Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №754/9537/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 754/9537/24

номер провадження №22-ц/824/2548/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

учасники справи: відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2024 року /суддя Ул`яновська О.В./

за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 р. заявник звернувся до суду із зазначеною заявою, просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2024 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити. Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с. 10-12/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу скасувати, відмовити у вимогах заяви.

На підтвердження вимог викладених в апеляційній скарзі апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи зокрема те, що заявником не доведено реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду оскільки борг у розмірі 300 000 грн еквівалент 50 000 дол. США за курсом на 2021 рік не є значним порівняно з вартістю квартири ринкова вартість перевищує 5 млн грн, а позивач не надав доказів відсутності у відповідачки іншого майна для стягнення. Суд не дослідив пропорційність заходу, оскільки арешт єдиного житла є надмірним і порушує ст. 47 Конституції України. Судом першої інстанції не перевірено невідкладності таких заходів і доцільності, оскільки позов подано у 2024 році. Наголошувала і на тому, що договір позики не посвідчено нотаріально що суперечить ст. 1047 ЦК України для суми понад 170 грн, а розписка містить невідповідності - надрукований текст помилки в паспортних даних, закреслення, відсутність підпису свідка, невідповідність суми матеріальному стану відповідачки-пенсіонерки. Також вказувала, що оголошення на OLX не підтверджує наміру продажу саме цієї квартири, вказуючи на відсутність повної адреси, номер телефону не належить відповідачці.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянтки, яка з`явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач вказує, що за договором позики від 30.06.2021 відповідач отримала від неї 50000 доларів США і зобов`язалась взяті у позику грошові кошти повернути, однак ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання щодо повернення взятих у позику коштів, не повертає їх добровільно, відповідно до умов договору.

ОСОБА_1 належить на праві власності квартири за такими адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Заявником 16.06.2024 під час моніторингу платформи онлайн-оголошень « OLX » було виявлено оголошення про продаж квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Тобто, заявник вважала, що наміри відповідача про продаж нерухомості є дієвим способом уникнути повернення боргу, адже відсутність коштів у відповідача дає змогу накладення виконавцем арешту на вказані квартири при примусовому виконанні рішення суду. У разі, якщо квартири будуть продані відповідачем, рішення суду не буде виконане, адже інше майно, на яке можна накласти стягнення у відповідача відсутнє. Тому заявник вважає за необхідне просити суд про вжиття заходів забезпечення пред`явленого ним позову.

Постановляючи оскаржене судове рішення суд першої інстанції вірно керувався ст. 149 ЦПК України про підстави забезпечення позову і наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення; ст. 150 ЦПК України про види заходів забезпечення позову та необхідність доведення загрози пропорційності заходів врахування інтересів сторін.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те що заявником доведено підстави для забезпечення позову - наявність оголошення про продаж квартири свідчить про ризик відчуження майна та ускладнення виконання рішення, заходи співмірні позовним вимогам про стягнення боргу, а тому, арешт є необхідним і пропорційним для збереження майна до розгляду справи по суті щодо можливого рішення про стягнення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни ухвали.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову відповідно до ст. 149 ЦПК України.

Заявник обґрунтовано довів реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду: виявлене 16.06.2024 оголошення про продаж квартири за адресою АДРЕСА_2 свідчить про намір відповідачки відчужити майно, на яке може бути спрямоване стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову вживаються за наявності обґрунтованої загрози, що рішення не буде виконано або його виконання буде суттєво ускладнено. Оголошення є достатнім доказом ризику відчуження, оскільки відповідачка не спростувала факт розміщення оголошення та не надала пояснень щодо намірів щодо квартири.

Апелянт безпідставно стверджує, що сума боргу (300 000 грн) не є значною порівняно з вартістю квартири (понад 5 млн грн).

Позика, як вбачається з позову, взята у розмірі 50 000 доларів США, станом на момент ухвалення забезпечення позову це 2 067 500 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення повинні бути пропорційними заявленим вимогам. Накладення арешту на одну квартиру з двох, що належать відповідачці, є пропорційним заходом, оскільки сума боргу становить істотну частину вартості майна, а позивач не зобов`язаний доводити відсутність у відповідачки іншого майна для стягнення - достатньо встановлення ризику відчуження саме того майна, на яке може бути спрямоване стягнення, пропорційність оцінюється з урахуванням розміру вимог та ймовірності їх задоволення, а не лише вартості майна.

Доводи щодо невідкладності та доцільності заходів також необґрунтовані. Суд першої інстанції правомірно врахував, що без накладення арешту існує ризик відчуження квартири до ухвалення рішення по суті справи, що унеможливить або суттєво ускладнить виконання рішення (ч. 1 ст. 149 ЦПК України).

Питання нотаріального посвідчення договору та достовірності розписки (невідповідності в паспортних даних, закреслення тощо) не є предметом розгляду на стадії забезпечення позову. На цій стадії суд оцінює лише наявність загрози невиконання рішення, а не обґрунтованість позовних вимог по суті.

Арешт житла не порушує ст. 47 Конституції України, оскільки на стадії забезпечення позову не відбувається примусове стягнення чи виселення, а лише тимчасово обмежується право розпорядження майном до розгляду справи по суті, у апелянтки це не єдине житло.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, не містять обставин чи доказів, які б спростовували законність і обґрунтованість ухвали. Суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив подані матеріали, правильно оцінив наявність реальної загрози невиконання рішення (ст. 149 ЦПК України), дотримався принципу пропорційності заходів забезпечення позову (ст. 150 ЦПК України) та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2024 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: