Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №755/22479/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3125/2026

Справа № 755/22479/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 лютого 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Марфіної Н.В. у м. Київ 11 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , заінтересовані особи Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_2 , ОСОБА_3 про оголошення фізичної особи померлою,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду із даною заявою, уточнивши вимоги в травні 2025 року, просила оголосити військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, т.в.о. стрільця 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти НОМЕР_3 Міністерства оборони України солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 - померлим в результаті загибелі під час виконання військового обов`язку по здійсненню заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та захисту держави Україна внаслідок збройної агресії російської федерації та повномасштабним її вторгненням на територію України від дня набрання законної сили рішенням суду.

Заяву мотивувала тим, що 16 листопада 2007 року уклала шлюб із ОСОБА_4 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено актовий запис № 1838. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2011 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано. Від зазначеного шлюбу у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який після розірвання шлюбу проживав та проживає разом із матір`ю.

У зв`язку із збройною агресією рф проти України, оголошенням військового стану ОСОБА_4 був призваний та мобілізований до лав ЗСУ до в/ч НОМЕР_5 АДРЕСА_1 . Згодом ОСОБА_4 був переведений до в/ч НОМЕР_3 .

Відповідно до акту службового розслідування по факту безвісти зникнення солдата ОСОБА_4 від 12 вересня 2024 року, який надійшов від в/ч НОМЕР_3 до в/ч НОМЕР_1 , з метою уточнення причин та обставин зникнення безвісти т.в.о. стрільця 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 солдата ОСОБА_4 , 26 червня 2024 року, було встановлено, що «27 червня 2024 року о 13:20 від т.в.о. командира 1 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_5 була отримана доповідь про те, що 26 червня 2024 року внаслідок штурмових дій противника по РОП «ІНФОРМАЦІЯ_6» зник безвісти т.в.о. стрільця 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 . Під час проведення пошукових заходів, що були ускладнені постійними обстрілами з боку противника, військовослужбовець ОСОБА_4 знайдений не був. Проведені пошукові заходи результату не дали. Вважається таким, що зник безвісти. Солдат ОСОБА_4 виконував бойове завдання згідно бойового розпорядження № 43 від 01 червня 2024 року, № 53 від 16 червня 2024 року перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, каска) без ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння». «Виходячи із наведеного вище, та відповідно до результатів проведення службового розслідування, вважати військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, т.в.о. стрільця 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 солдата ОСОБА_4 безвісти зниклим за особливих обставин під час захисту Вітчизни з 26 червня 2024 року до набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим або визнання безвісно відсутнім».

Вказувала, що оголошення особи померлою необхідно заявнику, в тому числі, для реалізації спадкових прав щодо майна, а також оформлення соціальних виплат за фактом загибелі батька дитини.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року заяву задоволено, оголошено ОСОБА_4 , т.в.о. стрільця 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Роздолівка Бахмутського району Донецької області (Україна) під час виконання військового обов`язку по здійсненню заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та захисту держави Україна внаслідок збройної агресії російської федерації та повномасштабним її вторгненням на територію України.

Заінтересована особа Міністерство оборони України, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення на користь Міністерства оборони України, стягнути на користь Міністерства оборони України сплачений судовий збір.

Наводила зміст ст. 293, 294 ЦПК України, роз`яснення, викладені у постанові Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 522/11740/14-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 522/10696/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 477/284/16-ц, від 18 липня 2022 року у справі № 755/9100/18, від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц, вказувала, що ключовою ознакою окремого провадження є безспірність. Відтак, у разі встановлення судом під час розгляду справи у порядку окремого провадження можливості виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у будь-якої особи внаслідок підтвердження наявності такого юридичного факту, про який просить заявник, суд має залишити таку заяву без розгляду на підставі існування спору про право, і роз`яснити учасникам справи, що вони мають право звернутися до суду на загальних підставах у порядку позовного провадження.

Щодо фактичних обставин, які вказують на існування спору про право, повідомляла, що за змістом заяви, встановлення даного факту необхідне заявнику для отримання свідоцтва про смерть, отримання спадщини та оформлення одноразової грошової допомоги за загибель військовослужбовця при виконанні завдань по захисту Батьківщини.

