Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду
Дата: 15 лютого 2026 р.
Справа: №757/46376/24-ц
Суддя: Лапчевська Олена Федорівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 757/46376/24-ц
номер провадження 22-ц/824/1901/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представники позивача ОСОБА_3, ОСОБА_1 ,
представник третьої особи Котляр Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року /суддя Остапчук Т.В./
у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа: Київська міська прокуратура про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, третя особа: Київська міська прокуратура про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури. Просив стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями працівників ГУНП у м. Києві у розмірі 100 000 гривень. Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої незаконними діями працівників ГУНП у м. Києві у розмірі 97 733,72 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 2 а.с. 47-53/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнити позов.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що позивач не зобов`язаний був звертатися до слідчого судді зі скаргою в порядку ст. 303, 169 КПК України щодо повернення тимчасово вилученого майна, оскільки на нього не було накладено арешт, а майно підлягало негайному поверненню відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України. Суд безпідставно взяв до уваги лист заступника начальника Печерського УП ГУНП від 19.11.2024, який не був належним чином долучений до матеріалів справи як доказ, не є розпискою про повернення майна позивачу та не спростовує факту втрати майна про що свідчать ігнорування клопотань, відсутність відповідей на адвокатські запити та усні повідомлення слідчого про неможливість знайти майно. Суд не врахував, що відповідач ГУНП у м. Києві не подав відзив у строк, а додаткові пояснення з листом подано з порушенням строків і без належного обґрунтування неможливості подання доказів у строк (ч. 3, 4 ст. 84 ЦПК України). Вказує на порушення права власності - ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ст. 41 Конституції України, незаконне утримання майна без арешту та наявність підстав для відшкодування шкоди за ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України незалежно від вини органу, оскільки держава несе відповідальність за дії своїх органів, а позивач вичерпав засоби захисту в кримінальному процесі.
Представник відповідача ГУНП у м. Києві у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити в її задоволенні. Вказує, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, позивачем не доведено шкоду, протиправність дій, причинний зв`язок між ними та вину. Посилається на ст. 1176 ЦК України, за якою шкода від органів досудового розслідування відшкодовується державою лише у виключних випадках (незаконне засудження, притягнення до відповідальності, застосування запобіжного заходу тощо), а в інших випадках - на загальних підставах ст. 1174 ЦК України з обов`язковим доведенням позивачем усіх елементів делікту. Підкреслює, що позивач не оскаржив бездіяльність у порядку ст. 303 КПК України, а лист від 19.11.2024 підтверджує зберігання майна в камері схову відповідно до інструкції.
Представник третьої особи Київської міської прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу також просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін. Вказує, що спори щодо правомірності дій органів досудового розслідування під час кримінального провадження не належать до юрисдикції цивільних судів (ст. 1, 4 КПК України), а контроль за такими діями здійснюється виключно в кримінальному процесі (глава 26 КПК України). Застосування цивільного позову є протиправним втручанням у процесуальну незалежність. Щодо шкоди посилається на ст. 1176 ЦК України: спеціальний порядок відшкодування застосовується лише за вичерпним переліком незаконних дій (ч. 1), в інших випадках - загальні підстави ст. 1173, 1174 ЦК України з обов`язковим доведенням позивачем неправомірності дій, шкоди та причинного зв`язку (постанова ВП ВС від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 03.09.2019 у справі №916/1423/17). Підтверджує висновок суду першої інстанції про недоведеність шкоди та її причинного зв`язку, відсутність доказів втрати майна.
Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 21.04.2022 внесено відомості до ЄРДР за №42022102060000070 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 21 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 5 ст. 361 КК України.
25.06.2022 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/14672/22-к проведено обшук за адресою проживання позивача в АДРЕСА_1 , під час якого вилучено мобільний телефон iPhone 11, iPhone 13 Pro, iPhone XS Max та системний блок Expert PC Ultimate.
Позивач вказує, що неодноразово звертався з клопотаннями про повернення майна, отримував відповіді про можливість звернення до слідчого.
Листом заступника начальника Печерського УП ГУНП у м. Києві від 19.11.2024 підтверджено зберігання вилученого майна в камері схову Печерського УП ГУНП у м. Києві відповідно до інструкції.
Позивач не звертався зі скаргою до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК України.
Звертаючись із позовом, позивач оцінив матеріальну шкоду в 97 733,72 грн (вартість вилученого майна за чеками та висновком експерта № 3250 від 13.09.2024), моральну - 100 000 грн.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 16, 22, 23, 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України про загальні та спеціальні підстави деліктної відповідальності, відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, без необхідності доведення вини за ст. 1173, 1174 ЦК України, але з обов`язковим доведенням неправомірності дій, шкоди та причинного зв`язку; ст. 98, 100, 167, 168, 169, 171, 236, 303 КПК України про статус тимчасово вилученого майна, порядок його повернення, оскарження бездіяльності; ст. 76, 81, 89 ЦПК України про оцінку доказів та обов`язок доказування.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги безпідставні, оскільки позивач не надав належних доказів завдання шкоди, її розміру, причинно-наслідкового зв`язку з діями органів досудового розслідування, факту втрати майна (лист від 19.11.2024 підтверджує його зберігання), а також не оскаржив бездіяльність у порядку ст. 303 КПК України. Вимоги про моральну шкоду визнані похідними від матеріальної та необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів наявність усіх елементів цивільно-правового делікту, необхідних для застосування ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України (неправомірність дій органу досудового розслідування, факт завдання шкоди, її розмір, причинно-наслідковий зв`язок між діями та шкодою).
Вилучене майно було тимчасово вилучене 25.06.2022 на підставі ухвали слідчого судді у справі №757/14672/22-к відповідно до ч. 1 ст. 167, ч. 1 ст. 168 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, тимчасово вилучене майно, на яке не накладено арешт, підлягає поверненню власнику або володільцю негайно після завершення необхідних слідчих дій, але не пізніше строку, визначеного слідчим чи прокурором.
За наявних обставин справи позивач має право на звернення зі скаргою на бездіяльність слідчого щодо неповернення майна в порядку ст. 303 КПК України (скарга на дії/бездіяльність слідчого, прокурора), що є спеціальним процесуальним механізмом оскарження в кримінальному провадженні.
Лист заступника начальника Печерського УП ГУНП у м. Києві від 19.11.2024 підтверджує, що вилучене майно на момент розгляду справи зберігається в камері схову Печерського УП ГУНП відповідно до вимог Інструкції про порядок зберігання речових доказів, затвердженої наказом МВС України. Позивач не надав жодних доказів фактичної втрати майна (наприклад, акта про неможливість повернення, відповідей на адвокатські запити про знищення чи передачу майна третім особам). Відсутність відповідей на деякі адвокатські запити та ігнорування клопотань не є автоматичним доказом втрати майна та не замінює обов`язку позивача довести шкоду та її розмір (ст. 81 ЦПК України).
Крім того, у матеріалах справи відсутні особисті заяви ОСОБА_2 дослідчого, саме як власника майна про його повернення, адвокати представляють його інтереси і надають правову допомогу за ордером у кримінальному провадженні, не представляють його інтереси як власника майна.
Щодо порушення строків подання відзиву та додаткових пояснень відповідачем ГУНП у м. Києві: суд першої інстанції правомірно прийняв ці документи до розгляду, оскільки відповідач обґрунтував поважність причин, суд не обмежив позивача в праві надати заперечення, принцип змагальності не порушено.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від матеріальної та підлягають відхиленню разом з нею. Позивач не довів факту завдання моральних страждань, їх причинного зв`язку з діями ГУНП у м. Києві та розміру (ст. 23 ЦК України, п. 3 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом першої інстанції та переоцінки обставин справи, не містять доказів чи аргументів, які б спростовували законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини, дав належну оцінку доказам у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України), правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Підстав для його скасування або зміни відповідно до ст.ст. 375, 376 ЦПК України не вбачається.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua