Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №638/9952/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Харків

справа № 638/9952/24

провадження № 22-ц/818/2103/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

Позивач – Акціонерне товариство «Сенс банк»,

Відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальності «Будівельна компанія «Континент будінвест», Приватне акціонерне товариство «Готель Харків», товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство АТН», товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група ДАД»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2025 року в складі судді Семіряд І.В., -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває справа за позовом Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Континент будінвест», Приватного акціонерне товариства «Готель Харків», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство АТН», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група ДАД» про стягнення заборгованості, зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група ДАД» до Акціонерного товариства «Сенс банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту договору поруки, внесення змін до договору поруки, зустріним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство АТН» до Акціонерного товариства «Сенс банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту договору поруки, внесення змін до договору поруки, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту договору поруки, внесення змін до договору поруки, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту договору поруки, внесення змін до договору поруки, зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Готель Харків» до Акціонерного товариства «Сенс банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту договору поруки, внесення змін до договору поруки, зустрічним позовом ТОВ «Будівельна компанія Континент Будінвест» до Акціонерного товариства «Сенс банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту договору поруки, внесення змін до договору поруки.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 та призначено у справі судово-економічну експертизу на вирішення якої поставлені наступні питання: 1) Чи підтверджується первинними документами (в обсязі наданих АТ «Сенс банк» документів) факт видачі готівкових та безготівкових коштів позичальнику ОСОБА_1 у сумі, зазначеної позивачем АТ «Сенс банк» у позовній заяві, за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/27/13-2/6-148 від 08.09.2006 року, укладеного між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , з урахуванням наявних в матеріалах справи розрахункових документів на отримання готівкових та безготівкових кредитних коштів?

2) Чи відповідає розмір непогашеної заборгованості за кредитом та процентами:- станом на 10.04.2019 року, який визначений договором про внесення змін № 8 від 10.04.2019 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/27/13-2/6-148 від 08.09.2006, укладеного між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 - станом на 27.12.2022, який визначений додатковою угодою № 1 до Договору про внесення змін № 8 від 27.12.2022, укладеною між АТ «Сенс банк» та ОСОБА_1 ,- станом на 05.07.2024, який заявлений АТ «Сенс банк» у заяві про збільшення розміру позовних вимог?

3) Чи можливо визначити розмір заборгованості по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/27/13-2/6-148 від 08.09.2006 зі змінами та доповненнями, на підставі наявних в справі документів? Якщо можливо - який розмір заборгованості за кредитом, нарахованими процентами, штрафними санкціями та іншими нарахуваннями по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/27/13-2/6-148 від 08.09.2006 станом на 30.06.2024 (дата розрахунку, доданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог) згідно положень кредитного договору з додатками та наданих АТ «Сенс банк» розрахункових документів щодо видачі та погашення кредиту, нарахування та сплати процентів?

Ухвала мотивована тим, що питання, які поставлені представником відповідача Давтян К.О. на вирішення судової економічної експертизи, спрямовані на з`ясування наявності або відсутності обставин, що входять до предмета доказування у спірних правовідносинах. Встановлення факту видачі готівкових та безготівкових коштів позичальнику ОСОБА_1 у сумі, яка зазначена позивачем, розмір непогашеної заборгованості за кредитом та відсотками має суттєве значення для правильного вирішення спору та потребує спеціальних знань, без яких встановити обставини, що входять до предмету доказування неможливо.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник Акціонерного товариства «Сенс банк» – Мошенець Д.В. звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні клопотання про призначення у справі експертизи відмовити, та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у даній справі наявні всі необхідні документи для визначення розміру заборгованості, зокрема, розрахунки заборгованості, виписки за рахунками позичальника, кредитний договір, додаткові угоди до нього та інші первинні документи. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, є структурованим, деталізованим та піддається перевірці, шляхом звичайних математичних дій, а подання відповідачем клопотання, на думку апелянта, зводиться до спроби перекласти на експерта функцію суду щодо дослідження доказів і визначення розміру заборгованості.

На думку позивача, здійснення арифметичних обчислень, зіставлення руху коштів за рахунками та визначення відповідності розрахунків умовам договору не вимагає спеціальних економічних знань, а лише є звичною перевіркою арифметичних дій, яка не виходить за межі загальної компетенції суду. А тому, реальних підстав для висновку про потребу в спеціальних знаннях немає, а тому, немає необхідності призначати судову експертизу, яка дублюватиме функцію суду щодо оцінки доказів.

Вважає, що клопотання про призначення експертизи не містить посилань на докази , які б свідчили про неправильність або сумнівність розрахунку заборгованості, поданого позивачем, а відповідачі не надали альтернативного розрахунку заборгованості, не вказали конкретні арифметичні помилки та не обґрунтували, які саме платежі не були враховані або враховані неправильно, та не підтвердили свої твердження будь-якими фінансовими документами, не довели неможливість встановити обставини справи без залучення експерта. На думку апелянта, визначення розміру заборгованості не потребує спеціальних економічних знань, оскільки це звична перевірка арифметичних дій, яка не виходить за межі загальної компетенції суду, а відповідачами не надано доказів щодо специфічності чи надмірної складності нарахувань, які б вимагали залучення спеціальних економічних знань.

Вважає, що висновок суду про потребу у спеціальних економічних знаннях, ґрунтується не на доказах, а на припущеннях, оскільки жодних реальних підстав для висновку про потребу в спеціальних знаннях немає, а отже, немає й необхідності призначати судову експертизу, яка дублюватиме функцію суду щодо оцінки доказів. Як зазначає апелянт, в даному випадку не йдеться про встановлення нових фактичних даних або дослідження специфічних фінансово-економічних процесів, а про перевірку доказів, поданих сторонами та надання їм правової оцінки, а тому, передання цих питань на вирішення експерта, фактично зводиться до спроби перекласти на експерта функцію суду, що суперечить природі судової експертизи та вимогам процесуального закону.

Крім того посилається на те, що призначення експертизи суперечить засадам цивільного процесу, зокрема, принципу змагальності сторін та обов`язку кожної сторони доводити ті обставини, на які вона посилається, оскільки суд, фактично, сприяв відповідачам у формуванні їхньої доказової бази і фактично поставив відповідача у процесуально вигідніше становище, дозволивши розгляд клопотання про призначення експертизи, вже після закриття підготовчого провадження. Такий підхід суперечить ст.126 ЦПК України, оскільки в разі, якщо підготовче провадження завершене, то всі процесуальні дії, які мали бути вчинені до розгляду справи по суті, зокрема, й питання про призначення експертизи, мали бути предметом розгляду суду в межах цього засідання, оскільки факти, на які посилається відповідач у клопотанні про призначення експертизи, відомі з моменту подання позову, а також були предметом розгляду судом в межах підготовчого засідання. Натомість, уже після завершення підготовчого провадження та переходу до стадії розгляду справи по суті, відповідач необґрунтовано подав клопотання про призначення експертизи та просив зупинити провадження у справі, що, на думку апелянта, є прямою спробою затягування розгляду справи.Вважає, що суд свідомо не вирішив питання про призначення експертизи на стадії підготовчого провадження, незважаючи на те, що воно було заявлено саме у цій процесуальній стадії, натомість, відклав вирішення цього питання на стадію розгляду справи по суті, фактично проігнорувавши ст.189 ЦПК України та не навівши мотивів, з яких відхилив заперечення позивача і не надав оцінки доводам позивача щодо відсутності підстав для призначення експертизи. А тому, на думку апелянта, відсутність належності мотивації унеможливлює перевірку правильності висновків суду та свідчить про істотне порушення вимог процесуального закону.

