Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №2-956/2004 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 2-956/2004

номер провадження 22-ц/824/3967/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

учасники справи: представник відповідача Тригуб А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року /суддя Баличева М.Б./

за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відновлення втраченого провадження

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

26.06.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Тригуб А.Ю., в якій просив відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 2-956/2004 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, в частині: ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 05 квітня 2004 року про забезпечення позову, якою накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 ; ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 05 квітня 2004 року про забезпечення позову, якою накладено арешт на автомобіль «Шкода» д.н. НОМЕР_1 ; ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2004 року, якою вирішено затвердити мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_3 6990 гривень (в тому числі 100 гривень частини держмита) з умовою залишення у власності ОСОБА_3 належного йому автомобіля ВАЗ-2107 № НОМЕР_2 , що був пошкоджений внаслідок ДТП 13.12.2003 року, після чого майнових претензій один до одного не мають, закрито провадження у справі та скасовано ухвалу суду від 05 квітня 2004 року про накладення арешту на автомобіль «Шкода» № НОМЕР_1 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року заяву залишено без задоволення. /а.с. 46-50/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати, заяву задовольнити. Відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 2-956/2004 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, в частині: ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 05 квітня 2004 р. про забезпечення позову, якою накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 ; ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 05 квітня 2004 р. про забезпечення позову, якою накладено арешт на автомобіль «Шкода» д.н. НОМЕР_1 ; ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2004 р., якою вирішено затвердити мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_3 6990 гривень (в тому числі 100 гривень частини держмита) з умовою залишення у власності ОСОБА_3 належного йому автомобіля ВАЗ-2107 № НОМЕР_2 , що був пошкоджений внаслідок ДТП 13.12.2003 року, після чого майнових претензій один до одного не мають.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що втрата матеріалів провадження не є підставою для відмови у відновленні, якщо заявник надав достатні докази існування та змісту втрачених судових актів - копії ухвал від 05.04.2004 та 16.06.2004, заява про затвердження мирової угоди, довідки архіву, пояснення сторін. Суд першої інстанції безпідставно вважав, що відсутні підстави для відновлення, оскільки ухвали про забезпечення позову та затвердження мирової угоди мають правові наслідки (заборона відчуження квартири, скасування арешту авто). Не враховано судом, що відновлення втраченого провадження можливе в частині окремих актів, які мають самостійне значення та не стосуються суті спору. Заявник надав копії документів, які підтверджують зміст втрачених ухвал, а суд не дослідив можливість відновлення на підставі цих доказів та пояснень учасників. Посилається на ст. 423-426 ЦПК України підстави та порядок відновлення втраченого провадження, можливість відновлення в частині окремих актів; практику ВС - постанова від 12.04.2023 у справі № 757/1234/22 про те, що відновлення можливе за наявності копій актів або інших доказів їх змісту, навіть якщо матеріали повністю втрачені; ст. 494 ЦПК України відновлення в частині, якщо провадження втрачено частково.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, за єдиною відомою суду адресою, адресат відсутній, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з поверненням справи для продовження розгляду, на підставі наступного.

Судом встановлено, що цивільна справа №2-956/2004 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, розглядалася Вишгородським районним судом Київської області у 2004 році.

За довідкою заступника керівника апарату суду від 09.12.2024 справа знищена за закінченням строків зберігання, оригінал рішення зберігається в архіві суду.

Заявник надав засвідчені копії ухвал від 05.04.2004 (про забезпечення позову - арешт авто та заборона відчуження квартири) та від 16.06.2004 (про затвердження мирової угоди, закриття провадження та скасування арешту авто).

Встановлено, що в ДРРПНМ наявне обтяження (арешт) квартири за архівним записом від 05.04.2004; питання про скасування заходів забезпечення позову вже розглядалося постановою Київського апеляційного суду від 07.04.2025, якою відмовлено через передчасність, без відновлення провадження.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 488 ЦПК України про відновлення втраченого повністю або частково провадження; ст. 489 ЦПК України про відновлення за заявою учасника або за ініціативою суду; ст. 493 ЦПК України про матеріали, які враховуються при відновленні (частина справи, що збереглася, документи, видані судом, дані реєстрів тощо); ст. 494 ЦПК України про постановлення ухвали про відновлення або відмову за недостатності матеріалів; практикою ВС (ухвала Об`єднаної палати КЦС від 06.02.2019 у справі № 111/2150/13-ц, постанова від 04.07.2023 у справі № 2-2120/2003) про неможливість відновлення частини провадження за повної втрати.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що заява про відновлення частини втраченого провадження необґрунтована, оскільки оригінали ухвал від 05.04.2004 та 16.06.2004 зберігаються в архіві суду (довідка від 09.12.2024), що виключає необхідність відновлення; наявність оригіналів в архіві суду свідчить про збереження ключових актів, а копії, надані заявником, не є підставою для відновлення; заявник не довів повної втрати матеріалів в частині, що стосується цих ухвал.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 488-494 ЦПК України. Мета відновлення втраченого судового провадження полягає не лише в наявності чи відсутності процесуальних документів (оригіналів ухвал) в архіві суду, а в забезпеченні можливості розгляду заяви заявника щодо скасування заходів забезпечення позову, які фактично не були скасовані та продовжують діяти (заборона відчуження квартири АДРЕСА_1 за архівним записом від 05.04.2004).

Ухвала від 16.06.2004 про затвердження мирової угоди та закриття провадження передбачала скасування арешту на автомобіль «Шкода» № 481-14 КК, однак щодо заборони відчуження квартири заходи забезпечення позову скасовані не були. Матеріали справи знищено за закінченням строків зберігання, а оригінали ухвал, на які посилається суд першої інстанції, не містять рішення щодо скасування заборони відчуження квартири. Таким чином, заявник обґрунтовано просить відновити втрачене провадження саме в частині, необхідній для розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову, які продовжують обтяжувати його право власності (ст. 494 ЦПК України допускає відновлення втраченого провадження частково, якщо це необхідно для захисту прав та інтересів учасників).

Однією з цілей відновлення втраченого судового провадження є скасування заходів забезпечення позову.

Відмова у відновленні перешкоджає подальшому розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, що є порушенням права на судовий захист (ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини).

На вказані обставини апеляційний суд вже звертав увагу суду першої інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року за клопотанням ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, було наголошено, що питання може вирішуватись тільки у відкритому провадженні за матеріалами справи, а тому є необхідність відновлення провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року - задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: