентифікаційний номер НОМЕР_2 МФО 380582

Місце проживання фізичної особи, 68531 "Міжнародний інвестиційний банк»

Одеської область, Тарутинський р-н, с. Ганнівка, Місцезнаходження юридичної особи:

вул. Миру,51 68531, Одеська область, Тарутинський

район (Болградський район), село Ганнівка

вул. Центральна,1

_______________С.О. Павленко ________________ Р.М. Кіселар

Визнано відсутнім право оренди ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ВАДІС» щодо земельної ділянки площею 6,5642 га, кадастровий номер 5124782800:01:001:0152.

Рішення суду є підставою для державної реєстрації припинення права оренди ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ВАДІС» щодо земельної ділянки площею 6,5642 га, кадастровий номер 5124782800:01:001:0152.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Іскра ТМ" 3 028,00 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач дотримався встановленої законом процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення додаткової угоди до договору оренди землі. Під час судового розгляду відповідач не спростував факт своєчасного отримання відповідного повідомлення. Судом також не встановлено фактів неналежного виконання сторонами умов договору протягом строку його дії. Умови запропонованої додаткової угоди не є гіршими порівняно з умовами основного договору, а навпаки такими, що покращують становище орендаря. Ухиляючись від укладення додаткової угоди, відповідач посилався на намір самостійно обробляти земельну ділянку, про що повідомив позивача 19.04.2023, зазначивши, що з 01.04.2024 здійснюватиме її самостійне використання. Водночас із матеріалів справи та пояснень самого відповідача вбачається, що спірна земельна ділянка була передана ним в оренду іншому орендарю - ФГ «ВАДІС». Отже, орендодавець фактично не приступив та не мав реального наміру самостійно використовувати земельну ділянку, що свідчить про безпідставність його відмови від укладення додаткової угоди з позивачем. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнання відсутнім права оренди наступного орендаря та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі на умовах, визначених її змістом.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Тарутинського районногосуду Одеської області від 15 липня 2025 року то прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ "Іскра ТМ" в особі Генерального директора ТОВ "Іскра ТМ" ОСОБА_2 у задоволенні позову та стягнути судові витрати з ТОВ "Іскра ТМ".

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, зокрема ст. ст. 32-2, 33 Закону України «Про оренду землі». Так, позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів (в порядку ст. 76-81 ЦПК України) письмового повідомлення ОСОБА_1 шляхом надсилання по пошті повідомлення про свій намір продовжити дію договору №150 на новий строк як це визначено сторонами договору в п. 8 Договору. До матеріалів справи не було надано копію супровідного листа адресованого на ім?я ОСОБА_1 щодо наміру продовжити дію договору №150 на новий строк, додатком до якого є проект додаткової угоди №1, докази надіслання поштового відправлення ОСОБА_1 та отримання даного листа. В порушення приписів п. 8 Договору, ст. 32-2 ЗУ «Про оренду землі», позивач до суду надав не зрозумілу довідку від 30.06.2023 складену посадовими особами ТОВ «Іскра ТМ» щодо передання нарочно ОСОБА_1 листа від 07.06.2023 за №08/06/вих.23 щодо узгодження припинення дії договору №150 від 01.04.2014 р. та про відмову від отримання нарочно листа від 07.06.2023 проекту додаткової угоди №1 ТОВ «Іскра ТМ» від 20.03.2023 до Договору №150 від 01.04.2014 щодо оренди земельної ділянки та проекту згоди на припинення дії договору у 2024 році після збирання врожаю. Суд першої інстанції взяв до уваги довідку від 30.06.2023 складену посадовими особами ТОВ «Іскра ТМ» від 07.06.2023 за № 08/06/вих.23 як доказ того, що позивачем було письмово повідомлено відповідача про його бажання поновити строк дії договору за № 150 від 01.04.2014 та було запропоновано ОСОБА_1 для ознайомлення проект додаткової угоди до договору № 150 від 01.04.2014 , що є порушенням вимог п. 8 Договору, ст. 32-2 ЗУ «Про оренду землі», що є порушенням порядку визначеного у ст. 33 ЗУ «Про оренду землі». Висновки суду першої інстанції щодо належного повідомлення ТОВ «Іскра ТМ» ОСОБА_1 щодо свого наміру продовжити договір оренди землі за № 150 на новий строк, запропонування проекту додаткової угоди не узгоджується із висновками Великої Палати Верховного суду у постанові від 05.06.2019 по справі №709/433/17 (провадження № 14-169цс19).

Зазначає, що 18.04.2023 ТОВ «Іскра ТМ» отримала від ОСОБА_3 заяву про відсутність у нього наміру продовжувати договір оренди землі №150 на новий строк та просив Позивача звільнити до того часу земельну ділянку, що зумовлювалось не засіяння даної земельної ділянки. Дану заяву ТОВ «Іска ТМ» було отримано 19.04.2023 та зареєстровано за вхід. № 83, про що не заперечував і сам Позивач під час розгляду справи. Листом від 07.06.2023 за №08/06/вих.23 Позивач не заперечував проти припинення дії договору оренди земельної ділянки за №150 від 01.04.2014. В цьому листі в загалі не йшла умова та не пропонувалось продовження строку дії договору на новий строк. На виконання приписів ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» ОСОБА_3 повідомив ТОВ «Іскра ТМ» належним чином про своє бажання не продовжувати договір оренди землі № 150 на новий строк, а тому у зв?язку із не додержанням позивачем процедури поновлення договору оренди землі на новий строк та письмово підтвердження ОСОБА_3 про не бажання його поновлення на новий строк, суд першої інстанції мав відмовити ТОВ «Іскра ТМ» у задоволені позову.

Доводи скарги також мотивовані тим, що судом не було надано належної правової оцінки істотним умовам проекту додаткової угоди, їх відповідності приписам чинного законодавства України, що призвело до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 . Наданим проектом додаткової угоди Позивачем було запропоновано на розгляд суду не поновлення Договору № 150 від 01.04.2014 – оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5124782800:01:001:0152, на той самий строк і на тих самих умовах, а запропоновано проект додаткової угоди до договору на новий строк та на інших умовах, що не відповідає п. 8 Договору, приписам ст. ст. 32-2, 33 ЗУ «Про оренду землі» і переважне право наймача на укладення договору припиняється у зв`язку із запропонування до внесення до договору істотних змін.

Під час розгляду справи, судом не надано було належної оцінки копіям первинних бухгалтерських документів наданих позивачем на доведення своєї позиції щодо виконання умов договору оренди в частині сплати орендної плати належним чином. Зведенні відомості, підписи на накладних вчинені без зазначення інформації, яка дає змогу ідентифікувати особу підписувача, зведені реєстри про видачу сільськогосподарських культур взагалі не містять підписів посадових осіб Позивача, відповідальних за здійснення такої видачі, також такі реєстри мають дописи, здійснені вручну, виправлення, помарки, що взагалі викликали сумніви щодо достовірності внесеної інформації у ці реєстри.

Також 25.09.2024 позивач до суду першої інстанції подав заяву про зміну предмету позову, у якій позивач просив прийняти до розгляду заяву про зміну предмету позову та з урахуванням часткової зміни одних позовних вимог іншими у справі № 514/1210/24 вважати наступні позовні вимоги: визнати недійсним Договір оренди землі від 01.04.2024 (без номеру) щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5124782800:01:001:0152, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Вадіс», скасувати його державну реєстрацію; визнати укладеною додаткову угоду № 1 до Договору оренди земельної ділянки (кадастровим номером 5124782800:01:001:0152) (№ 150 від 01.04.2014) від 20.03.2023 на умовах визначених її змістом. Ухвалою суду першої інстанції від 03.12.2024 заяву позивача було задоволено. Суд першої інстанції мав відмовити ТОВ «Іскра ТМ» у задоволенні позову у зв`язку із тим, що запропоновані Позивачем умови додаткової угоди виключають переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк у зв`язку із внесення істотних змін до умов договору оренди та за відсутності волі на це апелянта, за наявності його бажання припинити договірні відносини, що виключає порушення прав позивача і необхідність їх поновлення у судовому порядку.

Враховуючи вище викладене, ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо порушення прав ТОВ «Іскра ТМ» шляхом укладання договору оренди земельної ділянки б/н від 01.04.2024 між відповідачами ОСОБА_1 та ФГ «ВАДІС» не відповідають дійсності і суд не мав правових підстав для визнання відсутнім право оренди ФГ «ВАДІС» щодо земельної ділянки площею 6,5642 га, кадастровий номер 5124782800:01:001:0152.

Позиція сторін в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ "Іскра ТМ", посилаючись на її необгрунтованість, просить суд залишити рішення Тарутинського районногосуду Одеської області від 15 липня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Іскра ТМ" судові витрати – послуги адвоката Харченко О.В. в розмірі 21000 грн, оскільки факт та ознайомлення відповідача з повідомленням та умовами Додаткової угоди № 1 до Договору оренди №150, були безпосередньо підтверджені самим апелянтом в суді. Так, відповідач неодноразово заявив в суді першої інстанції, що зі сторони ТОВ «ІСКРА ТМ» був повідомлений про його бажання продовжити договір оренди землі та знав про запропоновані Позивачем умови продовження договору (відеозапис судового засідання 03.07.2025, 14 год 18 хв. та 14 год. 28 хв.). Як встановлено судом першої інстанції відповідачем під час судового розгляду не спростовувався факт своєчасного сповіщення про намір Позивача укласти додаткову угоду. Крім іншого судом, не встановлено, що під час дії договору сторонами не належно виконувалися умови договору. Умови додаткової угоди не є гіршими, а навпаки покращують становище орендаря та є кращими за умови основного договору. Суд першої інстанції, дослідивши всі обставини справи, враховуючи належне виконання договору оренди ТОВ «ІСКРА ТМ» Договору оренди № 44 та недобросовісну поведінку відповідача ухвалив законне та обґрунтоване рішення щодо визнання укладеною Додаткову угоду №1 та визнання відсутнім права оренди ФГ «ВАДІС». Відповідач констатує, що позивачем подано заяву про зміну предмету позову та зазначає, що суд першої інстанції повинен був відмовити ТОВ «ІСКРА ТМ» в задоволені таких, не посилаючись при цьому на те, яку саме норму матеріального права суд першої інстанції порушив при задоволені таких вимог.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що 01.04.2014 між ТОВ "ІСКРА ТМ" та ОСОБА_1 укладено договір №150 від 01.04.2014, який зареєстровано 28.08.2014 у Реєстраційній службі Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області, про що у Державний реєстр земель внесені записи 28.08.2014 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5124782800:01:001:01:0152, яка перебуває у власності відповідача (а.с.27-30).

Як вбачається з п. 8 Договору №150, договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Підпунктом 8 пункту 30 Договору №150, орендар має переважне перед третіми особами право на продовження договору оренди земельної ділянки після спливу строку дії цього договору.

Пунктом 20 Договору №150 визначено, що сторони включили обов`язок передачі земельної ділянки орендарю у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі.

Пунктом 41 Договору №150, визначено, що сторони досягли згоди, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря, третій в органі, який провів його державну реєстрацію.

Договір зареєстрований у реєстраційній службі Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області, про що свідчить копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 26208105 від 30.08.2014 (а.с.32).

Отже, як встановлено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, сторони уклали договір оренди на визначений срок.

Під час надання пояснень, відповідач не заперечував того факту, що останнім днем дії договору є 01.04.2024. Також сторонами не заперечувався факт виконання умов договору у період його дії, в повному обсязі.

20.03.2023 з боку ТОВ "ІСКРА ТМ" до Договору №150 підготовлено проект додаткової угоди № 1 від 20.03.2023 року (далі -Проект додаткової угоди №1) (а.с.34-35).

Згідно Проекту додаткової угоди №1, ТОВ "ІСКРА ТМ" пропонувало ОСОБА_1 внести зміни до договору оренди земельної ділянки №150 від 01.04.2014, з кадастровим номером 5124782800:01:001:0152, а саме: продовжити строк дії договору та збільшити орендну плату за користування земельною ділянкою, яка належить Відповідачу.

Під час судового розгляду відповідач не заперечував щодо обізнаності та бажання ТОВ «ІСКРА ТМ» укласти додаткову угоду, однак останній не бажав її укладати з підстав наміру самостійно продовжити обробку земельної ділянки, та повідомив, у зв`язку з сімейними обставинами уклав наступний договір оренди землі з ФГ "ВАДІС".

18.04.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Генерального директора ТОВ "ІСКРА ТМ" Влад Ф.І., що з 01 квітня 2024 року він має намір обробляти свій земельний пай та просить звільнити земельну ділянку (а.с.36).

01.04.2024 ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з ФГ "ВАДІС" на десять років щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5124782800:01:001:0152 (а.с.51-53).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову ТОВ «ІСКРА ТМ».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Частиною третьою цієї статті передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Для застосування ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря наявність заперечень та своє рішення.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду містяться у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року (провадження № 6-219цс14 та № 6- 10цс15) та від 18 березня 2015 року (провадження № 6-3цс15 і № 6-4цс15).

Разом з тим, висновки суду першої інстанції щодо належного повідомлення ТОВ «Іскра ТМ» відповідача щодо свого наміру продовжити договір оренди землі за № 150 на новий строк, запропонування проекту додаткової угоди не узгоджується із висновками Великої Палати Верховного суду у постанові від 05.06.2019 по справі № 709/433/17 (провадження № 14-169цс19).

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Тобто, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Отже, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Висновки про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, вказавши, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Встановлено, що підставою для продовження дії попереднього договору оренди земельної ділянки ТОВ «Іскра ТМ» зазначає про направлення ним у визначений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» строк, а саме 07.06.2023, проекту додаткової угоди №1 до Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124782800:01:001:0152) (№150 від 01.04.2014) від 20.03.2023 на умовах визначених її змістом відповідачу, а саме зі зміненими суттєвими умовами договору щодо строку в тому числі, на який його укладено.

Колегія суддів вважає, що надання вказаного доказу (проекту Додаткової угоди) повністю залежить від волі позивача, докази узгодження з відповідачем коригування умов додаткової угоди в матеріалах справи відсутні.

При цьому, у своій же позовній заяві ТОВ «Іскра ТМ» зазначає, що ОСОБА_1 18.04.2023 ознайомившись із вищевказаним проектом додаткової угоди №1, 19.04.2023 надав заяву, відповідно до змісту якої виявив бажання не продовжувати дію Договору №150 та здійснювати самостійно обробку земельної ділянки з кадастровим номером 5124782800:01:001:0152.

Надалі, як зазначав позивач, на виконання положень Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України пункту 27 підпункту "з", відповідачу було надано лист від 07.06.2023 №08/06/вих23 щодо узгодження припинення дії Договору №150 у 2024 році після збирання врожаю 01.08.2024, а не 28.08.2024. Узгодження припинення дії Договору №150 запропоновано також відповідно до умов Проєкту додаткової угоди №1.

Проте від підпису щодо отримання наручно вказаного листа та Додаткової угоди №1 відповідач ОСОБА_1 відмовився у присутності свідків, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , однак надав усну згоду щодо запропонованих йому умов вказаних у листі - про що ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 складено відповідну довідку від 30.06.2023.

Водночас встановлено, що заперечуючи проти позову та звертаючись із данною апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що надана позивачем довідка від 30.06.2023 складена посадовими особами ТОВ «Іскра ТМ», є неналежним доказом письмового його повідомлення про намір продовжити дію договору №150 на новий строк як це визначено сторонами договору в п.8 Договору.

Колегія суддів погоджується із вказанмии доводами скаржника, оскільки матеріалами справи підтверджується непогодження відповідача ОСОБА_1 (орендодавця) на поновлення спірного договору оренди землі на змінених позивачем (орендарем) умовах, що дає можливість дійти до висновку про припинення переважного права ТОВ «Іскра ТМ» на укладення договору оренди на новий строк відповідно до ч.4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (що є спеціальною нормою права, яка застосовується до спірних правовідносин).

Крім того, позивачу достеменно було відомо ще з 18.04.2023, що ОСОБА_1 з 01.04.2024 має намір самостійно обробляти свій земельний пай та просив звільнити земельну ділянку, про що звертався із заявою до Генерального директора ТОВ "ІСКРА ТМ" Влад Ф.І. (том І: а.с.36).

Отже, докази, наявні у матеріалах справи, беззаперечно свідчать про відсутність волевиявлення відповідача як власника земельної ділянки на поновлення договору оренди землі, доводи позивача щодо відсутності обґрунтування відповідачем причин незгоди з поновленням договору оренди на запропонованих орендарем умовах, самі по собі не можуть бути підставою для іншого висновку щодо непорушення переважного права позивача (орендаря).

Для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору з застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах, ( частина перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі) або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору .( частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

За наведених обставин відсутні докази згоди, ОСОБА_1 продовжити дію договору оренди землі, і бажання орендаря не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки, щодо добросовісного користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Також суд першої інстанції під час вирішення позову ТОВ «Іскра ТМ» по суті взагалі не надав належної оцінки копіям первинних бухгалтерських документів наданих позивачем на доведення своєї позиції щодо виконання умов договору оренди в частині сплати орендної плати належним чином.

Так, надані позивачем документи не відповідають вимогам правових засад регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996) ст. 1, 3, ч. 1 ст. 9 Закону № 996, Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 за № 168/7704 (Положення № 88), приписам п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.15.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів належного виконання позивачем як орендарем своїх обов`язків за Договором оренди земельної ділянки від 01.04.2014 щодо сплати орендної плати шляхом надання саме первинних бухгалтерських документів у відповідності до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Не є такою Довідка про нарахування та виплату орендної плати орендодавцю, яка надана позивачем разом з позовом.

Зведенні відомості, підписи на накладних вчинені без зазначення інформації, яка дає змогу ідентифікувати особу підписувача, зведені реєстри про видачу сільськогосподарських культур взагалі не містять підписів посадових осіб позивача, відповідальних за здійснення такої видачі, також такі реєстри мають дописи, здійснені вручну, виправлення, помарки, що взагалі викликали сумніви щодо достовірності внесеної інформації у ці реєстри.

Також колегія суддів звертає увагу, що 25.09.2024 позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, у якій просив прийняти її до розгляду та, з урахуванням часткової заміни первісних позовних вимог, вважати такими, що підлягають розгляду, вимоги про:

-визнання недійсним договору оренди землі від 01.04.2024 (без номера), укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Вадіс», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5124782800:01:001:0152, із одночасним скасуванням його державної реєстрації;

-визнання укладеною додаткової угоди № 1 від 20.03.2023 до Договору оренди № 150 від 01.04.2014 на умовах, визначених її змістом (том І: а.с. 94-96).

Ухвалою суду першої інстанції від 03.12.2024 зазначену заяву було задоволено.

Водночас суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову, оскільки запропоновані позивачем умови додаткової угоди містять істотні зміни до умов чинного договору оренди, що виключає реалізацію переважного права орендаря на поновлення договору на новий строк. За відсутності волевиявлення апелянта на укладення договору на змінених умовах та за наявності його наміру припинити договірні правовідносини, відсутні підстави вважати, що права позивача були порушені, а отже, відсутні і правові підстави для їх судового захисту.

Заслуговують на увагу і доводи скаржника про те, що проект додаткової угоди за № 1 від 20.03.2023 до договору оренди земельної ділянки за № 150 від 01.04.2014 не відповідає приписам чинного законодавства України, що регулює відносини щодо оренди землі сільськогосподарського призначення.

Також, в додатковій угоді №1 ТОВ «Іскра ТМ» від 20.03.2023 до Договору оренди землі №150 від 01.04.2014 відсутня індексація, у договорі Позивач висунув вимогу укласти його на 20 років без права коригування стороною відповідача, на момент закінчення дії договору, а саме 01.04.2024 ОСОБА_1 повідомив про відсутність бажання продовжувати договірні відносини з ТОВ «Іскра ТМ».

Судом першої інстанції було встановлено, що під час дії договору оренди землі № 150 від 01.04.2014 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5124782800:01:001:0152, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ганнівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, укладеного між позивачем ТОВ «ІСКРА ТМ» в особі директора Гробован Л.В. та відповідачем ОСОБА_1 , який укладений та зареєстрований у відповідності до вимог діючого законодавства, достроково не розірваний та не припинений (том І: а.с. 27), був зареєстрований договір оренди земельної ділянки б/н від 01.04.2024, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та третьою особою ФГ «ВАДІС» щодо оренди земельної ділянки, яка на дату його укладення та на момент державної реєстрації договору вже перебувала в оренді у позивача.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5124782800:01:001:0152 між ОСОБА_1 та ТОВ «Іскра ТМ» був укладений 01.04.2014 строком на 10 років.

До 31.12.2012 чинним законодавством України у сфері орендних відносин передбачалось, що договори оренди землі набирають чинності з моменту їх державної реєстрації у відповідних органах Державного земельного кадастру України та строк дії такого договору починає свій перебіг саме з моменту такої реєстрації.

З 01.01.2013 набули чинності зміни до Земельного кодексу України, ЗУ «Про оренду землі», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших нормативно-правових актів, що регулюють питання оренди земельних ділянок та державної реєстрації права оренди земельних ділянок. З 01.01.2013 сторони за договором оренди землі реєстрували у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме право оренди, а не договір оренди землі.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 631 ЦК України встановлює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

У статтях 253, 254 ЦК України зазначається, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяці та число останнього року строку.

Статтею 252 ЦК України визначено поняття строку та терміну. Зокрема, нормами зазначеної статті передбачено, що строк визначений роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Виходячи з положень ст. 251, 252, 253, 254, 631, 638 ЦК України, строк дії договорів оренди земельних ділянок, починаючи з 01.01.2013, рахується з наступного дня після підписання сторонами такого договору. Останнім днем дії договору оренди землі буде відповідний місяць та число останнього року строку. Така правова позиція узгоджена із правової позицією Верховного суду України викладена у постанові від 02.10.2010 у справі № 912/3295/18.

Строк дії договору оренди землі № 150 від 01.04.2014 щодо земельної ділянки площею 6,56 га, кадастровий номер 5124782800:01:001:0152, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ганнівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, укладеного між позивачем ТОВ «ІСКРА ТМ та відповідачем ОСОБА_1 закінчився - 01.04.2024.

Жодних нових договорів або додаткових угод про зміну строку договору оренди між власником земельної ділянки та ТОВ «Іскра ТМ» не було укладено та на державну реєстрацію не було подано.

Отже, права та законні інтереси ТОВ «Іскра ТМ» у даній справі не було порушено, а тому були відсутні правові підстави у суду для захисту права.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що Позивачем виконано всі необхідні дії для можливості скористатися переважним правом укладення додаткової угоди №1 ТОВ «Іскра ТМ» від 20.03.2023 до Договору оренди землі №150 від 01.04.2014 не узгоджується із наявними доказами у справі та встановленими обставинами судовою колегією, на що помилково не звернуто уваги судом першої інстанції, оскільки з наданих самим позивачем доказів вбачається змінений строк оренди, на що беззаперечно повинна бути отримана згода орендодавця за змістом ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами другою-п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Також, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону №161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

За таких обставин в Постанові ВП ВС від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19 встановлено, помилковість висновків судів попередніх інстанцій, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.

Крім того, судом порушено норми процесуального права.

Щодо належного способу захисту орендаря у разі укладення орендодавцем договору оренди землі з новим орендарем і реєстрації за ним права оренди ще до закінчення строку дії первинного договору оренди та до вичерпання строку для повідомлення первинним орендарем про своє бажання скористатися переважним правом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі№143/591/20), то якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди землі на новий строк (додаткової угоди до неї), а орендодавець відмовляється та укладає новий договір оренди з наступним орендарем, то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном правом оренди шляхом реєстрації цього права). Тому належними способами захисту прав первинного орендаря є спонукання до укладення додаткової угоди про укладення договору оренди землі на новий строк (тобто про визнання такої угоди укладеною) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.

Визнав відсутнім право оренди ФГ «ВАДІС» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5124782800:01:001:0152, суд вирішив про права та обов`язки ФГ «ВАДІС», яке не залучено до участі у справі у якості відповідача, що є самостійною підставою скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія, за результатами апеляційного перегляду справи приходить висновків про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 15 липня 2025 рокув оскарженій частині та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовної заяви ТОВ «Іскра ТМ» в особі Генерального директора ТОВ «Іскра ТМ» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіної О.Д., ФГ "ВАДІС" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 є доведеною, а тому вона підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Іскра ТМ».

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 3633,60 грн., які підлягають стягненню з позивача на його користь (а.с. 230-231).

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тарутинського районногосуду Одеської області від 15 липня 2025 року в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра ТМ" в особі Генерального директора ТОВ "Іскра ТМ" Влада Федора Івановича до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіної Олени Дмитрівни, Фермерське господарство "ВАДІС" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди землі скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра ТМ" в особі Генерального директора ТОВ "Іскра ТМ" Влада Федора Івановича до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіної Олени Дмитрівни, Фермерське господарство "ВАДІС" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди землі відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра ТМ" в особі Генерального директора ТОВ "Іскра ТМ" Влада Федора Івановича (код ЄДРПОУ: 05414752) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: С.О. Погорєлова

О.М. Таварткіладзе