Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №523/1073/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/1073/26

Провадження №2/523/2603/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого – судді Малиновського О.М.

за участю секретаря – Березніченко В.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовними вимогами в яких зазначило, що 21.12.2023р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №1187347.

21.06.2024р. ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №21062024 за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Станом на час переходу право вимоги за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором в розмірі 25 645грн., з яких: 4600грн. заборгованість за тілом кредиту; 21045грн. - заборгованість за відсоткам, які позивач просить стягнути на свою користь.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 20.01.2026р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, яку скеровано за місцем реєстрації відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідно до ст.ст. 191, 278 ЦПК України, зокрема 28.01.2026р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов в якому відповідач частково визнав позовні вимоги на суму тіла кредиту в розмірі 4600грн. та суми боргу по процентам в розмірі 8533грн., а також витрат на правничу допомогу в розмірі 2000грн. В іншій частині просить відмовити з огляду на те, що позивачем не надані первинні документи, якими підтверджена сума заборгованості; нарахований позивачем розмір відсотків не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» яким передбачений розмір відсотків не більше 1% та з урахування перехідних положень Закону не міг складати більше 2,5%. Навівши у відзиві власний розрахунок відповідач вважає, що з нього стягненню підлягають відсотки в розмірі 8533грн.

27.01.2026р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому представник вважає доводи зазначені у відзиві безпідставними, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що 21.12.2023р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1187347 (далі Договір) в електронній формі.

На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки (пункт 1.1).

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 4600гривень. Тип кредиту - кредит (пункт 1.2).

Строк кредиту 360 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Графік платежів) первісна редакція якого наведена в Додатку №1 до цього договору (пункт 1.3, 1.4).

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному розмірі та порядку.

Стандартна процента ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку, вказаного в п.1.3 цього договору (п.1.5.1).

Знижена процентна ставка становить 2% в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності Товариства до 20.01.2024р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів.

Орієнтовна реальна річна процента ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 90465,53% річних (пункти 1.7.1).

Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 46000грн (пункти 1.8.1).

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці, тобто метод «факт/факт» (пункт 3.1).

До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата перша дата сплати процентів, вказана в графіку платежів. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (пункт 3.2).

Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку (пункт 3.4).

Кредитний договір відповідач підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора – К274 21.12.2023р. о 10:45.

У вказаний вище спосіб відповідач підписав Додаток №1 до договору.

З наданих суду доказів,зокрема долученого листа ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування коштів Позичальнику слідує, що Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

21.06.2024р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №21062024, за умовами якого фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим Договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за Кредитними договорами.

З копій акту приймання-передачі реєстру боржників від 21.06.2024р. до договору факторингу №21062024 від 21.06.2024р. та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №21062024 від 21.06.2024р. слідує, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1187347 від 21.12.2023р. на загальну суму 25 645грн, з яких: залишок по тілу кредиту становить 4600грн; залишок по відсотках становить 21045грн.

Таким чином, позивача набув всіх прав та обов`язків, які виникли за кредитним договором № 1187347 від 21.12.2023р.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як встановлено судом, кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі з використання одноразового ідентифікатора.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, про що міститься відмітка у кредитному договорі, дата та час відправки та порядок формування якого зазначений на довідці ТОВ «Селфі Кредит», тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 21.12.2023р. договору.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач таких не надав, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що відповідач допустив невиконання грошового зобов`язання, не спростовав належними та допустимими доказами мотиви та аргументи зазначені позивачем, а відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню в частині стягнення суми боргу за тілом кредиту в розмірі 4600грн.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування йому коштів за кредитним договором (розрахункового документа: платіжного доручення, меморіального ордеру) або виписку банківського рахунку.

Згідно з п. 2. cт. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Абз. 5 п. 2 вказаної статті передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

В обґрунтування перерахування кредитних коштів за кредитним договором № 1187347 від 21.12.2023 р. підтверджується листом який містить усі необхідні реквізити.

Також згідно умов кредитного договору № 1187347 від 21.12.2023р., який був підписаний відповідачем та яким вносилися всі необхідні реквізити, пунктом 2.1 передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

З огляду на те, що ТОВ «Селфі Кредит» при надання кредитних коштів не створює окремий рахунок для позичальника, а надало кошти на уже існуючий, воно не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. При цьому суд вважає, що відсутність виписки по рахунку відповідача в матеріалах справи, не спростовує наявність заборгованості перед Товариством у визначеному розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Більш того, з огляду на принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства відповідачем не спростовані належними, допустимими та достатніми доказами факт не належності йому платіжного засобу № НОМЕР_1 , який ним був зазначений у кредитному договорі, як засіб отримання кредитних грошових коштів, а таке саме і неотримання на вказаний рахунок кредитних коштів.

Крім того, заперечення відповідача в цій частині вказують на суперечність його процесуальної поведінки, з огляду на те, що ОСОБА_1 у прохальної частині відзиву не заперечує проти стягнення з нього суми тіла кредиту в розмірі 4600грн.

Відтак, заперечення в цій частині є безпідставними та такими, що не спростовують доводи та аргументи викладені позивачем, як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив.

Також відповідач вважає, що розрахунок заборгованості по відсоткам був проведений позивачем з порушенням умов, передбачених Законом України «Про споживче кредитування».

За твердженням позивача за відповідачем рахується заборгованість по відсоткам в розмірі 21 045грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Як встановлено судому та зазначалося вище відповідно до п.1.4, 1.5.1 та 1.5.2 кредитного договору №1187347 від 21.12.2023 р, періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 30 днів.

Стандартна процента ставка становить 2.5% в день. Знижена процентна ставка становить 2 % в день та застосовується у випадку, якщо Споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, до 20.01.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів.

Згідно з п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Як слідує з матеріалів справи кредитний договір був укладений 21.12.2023р. В той же час Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», набрав чинності 24.12.2023р.,

Отже, на час укладання кредитного договору його умови в частині визначення розміру відсотків відповідали вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Розрахунок заборгованості по відсоткам був проведений первісним кредитором в межа строку дії кредитного договору та в межах відсотків передбачених умовами договору та складає 21045грн.

За таких обставин суд погоджується з доводами представника позивача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги є обґрунтовані , доведені, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам суд стягує з відповідача понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги №0107від 01.07.2025р., детальний опис наданих послуг з правничої допомоги на суму 8000,0грн.

У відзиві відповідач вказує, що витрати на професійну допомогу є неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та такою, що не відповідає критерію реальності витрат та розумності їхнього розміру.

Визначаючи час на надання зазначених в акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката, який безпосередньо представляв інтереси позивача, повної вищої юридичної освіт, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії пов`язані з представництвом інтересів позивача у цій справі не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 р.№ 686/5757/23.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 № 686/5757/23).

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18)

Суд вважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 8000грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням ціни позову, а також розміру задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3000,0грн.

Таким чином, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу слід зменшити до 3000,00грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» заборгованість за тілом кредиту 4600грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 21045грн., судовий збір в розмірі 2662,4грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,0грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.№1, корпус 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 20 лютого 2026р.

Суддя