Представником ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

В обґрунтування посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Зазначає, що під час підготовчого засідання представником відповідача було заявлене клопотання про призначення судової економічно експертизи, яке було залишено судом першої інстанції без розгляду, через те, що без дослідження доказів неможливо встановити дійсну необхідність в призначенні експертизи. Також судом було роз`яснено, що це клопотання буде вирішено судом під час судового розгляду після дослідження доказів у справі. Суд не відхилив клопотання, а відклав його розгляд після дослідження доказів у справі для правильного встановлення необхідності призначення експертизи. Клопотання було зчавлено у підготовчому провадженні та не розглянуто через значний обсяг доказів, а тому, призначення експертизи на стадії судового розгляду цілком відповідає закону. Крім того, питання щодо призначення судової експертизи може бути вирішено на будь-якій стадії провадження, оскільки процесуальний закон не забороняє призначати судову експертизу під час розгляду справи по суті для з`ясування всіх обставин справи. А тому вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права щодо призначення експертизи на стадії судового розгляду, є необґрунтованими. Вважає, що призначення експертизи, є елементом права на справедливий розгляд справи та відповідає принципу змагальності та рівності сторін. Вважає висновки суду щодо призначення судової економічної експертизи правильними, оскільки можливі результати дадуть змогу суду у сукупності з іншими доказами, визначитися із спірними правовідносинами та матимуть значення для встановлення істини у справі, а призначена судом експертиза, стосується предмета спору, оскільки направлена на дослідження обставин, що входять до предмета доказування, і як один із засобів доказування, сприяє всебічному, повному, об`єктивному дослідженню обставин справи, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи предметом розгляду даної справи є заборгованість за кредитним договором, розмір якої оспорюється сторонами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача та призначено у справі судово-економічну експертизу, на вирішення якої, поставлено наступні питання:

1) Чи підтверджується первинними документами (в обсязі наданих АТ «Сенс банк» документів) факт видачі готівкових та безготівкових коштів позичальнику ОСОБА_1 у сумі, зазначеної позивачем АТ «Сенс банк» у позовній заяві, за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/27/13-2/6-148 від 08.09.2006 року, укладеного між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , з урахуванням наявних в матеріалах справи розрахункових документів на отримання готівкових та безготівкових кредитних коштів?

2) Чи відповідає розмір непогашеної заборгованості за кредитом та процентами:- станом на 10.04.2019 року, який визначений договором про внесення змін № 8 від 10.04.2019 року до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/27/13-2/6-148 від 08.09.2006 року, укладеного між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 ,- станом на 27.12.2022 року, який визначений додатковою угодою № 1 до Договору про внесення змін № 8 від 27.12.2022 року, укладеною між АТ «Сенс банк» та ОСОБА_1 ,- станом на 05.07.2024 року, який заявлений АТ «Сенс банк» у заяві про збільшення розміру позовних вимог?

3) Чи можливо визначити розмір заборгованості по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/27/13-2/6-148 від 08.09.2006 року зі змінами та доповненнями, на підставі наявних в справі документів? Якщо можливо - який розмір заборгованості за кредитом, нарахованими процентами, штрафними санкціями та іншими нарахуваннями по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/27/13-2/6-148 від 08.09.2006 року станом на 30.06.2024 року (дата розрахунку, доданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог) згідно положень кредитного договору з додатками та наданих АТ «Сенс банк» розрахункових документів щодо видачі та погашення кредиту, нарахування та сплати процентів

Проведення судово-економічної експертизи, доручено експертам ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», а провадження у справі зупинено.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Пунктом 4 частини 5 статті 12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Передбачене статтями 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов`язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Порядок проведення судових експертиз визначається Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції від 08.10.1998 року №53/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 р. за №705/3145 (із подальшими змінами) далі Інструкція.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Висновок експерта є одним із видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів. Тому розглядаючи клопотання про призначення експертизи суд має його задовольнити саме у випадку, якщо обставини, про з`ясування яких заявлене клопотання, мають значення для справи та якщо їх з`ясування потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, та лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами статті 100 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

З огляду на характер спірних правовідносин та позицію сторін у справі та інші обставини, що підлягають встановленню у даній справі та для належного з`ясування яких, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, враховуючи, що у матеріалах даної справи є спір між сторонам саме про розмір заборгованості, при значній кількості фінансово-кредитних операцій, а також значній кількості розрахунків, наданих позивачем, які потребують детального дослідження, яке здебільшого, проводиться за певними математичними формулами та потребує перевірки документів фінансово кредитних операцій, проведених в межах укладених спірних договорів, та, дійсно, потребує спеціальних знань в галузі економіки, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання та призначення у даній справі судової економічної експертизи.

Призначення експертизи у вказаній справі забезпечить дотримання судом основоположних прав сторін на рівність і змагальність та можливість захисту власної позиції відповідачу. Тоді як висновок експерта, його прийняття як доказу, буде досліджуватися судом у загальному порядку, при розгляді справи по суті. Призначаючи судово економічну експертизу, суд першої інстанції діяв в межах зазначених вимог процесуального закону, сприяючи всебічному з`ясуванню обставин справи.

Відповідно до вимог п. 2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затверджених наказом МЮУ від 08.10.1998 № 53/5 ( в редакції на час вирішення клопотання) у разі не надання експерту належних та достатніх доказі необхідних для призначення експертизи експерт відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи, повідомити про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані.

Тобто, оцінка достатності та належності наданих для проведення експертизи матеріалів, відноситься до компетенції експерта.

Питання, на які відповідач бажає отримати відповідь, мають безпосередній зв`язок з вказаною підставою позову, і на них можна отримати відповідь лише експертним шляхом, призначивши судову експертизу.

Враховуючи вищевикладене, з метою встановлення обґрунтованого розміру заборгованості позичальника за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 805/27/13-2/6-148 від 08.09.2006 року, з огляду на складність спору (значний розмір заявлених позовних вимог, значний строк дії кредитного договору, значної кількості фінансово-кредитних операцій, значної кількості матеріалів справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для призначення у справі судово економічної експертизи (з дослідженням документів фінансово кредитних операцій), оскільки для встановлення обґрунтованого розміру заборгованості за кредитним договором необхідні спеціальні знання в галузі економіки.

Доводи, наведені в апеляційні скарзі, не спростовують висновків суду про наявність підстав для проведення експертизи.

Доводи апелянта про те, що матеріали справи містять достатньо даних для вирішення спору не є обґрунтованими, оскільки оцінку доказам суд надає в результаті вирішення спору по суті, а право відповідача довести обставини, на які він посилається, не може бути обмежено.

Судова колегія також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо скасування ухвали суду з підстав порушення судом стадії вирішення клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до частини першої стаття 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Матеріали справи свідчать, що клопотання про призначення експертизи було заявлено представником відповідача Давтян К.О. під час підготовчого засідання , проте було залишено судом без розгляду з метою перевірки судом можливості перевірити достатність наданих суду доказів та дійсну потребу у спеціальних знаннях для вирішення справи по суті. Тому представник відповідача Давтян К.О. повторно заявив клопотання про проведення економічної експертизи.

Таким чином недобросовісність дій представника відповідача Давтян К.О. під час реалізації процесуального права сторони звернутись до суду з клопотанням про призначення у справі експертизи відсутня.

Оскільки вирішення зазначеного клопотання під час розгляду справи по суті здійснено за ініціативою суду, необхідність проведення експертизи у справі належним чином обґрунтована і буде сприяти встановленню істини у справі, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з підстав порушення судом норм процесуального права відсутні.

Таким чином доводи викладені у апеляційній скарзі висновки суду не спростовують. Тому апеляційну скаргу, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України належить залишити без задоволення, а ухвалу суду – залишити без змін.

Оскільки предметом апеляційного перегляду не було рішення по суті справи, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» – залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина