Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №545/4949/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/4949/25 Номер провадження 33/814/424/26Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П. , за участі особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Нагайник М.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 13 січня 2026 року -,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 13 січня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. на користь держави.

Цією постановою військовослужбовець ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 16.10.2025 року близько 08-00 години ОСОБА_1 прибув на КСП третьої роти, яка розташована в одному з населених пунктів Полтавського району Полтавської області, у стані алкогольного сп`яніння.

За вказаним фактом 17.10.2025 року складений протокол про адміністративне правопорушення НГ № 000613.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 порушив правила несення військової служби, в умовах особливого періоду, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 172-20 КпАП України.

Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій прохав постанову суду скасувати, а провадження щодо нього по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП

В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки судом допущені грубі порушення як матеріального так і процесуального права.

Стверджує, що у фабулі протоколу, яка відображена і в постанові суду, вказані неіснуючі обставини справи, тобто фабула справи, яка викладена в протоколі і в постанові суду не відповідають фактичним обставинам. Крім того, стверджує, що його примусово забрали від його товариша, в якому він перебував у відпустці.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи та свідків, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.10.2025 року близько 08-00 години ОСОБА_1 прибув після відпустки на КСП стрілецької третьої роти, яка розташована водному з населених пунктів Полтавського району Полтавської області, у стані алкогольного сп`яніння. За вказаним фактом 17.10.2025 року складений протокол про адміністративне правопорушення НГ № 000613.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 порушив правила несення військової служби, в умовах особливого періоду, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 172-20 КпАП України.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується даними, що містяться в протоколі серії НГ №000613 від 17.10.2025 року, результатами огляду приладу «Драгер» - 2.61 проміле, висновок щодо результатів медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 16.10.2025 року та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, в умовах особливого періоду, тягне за собою відповідальність, передбачену частиною 3 статті 172-20 КУпАП.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що існує три основні диспозиції: 1) вживання алкогольних напоїв і т.д.; 2) поява військовослужбовців і т.д. у стані сп`яніння або виконання ними обов`язків військової служби у такому стані; 3) відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Щодо доводів апеляційної скарги, що у фабулі протоколу, яка відображена і в постанові суду, вказані неіснуючі обставини справи, тобто фабула справи, яка викладена в протоколі і в постанові суду не відповідають фактичним обставинам, апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного.

Із матеріалів справи в сукупності вбачається, що обставини за яких ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення в ході розгляду справи після доопрацювання були уточненні і остаточне рішення суду приймалося виходячи вже з фактичних обставин справи. За таких обставин та зважаючи, що сам протокол не є доказом по справі вина ОСОБА_1 підтверджується іншими не спростованими по справі доказами.

Належних доказів на спростування вказаних обставин та підтвердження доводів зазначених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його адвокатом не було надано, відтак, суд відхиляє аргумент апелянта, в зв`язку з тим, що матеріали справи місять докази винуватості, а саме факту вчинення адміністративного правопорушень, передбаченого за ч.3 ст.172-20 КУпАП. При цьому суд апеляційної інстанції, виходить з того, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що вранці 16.10.2025 року він повинен бути в розташуванні частини, повинен був вжити заходів, щоб його стан відповідав установленим внутрішнім вимогам.

Згідно п.3. Постановою КМУ від 12 січня 2024 р. № 32 «Про затвердження Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду» - Огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння). Огляд військовослужбовців/військовозобов`язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі - уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Відповідно до п.11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, затвердженого Законом від 24.03.1999 року №548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців зокрема обов`язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим.

Згідно із п.13 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.

Відповідно до п.16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно із п.241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Положеннями п.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, затвердженого Законом від 24.03.1999 року №551-XIV, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Отже, суд першої інстанції, при аналізі матеріалів справи у сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 порушив зазначені вище норми, а тому законно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зазначив наступне: «Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення». До того ж, ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У рішенні від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тому, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 13 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду Г.Л. Карпушин