Вирок від 18 лютого 2026 р. у справі №461/1662/25 — Галицький районний суд м. Львова

461/1662/25

1-кп/461/191/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

та сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

представника потерпілого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 12024141360003427 від 15.12.2024 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, українки, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, розлученої, не адвоката, не депутата, не нотаріуса,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 14 грудня 2024 року приблизно о 17 год. 25 хв., керуючи технічно справним трамваєм марки «KT4-D» реєстраційний номер 1195, яким перевозила пасажирів по маршруту №1, та здійснюючи посадку-висадку пасажирів на зупинці по вулиці Підвальній у м. Львові, поблизу будівлі №13, порушила чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, із змінами і доповненнями, а саме: п.1.5., відповідно до якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, п.2.3 підпункти «б», «д», відповідно до яких водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п.10.1, відповідно до якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. п.21.4, відповідно до якого, водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу, які виразились в тому, що вона, керуючи транспортним засобом, який перебував у технічно-справному стані, здійснюючи посадку-висадку пасажирів, при відсутності завад технічного характеру та наявності усіх передумов для забезпечення безпеки пасажирів, проявила неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не відреагувала на її зміну, перед початком руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам, притиснувши дверима трамвая праву руку пішохода ОСОБА_7 , який здійснював посадку в трамвай через передні двері, почала рух трамваєм, в результаті чого пішохід, вивільнивши руку з дверей трамваю, впав на проїзну частину дороги, що призвело до ДТП – наїзду вищевказаного трамваю на пішохода ОСОБА_7 .

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у виді травматичної ампутації обох нижніх кінцівок на рівні нижньої третини обох гомілок, які, відповідно до висновку експерта, відносяться до тяжких тілесних

Отже, ОСОБА_4 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, шо спричинило потерпілому ОСОБА_7 тяжке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.286 КК України.

Відповідно ст.129 Конституції України, ст.7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового з точки зору їх належності , допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємнозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення.

Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

З урахуванням норм ст. ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок у цій справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, з огляду на таке.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому їй обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України визнала частково, зокрема визнала факт наїзду на пішохода ОСОБА_7 , проте зазначила, що переконалась у безпечності руху та не побачила потерпілого біля трамвая. Зокрема, пояснила, що вона зі серпня 2022 року працює водійкою трамвая, та 14 грудня 2024 року приблизно о 17 год. 25 хв., керувала трамваєм, який курсує по маршруту № 1, із бортовим номером № 1195, та здійснила зупинку для посадки-висадки пасажирів у м. Львові, по вул. Підвальна, неподалік буд. № 13. Переконавшись, що всі пасажири зайшли в трамвай, вона зачинила двері та розпочала рух. Проїхавши кілька метрів, почула сторонній звук зі задньої колісної пари. У цей момент швидкість трамваю становила приблизно 10 км/год. Тоді зупинила трамвай, вийшла на вулицю, де побачила біля задньої колісної пари з правого борту травмованого чоловіка, відразу повідомила диспетчера про цей випадок. Зазначила, що потерпілий не міг бути затиснутий дверима трамваю, бо у трамваї є датчик, який спрацьовує, коли у пройомі дверей знаходиться сторонній предмет. У момент, коли стався наїзд на потерпілого ОСОБА_7 , на датчику було світло зеленого кольору, що означає, що нікого не було у дверях трамваю. У судових дебатах обвинувачена визнала вину повністю, за обставин, викладених в обвинувальному акті та повідомлених потерпілим у судовому засіданні, щиро розкаялася, та просила суд її суворо не карати. Зазначила, що працює на посаді водія трамваю вже понад 20 років, та це є її єдиним джерелом доходу. Також обвинувачена підтвердила, що має намір продовжити відшкодовувати шкоду потерпілому.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, його представник – ОСОБА_6 просив розгляд справи здійснювати за відсутності потерпілого, щодо міри покарання поклався на розсуд суду, проте просив суворо ОСОБА_4 не карати.

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд вважає, що факт скоєння кримінального правопорушення та винність обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні злочинних дій, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, незважаючи на заперечення нею своєї винуватості, повністю доводиться такими, зібраними та дослідженими у кримінальному проваджені у судових засіданнях, доказами, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_7 , наданими у судовому засіданні, у яких він повідомив, що в цей день, 14 грудня 2024 року приблизно о 17 год. 25 хв., перебував на зупинці біля пам`ятника Федорову, де познайомився з дівчатами. Коли сідав в трамвай, то йому затисло руку і трамвай почав рухатися. В подальшому двері відчинилися, він зачепився і впав під трамвай. До його посадки в трамвай двері були відчинені, а коли він намагався зайти, то за поручні не встиг зловитися, бо двері закрилися. Люди почали кричати, приїхала швидка. Перебував на лікуванні кілька місяців, ампутовані дві ноги.

- показаннями свідка ОСОБА_8 , наданими у судовому засіданні, у яких він повідомив, що 14.12.2024 перебував на зупинці трамваю. Був вечір, орієнтовно 17.30. год., було освітлення. Під`їхав трамвай, свідок звернув увагу, що хтось голосно говорить. Біля сходинки передніх дверей стояв чоловік, чи хотів він сісти в трамвай йому невідомо, він просто став посередині дверей. Двері трамвая закрилися, чоловіку затиснуло руку і він почав бігти метрів 8-10 приблизно, коли трамвай почав рух. Рука вивільнилася і його почало затягувати під трамвай. Потім був хруст, підбігли люди, викликав швидку. В момент наїзду ноги потерпілого були під трамваєм. На запитання суду чи чітко бачив, як потерпілому затисло руку, відповів ствердно.

- показаннями свідка ОСОБА_9 , наданими у судовому засіданні, у яких він повідомив, що в момент пригоди, яка відбулася 14 грудня 2024, він знаходився на правому тротуарі по вул. Підвальна. Трамвай під керуванням ОСОБА_4 зупинився для посадки-висадки пасажирів. Бачив, як потерпілий ОСОБА_7 здійснив різкий ривок та зачепився за трамвай, можливо за двері трамваю, проте точно відповісти не зміг. Далі потерпілий ОСОБА_7 випав з трамваю, та його ноги потрапили під колеса трамваю, після чого трамвай проїхав незначну віддаль, яку саме вказати не може. Свідок зазначив, що не певен, чи була затиснута рука потерпілого ОСОБА_7 дверима трамваю. На його думку, потерпілий не планував сідати в трамвай, однак дівчата щось до нього сказали , тоді він вирішив зайти в трамвай. Також вказав, що потерпілий ОСОБА_7 перебував у нетверезому стані;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , наданими у судовому засіданні, у яких він повідомив, що у момент пригоди, яка відбулася 14.12.2024, він знаходився у передній частині салону трамваю під керуванням обвинуваченої ОСОБА_4 . Потерпілий ОСОБА_7 , який у подальшому отримав тілесні ушкодження, знаходився на дальній зупинці біля дорожнього знаку «трамвайна зупинка», а саме плечем впершись в металеву трубу дорожнього знаку. Далі потерпілий ОСОБА_7 сперся на правий борт трамваю, коли такий перебував у русі, після чого впав та потрапив під колеса трамваю. Звуку наїзду на трамваю на потерпілого ОСОБА_7 свідок не чув. Також зазначив, що потерпілий ОСОБА_7 руку у трамвай не запихав.

Окрім показів потерпілого та свідків, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується також дослідженими у судовому засіданні, зібраними під час досудового розслідування, письмовими доказами:

- даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за № 12024141360003427, з якого вбачається, що 14.12.2024 надійшло повідомлення про те, що 14.12.2024 близько 17:20 год. у м. Львові по вул. Підвальна, неподалік буд. № 13, відбулася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішохода) за участю трамвая марки «КТ4-D» з реєстраційним номером НОМЕР_1 (який курсує по маршруту № 1 зі сполученням Вокзал-Погулянка) під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та пішохода ОСОБА_11 , який отримав тілесні ушкодження та госпіталізований у медичний заклад. Відомості внесені слідчим ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_12 15 грудня 2024 року за правовою кваліфікацією ст. 286 ч. 2 КК та посвідчені своїм підписом (а. с. 51);

- протоколом огляду місяця дорожньо-транспортної пригоди, здійсненого 14.12.2024 зі схемою та фото таблицями до нього, відповідно до якого огляд проведений слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СВ ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_12 , за участі понятих. Із цього протоколу та схеми до нього вбачається, що місце проведення огляду: м. Львів, вул. Підвальна, 13. Вид події: наїзд транспортного засобу на пішохода. Огляд проводився за таких природніх умов: похмуро, без опадів, температура повітря -1. Напрямок проведення огляду: від вул. Л. Українки до вул. Руська. Обстановка на місці пригоди до початку огляду не змінювалась. Елементи вулиці, дороги: зупинка громадського транспорту. Проїзна частина: горизонтальна ділянка. Вид та стан покриття (на момент ДТП та під час огляду): бруківка із бетонними плитами, у яких наявні трамвайні колії, сухе. Дорожнє покриття шириною 9,4 м, призначена для руху в зустрічних напрямках і має по одній смузі руху. Горизонтальна розмітка, яка б ділила проїзну частину дороги на смуги руху, відсутня. Трамвайні колії шириною між рейками 1,0 м. Віддаль між внутрішніми рейками кожної із трамвайних колій дорівнює 5,1 м. Віддаль від краю проїзної частини дороги до крайньої рейки, виходячи із напрямку руху в сторону вул. Руська, дорівнює 1,2 м, а віддаль від крайньої рейки, виходячи із напрямку руху в сторону вул. Л Українки, дорівнює 1,1 м. Праворуч та ліворуч до проїзної частини дороги примикають тротуари. Ширина правого тротуару, виходячи із напрямку руху в сторону вул. Руська, дорівнює 3,1 м. Справа від проїзної частини дороги знаходиться будівля № 13, кут якої був вибраний за базову лінію, від якої проводились заміри розміщення речової обстановки. На правому тротуарі на рівні кута будинку № 13 встановлений дорожній знак 5.46.2 «Кінець пункту зупинки трамваю», а на певній віддалі від нього є другий дорожній знак 5.46.1 «Пункт зупинки трамвая». На правій смузі руху, виходячи із напрямку руху в сторону вул. Руська, на віддалі 9,2 м від базової лінії в цьому ж напрямку на трамвайній колії стоїть трамвай марки КТ4-D, реєстраційний номер 1195, передня частина якого повернута в сторону вул. Руська. На віддалі 4,6 м від задньої частини трамвая біля переднього правого колеса заднього колісного візка трамвая, а отже на віддалі 13,8 м (9,2+4,6=13,8 м) від базової лінії, знаходиться взуття потерпілого, а від цього місця вправо відходить пляма речовини бурого кольору подібної на кров довжиною 1,1 м та шириною 0,2 м. Пора доби: темна. На момент огляду дорога освітлена міським електроосвітленням. Загальна видимість та конкретна видимість з робочого водія: з увімкненим ближнім світлом фар – 100 м; з увімкненим дальнім світлом фар – 100 м; при денному освітленні – 100 м. Наявність приладів відеоспостереження на місці ДТП та за напрямками руху не виявлено. Об`єктів, що обмежують оглядовість з робочого місця у напрямку руху, праворуч та ліворуч – не виявлено. На трамваї КТ4-D р. н. 1195 пошкоджень не виявлено. Гальмові системи (у тому числі стоянкової гальмівної системи) ТЗ не перевірялися. Зовнішні світлові прилади, сигнал, склоочисники, склообмивачі, дзеркала заднього вигляду, наявність на склі предметів або покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршують його прозорість – не виявлено. Наявність слідів контактної взаємодії особи з навколишніми об`єктами, предметами (сліди волочіння, біологічного походження, уривки одягу тощо), їх форма, напрямок та характер – не вияввлено (а. с. 57-73); (а. с. 57-73);

- ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 19.12.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024141360003427, якою накладений арешт на трамвай марки «KT4-D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання), який згідно Технічного паспорту заводський № НОМЕР_2 належить: ЛКП «Львівелектротранс», зареєстрований: м. Львів, вул. Городоцька 185, без права відчуження, ремонту та експлуатації (а. с. 74);

- постановою старшого слідчого ВРЗСТ СВ ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_12 від 15.12.2024 про визнання предметів речовими доказами, якою трамвай марки «KT4-D» реєстраційний номер 1195 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024141360003427 (а. с. 75);

- постановою старшого слідчого ВРЗСТ СВ ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_12 від 15.12.2024 про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису (а. с. 76);

- протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 15.01.2025, зі цифровим диском із відеозаписом та протоколом огляду до відеозапису, на якому зображене відео з камер відеоспостереження, що розташована у кабіні водія трамваю № 1195, яка знімає напрямок руху трамваю вперед (а. с. 77-79). У судовому засіданні був здійснений огляд та дослідження вказаного відеофайлу. При відтворенні відеозапису було встановлено, що трамвай № 1195 під керуванням водійки ОСОБА_4 рухається по вул. Підвальній у м. Львові, у напрямку до вул. Руської. У правому верхньому куті відображено 2024-12-14 17:25:35, так, у цей час на зупинку громадського транспорту під`їжджає вище вказаний трамвай. Так, біля зупинки знаходяться три пішоходи, один із яких травмований пішохід ОСОБА_7 . О 17:25:35 трамвай зупиняється та пішоходи рухаються у напрямку дверей трамвая. У цей момент попереду трамвая на тротуарі з правої сторони по ходу його руху знаходиться пішохід, який дивиться у напрямку трамваю. О 17:25:48 трамвай розпочинає рух. О 17:25:56 трамвай має незначні коливання. О 17:26:00 трамвай зупинився.

