Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №755/5796/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1260/2026

справа №755/5796/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Галаган В.І., повне судове рішення складено 12 травня 2025 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У березні 2025 року ТОВ "Євро-Реконструкція" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності, з 01 липня 2014 року є суб`єктом господарювання з постачання теплової енергії. Позивач здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , у тому числі й до квартири АДРЕСА_2 .

23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111(4511).

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» 13 жовтня 2021 року.

Договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно-правовими актами на момент виникнення заборгованості, між відповідачем та позивачем не було укладено, а також заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів споживачем послуг та мешканцями вказаної квартири з метою їх ідентифікації до ТОВ «Євро-Реконструкція» не надавалася.

Зазначає, що власник квартири за адресою: АДРЕСА_3 у спірний період є споживачем та належним відповідачем у справі. Відсутність письмового договору не звільняє від обов`язку оплати фактично отриманих послуг.

Договори про надання послуг є публічними договорами приєднання. Проекти договорів були оприлюднені в офіційному друкованому органі Київської міської ради ? газеті «Хрещатик» та на офіційному вебсайті виконавця. Фактом приєднання споживача є отримання послуг та їх часткова оплата, що відповідає положенням статей 641, 642 ЦК України та пункту 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830.

Зазначає, що відповідач із жовтня 2019 року належним чином не здійснював оплату отриманих послуг, унаслідок чого станом на 01 лютого 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 22 615,97 грн. Інфляційні втрати за період до 23 лютого 2022 року становлять 2 932,36 грн, 3% річних ? 594,13 грн, що загалом складає 26 142,46 грн.

Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" заборгованість за послугу постачання теплової енергії у розмірі 22 615,97 гривень, інфляційну складову боргу у розмірі 2 932,36 гривень, 3% річних у розмірі 594,13 гривень, судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року позов задоволено.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Суд зазначив, що відповідач з жовтня 2019 року не вносить плату за отримані послуги з постачання централізованого опалення, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01 лютого 2025 року у розмірі 22 615,97 грн, що підтверджується представленими підприємством позивача довідкою та розрахунками.

Оскільки відповідач є споживачем послуг позивача, наданими за адресою: АДРЕСА_3 , урахувавши порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті коштів за оплату житлово-комунальних послуг, суд визнав правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості станом на 01 лютого 2025 року у розмірі 22 615,97 грн, втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі - 2 932,36 грн та 3% річних у розмірі - 594,13 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Розніним В.А., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права

Зазначає, що 26 квітня 2025 року скаржник поштовим відправленням отримав ухвалу про відкриття провадження та копію позову, що підтверджується поштовими доказами. До цього часу позовні матеріали відповідачу не вручались. Відзив на позов подано 12 травня 2025 року, тобто в межах 15-денного строку, встановленого судом. Однак суд першої інстанції, не перевіривши дату отримання ухвали та позовної заяви, ухвалив рішення без урахування поданого відзиву, чим порушив норми процесуального права та принцип змагальності сторін.

Крім того, посилається на порушення правил територіальної підсудності, оскільки зареєстрованим місцем проживання відповідача є смт Казанка Миколаївської області. Вказує, що позивач безпідставно звернувся з позовом за місцезнаходженням нерухомого майна, хоча спір не стосується прав на нерухомість. Таким чином, справа підлягала розгляду Казанківським районним судом Миколаївської області, а її розгляд Дніпровським районним судом міста Києва є істотним порушенням процесуального закону.

Вказує, що не погоджується з розрахунком заборгованості за опалення, оскільки позивач безпідставно здійснив нарахування за показниками будинкового лічильника (ВКО), попри наявність у квартирі вузла розподільного обліку ? квартирного лічильника (ВРО), що підтверджується пунктом 4 договору про надання послуг від 31 жовтня 2016 року, долученого позивачем.

Вказує, що у розрахунку боргу за періоди жовтень 2019 - лютий 2020 та липень 2021 - вересень 2022 зазначено відсутність ВРО без будь-яких пояснень причин такого неврахування. Джерела походження показників Гкал не наведені та не підтверджені належними доказами.

З посиланням на пункт 4.19 договору вказує, що виконавець зобов`язаний контролювати міжповіркові інтервали, здійснювати періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку, однак жодних доказів виконання цих обов`язків позивачем суду не надано. За таких обставин наведені у розрахунку дані не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Звертає увагу, що не заперечує факту надання послуг з опалення, проте не погоджується з розміром заборгованості, визначеним без урахування показників квартирного лічильника.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

22 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ТОВ "Євро-Реконструкція" на апеляційну скаргу.

Зазначає, що нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії здійснюється відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182.

Зазначає, що згідно підпункту 3 пункту 4 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року№315, показання приладів обліку, що не пройшли повірку або зняті з обліку, не приймаються для розподілу.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та наказу Мінекономрозвитку №1747 від 13 жовтня 2016 року, міжповірочний інтервал для теплолічильників становить 4 роки, а використання неповірених засобів вимірювальної техніки заборонене.

Після втрати чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV та введення в дію Закону №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, надання послуг здійснюється на підставі індивідуальних договорів приєднання, які вважаються укладеними шляхом акцепту відповідно. Типовий індивідуальний договір ТОВ «Євро-Реконструкція» опубліковано 13 жовтня 2021 року, а факт користування послугами та здійснення оплат підтверджує приєднання споживача до його умов. Звертає увагу, що укладений між сторонами договір 31 жовтня 2016 року втратив свою чинність на підставі пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII.

Відповідно до частини 7 розділу IV Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" витрати на встановлення, обслуговування та повірку вузлів обліку виключені зі структури тарифів, що унеможливлює фінансування таких заходів виконавцем. Отже, обов`язок проведення повірки індивідуальних лічильників покладається на споживача.

Будинок за адресою АДРЕСА_4 обладнаний загальнобудинковим комерційним вузлом обліку. У квартирі АДРЕСА_5 у період з 01 жовтня 2019 року по 30 червня 2021 року облік здійснювався за індивідуальним лічильником, який у липні 2021 року був знятий з обліку через непройдену повірку. У зв`язку з цим у період з 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року нарахування здійснювались за показниками загальнобудинкового вузла обліку відповідно до вимог закону. Новий квартирний лічильник був прийнятий на облік 18 жовтня 2022 року, після чого нарахування знову здійснювались за його показниками. Таким чином, розрахунок заборгованості здійснено у відповідності до чинного нормативного регулювання.

Зазначає, що відповідач не звертався до виконавця з претензіями щодо правильності нарахувань та не надав суду контррозрахунку.

Щодо тверджень скаржника про порушення правил підсудності вказує, що спір виник з приводу користування нерухомим майном квартири, розташованої у Дніпровському районі м. Києва, а тому відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України справа підлягала розгляду саме Дніпровським районним судом міста Києва.

Доводи щодо порушення права на подання відзиву є безпідставними, оскільки відповідно до частин 7, 8 статті 178 ЦПК України строк на подання відзиву становив 15 днів з моменту вручення ухвали про відкриття провадження, який сплив 08 травня 2025 року, тоді як відзив був поданий лише 12 травня 2025 року без зазначення поважних причин пропуску строку. Відповідно суд правомірно вирішив справу за наявними матеріалами.

Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

До відзиву на апеляційну скаргу долучено розрахунок заборгованості послуг централізованого опалення/постачання теплової енергії; довідка про нарахування та сплату комунальних послуг; рахунок на оплату послуг за січень 2025 року; копії актів постановки на обліку комерційного засобу обліку; типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Просить прийняти додані до відзиву на апеляційну скаргу докази.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи питання за клопотанням позивача про прийняття до матеріалів справи доказів, доданих до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до положень частини 3 статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надасть докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

З аналізу змісту поданого відзиву вбачається, що особа, яка подала додаткові докази, не зазначила жодних обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість їх подання до суду першої інстанції, а також не довела існування виняткових підстав, визначених законом, для прийняття таких доказів судом апеляційної інстанції.

