Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №759/18899/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/4373/2026

справа №759/18899/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва 23 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Єросової І.Ю., дата складення повної ухвали не зазначена,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської гімназії східних мов №1, Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування наказу та стягнення заробітної плати, -

встановив:

1. Короткий виклад обставин у справі.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про скасування наказу та стягнення заробітної плати, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ, виданий директоркою Київської гімназії східних мов №1 Проскурою О.І. №29-к від 20 червня 2023 року "Про оголошення простою" та стягнути з Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації недоотриману суму заробітної плати за період простою у сумі 43 175,34 гривень.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ директора Київської гімназії східних мов №1 від 20 червня 2023 року №20-к «Про оголошення простою», стягнувши з Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації недоотриману суму заробітної плати за період простою.

Стягнуто із Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

11 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про роз`яснення рішення.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що ухвалене рішення є не зрозумілим в частині, що стосується суми заявленої позовної вимоги, яка підлягає стягненню на користь позивачки.

Мотивуючи наведеним, просить роз`яснити рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року в частині конкретної суми задоволених вимог для реального виконання рішення суду відповідачами Київською гімназією східних мов №1, Управлінням освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Святошинського районного суду міста Києва 23 липня 2024 року задоволено.

Роз`яснено рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської гімназії східних мов №1, Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул.Якуба Коласа, 6А) про скасування наказу та стягнення заробітної плати щодо суми до стягнення, яка має бути розрахована у відповідності до посадового окладу з вирахуванням отриманих платежів.

Роз`яснивши рішення, суд першої інстанції вказав, що з 06 липня 2023 року по 21 серпня 2023 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи внаслідок незаконно запровадженого простою, під час якого позивач отримувала заробітну плату у розмірі 2/3 встановленого посадового окладу.

Суд вказав, що сторонами у справі не надано ані розрахунків недоотриманої заробітної плати, ані доказів встановленого посадового окладу, ані розрахунку середньоденного заробітку, що позбавило суд самостійно визначити недоотриману суму заробітної плати за період простою. Вказані мотиви суду, викладені у мотивувальній частині рішення. Рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 22 серпня 2024 року.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Вказує, що звернулася до суду із позовом, у якому просила: витребувати та визнати протиправним і скасувати наказ директорки КГСМ №1 Проскури О.І. №29-к від 20 червня 2023 року; стягнути недоотриману суму заробітної плати за період простою у розмірі 43 175,34 грн.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ директора Київської гімназії східних мов №1 від 20 червня 2023 року №20-к «Про оголошення простою», а також стягнуто з Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації недоотриману суму заробітної плати за період простою.

Зазначає, що внаслідок незаконного запровадження простою не з вини працівника позивачці нараховувалося лише 2/3 посадового окладу, що виключало виплату інших доплат.

Звертає увагу, що 43 175,34 грн ? це сума, заявлена безпосередньо як позовна вимога. Позовна заява не містить вимоги про перерахунок заробітної плати відповідачем, а прямо передбачає стягнення 43 175,34 грн.

Також вказує, що під час судового розгляду судом не було витребувано відповідних розрахунків щодо уточнення чи обґрунтування суми заробітної плати за період неправомірного простою позивачки, які б спростовувала конкретну суму позовних вимог.

Уважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та такою, що не забезпечує реалізацію задоволених позовних вимог у частині стягнення заявленої суми 43 175,34 грн. Крім того, оскаржувана ухвала позбавляє позивачку ОСОБА_1 можливості реалізувати визнані та задоволені судом позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати.

Мотивуючи наведеним, просить постановити нове судове рішення, не передаючи справу на новий розгляд, щодо стягнення суми 43 175,34 грн до Київської гімназії східних мов №1 (м. Київ, вул. Львівська, 25), Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 6А), що є задоволеною в суді першої інстанції на користь позивачки.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні адвокат Іорданов К.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомляв.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Іорданова К.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи установлено, що позивачка звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ, виданий директоркою Київської гімназії східних мов №1 Проскурою О.І. №29-к від 20 червня 2023 року "Про оголошення простою" та стягнути з Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації недоотриману суму заробітної плати за період простою у сумі 43 175,34 гривень.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ директора Київської гімназії східних мов №1 від 20 червня 2023 року №20-к «Про оголошення простою», стягнувши з Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації недоотриману суму заробітної плати за період простою.