Наводила зміст ст. 41 «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 1, пп. 1 п. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», підсумовувала, що задоволення заяви у даній справі у порядку окремого провадження і оголошення ОСОБА_4 померлим безпосередньо впливатиме на права та обов`язки його спадкоємців, а також на їхнє право на отримання одноразової грошової допомоги, що свідчить про наявність спору про право. Отже, задоволення заяви у даній справі в порядку окремого провадження і оголошення ОСОБА_4 померлим вплине також на права і обов`язки Міноборони як органу, який уповноважений на прийняття рішень про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки за наслідками задоволення заяви у даній справі у заявника виникнуть підстави для звернення за виплатою одноразової грошової допомоги. Виходячи з цього, Міноборони заперечує проти розгляду заяви про встановлення юридичного факту, а саме оголошення ОСОБА_4 померлим у порядку окремого провадження на підставі існування спору про право.

Щодо необхідності дотримання положень ст. 46 ЦПК України, пояснювала, що заявник, звертаючись до суду із даною заявою, посилається на ст. 46 ЦПК України та вказує на те, що на момент звернення до суду з даною заявою її чоловік не з`являється за місцем свого проживання більше 6 місяців від дати, коли його визнано зниклим безвісти за особливих обставин, жодних відомостей про його місце перебування заявниці не надходило.

Просила звернути увагу, що чоловік заявника визнаний зниклим безвісти за особливих обставин внаслідок участі у бойових дій в районі населеного пункту Роздолівка Донецької області. В силу цього заява про оголошення ОСОБА_4 померлим має розглядатися з дотриманням ч. 2 ст. 46 ЦК України, якою передбачено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

З тексту зазначеної норми вбачається, що передумовами для оголошення особи померлою в зв`язку з воєнними діями є: закінчення бойових дій; сплив нормативно визначеного дворічного або шестимісячного строку від дня закінчення воєнних дій.

Звертала увагу, що станом на дату надання цих пояснень, територія, на якій зник безвісти ОСОБА_4 , була територією, на якій велися активні бойові дії. Станом на дату подання цих пояснень, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вказана територія перебуває не на окупованій території, але проводяться бойові дії і у зв`язку з цим пошукові заходи не завершені. Зважаючи на вищезазначене, Міноборони вважає, що воєнні дії у розумінні ч. 2 ст. 46 ЦК України на території, де зник безвісти чоловік заявника, не завершилися, в силу чого у суду відсутні нормативно визначені у ЦК України підстави для оголошення ОСОБА_4 померлим.

Вказувала, що у ч. 2 ст. 46 ЦК України йдеться про можливість оголошення зниклим безвісти у зв`язку з воєнними діями особи, померлої після спливу щонайменше шестимісячного строку з дня закінчення таких воєнних дій, а не з дати зникнення безвісти такої особи. Зважаючи на вищевикладене, строки, сплив яких є передумовою для можливості відкриття провадження у справі про оголошення фізичної особи померлою, які визначені у ч. 2 ст. 46 ЦК України, ще не почали спливати.

Заявником ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_6 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Наводила зміст ч. 1, 2 ст. 293, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, посилалася на те, що у цій справі не вбачається спору про право і такі заяви розглядаються в порядку окремого провадження, що прямо передбачено нормами чинного законодавства, і подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 286/3818/19-ц. В будь-який інший спосіб оголосити осіб померлими та отримати документи про смерть членів сім`ї, ніж у порядку, встановленому главою 4 «Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою» розділу ІV «Окреме провадження» ЦПК України, неможливо.

Наводила зміст ч. 3, 4 ст. 49, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п. 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13 березня 2004 року у справі № 204/7924/23 про те, що суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців; правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 про те, що шість місяців, які визначені в реченні другому ч. 2 ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Погоджувалася з висновками суду першої інстанції по суті заяви, а позицію Міністерства оборони України вважала суб`єктивною оцінкою, яка не має переваги над процесуальними нормами судового розгляду.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронного кабінету. Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п. 2, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи померлою, суд першої інстанції виходив із того, що у даній справі встановлене місце ймовірної загибелі ОСОБА_4 (с. Роздолівка, Бахмутський район Донецької області) та дата ймовірної фактичної загибелі ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , останній має бути оголошений померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Роздолівка, Бахмутського району, Донецької області.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 16 листопада 2007 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , яка у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (а. с. 14 т. 1).

Указаний шлюб розірваний рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2011 року у справі № 2-2109 (а. с. 15 т. 1). Від даного шлюбу народився ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого є ОСОБА_4 (а. с. 16 т. 1).

Згідно відмітки на копії актового запису про народження дитини № 238 від 24 січня 2008 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько позбавлений батьківських прав по рішенню Коростенського міськрайонного суду по справі № 279/5072/20 від 31 березня 2021 року (а. с. 145 т. 1).

Крім того, ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , який розірвано 31 травня 2001 року згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_6 (а. с. 142 т. 1) та є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 143 т. 1).

Згідно актового запису про народження № 30 на ОСОБА_4 , батьками останнього є ОСОБА_10 , 1935 року народження, та ОСОБА_11 , 1936 року народження (а. с. 152 т. 1).

Листом Дніпровського відділу ДРАЦС у м. Києві від 21 серпня 2025 року № 1384/33.4-80 повідомлено, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про смерть № 10 від 10 березня 2007 року на ОСОБА_12 та актовий запис № 30 від 18 вересня 2012 року на ОСОБА_11 (а. с. 236 т. 1).

За змістом Акту службового розслідування по факту безвісти зникнення солдата ОСОБА_4 , затвердженого командиром в/ч НОМЕР_3 від 12 вересня 2024 року, було проведене службове розслідування, з метою уточнення причин та обставин зникнення безвісти тимчасово виконуючого обов`язки стрільця 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_4 :

- 27 червня 2024 року о 13 год. 20 хв. від тимчасово виконуючого обов`язки командира 1 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_5 була отримана доповідь про те, що 26 червня 2024 року внаслідок штурмових дій противника по РОП «ІНФОРМАЦІЯ_6» зник безвісті тимчасово виконуючий обов`язки стрільця 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 . Під час проведення пошукових заходів, що були ускладнені постійними обстрілами з боку противника, військовослужбовець ОСОБА_4 знайдений не був. Вважається таким, що зник безвісти. Солдат ОСОБА_4 виконував бойове завдання згідно бойового розпорядження №43 від 01 червня 2024 року, №53 від 16 червня 2024. Перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, каска), без ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння;

- З рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_5 відомо, що ОСОБА_4 внаслідок штурмових дій противника по РОП «ІНФОРМАЦІЯ_6» зник безвісти тимчасово виконуючий обов`язки стрільця 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 . Проведені пошукові заходи результату не дали. Солдат ОСОБА_4 виконував бойове завдання згідно бойового розпорядження №53 від 01 червня 2024 року. Перебував у засобах індивідуального захисту;

- Відповідно до довідки-доповіді по факту зникнення безвісти військовослужбовця в/ч НОМЕР_3 солдата ОСОБА_4 , 27 червня 2024 року о 13:20 від тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_5 була отримана доповідь про те, що 26 червня 2024 року внаслідок штурмових дій противника по РОП «ІНФОРМАЦІЯ_6» зник безвісти тимчасово виконуючий обов`язки стрільця 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 .. При огляді позицій та під час проведення неодноразових пошукових заходів, що були ускладнені постійними обстрілами з боку противника, військовослужбовець ОСОБА_4 знайдений не був. Вважається таким, що зник безвісти. Солдат ОСОБА_4 виконував бойове завдання згідно бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_3 №43 від 01 червня 2024 року. Перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, каска), без ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння;

- З пояснення тимчасово виконуючого обов`язки стрільця-санітара 2 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 солдата ОСОБА_13 стало відомо, що 20 червня 2024 року солдат ОСОБА_14 разом з солдатом ОСОБА_15 , солдатом ОСОБА_4 та солдатом ОСОБА_13 виконували бойові завдання по переміщенню в н.п. Роздолівка, Донецької області. Приблизно 17.30 солдат ОСОБА_14 та солдат ОСОБА_13 були поранені та евакуйовані. Солдат ОСОБА_15 та солдат ОСОБА_4 продовжили виконувати бойові завдання;

- З пояснення тимчасово виконуючого обов`язки стрільця 3 піхотного відділення 1 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 солдата ОСОБА_14 стало відомо, що 20 червня 2024 року солдат ОСОБА_14 разом з солдатом ОСОБА_15 , солдатом ОСОБА_4 та солдатом ОСОБА_13 виконували бойові завдання по переміщенню в н.п. Роздолівка, Донецької області. Приблизно 17.30 солдат ОСОБА_14 та солдат ОСОБА_13 були поранені та евакуйовані. Солдат ОСОБА_15 та солдат ОСОБА_4 продовжили виконувати бойові завдання;

- З пояснення тимчасово виконуючого обов`язки стрільця-помічника гранатометника 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 солдата ОСОБА_15 стало відомо, що 20.06.2024 разом з військовослужбовцями солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_14 та солдатом ОСОБА_13 виконували бойове розпорядження по переміщенню на РОП «ІНФОРМАЦІЯ_6» в районі н.п. Роздолівка, Донецької області. Приблизно 17.30 ворог здійснив мінометний обстріл в результаті чого солдат ОСОБА_13 та солдат ОСОБА_14 отримали вогневі осколкові поранення та були евакуйовані до медичного пункту. Після обстрілу розвідник НОМЕР_8 провів солдата ОСОБА_15 та солдата ОСОБА_4 до позиції для виконання бойових завдань. 24 червня 2024 року приблизно 14.30 в укриття, де перебували солдат ОСОБА_15 та солдат ОСОБА_4 , ворог здійснив удар дроном. Після удару укриття обвалилося і військовослужбовець НОМЕР_8 витягнув солдата ОСОБА_15 та солдата ОСОБА_4 і допоміг переміститися в безпечне місце. В результаті удару дрону солдат ОСОБА_15 отримав мінно-вибухове поранення, ВОСП шиї та лівого стегна, акубаротравму, а солдат ОСОБА_4 погано себе почував та втратив зір і самостійно переміщатися не міг. Увечері по рації солдату ОСОБА_15 наказали виходити і допомогти евакуюватися військовослужбовцю НОМЕР_7 омбр який міг самостійно рухатися, але був поранений, а солдата ОСОБА_4 евакуює евакуаційна група. Під активними обстрілами противника солдат ОСОБА_15 та військовослужбовець НОМЕР_7 омбр вийшли на пункт евакуації і далі до м. Сіверськ. Після евакуації солдат ОСОБА_15 солдата ОСОБА_4 не бачив і в лікарні дізнався, що група, яка вийшла по пораненого солдата ОСОБА_4 евакуювати не змогла;

- Відповідно до витягу з «Журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_3 » (реєстраційний номер №1 розпочатий 17 липня 2023 року том 2 аркуш 23, 28), при виконанні бойового завдання згідно бойового розпорядження №43 від 01 червня 2024 року, 26 червня 2024 року о 01:30 внаслідок штурмових дій противника по РОП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » зник зв`язок зі стрільцем 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_4 . При пошукових заходах, ускладнених постійними обстрілами з боку противника, військовослужбовець знайдений не був. Вважається таким, що зник безвісти;

- Відповідно до Витягу з бойового розпорядження №43 від 01 червня 2024 року увесь особовий склад 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_3 переданий у розпорядження мпб НОМЕР_8 для виконання бойових завдань;

- Відповідно Витягу з бойового розпорядження №53 16 червня 2024 року солдат ОСОБА_4 виконував бойові завдання у складі мпб НОМЕР_7 омбр;

- З службової характеристики солдата ОСОБА_4 відомо, що він характеризується добре;

- Службове розслідування вважати завершеним;

- Вважати військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, тимчасово виконуючого обов`язки стрільця 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_4 безвісти зниклим за особливих обставин під час захисту Вітчизни 26 червня 2024 року до набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим або визнання безвісно відсутнім, отримання даних про перебування в полоні, видачі свідоцтва про смерть на підставі проведеної генетичної експертизи чи лікарського свідоцтва про смерть (а. с. 20 - 25 т. 1).

Наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 12 вересня 2024 року № 295 «Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 » службове розслідування визнано завершеним. Визнано військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, т.в.о. стрільця 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти НОМЕР_3 Міністерства оборони України солдата ОСОБА_4 безвісти зниклим за особливих обставин під час захисту Вітчизни з 26 червня 2024 року до набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим або визнання безвісно відсутнім, отримання даних про перебування в полоні. видачі свідоцтва про смерть на підставі проведеної генетичної експертизи чи лікарського свідоцтва про смерть (а. с. 155 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно до статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Статтею 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі №755/11021/22 викладено наступні висновки, належно враховані судом першої інстанції.

«2. Ключовим питанням, яке належало вирішити Великій Палаті Верховного Суду у цій справі, було визначення моменту, з якого потрібно починати відлік шестимісячного строку, передбаченого реченням другим частини другої статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для оголошення фізичної особи померлою.

3. Велика Палата Верховного Суду за результатами вирішення окресленого правового питання дійшла переконання, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.

38. Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

39. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

40. Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

41. Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

42. Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

43. За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

44. У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

45. У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

46. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

48. Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

49. Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

50. Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

51. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).

52. За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі): - воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; - бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); - воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; - район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

53. Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.

54. Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».

55. Із пояснювальної записки до проєкту Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: «Беручи до уваги триваючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов`язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту».

56. Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).

57. Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

58. Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права.

59. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

60. Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

61. Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

62. Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

63. Важливим під час розгляду цієї справи є історичний контекст виникнення приписів частини другої статті 46 ЦК України. Його аналіз дозволяє зрозуміти, які суспільні та правові умови стали підґрунтям для її впровадження, а також як зміни у законодавстві відбивають потреби суспільства в різні часові періоди.

64. У Цивільному кодексі Української РСР 1963 року був подібний припис: відповідно до частини другої статті 21 цього Кодексу військовослужбовець або інший громадянин, який пропав без вісті в зв`язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше, ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій.

65. Подібне регулювання у Цивільному кодексі Української РСР 1963 року склалося після Другої світової війни. У чинному ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.

66. Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

67. Частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

68. За останні десятиріччя суспільні відносини зазнали докорінних змін, зокрема завдяки розвитку технологій, тому законодавець у чинному ЦК України передбачив скорочений шестимісячний строк, якого не було передбачено у Цивільному кодексі Української РСР 1963 року.

69. Тож тлумачення згаданої правової норми має сприяти швидкому відновленню стану правової визначеності та забезпеченню справедливості.

70. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

71. Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

72. Швидкоплинні зміни суспільних відносин та життєвих обставин, зокрема на території активних бойових дій, впливають на можливість встановлення фактичного місця перебування зниклої особи. Тому, застосовуючи телеологічний підхід до тлумачення досліджуваної норми права, можна зробити висновок, що строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання - забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.

73. Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.

74. Тому суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.

75. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

76. Інше, звужувальне, тлумачення правила другого речення частини другої статті 46 ЦК України було б проявом надмірного формалізму і суперечило б завданням цивільного судочинства.

77. Отже, телеологічне тлумачення норми права дозволяє врахувати специфіку випадків зникнення фізичних осіб під час активних бойових дій і акцентувати увагу на суспільній потребі у встановленні справедливості та визначеності щодо статусу зниклої особи, але лише після спливу розумного строку для її пошуку.

78. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

79. Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).

80. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів. Стаття 48 ЦК України формує справедливий та розумний баланс між інтересами держави, суспільства та окремих осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що є ключовим для функціонування правової системи.

81. Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

82. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).

83. У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

84. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

85. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності.

86. Україна є соціальною, правовою державою (стаття 1); людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

87. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Цей принцип є однією з основних засад цивільного судочинства (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 10 ЦПК України), на якому має бути засноване судове рішення (частина перша статті 263 ЦПК України).

88. Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Він вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

89. У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25 - 26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev), зазначено, що держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути … проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44); юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (пункт 46); юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись узятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законні очікування») (пункт 48).

90. За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі правила поведінки, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, параграф 39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, параграф 170)).

91. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, параграфи 31 - 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, параграф 65)).

92. Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси.

93. Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2014 року № 15-рп/2004, одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим його культурним рівнем. Справедливість є однією з основних засад права та є вирішальною у визначенні права як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

94. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

95. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

96. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

97. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

98. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

99. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.

100. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

122. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (частина друга статті 46 ЦК України).

123. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій».

Судом першої інстанції встановлено і доводами апеляційної скарги не спростовано, що військовослужбовець ОСОБА_4 зник безвісти 26 червня 2024 року в районі с. Роздолівка, Бахмутського району, Донецької області, за обставин, які з великою ймовірністю загрожували його життю, та наявні підстави обґрунтовано припустити, що ОСОБА_4 загинув саме ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі с. Роздолівка, Бахмутського району, Донецької області, оскільки саме 26 червня 2024 року з ОСОБА_4 остаточно зник зв`язок і з зазначеної дати він рахується безвісти зниклим.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, в переліку територій активних бойових дій датою початку бойових дій у н.п. Роздолівка Бахмутського району Донецької області вважається 24 лютого 2024 року, днем закінчення - 18 липня 2024 року.

За даних обставин є вірними висновки суду першої інстанції, що станом на час вирішення цієї справи, із часу закінчення активних бойових дії на території н.п. Роздолівка, Соледарської міської територіальної громади, Бахмутського району, Донецької області минув 1 рік та 2 місяці, що в сукупності з вищенаведеним дає підстави суду для оголошення ОСОБА_4 померлим.

Апеляційний суд відхиляє як помилкові доводи апеляційної скарги, що задоволення заяви у даній справі в порядку окремого провадження і оголошення ОСОБА_4 померлим вплине також на права і обов`язки Міноборони як органу, який уповноважений на прийняття рішень про виплату одноразової грошової допомоги, що за наслідками задоволення заяви у даній справі у заявника виникнуть підстави для звернення за виплатою одноразової грошової допомоги, і виходячи з цього, Міноборони заперечує проти розгляду заяви про встановлення юридичного факту, а саме оголошення ОСОБА_4 померлим у порядку окремого провадження на підставі існування спору про право.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд зокрема розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Отже, чинним процесуальним законодавством імперативно передбачено розгляд справ про оголошення особи померлою в окремому провадженні. Дана справа не є справою про встановлення факту, що має юридичне значення, у цій справі не вбачається спору про право та заяви про оголошення особи померлою розглядаються в порядку окремого провадження, що прямо передбачено нормами чинного законодавства.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року, справа № 286/3818/19-ц.

Між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не існує спору про право на отримання грошового забезпечення членами сім`ї ОСОБА_4 або ж одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Про відсутність спору у подібних правовідносинах зазначено у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), а також у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 944/5010/24 (провадження № 61-9012св25).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє посилання Міністерства оборони України в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 522/11740/14-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 522/10696/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 477/284/16-ц, від 18 липня 2022 року у справі № 755/9100/18, від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц, як нерелевантні до спірних правовідносин у справі, що переглядається, про оголошення фізичної особи померлою, натомість як у справах, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, розглядалися заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Доводи апеляційної скарги, що пошукові заходи відносно ОСОБА_4 не завершені, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме Актом службового розслідування по факту безвісти зникнення солдата ОСОБА_4 , затвердженим командиром в/ч НОМЕР_3 від 12 вересня 2024 року, а також наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 12 вересня 2024 року № 295 «Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 », яким службове розслідування визнано завершеним, а ОСОБА_4 - безвісти зниклим.

Крім того, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що воєнні дії у розумінні ч. 2 ст. 46 ЦК України на території, де зник безвісти чоловік заявника, не завершилися, в силу чого у суду відсутні нормативно визначені у ЦК України підстави для оголошення ОСОБА_4 померлим, а строки, сплив яких є передумовою для можливості відкриття провадження у справі про оголошення фізичної особи померлою, які визначені у ч. 2 ст. 46 ЦК України, ще не почали спливати.

Такі аргументи не узгоджуються з вищевикладеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі №755/11021/22, згідно яких, з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи (п. 3, 99, 122, 123 постанови), і що суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України (п. 84 постанови).

Крім того, Міністерством оборони України в апеляційній скарзі не враховано, що згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, в переліку територій активних бойових дій днем закінчення бойових дій у н.п. Роздолівка Бахмутського району Донецької області вважається 18 липня 2024 року.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.