- постановою старшого слідчого ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_12 від 15.01.2025, якою диск DVD-R визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024141360003427 (а. с. 80);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 14.01.2025 зі схемою ДТП, згідно з яким з 21:00 год. по 21:40 год. 14.01.2025 слідчий ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_12 , з участю свідка ОСОБА_9 , понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , з метою перевірки і уточнення відомостей щодо обставин ДТП шляхом відтворення розвитку та механізму ДТП, яка мала місце 14.12.2024, провів слідчий експеримент на проїзній частині по вул. Підвальна, 13, у м. Львові. Зі вказаного протоколу вбачається, що свідок ОСОБА_9 , зорієнтувавшись, повідомив, що учасники знаходяться у місці, де 14.12.2024 приблизно о 17:20 год він став свідком, як у м. Львові, по вул. Підвальній, поблизу будинку № 13, трамвай маршрутом № 1, розпочинаючи рух в напрямку до вул. Руська зі зовнішньої сторони, першими дверима від робочого місця водія, затиснув руку пасажиру, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження. На момент проведення слідчого експерименту погодні та дорожні умови відповідають тим відповідають тим, що були на час пригоди, що розглядається. На поставлені питання свідок ОСОБА_9 повідомив, що встановлено також проведеними замірами, що до моменту та в момент пригоди він знаходився на правому тротуарі по вул. Підвальна при напрямку руху транспорту до вул. Руська, від кута будинку № 13 вул. Підвальної на віддалі 7,8 м, до краю проїзної частини на віддалі 1,3 м. На момент пригоди була темна пора доби, опадів не було. Дорожнє покриття було сухе, на вулиці було увімкнене та працювало вуличне освітлення. Далі свідок ОСОБА_15 показав, що трамвай (учасник ДТП) зупинився для посадки-висадки пасажирів, передньою частиною навпроти кута буд. № 13, що по вул. Підвальній. За кілька секунд, коли в трамваї відбулося закриття дверей, перші двері від робочого місця водія, з вулиці затиснули руку чоловіку-пасажиру, і т/з розпочав рух. З моменту початку руху і до моменту повної зупинки, трамвай подолів відстань 24,9 м (замірено від передньої частини трамвая). Під час руху трамвая чоловік звільнив (витягнув) затиснену руку, здійснив падіння на огороджувальні металеві стовпці, що на тротуарі, і як наслідок, його нижні кінцівки потрапили під задню колісну базу трамвая. Після такого контактування нижніх кінцівок із колесами трамвая, трамвай проїхав незначну віддаль, яку саме вказати не може. Крім цього, було встановлено, що видимість елементів дороги становить понад 100 метрів, за умови увімкненого вуличного освітлення. На інші поставлені питання свідок ОСОБА_9 більше нічого вказати не зміг. Під час слідчого експерименту використовувались вимірювальна рулетка довжиною 50 м та кольорова крейда (а. с. 81-86);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.01.2025 зі схемами та фото-таблицями до нього, згідно з яким з 23:30 год. по 00:20 год. 14.01.2025-15.01.2025 слідчий ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_12 , з участю свідка ОСОБА_8 , понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , з метою перевірки і уточнення відомостей щодо обставин ДТП шляхом відтворення розвитку та механізму ДТП, яка мала місце 14.12.2024, провів слідчий експеримент на проїзній частині дороги по вул. Підвальна, 13, у м. Львові. Зі вказаного протоколу вбачається, що свідок ОСОБА_8 , зорієнтувавшись, повідомив, що учасники знаходяться у місці, де 14.12.2024 він став свідком, як о 17:20 год., трамвай, який курсує по маршруту № 1, здійснив наїзд на чоловіка, спричинивши йому тілесні ушкодження. На час проведення слідчого експерименту погодні та дорожні умови відповідають тим відповідають тим, що були на час пригоди, що розглядається. На поставлені питання свідок ОСОБА_8 повідомив, що встановлено також проведеними замірами, що в момент пригоди він знаходився на правому тротуарі по вул. Підвальна при напрямку руху транспорту до вул. Руська, від кута будинку № 13 вул. Підвальної на віддалі 6,7 м, до краю проїзної частини на віддалі 8,8 м. Під час посадки-висадки пасажирів передня частина трамвая знаходилась на одному рівні з кутом буд. № 13 по вул. Підвальній. У момент зачинення дверей трамваю чоловік-пасажир знаходився поблизу перших дверей трамваю з робочого місця водія та намагався здійснити посадку на вказаний т/з. Однак рука чоловіка-пасажира була затиснута першими дверима і трамвай розпочав рух. Спершу чоловік зі затиснутою рукою намагався бігти за трамваєм, однак втратив рівновагу та впав на дорожнє покриття. Під час такого падіння чоловіку вдалося витягти затиснуту руку, далі нижні кінцівки чоловіка потрапили під колеса задньої осі трамвая. Після цього трамвай одразу зупинився. Встановлено, що з моменту затиснення руки чоловіка-пасажира та початку руху трамвая і до моменту повної зупинки, вказаний т/з подолав віддаль 26,1 м (заміряно від передньої частини трамвая). У момент затиснення руки першими дверима трамваю пасажир знаходився біля правого борта від передньої частини т/з на віддалі 2,5 м. Більше нічого свідок ОСОБА_8 відтворити чи показати не зміг. Під час слідчого експерименту використовувались трамвай, бортовий № 1195, рулетка довжиною 50.0 м, крейда та фотоапарат (а. с. 87-93);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 14.01.2025 зі схемами та фото-таблицями до нього, згідно з яким з 22:00 год. по 22:40 год. 14.01.2025 слідчий ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_12 , з участю свідка ОСОБА_4 , її представника – адвоката ОСОБА_5 , понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , з метою перевірки і уточнення відомостей щодо обставин ДТП шляхом відтворення розвитку та механізму ДТП, яка мала місце 14.12.2024, провів слідчий експеримент на проїзній частині дороги по вул. Підвальна, 13, у м. Львові. Зі вказаного протоколу вбачається, що свідок ОСОБА_4 , зорієнтувавшись, повідомила, що учасники знаходяться у місці, де 14.12.2024 приблизно о 17:20 год. вона керувала трамваєм, який курсує по маршруту № 1, із бортовим номером № 1195, здійснила наїзд на чоловіка, спричинивши йому тілесні ушкодження. На час проведення слідчого експерименту погодні та дорожні умови відповідають тим відповідають тим, що були на час пригоди, що розглядається. На поставлені питання свідок ОСОБА_4 повідомила, що встановлено також проведеними замірами, що вона керувала трамваєм з бортовим номером 1195 та здійснила зупинку для посадки-висадки пасажирів у м. Львові, по вул. Підвальна, неподалік буд. № 13. Під час зупинки передня частина трамвая до кута буд. № 13 по вул. Підвальній знаходилася на віддалі 1,0 м. Переконавшись, що всі пасажири зайшли в трамвай, вона зачинила двері та розпочала рух. Проїхавши кілька метрів, почула сторонній звук зі задньої колісної пари. У цей момент швидкість трамваю становила приблизно 10 км/год. Тоді зупинила трамвай, вийшла на вулицю, де побачила біля задньої колісної пари з правого борту травмованого чоловіка, відразу повідомила диспетчера про цей випадок. Далі свідок ОСОБА_4 розташувала трамвай, де зупинила транспортний засіб після почутого шуму. Замірами встановлено, що з місця початку руху і до місця зупинки трамвай подолав віддаль 27,9 м (заміряно від передньої частини т/з). Далі проводився експеримент з метою настання об`єктивної видимості пасажира, який знаходиться біля задніх передніх перших дверей з робочого місця водія на вулиці. Для цього стажиста було виставлено на вулиці біля перших дверей трамвая, а свідок ОСОБА_4 , поняті та інші учасники слідчого експерименту спостерігали за настанням видимості. Встановлено, що при такому розташуванні стажиста у правому зовнішньому дзеркалі заднього виду, перебуваючи на робочому місці водія трамвая, можна виявити стажиста. Крім цього, проводився експеримент для встановлення, чи відбудеться зачинення дверей при потраплянні між них стороннього предмету. Для цього був взятий посторонній предмет 0,05…0,07 м. (шириною), який був виставлений у пройомі перших дверей трамваю і здійснювалось закриття дверей. Такий експеримент проводився тричі. Встановлено, що при знаходженні такого стороннього предмету в перших дверях трамваю, двері зачиняються та здійснюють затискання предметів. Свідок ОСОБА_4 додала, що тільки при зачинених дверях можливо розпочати рух трамвая. Витягнути затиснений сторонній предмет зі зачинених дверей трамваю потребує значних зусиль, при цьому двері не відкриваються. Також встановлено, що при закритих дверях трамваю зі зовнішньої сторони неможливо засунути (вставити) будь-який предмет у пройом дверей, ущільнювачі, які тісно (щільно) прилягають один до одного. На поставлені питання свідок ОСОБА_4 більше нічого відтворити та показати не змогла. Під час слідчого експерименту використовувались вимірювальна рулетка 50.0 м, трамвай бортовий № 1195 (учасник ДТП), цифровий фотоапарат «Nikon» зі цифровим носієм (а. с. 94-102);

- висновком експерта № 456/24, складеного судово-медичним експертом ОСОБА_17 , відповідно до якого з наданої для проведення судово-медичної експертизи медичної документації гр. ОСОБА_7 , 1977 р. н., виявлена травматична ампутація обох нижніх кінцівок на рівні нижньої третини обох гомілок. Вказані ушкодження могли утворитись 14 грудня 2024 року внаслідок переїзду колесами рейкового транспорту і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. При поступленні в «1тмо м. Львова» у крові потерпілого ОСОБА_7 виявлений етанол у кількості 1,27 проміле (а. с. 105);

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_18 підтвердив складений ним висновок та повідомив суду, що оглядав безпосередньо потерпілого ОСОБА_7 в лікарні, а також його медичну документацію. Під час експертизи виявив тілесні ушкодження у виді травматичної ампутації обох нижніх кінцівок на рівні нижньої третини обох гомілок. Зі слів ОСОБА_7 дізнався, що під час посадки в трамвай йому затиснуло руку, трамвай почав рух і його затягнуло під трамвай. Тілесних ушкоджень на руці не бачив в ході огляду, але враховуючи те, що оглядав потерпілого через 12 днів після ДТП, то синець чи садно могли і зійти, а на час поступлення в лікарню, такі могли і не проявлятися. Водночас, будь-які тілесні ушкодження на руці в медичній документації не зафіксовані. Висновки в додатковій експертизі є аналогічними висновкам, зазначеній в первинній експертизі. Підтримав надані ним висновки.

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 06.02.2025, відповідно до якого слідчий ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_12 ознайомився із медичною картою стаціонарного хворого № 113032 на ім`я ОСОБА_7 на 32 арк (а. с. 106);

- описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 06.02.2025, відповідно до якого вилучено медичну карту стаціонарного хворого № 113032 на ім`я ОСОБА_7 на 32 арк. (а. с. 107);

- постановою старшого слідчого ВРЗСТ СВ ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_12 від 15.12.2024 про визнання предметів речовими доказами, якою медична карта стаціонарного хворого № 113032 на 32 арк. визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024141360003427 (а. с. 108);

- медичною картою стаціонарного хворого № 113032 на ім`я ОСОБА_7 на 32 арк, з якої, зокрема, вбачається, дата госпіталізації – 14.12.2024 о 18:05 год, ПІБ хворого – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діагноз при госпіталізації – травматична ампутація обох нижніх кінцівок (у вмісті конверту, що на а. с. 109);

- висновком експерта № 30/25 (додаткового), складеного судово-медичним експертом ОСОБА_17 , відповідно до якого із наданої для проведення судово-медичної експертизи медичної карти № 113032 гр. ОСОБА_7 , 1977 р. н., виявлена травматична ампутація обох нижніх кінцівок на рівні нижньої третини обох гомілок. Вказані ушкодження могли утворитись 14 грудня 2024 року внаслідок переїзду колесами рейкового транспорту і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. При поступленні в «1тмо м. Львова» у крові потерпілого ОСОБА_7 виявлений етанол у кількості 1,27 проміле (а. с. 110-113);

- висновком експерта №5195-Е від 24.01.2025 за результатами судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.4 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», складеного судовим експертом ОСОБА_19 , відповідно до якого електромагнітні гальма трамвая «Tatra KT-4D», із бортовим номером № 1195 на момент його огляду знаходилися у працездатному стані, і можуть виконувати свої функції передбачені виробником. Електродинамічні гальма трамвая «Tatra KT-4D», із бортовим номером № 1195 на момент його огляду знаходилися в працездатному стані, і можуть виконувати свої функції передбачені виробником. Барабанно-колодкові гальма трамвая «Tatra KT-4D», із бортовим номером № 1195 на момент його огляду знаходяться у працездатному стані та можуть виконувати свої функції, передбачені виробником. На момент огляду і експертного дослідження, системи відкривання та закривання дверей трамвайного вагону «Tatra KT-4D», із бортовим номером № 1195 була у працездатному стані і могла виконувати свої функції, передбачені виробником. На момент огляду і експертного дослідження, система освітлення та світлової сигналізації, представленого на дослідження трамвайного вагону «Татра - KT4D», із бортовим номером №1195, була в працездатному стані і забезпечувала виконання передбачених конструкцією функцій по освітленню дороги (а. с. 114-120).

