Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №766/1407/20 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

іменем України

справа №766/1407/20

провадження № 22-ц/819/1/26

18 лютого 2026 року м.Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),

судді: Базіль Л.В.,

Приходько Л.А.,

секретар судового засідання: Олійник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу державного реєстратора - приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталії Вікторівни на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 листопада 2021року, постановлене під головуванням судді Прохоренко В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталії Вікторівни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та зобов`язання провести державну реєстрацію,

встановив :

Зміст позовних вимог

В січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталії Вікторівни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та зобов`язання провести державну реєстрацію.

Позов мотивований тим, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 51/100 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Співвласником нерухомого майна є ОСОБА_2 , частка якої дорівнює 49/100 частин. Право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 769326665101, номер запису про право власності 30824401. ОСОБА_2 набула право власності на нерухоме майно на підставі договору дарування від 22 березня 2019року, за умовами якого ОСОБА_4 (попередній власник) відчужила належну їй нерухомості (49/100 частин) на користь ОСОБА_2 , про що в Реєстрі вчинений запис про перехід права власності.

Належний позивачу та ОСОБА_2 житловий будинок, як окремий об`єкт нерухомості, має загальну площу 107,8 кв.м, в тому числі, житлову - 69,1 кв.м, та розташований на земельній ділянці площею 0,0286 га, кадастровий номер 6510136900:21:003:0113, яка на праві спільної часткової власності належить позивачу та ОСОБА_2 , частки яких у праві власності на землю дорівнюють 51/100 та 49/100 частин, відповідно. Згідно частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на земельну ділянку площею 0,286 га, зареєстровано в Державному реєстрi речових прав на нерухоме майно у 2019році, об`єкту нерухомого майна присвоєний індивідуальний реєстраційний номер: 1792760865101.

Разом із цим, домоволодіння АДРЕСА_1 становить двоповерховий будинок поділений на чотири окремих індивідуально визначених об`єкти нерухомого майна, відносно яких в КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» заведено чотири окремі інвентарні справи.

Маючи намір відчужити 51/100 частину належної позивачу нерухомості, в травні 2019року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

11 травня 2019року державним реєстратором Хомлюченко О.В. прийняте рішення №46814215 про відмову у державній реєстрації права власності з підстав, передбачених статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав нанерухоме майно та їх обтяжень", пунктами 18, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та роз`яснено про неможливість вчинення реєстраційних дій, оскільки 02 листопада 2015року, як на об`єкт нерухомого майна житловий будинок АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Суворовського районного управління юстиції за заявою колишнього співвласника домоволодіння ОСОБА_4 була здійснена державна реєстрація її прав власності на 49/100 частин житлового будинку, з відкриттям нового розділу у Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номеру об`єкту нерухомості 769326665101.

06 липня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріально округу Шевченко Наталією Вікторівною у вище зазначеному розділі Державного реєстру речових прав було зареєстровано право власності ОСОБА_5 на 12/25 частин житлового будинку, у зв`язку з чим у розділі Реєстру на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 769326665101 станом на 2016 рік було зареєстровано право власності на 97/100 частин за співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка фактично є співвласником іншого індивідуально визначеного об`єкта нерухомості, який також розташований за адресою АДРЕСА_1 .

07 березня 2019року позивач звернувся до державного реєстратора - приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н.В. щодо неправильності прийнятого реєстратором рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в розділі Реєстру на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 769326665101 та скасування цього рішення.

Листом №48/02-17 вiд 13 березня 2019pоку державний реєстратор не визнала помилковості своїх дій, зазначивши, що державна реєстрація здійснена відповідно до вимог діючого законодавства.

Позивач вважав, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н.В. неправильно прийнято рішення про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_5 на 12/25 частин житлового будинку у розділі Реєстру на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 769326665101, що призвело до порушення його прав та неможливості здійснити державну реєстрацію права власності позивача на належне йому нерухоме майно.

За наведених обставин ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію від 11 липня 2016 року за індексним номером 30398820, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталією Вікторівною про реєстрацію права власності на 12/25 частин житлового будинку, об`єкта житлової нерухомості, загальною площею 107,8кв.м, житловою площею 69,1кв.м за адресою: АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 769326665101, на підставі виникнення права власності - свідоцтва про право на спадщину за законом №2725 вiд 06 липня 2016 року за власником ОСОБА_3 ;

скасувати державну реєстрацію права власності на 12/25 частин житлового будинку, об`єкта житлової нерухомості, загальною площею 107,8 кв.м, житловою площею 69,1кв.м. за адресою: : АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 769326665101, на підставі виникнення права власності - свідоцтва про право на спадщину за законом №2725 вiд 06 липня 2016 року за власником ОСОБА_3 в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 15332068, зареєстровану на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталії Вікторівни про державну реєстрацію від 11 липня 2016року за індексним номером 30398820;

зобов`язати державного реєстратора приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталію Вікторівну провести державну реєстрацію набуття ОСОБА_3 права власності на 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на спадщину за законом № 2725 вiд 06 липня 2016року.

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 листопада 2021року позов ОСОБА_1 задоволений.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталії Вікторівни, прийняте 11 липня 2016 року, індексний номер:30398820 щодо державної реєстрації прав ОСОБА_3 на 12/25 частин житлового будинку, загальною площею 107,8 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №2725 від 06 липня 2016 року по об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 769326665101.

Скасовано державну реєстрацію права власності номер запису: 15332068, ОСОБА_3 на 12/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталії Вікторівни від 11 липня 2016 року за індексним номером: 30398820 по об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 769326665101 та з відкриттям нового розділу в Державному реєстрі прав.

Зобов`язано приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталії Вікторівни здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яке виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №2725 від 06 липня 2016 року з присвоєнням нового реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна.

Постановлюючи у справі рішення, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що при вчиненні 11 липня 2016року реєстраційних дій щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , державним реєстратором - приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 допущена помилка, яка унеможливлює вчинення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на 51/100 частину житлового будинку.

Оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов`язане із захистом права власності ОСОБА_1 на належну йому частку житлового будинку, зазначений спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталія Вікторівна, пославшись порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 листопада 2021року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку із тим, що позов не належить розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки у справі відсутній приватно-правовий спір, а виниклий між сторонами спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Апеляційна скарга мотивована незаконністю та необґрунтованістю рішення суду першої інстанції, який безпідставно вважав, що предметом позову ОСОБА_1 є захист права власності на належну позивачу частину житлового будинку. Проте сторонами у справі не заперечувалось право власності позивача, а спір виник лише щодо правомірності дій/рішень державного реєстратора, пов`язаних з вчиненням реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності іншої особи - ОСОБА_3 стосовно об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 769326665101.

Скаржник зазначив, що 04 березня 2019року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції Херсонської області була подана колективна скарга на дії державного реєстратора (приватного нотаріуса Херсонського міського територіального округу Шевченко Н.В.) щодо реєстрації права власності №15332068 від 07 липня 2016року, за наслідками розгляду якої дії нотаріуса, як державного реєстратора, визнано правомірними.

Згідно наказу Міністерства юстиції України №2864/7 від 31 липня 2019року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14 червня 2019року у зв`язку з тим, що у скарзі відсутні обставини, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Оскільки вимоги, що містяться у позові вже були предметом оскарження і за наслідками їх розгляду Міністерством юстиції України постановлено наказ №2864/7 від 31 липня 2019року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , то за таких обставин, на думку скаржника, позивач мав звернутися до суду з адміністративним позовом та оскаржити зазначене рішення суб`єкта владних повноважень.

Правова позиція інших сторін

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розгляд справи апеляційним судом

Ухвалами Херсонського апеляційного суду від 07 лютого та 16 лютого 2022року було вирішено питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою державного реєстратора - приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н.В. та справа призначалася до розгляду на 10 березня 2022року.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України та тимчасовою окупацією м.Херсона, призначений розгляд апеляційної скарги не відбувся.

Після звільнення м.Херсона та за результатами проведеної інвентаризації судових справ Херсонського апеляційного суду встановлена відсутність цивільної справи №766/1407/20, яка визнана втраченою.

Ухвалами Херсонського міського суду Херсонської області від 14 квітня та 07 листопада 2025року за заявою ОСОБА_1 відновлено втрачене судове провадження у справі №766/1407/20.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його адвокат Токаленко В.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, пославшись на законність та обґрунтованість рішення суду від 15 листопада 2021року.

Інші учасники справи до суду не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні в порядку, передбаченому частиною шостою статті 128 ЦПК України.

Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Ураховуючи наведене, баланс інтересів учасників справи у як найшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду цієї справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його адвоката, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 липня 1995 року та договору дарування від 09 лютого 2005 року, позивачу ОСОБА_1 на праві спільної частково власності належить 51/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Співвласником нерухомого майна на підставі договору дарування від 22 березня 2019року є ОСОБА_2 з часткою у праві власності 49/100 частин. Право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 769326665101, номер запису про право власності 30824401.

Належний позивачу та ОСОБА_2 житловий будинок, як окремий об`єкт нерухомості, має загальну площу 107,8 кв.м, в тому числі, житлову - 69,1 кв.м. та розташований на земельній ділянці площею 0,0286 га, кадастровий номер 6510136900:21:003:0113, яка на праві спільної часткової власності належить позивачу та ОСОБА_2 , частки яких у праві власності на землю дорівнюють 51/100 та 49/100 частин, відповідно. Право власності на земельну ділянку площею 0,286 га, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у 2019році, об`єкту нерухомого майна присвоєний індивідуальний реєстраційний номер: 1792760865101.

Рішенням державного реєстратора Хомлюченко О.В. №46814215 від 11 травня 2019року відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на частину належного позивачу житлового будинку. Підставою відмови у проведенні реєстраційних дій стала інформація, отримана з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, про реєстрацію 06 липня 2016року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н.В., як державним реєстратором, права власності ОСОБА_3 на 12/25 частин житлового будинку загальною площею 107,8 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого в Реєстрі відносно об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 769326665101.

Листом №48/02-17 вiд 13 березня 2019pоку державний реєстратор - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н.В. повідомила позивача про те, що реєстрація права власності ОСОБА_3 відносно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 769326665101 здійснена відповідно до вимог діючого законодавства.

З довідки Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради №288 від 22 травня 2019 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 обліковується 4 (чотири) окремих індивідуально визначених об`єктів нерухомого майна:

- інвентарна справа №7529 - право власності на об`єкт нерухомого майна, зареєстровано за ОСОБА_1 з часткою 51/100 та за ОСОБА_4 з часткою 49/100;

- інвентарна справа №7532 - право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_7 (спадкодавцем ОСОБА_3 ) з часткою 12/25 та за ОСОБА_8 з часткою 13/25;

- інвентарна справа №7522 - право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_9 (1/1 частка);

- інвентарна справа №7531 - право власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_10 (1/1 частка).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції, керуючись приписами статті 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 29 січня 2025 року у справі №600/25224 (провадження №К/990/20046/24) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов наступних висновків, зазначивши: «Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1); реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру (пункт 9).

За змістом статті 10 зазначеного Закону під час прийняття рішення щодо реєстраційних дій державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, у тому числі й відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах.

Також державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно із частиною першою статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до приписів статті 24 Закону №1952-IV за наявності визначених частиною першою цієї статті підстав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Вирішуючи питання юрисдикційної підсудності цього спору, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 та інших, Велика Палата дійшла наступних висновків:

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів».

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом вже розглядались справи в яких поставало питання юрисдикції спорів, предметом оскарження в яких були рішення державного реєстратора щодо вчинення/відмови у вчиненні реєстраційних дій.

Так, у постанові від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц, на яку в т.ч. посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

«……у даному випадку підставою для відмови зазначено пункт 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV. Це свідчить про наявність спору між заявником, що звернувся із заявою про реєстрацію прав на нерухоме майно, та державним реєстратором, який вчиняє такі дії…

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у даній справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки державний реєстратор діє як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Відтак спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства...

Якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.».

У постанові від 27.02.2019 у справі № 820/3936/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «…. спір у цій справі стосується виключно оцінки правомірності дій (рішення) Реєстратора, вчинених (прийнятого) ним під час (за результатами) розгляду заяви представника АБ «Укргазбанк» про державну реєстрацію за ним права власності на спірну квартиру, що свідчить про публічно-правовий характер цього спору.

Оскільки дослідженню в цій справі підлягають виключно владні управлінські дії та рішення Реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень, а також перевірка оскаржуваного рішення на відповідність вимогам, визначеним у статті 2 КАС України, спір у цій справі підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.».

У постанові від 18.12.2019 у справі № 922/3659/18 Верховний Суд дійшов висновку, що предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем. Таким чином з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. За таких обставин цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».

Встановлені у справі, що переглядається обставини свідчать, що між ОСОБА_1 та державним реєстратором - приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталією Вікторівною виник спір щодо рішення державного реєстратора про вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; скасування цього рішення та зобов`язання провести державну реєстрацію прав власності. Вирішення спору по суті заявлених позовних вимог не впливає на виникнення, зміну чи припинення права власності позивача на належне йому нерухоме майно, яке ніким зі сторін не заперечується та не оспорюється. Безпосередньо позовні вимоги стосуються незгоди з рішенням/діями державного реєстратора, як суб`єкта владних повноважень, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Предмет спірних правовідносин не пов`язаний із вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю державного реєстратора прав на нерухоме майно, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Ухвалюючи у справі рішення від 15 листопада 2021року, суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку, що спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 377 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 377 ЦПК України.

Згідно частини першої статті 256 ЦПК України суд роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Херсонського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 367, 374, 377, 382-384, суд

постановив :

Апеляційну скаргу державного реєстратора - приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталії Вікторівни задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 листопада 2021року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталії Вікторівни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та зобов`язання провести державну реєстрацію, закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до суду адміністративної юрисдикції.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, позивач вправі протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: Л.В. Базіль

Л.А. Приходько