Стягнуто із Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн (том 1 а.с.173-177).

11 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про роз`яснення рішення, в обґрунтування якої вказала, що ухвалене у справі рішення є не зрозумілим в частині заявленої суми, що підлягає стягненню із відповідача.

Мотивуючи наведеним, просить роз`яснити рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року в частині конкретної суми задоволених заявлених вимог у позовній заяві вимог для реального виконання рішення суду відповідачами Київської гімназії східних мов №1, Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (том 1 а.с. 185-186).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Святошинського районного суду міста Києва 23 липня 2024 року задоволено.

Роз`яснено рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року щодо суми до стягнення, яка має бути розрахована у відповідності до посадового окладу з вирахуванням отриманих платежів (том 1 а.с.189-190).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Таким чином, роз`яснення судового рішення може бути зумовлене його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.

В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.

Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, то суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином слід зробити висновок, що роз`яснюючи рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року, суд не вправі змінювати його зміст, тобто не має права змінювати зміст відомостей, викладених у судовому рішенні чи зміст задоволеної позовної вимоги.

Ухвалюючи рішення від 23 липня 2024 року в частині стягнення недоотриманої суми заробітної плати, суд першої інстанції вказав, що позивачкою не надано ані розрахунків недоотриманої заробітної плати, ані доказів встановленого посадового окладу, ані розрахунку середньоденного заробітку, що позбавило суд самостійно визначити недоотриману суму заробітної плати за період простою.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що позивачка, заявляючи вимоги про стягнення заробітної плати за період простою у розмірі 43 175,34 грн, відповідного розрахунку не надала. Суд також звернув увагу, що суду під час розгляду справи по суті в мотивувальній частині рішення наведено підстави, з яких суд був позбавлений самостійно визначити недоотриману суму заробітної плати за період простою.

З метою виконання рішення, не вносячи змін у суть ухваленого у рішення та сприянню захисту прав позивачки суд роз`яснив, що сума, що підлягає стягненню має бути розрахована у відповідності до посадового окладу з вирахуванням отриманих платежів.

Із змісту заяви про роз`яснення судового рішення та апеляційної скарги убачається, що така фактично ґрунтується на вимозі про стягнення із відповідачів на користь позивачки 43 175,34 гривень

Разом з тим, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року є зрозумілим за своїм змістом та не містить нечіткості, яка б унеможливлювала його виконання. Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, не визначив конкретний розмір суми, що підлягає стягненню, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів та розрахунків недоотриманої заробітної плати, а також доказів посадового окладу та середньоденного заробітку позивачки. Такі мотиви прямо наведені у рішенні та не були предметом апеляційного оскарження стороною позивачки.

Подана ОСОБА_1 заява про роз`яснення рішення фактично спрямована не на усунення неясності резолютивної частини судового акта, а на зміну його змісту шляхом зазначення конкретної суми до стягнення ? 43 175,34 грн. Вирішення такого питання виходить за межі інституту роз`яснення судового рішення, оскільки відповідно до статті 271 ЦПК України та правових позицій Великої Палати Верховного Суду роз`яснення не може підміняти собою зміну рішення, доповнення його новими даними чи встановлення способу та порядку виконання.

Отже, заява про роз`яснення у цій справі є спробою внести зміни до судового рішення, яке набрало законної сили та не було оскаржене, що є процесуально неприпустимим. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив мотиви відсутності у рішенні конкретної суми стягнення, а тому підстави для роз`яснення рішення в частині визначення фіксованого розміру грошових вимог відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва 23 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повну постанову складено 18 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова