Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №308/3487/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/3487/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 лютого 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судових засідань: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сухан Наталія Володимирівна, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2025 року, повний текст якої складено 28 липня 2025 року, постановлену головуючою суддею Дегтяренко К.С., в справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Ужгородського відділу ДВС в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гусєва Олександра Олександровича щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання поновити порушене право

встановив:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гусєва О.О. щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання поновити порушене право.

Скаргу обґрунтовував тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2021 року у справі № 308/14887/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом примусового виселення з житлового будинку, позов задоволено та вирішено усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без надання їм іншого житлового приміщення.

29.11.2022 Ужгородським міськрайонним судом на виконання зазначеного рішення у справі № 308/14887/19 видано виконавчий лист про виселення. За заявою стягувача на підставі вищевказаного виконавчого листа Головним державним виконавцем Ужгородського відділу державної і виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гусєвим О.О. було відкрито виконавче провадження №70477358.

26.02.2025 представником ОСОБА_1 - адвокатом Кричфалушій В.І. після ознайомлення з матеріалами справи було встановлено, що фактичне виконання вимог виконавчого листа від 29.11.2022 про виселення не здійснюється, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 грудня 2021 року у справі № 308/14887/19 на даний час є невиконаним.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив визнати неправомірною бездіяльність та зобов`язати державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гусєва О.О. поновити порушене право ОСОБА_4 в межах виконавчого провадження та виконати рішення суду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2025 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сухан Н.В. оскаржив її в апеляційному порядку та просить скасувати ухвалу суду, задовольнивши скаргу. В обґрунтування скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального право та матеріального права, а тому її слід скасувати.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення державним виконавцем фактичних активних дій, обов`язкове вчинення яких покладено на державного виконавця ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження». Судом першої інстанції не встановлено перешкоджання судового рішення особами, які підлягають виселенню.

Вважає, що державний виконавець переклав покладений на нього судовим рішенням обов`язок на осіб, які підлягають виселенню та фактично формально самоусунувся від його виконання. Суд першої інстанції помилково погодився з твердженнями державного виконавця та вважав відсутність бездіяльності у діях державного виконавця.

До початку розгляду справи від сторін спору заяви чи клопотання не надходили.

У судове засідання з`явилась адвокат Сухан Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення вимог скарги на бездіяльність державного виконавця. Щодо розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явились не заперечила.

Скаржник ОСОБА_1 повідомлявся судом належним чином, зокрема шляхом надіслання судової повістки поштовими засобами зв`язку, яку останній отримав 26.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про отримання.

Ужгородський відділ ДВС в м. Ужгород в особі державного виконавця Гусєва О.О. повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення судової повістки від 25.09.2025.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлялись шляхом надіслання судових повісток поштовими засобами зв`язку, однак такі повернулися 16.09.2025 з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Зважаючи на характер даних правовідносин, та на те, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність державного виконавця, а також повідомлення скаржника та виконавчої служби про дату, час та місце судового засідання, а також беручи до уваги відсутність заяв чи клопотань від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , апеляційний суд вважає за можливе розглянути дану справу з урахуванням наявних у ній матеріалів.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2021 року у справі № 308/14887/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом примусового виселення з житлового будинку, позов задоволено та вирішено усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без надання їм іншого житлового приміщення.

Головним державним виконавцем Ужгородського відділу державної і виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гусєва О.О. було відкрито виконавче провадження № 70477358 від 07.12.2022, з виконання вказаного виконавчого листа від 29.11.2022 згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 грудня 2021 року у справі № 308/14887/19.

На даний час рішення суду не виконано.

З матеріалів виконавчого провадження, вбачається наступне.

07.12.2022 державним виконавцем відділу керуючись Законом України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70477358 та надіслано рекомендованим поштовим відправленням боржнику ОСОБА_2 за адресою зазначеною у виконавчому документі. Даною постановою попереджено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

З метою перевірки виконання рішення суду державним виконавцем відділу 22.12.2022 було здійснено виїзд за адресою, вказаною у виконавчому документі та встановлено, що боржником рішення не виконано, про що свідчить акт державного виконавця.

23.12.2022 державним виконавцем винесено постанову, якою накладено на ОСОБА_2 штраф у зв`язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк, повторно зобов`язано виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

З метою перевірки виконання рішення суду державним виконавцем відділу 09.01.2023 було здійснено повторний виїзд за адресою, вказаною у виконавчому документі та встановлено, що боржником рішення повторно не виконано, про що свідчить акт державного виконавця.

Листом Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №9-70477358 від 02.05.2023 було повідомлено боржника ОСОБА_2 про дату та час примусового виконання виконавчого документу №308/14887/19 від 29.11.2022 та доведено до її відома вимоги чинного законодавства, відносно обов`язковості виконання рішення суду.

02.05.2023 державним виконавцем відділу в межах даного виконавчого провадження було винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців та залучених осіб при проведенні виконавчих дій 23.05.2023 за адресою АДРЕСА_1 . Про дату та час вчинення виконавчих дій боржника було повідомлено листом, шляхом надіслання засобами поштового зв`язку, який був повернутий відправнику з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

23.05.2023 державним виконавцем при виїзді за вищевказаною адресою у присутності понятих та працівників органів внутрішніх справ було встановлено невиконання рішення суду, про що складено акт та 01.06.2023 винесено постанову про накладення штрафу за повторне невиконання виконавчого листа боржником ОСОБА_2

Ужгородським відділом державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 13.07.2023 було направлено повідомлення про вчинення боржником ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 ККУ на адресу Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.

08.08.2023 з метою перевірки виконання рішення державним виконавцем відділу знову здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого встановлено, що рішення суду боржником не виконано, що засвідчено актом державного виконавця від 08.08.2023.

При повторному виїзді державного виконавця за адресою, зазначеною у виконавчому документі 19.09.2023 було складено акт про те, що від стягувача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення проведення виконавчих дій.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що скарга на дії приватного виконавця вважатиметься прийнятою, якщо буде встановлено, що приватний виконавець при здійсненні виконавчих дій своїми діями чи бездіяльністю порушив права сторони виконавчого провадження.

У статті 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення державним виконавцем фактичних активних дій, обов`язкове вчинення яких покладено на державного виконавця ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження». Судом першої інстанції не встановлено перешкоджання судового рішення особами, які підлягають виселенню.

З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ВП №70477358 відкрито 07.12.2022 та 22.12.2022 державним виконавцем було здійснено виїзд за адресою, вказаною у виконавчому документі та встановлено, що боржником рішення не виконано, про що свідчить акт державного виконавця наявний в матеріалах справи.

23.12.2022 державним виконавцем винесено постанову, якою накладено на ОСОБА_2 штраф у зв`язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк, повторно зобов`язано виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

09.01.2023 здійснено повторний виїзд за адресою, вказаною у виконавчому документі та встановлено, що боржником рішення повторно не виконано, про що свідчить акт державного виконавця.

02.05.2023 державним виконавцем відділу в межах даного виконавчого провадження було винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців та залучених осіб при проведенні виконавчих дій 23.05.2023 за адресою АДРЕСА_1 .

23.05.2023 державним виконавцем при виїзді за вищевказаною адресою у присутності понятих та працівників органів внутрішніх справ було встановлено невиконання рішення суду, про що складено акт та 01.06.2023 винесено постанову про накладення штрафу за повторне невиконання виконавчого листа боржником ОСОБА_2

Ужгородським відділом державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 13.07.2023 було направлено повідомлення про вчинення боржником ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 ККУ на адресу Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.

08.08.2023 з метою перевірки виконання рішення державним виконавцем відділу знову здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого встановлено, що рішення суду боржником не виконано, що засвідчено актом державного виконавця від 08.08.2023.

При повторному виїзді державного виконавця за адресою, зазначеною у виконавчому документі 19.09.2023 було складено акт про те, що від стягувача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення проведення виконавчих дій.

Таким чином, державний виконавець вживав передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії задля виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2021 року у справі № 308/14887/19.

В даному випадку, дії виконавця свідчать про його активну позицію щодо виконання судового рішення та не вказують на зволікання у виконанні або на протиправну бездіяльність останнього.

Також, ОСОБА_1 серед інших доводів апеляційної скарги зазначив, що п. 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» не поширюється на правовідносини у яких звернення стягнення на майно відбулось на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто в позасудовому порядку. В даній справі судове рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку об`єкт не приймалось, а тому правовідносини, що виникли в даній справі не підпадають під дію зазначеної норми.

Однак, з такими доводами апеляційної скарги погодитись не можна з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що Ужгородським міськрайонним судом в рішенні від 10.12.2021 у справі №308/14887/19 прямо зазначено, що підставою виникнення права власності у ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: будинок АДРЕСА_1 , скаржник отримав на підставі рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмета іпотеки від 27.10.2016, зареєстрованого в реєстрі за №2127 за договорами іпотеки № 133/03/06-Р від 28.02.2006, №11047347000 від 27.09.2006, №11206583000 від 03.09.2007, договором відступлення прав вимоги за договорами іпотеки № 1/1 від 27.10.2016, зареєстрованим в реєстрі за №2125.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту:

«5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась, та такий діє до цього часу, зокрема і на момент розгляду вказаної скарги.

На момент звернення стягувача із виконавчим листом для примусового виконання рішення суду про виселення, вже діяла вищевказана норма закону.

Слід зазначити, що вищевказані норми не уточнюють яким саме способом судовим чи позасудовим здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, а тому твердження скаржника є його власними судженнями не підтвердженими законодавчо чи практикою Верховного Суду та такі не заслуговують на увагу.

Тож, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що враховуючи законодавчі зміни під час воєнного стану неможливо виконати дане рішення у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти, а тому державний виконавець не перекладав відповідальність за виконання/невиконання судового рішення на жильців, які підлягають виселенню.

З вищезазначеного вбачається, що ухвала суду першої інстанції постановлена судом з дотриманням норм процесуального та матеріального права, з урахуванням всіх істотних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Отже, апеляційний суд керуючись положенням ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 374, 375, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сухан Наталія Володимирівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2025 року щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання поновити порушене право, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 19 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: