Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №523/18452/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/18452/25

Провадження №2/523/1333/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"10" лютого 2026 р.

Пересипський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Кисельова В.К.,

за участю секретаря судових засідань – Дзюби Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №21 в м.Одесі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач через систему «Електронний суд» 04.09.2025р. звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми надміру виплаченої пенсії у розмірі 1046,64 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Позивачем було виявлено не проведення індивідуальних масових перерахунків (далі - ІМП) з 01.03.2019, з 01.05.2020 та з 01.03.2021 (індексація заробітку), через що З 01.03.2022 р. відповідачу було проведено масовий перерахунок з 01.07.2021 “Встановлення доплати 100 грн.”, а доплату 100 грн з 01.07.2021 знято не було. Рішенням від 28.02.2023 № 951220139116 пенсійну справу перераховано з 01.03.2021 без застосування коефіцієнту стажу з урахуванням кратності 1,35 та із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 5426,00 грн. Розмір пенсії з 01.03.2021 становив 3946,66 грн, при цьому становлення “доплата 100,00 грн з 01.07.2021” не передбачено. З 01.03.2022 проведено перерахунок ІМП - індексація заробітку. Розмір пенсії склав 4482,45 грн. З 01.03.2023 проведено перерахунок ІМП , зозмір пенсії склав 5220,13 грн., отже, виникла переплата пенсії в сумі 1046,64 грн за період з 01.03.2022 по 28.02.2023. .. Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється повертати вищезазначену переплату, позивач просив стягнути її в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 10.09.2025 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно.

Представник позивача звернулась до суду з заявою про розгляд справи за ії відсутності, в якій заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надіслала, про розгляд справа повідомлялась за місцем реєстрації, відзив у справі не подавала, а тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до положень ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Справа розглянута в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін відповідно до ст.279 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 (далі —Відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, та отримує пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058).

При перевірці пенсійної справи Відповідача було виявлено недолік та встановлено, що в зв`язку з неправильним розрахунком розміру пенсії із застосуванням коефіцієнту стажу, з урахуванням кратності 1,35, їй не було проведено індивідуальні масові перерахунки (далі - ІМП) з 01.03.2019, з 01.05.2020 та з 01.03.2021 (індексація заробітку).

Згідно Постанови КМУ від 22.02.2021 №127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році” якщо пенсії, призначені відповідно до Закону 1058 за зверненнями, які надійшли по 31 грудня 2020 р. включно, не підвищувалися відповідно до пункту 1 цієї постанови, а також не підвищувалися із січня по липень 2021 р. включно у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом, з урахуванням абз. абз.1,3 ч. ч. 1, 2 ст. 28, абз. 2 п. 4-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону 1058, п. 4 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян”, з 1 липня 2021 р. до таких пенсій установлюється щомісячна доплата в розмірі 100 гривень у межах максимального розміру пенсії,визначеного законом, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до законодавства.

В зв`язку з непроведенням ІМП з 01.03.2019, з 01.05.2020 та з 01.03.2021 Відповідачу було проведено масовий перерахунок з 01.07.2021 “Встановлення доплати 100 грн.”

Відповідачу з 01.03.2022 було проведено ІМП — індексація заробітку, доплату 100 грн з 01.07.2021 знято не було.

Рішенням від 28.02.2023 № 951220139116 пенсійну справу перераховано з 01.03.2021 без застосування коефіцієнту стажу з урахуванням кратності 1,35 та із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 5426,00 грн.

Розмір пенсії з 01.03.2021 становив 3946,66 грн, при цьому становлення “доплата 100,00 грн з 01.07.2021” не передбачено.

01.03.2022 проведено перерахунок ІМП - індексація заробітку. Розмір пенсії склав 4482,45 грн. З 01.03.2023 проведено перерахунок ІМП - індексація заробітку. Розмір пенсії склав 5220,13 грн.

Таким чином виникла переплата пенсії в сумі 1046,64 грн за період з 01.03.2022 по 28.02.2023 та прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 13.03.2023 № 1238.

Про утворення переплати ОСОБА_1 було повідомлено листом №1500-0504-8/41077 від 06.04.2023. Проте на це запрошення до Головного управління ніхто не з`явився, суми коштів на рахунок Головного управління не надходили.

У пункті три Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім`ї тощо.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15.05.2003 № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014).

Зі змісту п. 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно ст. 50 Закону №1058, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до п. 3 «Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними, до стягнення», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 6-4 від 21.03.2003 із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, ст. 50 Закону №1058 встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02.07.2014) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Згідно ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ч. 1, 2, 3ст.89 ЦПК України).

Отже у позовній заяві позивачем зазначено, що ОСОБА_1 з 01.03.2022 позивачем було проведено ІМП — індексація заробітку, доплату 100грн з 01.07.2021 знято не було. Рішенням від 28.02.2023 № 951220139116 пенсійну справу перераховано з 01.03.2021 без застосування коефіцієнту стажу з урахуванням кратності 1,35 та із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 5426,00 грн. Розмір пенсії з 01.03.2021 становив 3946,66 грн, при цьому становлення “доплата 100,00 грн з 01.07.2021” не передбачено. З 01.03.2022 проведено перерахунок ІМП - індексація заробітку. Розмір пенсії склав 4482,45 грн. З 01.03.2023 проведено перерахунок ІМП - індексація заробітку. Розмір пенсії склав 5220,13 грн. Таким чином виникла переплата пенсії в сумі 1046,64 грн за період з 01.03.2022 по 28.02.2023 та прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 13.03.2023 № 1238..

Разом із тим, судом встановлено, що нарахування пенсії було здійснено не внаслідок зловживань з боку відповідача чи введенням в оману працівників органів ПФУ відповідачем. Позивачем не додано доказів того, що відповідач навмисно вчиняла дії, які призвели до переплати пенсії.

Статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Суд звертає увагу, що зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Важливо відмітити, що зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІє, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №340/644/15-а та від 21.02.2020 у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, суд дійшов висновку, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05.02.2018 у справі № 556/1231/17).

При цьому, слід зазначити, що в українському законодавстві відсутнє визначення поняття "рахункова помилка". У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про працю" надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ця помилка є безпосередньо рахунковою, а не помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії, а також здійснення контрольних функцій.

Відсутність ознак рахункової помилки підтверджується самим змістом позовної заяви, оскільки наявна доплата «100» гривень виникла не за причиною арифметичної помилки, а саме, у зв`язку з діями працівників самого позивача, які не вірно застосовували відповіді коефіцієнти.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню позивачу, а позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

З урахуванням наведеного, оскільки в позові відмовлено, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. ст. 2,5,10,12,258,259,263-265,268,274-279 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат - залишити без задоволення у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.К.Кисельов

Повний текст рішення суду складено 19.02.2026 року