Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №303/309/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/309/26

Провадження № 3/303/120/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 лютого 2026 року м.Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Маргитич О.І., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділу Державного нагляду (контролю) в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,

- за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 14 січня 2026 року о 13 годині 20 хвилин на автодорозі М-06 Київ - Чоп, 774 км., ОСОБА_1 рухаючись на транспортному засобі марки «Mersedes –Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 , наддав послуги з перевезення пасажирів в міжнародному сполученні Україна – Італія в кількості 3 (три) особи, легковим автомобілем на замовлення, без ліцензії яка передбачена частиною 24 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» чим порушив вимоги частини 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення у судове засідання не прибула про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

12 лютого 2026 року захисник Ювченко А.В. надіслав до суду клопотання про закриття адміністративного провадження. Зазначив, що матеріали адміністративного правопорушення складені з порушенням законодавства, а в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 в клопотанні заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та надає пояснення щодо фактичних обставин справи в якому зазначив, що 14 січня 2026 року о 13 годині 20 хвилин на автодорозі М-06 Київ - Чоп, 774 км перебував в авто зі своїм батьком та дальнім родичем. Працівникам ДСУБТ усно пояснив куди прямує та з якою метою, та у протоколі письмово виклав з ким прямує, але його усні та письмові пояснення були проігноровані.

ОСОБА_1 ствердив що прямував за кордон зі своїм батьком та родичем, систематичність таких поїздок та отримання вигоди з них категорично заперечував, пояснював, що поїздка мала приватний характер. Під час зупинки працівниками ДСУБТ, ОСОБА_1 надав їм всі необхідні документи, а наявність в салоні окрім нього ще двох близьких людей не підтверджує провадження господарської діяльності, а лише підтверджує приватний характер поїздки.

Мотивуючи свої доводи ОСОБА_1 вказує на те, що з протоколом про адміністративне правопорушення не погоджується та вважає, що він складений з порушенням. Категорично стверджує що поїздка мала приватний характер, в нього не було на меті отримання прибутку та провадження господарської діяльності без відповідних ліцензій, систематичність заперечує та як доказ додав письмові пояснення батька.

Згідно з доданими письмовими поясненнями ОСОБА_1 - батька ОСОБА_2 , останній підтвердив слова свого сина та додав, що його син здійснював перевезення його та їх родича виключно на засадах добровільної, родинної допомоги. Жодних грошових активів чи іншої вигоди за поїздку йому запропоновано не було так само як і від нього висунуто таких вимог не було.

Сторона захисту, також повністю заперечує таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 , оскільки вона є суб`єктивним припущенням працівників ДСУБТ та не підтверджується жодними об`єктивними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене вище просили провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Адміністративним правопорушенням згідно частини 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнається, провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Вивчивши надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення слід зазначити наступне.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 14 січня 2026 року о 13 годині 20 хвилин на автодорозі М-06 Київ - Чоп, 774 км., ОСОБА_1 здійснював послуги з перевезення пасажирів в кількості 3 (трьох) осіб, легковим автомобілем на замовлення без ліцензії.

Станом на день розгляду справи, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення безпосередньо здійснював підприємницьку діяльність та місце вчинення такої діяльності.

У свою чергу, зібрані матеріали не містять доказів, які б вказували на факт здійснення суб`єктом господарювання діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону та точного місця вчинення такого адміністративного правопорушення.

Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (фото, відео зйомка, пояснення свідків), щодо здійснення послуги з перевезення пасажирів в кількості 3 (трьох) осіб, легковим автомобілем.

Додані до матеріалів як доказ копії документів: фотографічної картки, посвідчення водія, картки міжнародного автомобільного страхування, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, полісу обов`язкового страхування цивільно –правової відповідальності власників транспортних засобів не вказують на доведень вини у вчинені адміністративного правопорушення.

Тобто протокол складено на особу, яка не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, викладеного у протоколі, оскільки він не здійснює господарську діяльність, яка потребує ліцензування, а тому в його діях відсутній склад вказаного правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення .

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Слід зазначити, що об`єктивна сторона правопорушення полягає у здійсненні діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, положення Конвенції стосуються й обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказана судова інстанція приймає до свого провадження і заяви щодо рішень судів про накладення на осіб адміністративних стягнень, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи за суттю є кримінальними, а адміністративні покарання фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції (пункту 55 рішення у справі "Гурепко проти України"; пункту 21 рішення у справі "Надточій проти України").

Виходячи з вимог статті 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимим доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 164, 247, 280, 282-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя-

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України) за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду Оксана МАРГИТИЧ