Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №943/171/26 — Буський районний суд Львівської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер №943/171/26

Провадження №3/943/150/2026

20 лютого 2026 року м. Буськ

Суддя Буського районного суду Львівської області Журибіда Б.М., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ВП №2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, гр. України, військовослужбовець, проживає в АДРЕСА_1

за ст. 130 ч.1, ст.124 КпАП України –

встановив :

З протоколу серії ЕПР1 № 580901 від 01.02.2026 року, вбачається, що 01 лютого 2026 року о 20.32 год дорогою 140208 селище Красне – с. Андріївка Золочівського району Львівської області, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2106», д.н.з НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати її та не дотримавшись безпечного інтервалу та зустрічного роз`їздув результаті чого здійснив бокове зіткнення із боковою частиною автомобіля марки «Toyota» н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.13.3 ПДР України. Своїми діями порушник скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

Окрім цього, згідно протоколу серії ЕПР1 № 580909 від 01.02.2026 року, вбачається, що 01.02.2026 року о 20.44 год дорогою 140208 селище Красне – с. Андріївка Золочівського району Львівської області, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2106», д.н.з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія, на місці зупинки транспортного засобу з застосуванням приладу «Alcotest Drager 6820» Тест № 693, результат 2,21% проміле, під відеозапис, чим порушив п. 2.9 а ПДР України, що передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.

Постановою судді Буського районного суду від 20.02.2026 року дані адмінматеріали, на підставі ст. 36 КУпАП об`єднані в одне провадження, за ст. 130 ч.1 КУпАП (справа 943/171/26).

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину свою у вчиненому визнав повністю, просив обрати мінімальне покарання.

Вислухавши порушника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

КУпАП визначає форму і основні елементи змісту протоколу про адміністративне правопорушення і рішення (постанови), що приймається в конкретній справі.

У них, зокрема, мають бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення і правильності його юридичної кваліфікації.

У відповідності до положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Тобто, ОСОБА_2 керував транспортним засобом будучи у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від11жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_2 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.

Окрім того, вважаю доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, та кваліфікацію його дій за ст. 124 КУпАП правильною, оскільки він керуючи транспортним засобом, вчинив дорожню транспортну пригоду, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати її та не дотримавшись безпечного інтервалу та зустрічного роз`їздув результаті чого здійснив бокове зіткнення із боковою частиною автомобіля марки «Toyota» н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.13.3 ПДР України. Своїми діями порушник скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

Крім визнання вини порушником, вина останнього в скоєні вище згаданих адміністративних правопорушень, підтверджується матеріалами справ, протоколами про адміністративне правопорушення, рапортами працівників поліції, направленням в Буську ЦРЛ, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями, роздруківка приладу «Alcotest Drager 6820» Тест № 693, відеофіксацією на DVD диску, постановою серії ЕНА № 6601188 від 01.02.2026 року про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.2 КУпАП за керування транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримав прсвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, по справам, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. В даному випадку ст. 130 ч.1 КпАП України.

При накладенні адміністративного стягнення враховую характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан.

Обставинами, які пом`якшують відповідальність, визнаю щире розкаяння винного, обставин, які б обтяжували відповідальність водія за адміністративні правопорушення, не встановлено.

За змістом ст. 23 КУпАП стягнення є мірою відповідальності і застосування з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинених нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Виходячи із вищезазначеного, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку, що

Враховуючи викладене, беручи до уваги обставини справи, вважаю, що за вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 ч.1, ст. 124КУпАП, слід, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, застосувати до останнього адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, яке є необхідне та достатнє для попередження нових правопорушень.

Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 2.9 а Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).

Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З наданих суду матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції дотримано вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 580909 від 01.02.2026 року відповідає вимогам ст.256 КУпАП, таким зафіксовано дату, місце та обставини вчинення правопорушення.

Протокол складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та відповідо до п. 9 Інструкції містить у собі всі необхідні відомості.

Огляд водія ОСОБА_2 на стан сп`яніння відбувся на місці з використанням спеціального приладу «Alcotest Drager 6820», результат 2,21% проміле, зі згоди водія.

Згідно роздруківки приладу «Alcotest Drager 6820» Тест № 693, до вказаного вище протоколу, водій ОСОБА_2 продув вказаний вище прилад, результат 2,21 % (проміле). З результатом продування такого водій погодився, про що свідчить його підпис на роздруківці. Факт продування водієм «Alcotest Drager 6820» Тест № 693, з результатом позитивний.

Вчинення даного правопорушення стверджується рапортом поліцейського СРПП ВП №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від 02.02.2026 року; роздруківкою приладу«Alcotest Drager 6820» Тест № 693, результат 2,21% проміле, зі згоди водія; відеозаписом події, який міститься на компакт-диску, направленням в Буську ЦРЛ, постановою серії ЕНА № 6601188 від 01.02.2026 року про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.2 КУпАП за керування транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримав прсвідчення водія відповідної категорії, крім цього правопорушник вину визнав.

Згідно статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Жодних порушень прав ОСОБА_2 , у тому числі і права на захист та справедливий суд, ні під час складання і оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду адміністративної справи судом, не встановлено.

Враховуючи викладене, беручи до уваги обставини справи, вважаю, що за вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 ч.1, ст. 124 слід, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, застосувати до останнього адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, яке є необхідне та достатнє для попередження нових правопорушень.

Крім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з правопорушника ОСОБА_2 , на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 665,60 гривень.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження даної постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений статтею 307 КУпАП, стягнення накладається у подвійному розмірі відповідно до ст. 308 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 36, 40-1, 276-280, 283, 307-308 КпАП України, суддя -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 ч.1, ст. 124 КпАП України та, на підставі ст. 36 КУпАП, накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 665,60 гривень, в дохід держави.

Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд.

Суддя Б. М. Журибіда