Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №308/1798/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/1798/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши матеріали Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, паспорт громадянки України НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - суду не відомий, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП-,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №769036 від 21.01.2026 року вбачається, що 28.12.2025 року близько 18 год. 15 хв., гр. ОСОБА_1 перебуваючи у магазині «Світлана» за адресою: місто Ужгород, вул. Легоцького, 66, здійснив дрібну крадіжку товарів домашнього вжитку та продуктів харчування на загальну суму 1396, 24 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 51 КУпАП.

Гр. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

При цьому суддя враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що гр. ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, розгляд справи здійснено у його відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Так, частиною 1 ст. 51 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно частини 2 ст. 51 КУпАП дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.

На підтвердження вини ОСОБА_1 суду надані: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД 769036 від 21.01.2026 року, рапорт від 02.01.2026 року, заява від 02.01.2026 року, письмові пояснення ОСОБА_2 , від 02.01.2026 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 02.01.2026 року, видаткову накладу № 7 від 02.01.2026 року, рапорт від 21.01.2026 року, запис з місця події, які долучені до матеріалів справ.

Проаналізувавши надані суду докази, суд приходить до переконання, що своїм діянням ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 51 КУпАП – дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суддя дійшов висновку, що на ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією частини 2 статті 51 КУпАП.

Окрім того, відповідно до вимог статті 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з правопорушника необхідно стягнути судовий збір в розмірі, встановленому цим законом.

Керуючись ст.ст., 40-1, ч. 1 та ч. 2 ст. 51, 251, 252, 283-284 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір», суддя,,-

ПОСТАНОВИВ:

Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, паспорт громадянки України НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - суду не відомий, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 (Одна тисяча сімсот гривень 00 коп.)

Стягнути з громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, паспорт громадянки України НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - суду не відомий, на користь держави судовий збір в розмірі 665, 60(шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).

Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.

На постанову може бути подана апеляція на протязі десяти днів до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова