Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №537/6630/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/6630/24 Номер провадження 22-ц/814/607/26Головуючий у 1-й інстанції ФАДЄЄВА С. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Дорош А.І., Панченка О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 липня 2025 року (повний текст рішення складено 24 липня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом, де просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 36646-12/2023 від 23 грудня 2023 року у розмірі 40000 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за основним боргом, 30000 грн заборгованість за відсотками.

Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.

На обґрунтування позову зазначив, що 23 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі - ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 36646-12/2023, який підписано електронним підписом позичальника. За умовами договору відповідач отримав шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок грошові кошти.

24 травня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 24052024, у відповідності до умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним з ТОВ «Аванс Кредит», на суму 40000 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за основним боргом, 30000 грн заборгованість за відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 липня 2025 року задоволено позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором фінансового кредиту № 36646-12/2023 від 23 грудня 2023 року у розмірі 40000 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за основним боргом, 30000 грн заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 3028 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 липня 2025 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала суд рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 липня 2025 року скасувати.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач не довів перехід права вимоги за кредитним договором.

Вказує, що судом безпідставно взято до уваги копію кредитного договору та договору факторингу, оскільки вони посвідчені представником, яка не має права засвідчувати копії.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

ТОВ «ФК «ЄАПБ» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 липня 2025 року без змін, як законне та обґрунтоване, вказує, що до суду першої інстанції надано докази укладення кредитного договору та перерахунку коштів.

Звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає повідомлення боржника про перехід права вимоги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 40000 грн, що є меншою ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 23 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 36646-12/2023. Відповідно до пункту 1.1 договору товариство надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 10000 грн на умовах строковості, платності, а клієнт зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених у договорі. Кредит надається строком на 120 днів, дата надання кредиту 23 грудня 2023 року, наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування, дата погашення кредиту 20 квітня 2024 року (пункт 1.2 договору). Пунктами 1.4, 1.4.1 встановлено, що за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом, тип процентної ставки: фіксована, процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування. Сторони у пункті 1.6 договору погодили, що кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-7143. Згідно договору перед його укладенням товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта. Договір укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано, у тому числі, відповідачем накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W1286. Договір містить відомості про позичальника ОСОБА_1 , його ідентифікаційний номер, дані паспорту, номера телефону та адресу проживання. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Правомірність правочину презюмується.

Згідно довідки від 19 лютого 2025 року за вих. № 3466_250219162711 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтвердило ТОВ «Аванс Кредит» переказ 23 грудня 2023 року коштів у сумі 10000 грн, відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12 січня 2022 року, на карту № НОМЕР_1 хх-хххх-7143.

Відповідно до листа від 16 червня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку, вказано її повний номер та надано виписку по рахунку, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. Випискою по рахунку підтверджується, що на рахунок ОСОБА_1 , який відповідає маці картки, зазначеної ним у договорі, кредитодавцем 23 грудня 2023 року перераховано узгоджену суму кредитних коштів у розмірі 10000 грн через сервіс онлайн-платежу «ІРау.ua».

Наданими позивачем розрахунками заборгованості підтверджено наявність заборгованості відповідача за договором фінансового кредиту у розмірі 40000 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за основним боргом, 30000 грн заборгованість за відсотками.

Відсотки нараховані виключно у межах строку дії договору та у розмірі, який погоджений сторонами, що підтверджується договором та розрахунком заборгованості. Відповідачем не спростовано будь-якими доказами наявності заборгованості саме у такому розмірі.

24 травня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ЄАПБ», як фактором, було укладено договір факторингу № 24052024, за умовами якого фактор (позивач) зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. В силу пункту 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

З платіжної інструкції № 21383 від 30 травня 2024 року (яка виконана цього ж дня, що підтверджується штампом банку) вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатила суму фінансування за відступлення прав вимоги за договором факторингу. Згідно витягу з реєстру боржників, акту прийому-передачі реєстру боржників, підписаного сторонами 24 травня 2024 року та скріпленого печатками, позивачеві передано право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором фінансового кредиту № 36646-12/2023 від 23 грудня 2023 року у загальній сумі 40000 грн.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено статтею 526 ЦК України.

Згідно частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 514 ЦК України).

У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно статті 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за Допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Твердження, апеляційної скарги про те, що позивач неправомірно набув права грошової вимоги до відповідача за договором позики не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду цивільної справи з огляду на наступне.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Судом першої інстанції правильно встановлено, і з цим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором 36646-12/2023 від 23 грудня 2023 року у загальній сумі 40000 грн з яких: 10000 грн заборгованість за основним боргом, 30000 грн заборгованість за відсотками.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого рішення про задоволення позову.

Як було вказано вище, 24 травня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ЄАПБ», як фактором, було укладено договір факторингу № 24052024.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що доказами підтверджено відступлення права вимоги, зокрема платіжною інструкцією № 21383 від 30 травня 2024 року, з якої вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатила суму фінансування за відступлення прав вимоги за договором факторингу.

Згідно витягу з реєстру боржників, акту прийому-передачі реєстру боржників, підписаного сторонами 24 травня 2024 року позивачеві передано право грошової вимоги до відповідача.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що перехід права вимоги за договором фінансового кредиту № 36646-12/2023 від 23 грудня 2023 року у загальній сумі 40000 грн є законним та таким, що відповідає законодавству, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

З приводу посвідчення копій кредитного договору та договору факторингу суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18 березня 2020 року, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що надані позивачем копії договорів є належними та допустимими доказами, оскільки відповідні докази містять повні реквізити сторін, у тому числі підписи керівників товариств, відтиски їх печаток, із подальшим підтвердженням відповідності копій письмових доказів оригіналам, які знаходяться у позивача, що підтверджується підписом уповноваженого представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» та відтиском печатки товариства, при цьому, відповідно до наданої до суду першої інстанції довіреності Кудіна А.В. користується усіма правами позивача, тобто має право завіряти копії документів для суду.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, апелянтом не надано, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, відповідно рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 липня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, в тому числі і витрат понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді А.І. Дорош

О.О. Панченко