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_19 підтвердив складений ним висновок експерта та повідомив, що усі системи трамваю були у працездатному стані. Трамвай обладнаний системою блокування руху. Трамвай не розпочне рух, якщо двері не закриті. Висновок, наданий в ході слідства, підтримав.

- висновком експерта №5196-Е від 01.01.2025 за результатами судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження», складеного судовим експертом ОСОБА_20 , з ілюстративною таблицею на 3-х арк. та копією схеми місця ДТП на 1-му арк., відповідно до якого будь-яких механічних пошкоджень на трамваї марки КТ4-D, реєстраційний номер 1195, які б могли виникнути у результаті наїзду на пішохода, немає, а тому встановити, якою частиною кузова вказаного трамваю був здійснений наїзд на пішохода, не виявляється можливим. Місце наїзду трамвая марки KT4-D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода знаходиться на правій смузі руху, виходячи з напрямку в сторону вул. Руська, на правій крайній рейці трамвайної колії цієї смуги руху, на віддалі біля 13,8 м від дорожнього знаку 5.46.2 «Кінець пункту зупинки трамваю», в цьому ж напрямку та на віддалі біля 1,2 м від правого краю проїзної частини дороги (а. с. 121-129);

- висновком експерта № СЕ-19/114-24/30266-ІТ від 27.01.2025 за результатами судової автотехнічної експертизи обставин та механізму ДТП за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», складеного судовим експертом ОСОБА_21 , відповідно до якого у вказаній дорожній ситуації водій трамвая марки KT4-D реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинна була керуватися технічними вимогами пп. 10.1 та 21.4 ПДР. У вказаній дорожній обстановці водій трамвая марки KT4-D реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_22 , ця технічна можливість обумовлювалася виконанням ним технічних вимог пп. 10.1 та 21.4 ПДР, для чого в неї не було завад технічного характеру». У вказаній дорожній ситуації дії водія трамвая KТ4-D реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 суперечили технічним вимогам пп. 10.1 та 21.4 ПДР і ця суперечність перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі настанням вказаної пригоди (а. с. 130-134).

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_23 підтвердив складений ним висновок та повідомив, що експертизу проводив згідно з наданими вихідними даними слідства та за додатковими матеріалами, отриманими за своїм клопотанням. Вказав, що при такій дорожній обстановці водійка трамваю могла виявити пішохода і зобов`язана була дотримуватись п.10.1 та 21.4 ПДР. У такій ситуації водійка мала зачинити двері, тоді подивитись в дзеркало заднього виду, переконатися, що нікого не має, у тому числі і не має затиснутих кінцівок, пішоходи далеко, а тоді розпочинати рух. Такі дії не відповідали технічним вимогам ПДР. Невідповідність дій водія знаходяться в прямому причинно – наслідковому зв`язку з настанням пригоди. Завад технічного характеру згідно з вихідними даними у водія не було. Окрім цього, експерт повідомив, що у разі надання вихідних даних, з яких би вбачалося, що потерпілий впав на двері, чи зачепився за двері трамвая, дії водія перебували б у причинно-наслідковому зв`язку з настанням пригоди, оскільки водій зобов`язаний дотримуватися безпечного бокового інтервалу, йому необхідно було переконатися у відсутності перешкод. Також експерт пояснив, що не враховував під час свого дослідження висновки інших експертів, оскільки не мав такого обов`язку, у тому числі і висновок щодо технічного стану трамваю.

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 14.01.2025 зі схемами та фото-таблицями до нього, згідно з яким з 22:45 год. по 23:25 год. 14.01.2025 слідчий ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_12 , з участю свідка ОСОБА_10 , понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , з метою перевірки і уточнення відомостей щодо обставин ДТП шляхом відтворення розвитку та механізму ДТП, яка мала місце 14.12.2024, провів слідчий експеримент на проїзній частині дороги по вул. Підвальна, 13, у м. Львові. Зі вказаного протоколу вбачається, що свідок ОСОБА_10 , зорієнтувавшись, повідомив, що учасники знаходяться у місці, де 14.12.2024 приблизно о 17:20 год він став свідком, як трамвай, який курсує по маршруту № 1, здійснив наїзд на пішохода, спричинивши йому тілесні ушкодження. На час проведення слідчого експерименту погодні та дорожні умови відповідають тим відповідають тим, що були на час пригоди, що розглядається. На поставлені питання свідок ОСОБА_10 повідомив, що встановлено також проведеними замірами, що в момент посадки та висадки пасажирів трамвай зупинився від кута будинку № 13, що по вул. Підвальній, на віддалі 0,6 м. (заміряно від передньої частини трамваю). У цей свідок ОСОБА_10 знаходився у салоні трамваю на третьому правому пасажирському місці від робочого місця водія. Чоловік, який у подальшому отримав тілесні ушкодження, знаходився на дальній зупинці біля дорожнього знаку «трамвайна зупинка», а саме плечем впершись в металеву трубу дорожнього знаку. Дорожній знак «трамвайна зупинка» знаходиться від кута будинку № 13 по вул. Підвальній на віддалі 0,3 м. Далі свідок ОСОБА_10 розташував трамвай в місці, де чоловік-пішохід сперся на правий борт трамваю, коли такий перебував у русі. У цей момент передня частина трамваю знаходилася до кута будинку АДРЕСА_2 . Далі свідок ОСОБА_10 показав місце, де трамвай повністю зупинився після початку руху зі зупинки. У цей момент передня частина трамваю до кута будинку № 13 по вул. Підвальна знаходилась на віддалі 24,9 м. Далі свідок ОСОБА_10 показав місце, де знаходився травмований пішохід після повної зупинки трамваю. У цей момент пішохід знаходився з правого борту трамваю під колесами задньої осі від кута буд. № 13 по вул. Підвальна на віддалі 12,5 м. Більше нічого свідок ОСОБА_10 відтворити чи показати не міг. Під час слідчого експерименту використовувались: трамвай бортовий № 1195, крейда, рулетка 50,0, цифровий фотоапарат «Nikon» (а. с. 142-150);

- висновком № 003113 від 14.12.2024 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у ОСОБА_4 , на момент огляду 14.12.2024 о 19:10 год ознак сп`яніння не виявлено (а. с. 82-83).

Також у судовому засіданні були досліджені інші процесуальні рішення та матеріали кримінального провадження:

- рапорти інспекторів-чергових ЛРУП № 1 від 14.12.2024, адресованих начальнику ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області (а. с. 52, 53);

- рапорт старшого інспектора-чергового ЛРУП № 1 від 15.12.2024, адресованого начальнику ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області (а. с. 54);

- рапорт від 14.12.2024, адресованого начальнику УПП у Львівській області ДПП (а. с. 55-56);

- клопотання експерта ОСОБА_23 № СЕ-19/114-24/30266-ІТ від 24.12.2024 про надання для проведення експертизи додаткових матеріалів, а саме вихідних даних, які характеризують механізм настання пригоди (а. с. 215);

- постанова слідчого ОСОБА_12 про надання додаткових вихідних даних до призначеної судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП від 15.01.2025 (а. с. 216-217). Зокрема, слідчий на виконання клопотання експерта, для проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП у кримінальному провадженні № 12024141360003427 від 15.12.2024 надав такі вихідні дані: - ДТП мала місце в темну пору доби, без опадів дощу, в межах населеного пункту, у м. Львові, по вул. Підвальна, 13, швидкісний режим - 50 км/год.; - проїзна частина дороги в місці пригоди пряма в плані, без пошкоджень, горизонтального поздовжнього профілю, дорожнє покриття – бруківка з бетонними плитами, у яких наявні трамвайні колії, на момент пригоди сухе, чисте; - відомості про ширину проїзної частини дороги, дорожній знаки, дорожню розмітку та інші елементи дороги експертові отримати зі схеми до протоколу огляду місця ДТП від 14.12.2024; - температура повітря на момент ДТП -1 °С *; - до ДТП трамвай «КТ4-D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував у технічно-справному стані, завантаженість – приблизно 3-4 пасажири; - трамваєм «КТ4-D» реєстраційний номер 1195, здійснюються пасажирські перевезення по маршруту № l сполученням «Вокзал-Погулянка»; вік пасажира ОСОБА_7 - 47 років. Дорожньо-транспортна пригода розвивалася таким чином: ОСОБА_4 , 14.12.2024 приблизно о 17:20 год., керувала трамваєм марки «КТ4-D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким здійснювала перевезення пасажирів по маршруту «Вокзал – Погулянка». На зупинці, що по вул. Підвальній поблизу будинку № 13, у м. Львові, здійснювала висадку-посадку пасажирів. Одним із пасажирів був ОСОБА_7 , який останнім заходив у салон трамвая через передні двері. В один із моментів, коли двері трамваю зачинилися, права рука ОСОБА_7 була зажата передніми дверима. Коли двері трамваю зачинилися, водій розпочав рух вперед по вул. Підвальна в напрямку до вул. Руська, що у м. Львові. У подальшому під час руху трамвая пасажир ОСОБА_7 звільнив (витягнув) свою праву руку зі зачинених передніх дверей, втратив рівновагу та впав на дорожнє покриття. У результаті цього задня колісна пара трамвая здійснила наїзд на нижні кінцівки ОСОБА_24 . З моменту початку руху і до моменту повної зупинки, трамвай подолав віддаль - 24,9.....27,9 м. Завад та перешкод, для виявлення пасажира ОСОБА_7 , якому було зажато праву руку передніми дверима у водія трамвая ОСОБА_4 перед початком руху не було.

Суд вважає за необхідне зазначити, що всі докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально -процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що у їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченою діяння, інкримінованого їй стороною обвинувачення.

У судовому засіданні сторона захисту подала клопотання, у якому просила визнати неналежними такі докази: висновок експерта № СЕ-19/114-24/30266-ІТ від 27.01.2025 за результатами судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», складеного судовим експертом ОСОБА_21 ; протокол проведення слідчого експерименту від 14.01.2025 за участі свідка ОСОБА_8 ; протокол проведення слідчого експерименту від 14.01.2025 за участі свідка ОСОБА_9 ; показання свідка ОСОБА_8 , наданих 14.07.2025 у судовому засіданні; показання свідка ОСОБА_9 , наданих 14.07.2025 у судовому засіданні. В обґрунтування клопотання зазначив, що у вихідних даних, за якими експерт проводив експертизу, слідчий зазначив механізм пригоди, а саме, що пасажир ОСОБА_7 заходив у трамвай через передні двері, двері зачинилися та була затиснута його права рука, трамвай розпочав рух, що стало наслідком падіння та отриманих тілесних ушкоджень. Інші механізми розвитку події слідчий не зазначив. Для дослідження обставин пригоди судовому експерту була надана лише постанова про призначення експертизи. При проведенні зазначеної експертизи судовий експерт ОСОБА_23 досліджував лише один варіант розвитку пригоди, а саме варіант, коли дверима трамваю затиснуло праву руку потерпілого. Разом з тим, сам потерпілий заперечує наданий слідчим судовому експерту ОСОБА_23 механізм настання пригоди, а саме, що дверима трамваю була затиснута його права рука та повідомив про інший механізм настання пригоди. Також, для повноти дослідження обставин (механізму) настання пригоди слідчий не надав судовому експерту висновок експерта № 5195-Е від 24 січня 2025 року, проведеного судовим експертом Львівського НДІСЕ МЮ України ОСОБА_19 за результатами проведеної якої встановлено, що на момент огляду і експертного дослідження системи відкривання та закривання дверей трамвайного вагону «Татра - КТ4D» була у працездатному стані і забезпечувала виконання передбачених конструкцією функцій, передбачених виробником. Також, відповідно до відомостей у протоколі огляду місця події від 24.12.2024 зазначено, що не досліджувалися системи гальмування, освітлення та інші системи, що відносяться до технічного стану. Окрім того, у ході проведення досудового розслідування слідчим отримані інші варіанти механізму настання пригоди, які не задані судовому експерту у вихідних даних та не були предметом дослідження обставин механізму) настання пригоди. Так, свідок ОСОБА_10 при його допиті та проведенні слідчого експерименту повідомив, що він перебував у трамваї, сидів біля передніх дверей, бачив, як двоє дівчат зайшли у трамвай, потерпілий запитав в них яка година, дівчата сіли в трамвай, двері трамваю зачинилися, трамвай рушив, потерпілий впав на двері трамваю, під час його руху потерпілий перебирав руками відштовхуючись від трамваю. Рука потерпілого не була затискало дверима трамваю. Також, відповідно до даних висновку експерта № 456/24 від 25.12.2025 судово-медичної експертизи, проведеної судовим експертом ОСОБА_18 , не зафіксовано слідів тілесних ушкоджень на правій руці потерпілого. У вказаному випадку при проведенні досудового розслідування та призначенні зазначеної судової експертизи слідчий не дотримав вимог ч. 2 ст. 9 КПК України. З огляду на вище викладене, на час призначення та проведення зазначеної судової експертизи судовому експерту слідчий надав недостовірні вихідні дані, що не відповідали дійсним обставинам (механізму) настання пригоди та неповно надав усі наявні вихідні дані, що могли би суттєво вплинути на висновки експертизи, що свідчить про його неналежність. Щодо протоколів проведених слідчих експериментів від 14.01.2025 за участі свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та їх показання як свідків наданих у судовому засіданні, зазначає, що зі змісту показань свідка ОСОБА_8 , він перебував на трамвайній зупинці та бачив як в момент висадки-посадки пасажирів чоловік намагався сісти в трамвай, однак рука була затиснута дверима та трамвай розпочав рух. У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надав аналогічні показання. Зі змісту показань свідка ОСОБА_9 , він перебував на трамвайній зупинці та бачив як в момент висадки-посадки пасажирів чоловік намагався сісти в трамвай, однак рука була затиснута дверима та трамвай розпочав рух. У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 з обставин настання пригоди надав інші показання, а саме, що перебував на трамвайній зупинці, двоє дівчат зайшли в трамвай та ніби вийшли, потерпілий здійснив різкий ривок, зачепився за трамвай, рука не була затиснута в дверях, тримався міцно за трамвай, не біг, ноги потерпілого перебували на нижній сходинці трамваю, бачив як потерпілий впав з трамваю. Свідок не міг пояснити як потерпілий тримався руками в трамваї. З огляду на вище викладене та з урахуванням показань наданих в судовому свідчить про їх неналежність.

На спростування доводів сторони захисту про неналежність висновку № СЕ-19/114-24/30266-ІТ від 27.01.2025, суд зазначає таке.

У судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_23 надав вичерпні пояснення з приводу здійснених ним висновків. Зі вказаного висновку експерта вбачається, що останній мав не встановлювати механізм розвитку події ДТП на підставі наданих слідчим матеріалів, а оцінити з технічної точки зору дії водіїв, зазначені слідчим у вихідних даних для проведення експертизи. Окрім цього, як вже зазначав суд, експерт ОСОБА_23 під час судового розгляду у судовому засіданні повідомив, що навіть у разі надання вихідних даних, з яких би вбачалося, що потерпілий впав на двері, чи зачепився за двері трамвая, дії водія перебували б у причинно-наслідковому зв`язку зі настанням пригоди, оскільки водій зобов`язаний дотримуватися безпечного бокового інтервалу, йому необхідно було переконатися у відсутності перешкод. Вказаний висновок є достатньо повним та мотивованим, складений з дотриманням вимог статей 101, 102 КПК, кваліфікованим судовим експертом з відповідною освітою та стажем роботи, який згідно з вимогами Закону України «Про судову експертизу», ст. 69 КПК України внесений до реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, і суд не вбачає підстав вказаний висновок вважати неналежним, у зв`язку з чим відповідні доводи сторони захисту судом відхиляються.

Щодо доводів сторони захисту про неналежність показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , наданих 14.07.2025 у судовому засіданні; то суд їх відхиляє, з огляду на таке.

Допит зазначених осіб суд провів у відповідності до вимог КПК України, такі перед допитом попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги у відповідності до ст. 352 КПК України. Їх показання є логічними та підтверджуються іншими належними доказами у кримінальному провадженні. Суд не знайшов підстав сумніватися у правдивості показань вказаних свідків на підтвердження винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Окрім того, суд зазначає, що деякі неточності щодо викладення свідками розвитку подій зумовлені проміжком часу, який сплинув з моменту скоєння кримінального правопорушення (понад один рік), а тому це не дає підстав для визнання показань свідків недостовірними.

Так, показання наведених стороною захисту осіб, у сукупності з дослідженими у ході судового розгляду доказами, зокрема документами та висновками експертів, які суд визнає належними та допустимими доказами, доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, у якому остання обвинувачується.

На спростування доводів сторони захисту про те, що слідчі експерименти від 14.01.2025, проведені за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є неналежними доказами, оскільки показання, зазначені у протоколі слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_9 , та надані ним покази безпосередньо у судовому засіданні, різняться між собою, суд зазначає таке.

Протоколи проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 14.01.2025, проведені за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за формою та змістом є повністю відповідним вимогам ст. ст. 104, 105, 223, 240 КПК України, зокрема у них зазначене місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; описової частини, яка містить відомості про послідовність дій, отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження. Зазначені протоколи підписані усіма учасниками цих процесуальних дій, за відсутності з їх боку зауважень і доповнень.

Ці слідчі дії органом досудового розслідування проведені з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин вказаного кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки та обставин події.

Відповідно до встановлених у ст. 240 КПК України положень, слідчий експеримент проводиться слідчим, прокурором шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів та випробувань з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Отримані результати слідчого експерименту фіксуються у процесуальному документі-протоколі цієї слідчої дії та в подальшому досліджуються та оцінюються судом (ст. 358 КПК України).

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням прав на захист.

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на учасника кримінального провадження, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення фотозйомок слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Слідчі експерименти у цьому кримінальному провадженні були проведені у відповідності до норм чинного кримінального процесуального закону, а самі слідчі дії проведені з дотриманням відповідних процесуальних гарантій, зокрема за участі понятих та зі складанням відповідного протоколу з докладним викладенням умов і результатів слідчого експерименту.

При цьому, жодних зауважень у процесі проведення вказаної слідчої дії підозрювана та її захисник не висловлювали.

Слідчі експерименти проведені уповноваженою особою у присутності зазначених вище осіб. При цьому, права учасникам були роз`яснені, зауваження до протоколів ніхто з них не подавав.

Такий порядок проведення слідчого експерименту відповідає висновку про застосування норми права, який міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі № 740/3597/17, відповідно до якого показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому. Тому доводи захисника про недопустимість як доказу протоколу проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_6 є необґрунтованими.

Норми чинного кримінального процесуального закону щодо оцінки судом протоколу слідчого експерименту як окремого процесуального джерела доказів у провадженні узгоджуються з критеріями, застосованими ЄСПЛ для оцінки справедливості судового розгляду в цілому. Легітимна мета слідчого експерименту за безпосередньою участю підозрюваного, обвинуваченого у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань забезпечується дотриманням процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та встановленого порядку його проведення.

Отже, відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, відповідно до ст. 91 КПК України.

Оцінюючи покази обвинуваченої ОСОБА_4 , суд критично ставиться до її показів про те, що потерпілий створив їй таку дорожню обстановку, при якій ОСОБА_4 була позбавлена технічної можливості уникнути наїзду на вказаного пішохода, оскільки вказані покази обвинуваченої спростовуються іншими доказами, зокрема висновком № СЕ-19/114-24/30266-ІТ від 27.01.2025 за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, та даними протоколу проведення слідчого експерименту від 14.01.2025 зі схемами та фото-таблицями до нього, з участю ОСОБА_4 . Суд сприймає такі покази обвинуваченої як її намір уникнути від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, та є її способом захисту.

Водночас, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.

Отже, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена повністю, та її дії слід кваліфікувати за вказаною статтею КК України.

У статті 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Окрім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі докази по справі, є вагомими для того, щоб визнати обвинувачену ОСОБА_4 винуватою по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як у положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.

Вважаючи достатньо забезпеченими у ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Натомість наслідки кримінальних правопорушень такої категорії і такої тяжкості вкрай негативно позначаються на закріплених і гарантованих державою економічних відносинах у сфері власності. Вказані протиправні діяння порушують усталений порядок їх розвитку та через свою зухвалість і жорстокість породжують у всіх громадян відчуття незахищеності свого майна, життя, здоров`я, непевності, образи, страху. У цьому випадку вчинене кримінальне правопорушення, тобто розбій, є тяжким злочином проти власності, оскільки під загрозою опиняються життя і здоров`я людини, що відповідно до Основного Закону є найвищою соціальною цінністю.

У ході судового розгляду суд детально проаналізував поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останньої, особу обвинуваченої, її спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження у їх сукупності.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Отже, обираючи вид та міру покарання обвинуваченій, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого нею злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченої до скоєного.

Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, частково відшкодувала шкоду потерпілому, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставиною, передбаченою ст. 66 КК України, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд вважає щире каяття, висловлене обвинуваченою під час судових дебатів, та часткове відшкодування шкоди потерпілому.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання, суд не встановив.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд враховує положення ч. ч. 1, 2 ст.50 КК України, згідно з якими, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Дискреційні повноваження суду – це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, при призначенні покарання обвинуваченій, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття, яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При визначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона раніше не судима, на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, вчинила злочин з необережності, стан здоров`я обвинуваченої та наявність у неї супутніх хворіб, а також суд враховує, що кримінальне правопорушення обвинувачена вчинила під час виконання своїх професійних обов`язків, працюючи водієм у ЛКП «Львівелектротранс», за місцем роботи характеризується позитивно. Окрім цього, суд встановив, що обвинувачена має постійне місце проживання, отже суд встановив міцні соціальні зв`язки обвинуваченої. Також суд враховує відсутність будь-яких попередніх адміністративних правопорушень, пов`язаних з порушенням ПДР.

Отже суд вважає, що виправлення і перевиховання, попередження з боку обвинуваченої ОСОБА_4 здійснення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання можливо без ізоляції від суспільства, останній слід призначити покарання у виді позбавлення волі, у межах санкції статті Кримінального Закону, зі застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування призначеного покарання з випробуванням, та поклавши на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, без позбавлення права керувати транспортними засобами, адже застосування до обвинуваченої додаткового покарання позбавить її засобів для існування, оскільки ОСОБА_4 працює на посаді водія понад 20 років, що є її єдиним джерелом доходу, за станом здоров`я вона заробляти собі на життя іншою діяльністю не може. Отже, суд приходить до висновку, що позбавлення обвинуваченої права керувати транспортними засобами негативно вплине не тільки на обвинувачену, але й на потерпілого, оскільки обвинувачена має намір продовжувати відшкодовувати потерпілому шкоду, а позбавлення її роботи утруднить здійснення нею такого відшкодування.

На думку суду, застосування звільнення від покарання з випробуванням, у цьому випадку є більш дієвим заходом впливу на обвинувачену, оскільки перебуваючи під наглядом уповноваженого органу з питань пробації вона відчуватиме відповідний тиск відповідальності, при цьому залишаючись соціально адаптованою особою, як такою, що поважає сімейні і соціальні цінності, має позитивне ставлення до праці, тобто, працюючи, забезпечить утримання себе та сім`ї, відповідно зменшивши ймовірний тягар його утримання у місцях позбавлення волі.

Вказане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст.368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

19 грудня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду наклав арешт на майно, яке підлягає скасуванню після набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні відсутній.

Запобіжний захід обвинуваченій до набрання вироком законної сили слід залишити особисте зобов`язання.

Окрім цього, з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути документально підтверджені судові витрати на загальну суму 22’911,50 грн (витрати на проведення судової інженерно- транспортної експертизи «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №СЕ-19/114-24/30266-ІТ від 27.01.2025 – 3’979,50 грн; витрати на проведення транспортно-трасологічної експертизи №5196-Е від 01.01.2025 – 11’359,20 грн; витрати на проведення інженерно- транспортної експертизи №5195-Е від 24.01.2025 – 7’572,80 грн.).

Керуючись ст. 369-371, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_4 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

2. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо вона протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

3. На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

4. Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, а саме з 19.02.2026.

5. Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання до набрання цим вироком законної сили залишити без змін.

6. Стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі 22’911 (двадцять дві тисячі дев`ятсот одинадцять) гривень 50 коп.

7. Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 19.12.2024 у справі №463/11605/24 (провадження №1-кс/463/9884/24) на трамвай марки «KT4-D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання), який згідно Технічного паспорту заводський № НОМЕР_2 належить: ЛКП «Львівелектротранс», зареєстрований: м. Львів, вул. Городоцька 185.

8. Речові докази: - медичну картку потерпілого ОСОБА_7 - повернути в КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона»;

- трамвай марки «KT4-D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання), який відповідно до Технічного паспорту заводський №174306 належить: ЛКП «Львівелектротранс», зареєстрований: м. Львів, вул. Городоцька 185, - повернути ЛКП «Львівелектротранс» за належністю;

-диск DVD-R - залишити у матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова.

9. Роз`яснити учасникам кримінального провадження їх права на ознайомлення із журналом судового засідання і поданням на нього письмових зауважень, а також на отримання копії вироку.

Суддя ОСОБА_25