Крім того, відповідно до вимог статей 43, 83 та 84 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подати всі наявні у них докази до або під час розгляду справи судом першої інстанції, а неподання доказів без поважних причин тягне процесуальні наслідки, передбачені законом.

За таких обставин, докази, долучені до відзиву на апеляційну скаргу, подані з порушенням встановленого процесуального порядку, а тому не підлягають прийняттю та оцінці судом апеляційної інстанції.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

Згідно пункту 1.1 Статуту ТОВ "Євро-Реконструкція" створене учасниками та здійснює свою діяльність на підставі Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про товариство з обмеженою відповідальністю» та інших нормативних актів, чинних на території України, а також цього статуту.

Згідно пункту 3.1 Статуту Товариство здійснює господарську діяльність з метою задоволення суспільних потреб у продукції, роботах та послугах, а також отримання прибутку і реалізації на основі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів учасників та членів трудового колективу Товариства.

Основні види господарської діяльності Товариства визначені пунктом 3.3. Статуту, зокрема, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с. 22-26).

На підставі рішення №198 від 01 червня 2012 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ТОВ "Євро-Реконструкція" видано ліценцію. Вид господарської діяльності - постачання теплової енергії (а.с. 26 зворот).

31 жовтня 2016 року між ТОВ "Євро-Реконструкція" та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 24 жовтня 2016 року, укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до якого виконавець зобов`язується своєчасно надати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Пункт 4 договору містить відомості про встановлені у квартирі засоби обліку гарячого водопостачання та централізованого опалення. Зокрема, зазначено квартирний лічильник гарячої води із заводським номером №15051601, дата останньої повірки ? 01 травня 2015 року, міжповірочний інтервал ? до 01 травня 2019 року. Також вказано засіб обліку централізованого опалення із заводським номером №1515573, дата повірки ? 01 травня 2015 року, міжповірочний інтервал ? до 01 травня 2019 року.

Згідно умов укладеного договору такий укладено на строк до 01 липня 2017 року і набирає чинності з дня його укладення. Договір уважається щороку продовженим на наступний річний термін, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (а.с. 9).

Згідно пункту 4 розділу 19 договору виконавець зобов`язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку гарячої води і теплової енергії, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Згідно даних інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №71245920 від 24 жовтня 2016 року квартира АДРЕСА_6 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 15).

Згідно даних розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 за період жовтень 2019 року - січень 2025 року заборгованість за постачання теплової енергії становить 22 615,97 гривень; 3% річних за період жовтень 2019 року - лютий 2022 року становлять 594,13 гривень; інфляційні втрати за період жовтень 2019 року - лютий 2022 року становить 2 932,36 гривень (а.с.6-8).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (чинними до 1 травня 2022 року) визначено порядок укладання індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Частиною 2 указаної статті визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача, так і на виконавця (пункт 1 частини 2 статті 7, пункт 2 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцентування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції правил підсудності, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Статтею 30 ЦПК України, зокрема, частиною 1, визначені виключні підстави підсудності справ, якщо позови, що виникають із приводу нерухомого майна. Такі позови пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Тобто, правило загальної територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ЦПК України.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності, до прикладу загальної чи альтернативної. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 зазначила таке: "Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном".

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18, предметом розгляду якої було стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, навела такі висновки:

«Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України».

Установлено, що предметом позовних вимог у справі за позовом ТОВ "Євро-Реконструкція" є стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, що надаються за адресою знаходження нерухомого майна, відтак розгляд такого спору має здійснюватись судом з урахуванням правил про виключну підсудність.

Ураховуючи те, що квартира АДРЕСА_6 , отже справа розглянута з дотриманням правил підсудності, а доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтовані.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованого нарахування позивачем заборгованості, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189 договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати комунальних послуг, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію цього Закону, надаються до дати набрання чинності договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до цього Закону.

Отже, укладений 31 жовтня 2016 року між ТОВ "Євро-Реконструкція" та ОСОБА_1 договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води втратив свою чинність у зв`язку із введенням в дію Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» на підставі пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень указаного Закону, який введено в дію 01 травня 2019 року, після набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Чинними на теперішній час є Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання.

З огляду на те, що договір від 31 жовтня 2016 року втратив свою чинність, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на пункт 19.4 договору щодо обов`язку ТОВ "Євро-Реконструкція" контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити їх періодичну повірку.

Крім цього, відповідно до пунктів 17, 18 частини 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал);

повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами.

Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб`єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності.

Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом 5 частини 4 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.

Крім цього, відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечуючи проти розрахунку заборгованості наданого позивачем на підтвердження позовних вимог, відповідач не надав власного контррозрахунку, який на його думку, відповідач би умовам укладеного договору, та обсягу спожитих послуг.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині розгляду судом першої інстанції справи без урахування відзиву відповідача, колегія суддів зазначає про таке.

Установлено, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено строк подачі письмових заяв по суті позову до 12 травня 2025 року. Роз`яснено право відповідача на подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 32-34).

Згідно даних супровідного листа №755/5796/25/17808/2025 від 14 квітня 2025 року копію позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження направлено відповідачу за задекларованою адресою проживання - АДРЕСА_7 (а.с.31, 36).

Відповідно до даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек №0610246754740 поштове відправлення вручено матері відповідача 26 квітня 2025 року (а.с. 37).

Оскаржуване рішення Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено 12 травня 2025 року.

Матеріали цивільної справи містять відзив відповідача на позовну заяву. Із даних відтиску вхідної кореспонденції Дніпровського районного суду міста Києва убачається, що такий зареєстровано 12 травня 2025 року. Крім цього, міститься рукописний напис "передано судді о 17 годині 13 хвилин" (а.с. 47-47 зворот).

Відповідно до частини 2 статті 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно частини 7 статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно частини 1 статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 3 статті 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно частини 5 статті 124 ЦПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач подав відзив на позовну заяву в межах установленого судом процесуального строку.

Так, з огляду на те, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви відповідач отримав 26 квітня 2025 року, перебіг п`ятнадцятиденного строку на подання відзиву відповідно до частини 1 статті 123 ЦПК України розпочався 27 квітня 2025 року та закінчувався 11 травня 2025 року. Оскільки зазначена дата припадала на вихідний день, останнім днем строку відповідно до частини 3 статті 124 ЦПК України є 12 травня 2025 року.

Як убачається з матеріалів справи, відзив відповідача поданий та зареєстрований судом саме 12 травня 2025 року, тобто у межах процесуального строку, встановленого судом першої інстанції.

Разом із тим, оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції того ж дня 12 травня 2025 року, без урахування поданого відповідачем відзиву.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги у тій частині, що суд першої інстанції, не перевіривши дотримання відповідачем строку на подання відзиву, не надав оцінки поданим запереченням.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на наявність у квартирі засобу обліку та зазначає, що не погоджується із розрахунком заборгованості, складеного позивачем.

Разом з цим, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 11 Правил №630 (які діяли до 01 травня 2022 року) у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

Відповідно до пункту 31 у Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців показання визначаються за середнім споживанням попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів.

У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

У справі, що переглядається колегією суддів, відповідачем не надано жодних доказів щодо виконання ним обов`язку як індивідуального споживача щодо передачі показників індивідуального засобу обліку, отже твердження скаржника про протиправне нарахування позивачем обсягу спожитих послуг колегія суддів відхиляє.

Відтак, колегія суддів констатує, що відповідач, не погоджуючись із складеним позивачем розрахунком заборгованості, усупереч положенням статті 81 ЦПК України власного контррозрахунку із посиланням на належні докази не надає, отже колегія суддів не приймає твердження відповідача про необґрунтованість розрахунку заборгованості.

Допущене судом першої інстанції процесуальне порушення не є істотним у розумінні статті 376 ЦПК України, а тому не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва - без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова