Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №755/17114/25 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 755/17114/25

Провадження № 2/396/188/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13.02.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді: Цесельської О.С.,

за участі секретаря судових засідань: Луценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоукраїнка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу №755/17114/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідачки, у якому зазначало, що 16.02.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101417504, відповідно до умов якого вона отримала кредитні кошти у розмірі 7000 грн., які у строк, обумовлений договором, не повернула. У зв`язку з ухиленням відповідачки від виконання своїх зобов`язань заборгованість за кредитом склала 30100,00 грн.

07.06.2021 року між ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т і позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 .. Внаслідок неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань щодо повернення позичених коштів, утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою судді Русіної А.А. відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

19.12.2025 р. від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання позовні вимоги не визнає, оскільки позов поданий після спливу строку позовної давності (кредит брався 16.02.2021 року).

Ухвалою суду від 30.12.2025 р. цивільну справу прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.02.2026 р. від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача просить позовні вимоги задовільнити, посилаючись на той факт, що позовну заяву про стягнення заборгованості з відповідача подано без порушень строку позовної давності. Осільки, станом на день подачі позовної заяви до суду пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ мав наступну редакцію: У період дії воєнного стану в України, введеного Указом Президентом України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим ЗУ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом зупиняється на строк дії такого стану".

Представник позивача на розгляд справи не з`явився, у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи провести без його участі.

Відповідач на розгляд справи не з`явилась, у попередньо поданому відзиві на позовну заяву просила розгляд справи провести без її участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.02.2021 р. між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 в електронній формі було підписано Договір про споживчий кредит №101417504. Сума кредиту - 7000,00 грн., строк кредитування складає 30 днів зі сплатою процентів (а.с. 7-12).

Підтвердженням добровільного укладення Відповідачем відповідного Договору є Анкета-заява на кредит №101417504 позичальника від 16.02.2021 р., що заповнена відповідачем (а.с. 13).

Перерахування коштів в сумі 7000,00 грн. за зазначеним кредитним договором підтверджується платіжним дорученням 25478024 від 16.02.2021 р. (а.с. 14).

07.06.2021 р. між первісним кредитором ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено Договір відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т. Відповідно до умов відповідного Договору відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором №101417504 від 16.02.2021 р., що укладений між ТОВ "Мілоан" та відповідачем (а.с. 16-34).

Сума заборгованості відповідача, відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т від 07.06.2021 р. становить 30100 грн., з яких:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7000 грн.;

- прострочена заборгованість за сумою відсотків - 23100 грн. (зв.а.с. 34).

Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №20792635/231 від 15.07.2025 р. (а.с. 35).

Додані до Кредитного договору анкета заява на кредит, паспорт споживчого кредиту і графік платежів за договором містять розмір суми кредиту, процентну ставку за кожен день та річну, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору. Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Перед укладенням Кредитного договору відповідач була вільною в погодженні всіх умов кредитування, з правилами, порядком погашення по кредиту ознайомлена.

Правовідносини у даній цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію».

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст. 3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до ст. 3якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Такий договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписі в ст. 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

07.06.2021 року між ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги 70-МЛ/Т і позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 , згідно Витягу з реєстру боржників.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст. 512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу. Останнім є операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не було спростовано факту надання йому кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором. Також доказів про добровільне виконання зобов`язань суду не надано.

Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги необгрунтовані та подані із пропуском строку позовної давності.

Вирішуючи питання щодо пропущення позивачем строку позовної давності, суд зазначає, що згідно ст.ст. 257, 267 ч. 3 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, що подана до ухвалення остаточного рішення.

Закінчення строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позов містить відомості про те, що Договір про споживчий кредит №101417504 від 16.02.2021 р. між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено 16.02.2021 р.. Сума кредиту становила 7000 грн. строком на 30 днів до 18.03.2021 р., тому, не отримавши в цей день коштів на погашення кредитної заборгованості, кредитор набув право на примусове її стягнення, у тому числі у судовому порядку. Тобто, строк позовної давності почався в цих правовідносинах з 19.03.2021 р.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, за змістом норми цієї статті, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Проаналізувавши вимоги закону, щодо позовної давності, суд вважає, що посилання позивача на пропущений строк позовної давності є необгрунтованим, оскільки враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п. 12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п. 19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги у вересні 2025 року.

Згідно зі ст .526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином і у встановлений строк згідно з вимогами договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, враховуючи, що на час звернення позивача до суду відповідач не повернув надані йому кошти, а розрахунок заборгованості наданий суду відповідає умовам та правилам надання банківських послуг і нормам ЦК України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в розмірі 30100 грн., з яких: прострочена заборгованість - 7000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 23100 грн..

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн суд враховує таке.

Відповідно до положень ч. 1 - 3ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до умов ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надав: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 р., укладений між ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" та Адвокатським об`єднанням "Апологет", копією Акту наданих послуг №Д/72 від 24.07.2025 р. та детальним описом наданих послуг до Ату від 24.07.2025 р..

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Сторона відповідача не подала клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката.

Однак, дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів адвокат по багатьох аналогічних спорах, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, відсутність представника позивача в судовому засіданні, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу, що є пропорційним розміром та відповідатиме критерію розумності їхнього розміру, виходячи з обставин цієї справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №101417504 від 16.02.2021 року в розмірі 30100,00 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 5000 гривень витрат на правову допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 284 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в порядку передбаченому ст. 355 ЦПК України безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. С. Цесельська