Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №303/5927/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/5927/25

2др/303/1/26

Номер стат. звіту - 38

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

під головуванням судді Мирошниченка Ю.М.

при секретарі Лукач К.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 269 511 гривень 30 копійок на відшкодування майнової шкоди, 40 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 624 гривні 96 копійок та витрат на оплату роботи спеціаліста в сумі 2 856 гривень. Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу при ухваленні рішення судом не вирішувалось.

02 січня 2026 року (у встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк) від представника позивачки – адвоката Ковача Івана Васильовича до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат.

Заява мотивована тим, що позивачкою у зв`язку з розглядом даної справи було понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 55 000 гривень.

На підтвердження вказаних витрат представником надано: копію договору про надання правової допомоги № 06/07-23 від 06.07.2023 р., додаткову угоду №1 від 06.07.2023 р., акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.01.2026 р. та деталізований звіт про виконання робіт за період з 06.07.2023 р. по 01.01.2026 р. Представник зазначає, що вказана сума є співмірною зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом наданих послуг.

Відповідач ОСОБА_2 надав письмові пояснення (заперечення) щодо заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що заявлена сума у розмірі 55 000 гривень є надмірною, неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї докази, проаналізувавши заперечення відповідача та матеріали цивільної справи № 303/5927/25, суд дійшов таких висновків.

Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, з-поміж іншого належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним з основних принципів цивільного судочинства є (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України), метою впровадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що 06 липня 2023 року між Позивачкою ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Ковачем Іваном Васильовичем (Адвокат), що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000632 від 22.03.2017 р., було укладено Договір про надання правової допомоги № 06/07-23.

Предметом Договору є надання Адвокатом професійної правничої допомоги Клієнту, що включає представництво інтересів у судах всіх інстанцій, підготовку процесуальних документів та консультування щодо захисту прав, пов`язаних із відшкодуванням майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19.06.2023 року.

Того ж дня, 06 липня 2023 року, сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до вказаного Договору, якою конкретизовано умови оплати та обсяг послуг. Згідно з п. 2 Додаткової угоди, сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень.

Умовами розрахунків передбачено, що зазначена сума є остаточною та охоплює представництво інтересів Клієнта у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП у Мукачівському міськрайонному суді, представництво інтересів у Закарпатському апеляційному суді у справі про адміністративне правопорушення, підготовку позовної заяви та представництво інтересів у Мукачівському міськрайонному суді у цивільній справі про відшкодування шкоди, транспортні витрати Адвоката, пов`язані з виконанням доручення.

Згідно з п. 3 Угоди, оплата гонорару здійснюється Клієнтом після фактичного надання послуг на підставі підписаного сторонами Акта приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до деталізованого Звіту про виконання робіт, професійна правнича допомога включала наступні складові:

– складання безпосередньо договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього від 06.07.2023 року.

– забезпечення представництва інтересів ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення № 303/6033/23 у судах першої та апеляційної інстанцій (період з 07.07.2023 р. по 08.11.2024 р.), що включало ознайомлення з матеріалами, збір доказів та участь у п`яти судових засіданнях

– роз`яснення клієнтці її процесуальних прав та обов`язків; аналіз правових позицій Великої Палати Верховного Суду та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду щодо критеріїв розподілу витрат на правничу допомогу (зокрема, посилань на постанови у справах № 755/9215/15-ц, № 922/445/19 та № 922/1964/21)

– аналіз заперечень протилежної сторони та обсягу доказування в межах предмета спору.

– підготовка документів, що підтверджують понесені витрати (Акта, Звіту та заяви про розподіл судових витрат), їх надсилання відповідачу та подання до суду.

Оцінюючи надані документи в сукупності з матеріалами справи та запереченнями відповідача, суд наголошує, що предметом розподілу в даному провадженні можуть бути виключно витрати, понесені у зв`язку з розглядом цивільної справи № 303/5927/25. Витрати на супровід справи про адміністративне правопорушення у двох інстанціях (включаючи апеляційний перегляд постанови), хоч і є складовою загального гонорару за договором, не є судовими витратами у розумінні ст. 133 ЦПК України в межах даної справи.

За умовами угоди гонорар включає транспортні витрати. Проте, згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 14.09.2022 р. у справі № 509/6250/20), витрати на проїзд адвоката належать до витрат, пов`язаних з явкою до суду (ст. 138 ЦПК), а не до професійної правничої допомоги (ст. 137 ЦПК). Оскільки Позивачкою не надано первинних документів (квитків, чеків на пальне тощо), які б підтверджували фактичне понесення та розмір цих витрат, вони не можуть бути компенсовані за рахунок іншої сторони.

Аналізуючи «Звіт про надану правову допомогу», суд відкидає як необґрунтовані витрати на складання самого договору, додаткової угоди, акта та звіту. Ці документи є інструментами звітності адвоката перед клієнтом та судом і не є юридичними послугами, спрямованими на захист прав позивача. Також суд вважає необґрунтованим включення до витрат послуг із засвідчення копій документів, що є технічною роботою, яка не потребує використання спеціальних знань у галузі права.

Оцінюючи участь адвоката в судових засіданнях, суд встановив, що розгляд справи призначався п`ять разів. Чотири судові засідання (11.09.25, 14.10.25, 06.11.25 та 11.12.25) не відбулися по суті або були відкладені через неявку відповідача. Суд погоджується, що час, витрачений адвокатом на явку до суду, підлягає відшкодуванню. Водночас, таке очікування та присутність у суді без проведення активної процесуальної дії (допиту, дебатів) не вимагає високої інтенсивності інтелектуальної праці. Єдине засідання, в якому відбувся розгляд по суті за відсутності опонента (30.12.2025), тривало 40 хвилин.

Враховуючи дискреційні повноваження суду, складність справи (справа про ДТП з твариною є поширеною категорією справ з усталеною практикою), обсяг фактично наданої допомоги саме у цій справі (підготовка позову, участь у 5 виходах до суду), суд доходить висновку, що обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу є сума 18 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог (у даній справі – 57,12%).

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають 10 281,60 грн (18 000 х 0,5712).

Керуючись ст. ст. 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Ковача Івана Васильовича про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 10 281 (десять тисяч двісті вісімдесят одну) гривню 60 копійок.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю. Мирошниченко