Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №728/2164/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 лютого 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/2164/25

Головуючий у першій інстанції – Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/705/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

секретар: Зеляк Ю.Г.

Заявник: ОСОБА_1

Заінтересована особа: територіальна громада в особі Південноукраїнської міської ради

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин (суддя Глушко О.І.), ухвалене о 16 год. 42 хв. у м.Бахмач, повний текст рішення складено 02 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, а саме, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є рідною тіткою ОСОБА_1 . Заяву мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . При зверненні до Південноукраїнської держнотконтори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом при перевірці документів нотаріусом було акцентовано увагу на тому, що заявником не подані документи, які підтверджують родинні відносини між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , як тіткою та племінницею. За доводами заявниці, встановлення факту родинних відносин для неї має юридичне значення, оскільки надасть можливість отримати свідоцтво про право на спадщину, як спадкоємцем за правом представлення після померлої тітки ОСОБА_2 відповідно до ч.3 ст.1266 ЦК України.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що заявницею не доведено, що встановлення факту родинних відносин неможливе в позасудовому порядку. Крім того, заявниця не позбавлена можливості вирішити питання щодо оформлення спадщини після померлої ОСОБА_2 , оскільки є спадкоємцем за заповітом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення її заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що при зверненні до Бахмацького відділу ДРАЦС у Ніжинському районі Чернігівської області з приводу витягу з державного реєстру цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було письмово відмовлено заявниці ОСОБА_1 з тих підстав, що документально не підтверджені родинні стосунки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Саме вказана письмова відмова змусила заявицю звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин. За доводами ОСОБА_1 , суд не взяв до уваги, що вибір способу прийняття спадщини (за законом чи за заповітом) належить спадкоємцю. Звертає увагу, що суд взагалі не досліджував доказів на підтвердження родинних стосунків, а в своєму рішенні лише зазначив, що заявницею на підтвердження факту родинних відносин надані відповідні докази.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає.

По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Південноукраїнськ Вознесенського району Миколаївської області померла ОСОБА_2 (а.с.7).

Померлій на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.15).

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до Південноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області у січні 2025 року (згідно з поштовим конвертом на а.с.49) звернулася ОСОБА_1 .

У відповідь на лист останньої нотаріальна контора повідомила про те, що заявниці необхідно з`явитися особисто до державної нотаріальної контори для підписання заяви щодо підтвердження факту прийняття спадщини (а.с.16).

Згідно з копією спадкової справи №13/2025 щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулася 15 січня 2025 року.

У матеріалах спадкової справи міститься заповіт від 23 липня 2015 року, посвідчений державним нотаріусом Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області, за яким ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , заповідала ОСОБА_1 (а.с.48).

Адвокат Антоненко І.Є. в інтересах ОСОБА_1 у серпні 2025 року звернувся до Бахмацького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області із адвокатським запитом щодо видачі витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 з громадянином ОСОБА_4 . У відповіді на запит зазначено про неможливість видачі вказаного документа в зв`язку з відсутністю заяви та документів, підтверджуючих родинні відносини ОСОБА_1 з особою, відносно якої витребовується документ про шлюб (а.с.17-18).

На виконання ухвали суду першої інстанції Південноукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області надіслав копію актового запису про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.90, 91).

Згідно із ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ч.1 ст.4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України).

Cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23)).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 з мотивів недоведення неможливості встановлення факту родинних відносин у позасудовому порядку.

Так, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання вказувала, що це надасть їй можливість отримати свідоцтво про право на спадщину як спадкоємцем за правом представлення після померлої тітки. Також зазначала, що Південноукраїнська державна нотаріальна контора при перевірці документів, які підтверджують родинні відносини між спадкодавцем і спадкоємцем, акцентувала увагу на відсутності документів, що підтверджують родинні відносини між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , як тіткою та племінницею.

Проте, у листі Південноукраїнської державної нотаріальної контори щодо відкриття спадкової справи зазначено про необхідність ОСОБА_1 з`явитися особисто до державної нотаріальної контори для підписання заяви щодо підтвердження факту прийняття спадщини.

Відомості про відмову нотаріальної контори у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину тощо) в матеріалах справи відсутні.

Посилання ОСОБА_1 на відмову Бахмацького відділу ДРАЦС у Ніжинському районі у видачі їй витягу про державну реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з підстав не підтвердження документально родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відсутні відомості, які саме документи подавав адвокат заявниці до адвокатського запиту і про те, що таких документів було недостатньо для підтвердження родинних відносин. При цьому, у відповіді Бахмацького відділу ДРАЦС у Ніжинському районі зазначено в тому числі про відсутність відповідної заяви. Отже, фактично заявниця не отримала від органу ДРАЦС категоричну відмову у видачі їй документів, а лише отримала роз`яснення щодо надання неповного пакету документів.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що на запит суду першої інстанції Бахмацький відділ ДРАЦС у Ніжинському районі Чернігівської області повідомив, що проведеною перевіркою по територіальних громадах, на які поширюється юрисдикція вказаного відділу, не виявлено відомостей про державну реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Одночасно повідомлено про можливість витребування копії актового запису з Південноукраїнського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області.

На виконання ухвали суду першої інстанції Південноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області було надано копію актового запису про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відомості про те, що ОСОБА_1 із заявою про надання витягу з державного реєстру цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зверталася до Південноукраїнського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області, відсутні.

Таким чином, колегія суддів апеляційного вважає правильним висновок суду першої інстанції, що заявницею ОСОБА_1 не доведено неможливості встановлення факту родинних відносин в позасудовому порядку.

Обставин, за яких неможливо отримати документ, в даній справі судом не встановлено, а тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що суд взагалі не досліджував докази на підтвердження родинних відносин.

ОСОБА_1 пов`язує необхідність встановлення факту родинних відносин між нею і спадкодавцем неможливістю отримати свідоцтво про право на спадщину за правом представлення після померлої тітки, проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, вона не позбавлена можливості вирішити питання спадкування за заповітом, за яким вона є спадкоємцем. При цьому, з копії спадкової справи вбачається, що у своїй заяві, засвідченій державним нотаріусом Бахмацької державної нотаріальної контори, Шило Г.О. вказувала, що цією заявою вона приймає спадщину як за законом, так і за заповітом.

Враховуючи викладене в сукупності, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2026 року.

Головуючий: Судді: