Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №495/4629/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/4629/25

Номер провадження 3/495/373/2026

16 лютого 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гелла С.В.,

розглянувши матеріали, які надійшли від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч.3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

24.06.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за частиною третьою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №366983 від 19.06.2025 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення із таким формулюванням: він 19.06.2025 о 21:00 год. по вулиці Шкільна, місто Білгород-Дністровський, Одеська область, керував автомобілем марки «Ходнда» з первинними ознаками сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинники транспортного засобу та проходження такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про місце слухання справи повідомлявся, під час складання адміністративного протоколу, про що у протоколі наявний його особистий підпис, за допомогою судових повісток про виклик у судове засідання та за допомогою оголошення на офіційному вебпорталі судової влади.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 268 Кодексу під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, а також з урахуванням того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 Кодексу, не передбачається обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , який не прибув на судові виклики.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

Підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Склад правопорушення – це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення – це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об`єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.

Суб`єктивна сторона правопорушення – це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу у чинній на час вчинення правопорушення редакції передбачає настання адміністративної відповідальності за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідальність за частиною другою статті 130 Кодексу настає за повторне протягомроку вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130 Кодексу.

Відповідальність за частиною третьою статті 130 Кодексу настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою,яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до санкції вказаної норми, за зазначене правопорушення на особу накладається стягнення у вигляді штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Відповідно до статті 251 Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до статті 23 Кодексу метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом частини другої статті 33 Кодексу при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Вина правопорушника підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №366983 від 19.06.2025 року; рапортом; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; поясненнями; довідкою виданою начальником сектору АП майором поліції Заремба Н., відповідно до якої згідно відомостей бази ІПНП «Цунамі» ОСОБА_1 двічі притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП: постанова суду від 29.05.2025 справа №495/666/25, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та позбавлено права керування транспортним засобом на строк 1 рік та постанова №495/315/25 від 27.03.2025, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та позбавлено права керування транспортним засобом на строк 1 рік, окрім того, міститься посилання, що згідно відомостей «ГСЦ посвідчення водія» ІПНП Цунамі посвідчення водія ОСОБА_1 вилучене та 07.04.2025 направлено до Білгород-Дністровського ТСЦ МВС; диском з відеозаписом.

У судовому засіданні досліджено доказ – відеозапис з нагрудної камери поліцейського, відеореєстратора із службового автомобіля, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого чітко вбачається факт керування ОСОБА_1 автомобілем , відомості про який зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксовано добровільність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідальність за частиною третьою статті 130 Кодексу наступає в разі, якщо особу було двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП протягом року, який передує даті вчинення останнього правопорушення.

На підтвердження повторності вчинення правопорушення до протоколу додано довідку начальника сектору АП Заремби Н (без вихідних реквізитів) про те, що ОСОБА_1 двічі притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП: постанова суду від 29.05.2025 справа №495/666/25, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та позбавлено права керування транспортним засобом на строк 1 рік та постанова №495/315/25 від 27.03.2025, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та позбавлено права керування транспортним засобом на строк 1 рік, окрім того, міститься посилання, що згідно відомостей «ГСЦ посвідчення водія» ІПНП Цунамі посвідчення водія ОСОБА_1 вилучене та 07.04.2025 направлено до Білгород-Дністровського ТСЦ МВС.

Оцінивши докази та матеріали, надавши правову оцінку встановленим обставинам, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи викладеного та особу правопорушника, характер протиправного діяння, не встановленням обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.

Суд не застосовує стягнення у вигляді конфіскації транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, оскільки згідно наданого Білгород-Дністровським РВП ГУНП в Одеській області листа, ОСОБА_1 не має зареєстрованих транспортних засобів, а транспортним засобом яким він керував 19.06.2025 йому не належить.

Вказаний вид покарання суд вважає справедливим, пропорційним, достатнім і співрозмірним характеру вчиненого адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 40-1 Кодексу, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп., які підлягають стягненню на користь держави.

Керуючись статтями 26, 33, 40-1, 130, 221, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча грн), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп.).

Згідно ст. 307 КУпАП – штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідно ст. 308 КУпАП – у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.

Суддя С.В. Гелла