Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №296/14047/25 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення вимог фінансового контролю

Дата: 18 лютого 2026 р.

Справа: №296/14047/25

Суддя: Скітневська О. М.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/14047/25 Головуючий у 1-й інст. Аксьонов В. Є.

Номер провадження №33/4805/597/26

Категорія ч.1 ст.172-6 КУпАП Доповідач Скітневська О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м.Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Скітневської О.М., з участю адвоката Трофімова Андрія Вячеславовича, прокурора Зозулі Лариси Костянтинівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Трофімова А. В. на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 21 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 21 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження по даній адміністративній справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

З постанови судді місцевого суду вбачається, що ОСОБА_1 , будучи у період з 27.11.2020 по теперішній час депутатом Житомирської обласної ради 8 скликання та відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі-Закону) суб`єктом відповідальності за порушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік та 2022 рік, чим порушив вимоги, передбачені чинним законодавством України.

Так, відповідно до протоколу пленарного засідання першої сесії Житомирської обласної ради 8 скликання №1 від 27.11.2020 голова Житомирської обласної територіальної виборчої комісії ОСОБА_2 проінформував про результати голосування та підсумки виборів депутатів Житомирської обласної ради, яким визнано повноваження депутата Житомирської обласної ради ОСОБА_1 .

Приписами статті 3 Закону визначено коло осіб, на яких поширює свою дію Закон України «Про запобігання корупції», зокрема, п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» передбачено його розповсюдження на депутатів місцевих рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1 частини 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язанні щорічно до першого квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

Отже, ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані із корупцією, зокрема ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Пунктом 5 частини 1 статті 12 Закону передбачено, що НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти.

Відповідно до Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 23.07.2021 року № 449/21, щорічна декларація – декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу 2 ч.2 ст.45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан на усій території України, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Відповідно до Роз`яснення НАЗК № 4 від 07.03.2022 щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю в умовах воєнного стану (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, проведення перевірок), щорічна декларація подається у період з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, до 00 годин 00 хвилин відповідного числа третього місяця від такого дня.

12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України №? 3384-IX, «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», відповідно до якого відновлено електронне декларування та відкритий доступ (з урахуванням безпекових заходів) до реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до Роз`яснень даного Закону особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Згідно даних публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік тільки 01.02.2024 о 01 год. 42 хв. та за 2022 рік тільки 01.02.2024 о 02 год. 13 хв., тобто несвоєчасно.

3 приводу несвоєчасності подачі електронної декларації ОСОБА_1 пояснив, що 31.01.2024 намагався подати декларацію та вчиняв дії щодо її подання, однак сайт видав помилку, тому зміг подати декларації о 01 год. 42 хв. та о 02 год. 13 хв.

Таким чином, депутат Житомирської обласної ради Житомирської області ОСОБА_1 несвоєчасно без поважних причин подав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік та за 2022 рік поза межами встановлених строків (не пізніше 31.01.2024), а саме 01.02.2024, чим порушив вимоги ч.1 ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Трофімов А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обгрунтована, зокрема, тим, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, оскільки суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується виключно виною у формі прямого умислу за інтелектуальною ознакою. Зазначає, що була наявна поважна причина затримки у поданні декларацій, а саме - був технічний збій порталу НАЗК. Вважає, що протоколи №598 та №599 складені фактично «заочно», тобто є недопустимими доказами, оскільки ОСОБА_1 був позбавлений права надати пояснення при складанні протоколу. Стверджує про неможливість встановлення вини особи у випадку закриття справи на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що повний текст оскаржуваної постанови виданий 30 січня 2026 року.

З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження.

В суді апеляційної інстанції адвокат Трофімов А.В. повністю підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Прокурор в засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечила. Просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників, які з`явилися у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 245 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, які мають істотне значення для правильного, об`єктивного та справедливого розгляду справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили (ст. 252 КУпАП).

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зазначені вимоги закону судом першої інстанції були дотримані. Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення, та прийняте по справі рішення.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VІІ від 14.10.2014 (далі- Закону №1700-VІІ) правопорушення, пов`язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Як зазначено у диспозиції ч.1 ст.172-6 КУпАП, відповідальність за даною нормою закону настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з приміткою до ст.172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VІІ народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови, є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Мотивуючи своє рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, суд першої інстанції посилався на положення Закону України «Про запобігання корупції», а також на досліджені у судовому засіданні і наведені в судовому рішенні письмові докази, зокрема, на протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією №598 та №599 від 04.12.2025 (т.1 а.с.1-6, 118-123); копію протоколу пленарного засідання першої сесії восьмого скликання обласної ради №1 від 27.11.2020 (т.1 а.с. 22-33, 139-150); копію протоколу засідання (уточненого) територіальних виборчої комісії про результати виборів в єдиному багатомандатному виборчому окрузі від 22.11.2020 (т.1 а.с.37-58, 154-175); роздруківку про послідовність дій користувача ЄДР декларацій (т.1 а.с.72-91, 188-210); роздруківку щорічної декларації за 2021 рік та за 2022 рік, подану ОСОБА_1 01.02.2025 о 01:42 год. та 02:13 год (т.1 а.с.7-17, 124-134).

Вказані докази були перевірені під час апеляційного перегляду справи.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є депутатом Житомирської обласної ради 8 скликання та являється суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII та приміткою до ст. 172-6 КУпАП особою, на яку поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII, несвоєчасно подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021, 2022 роки та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону №1700-VІІ зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 45 Закону №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону №1700-VІІ НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти.

Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 № 449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VІІ (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, всякому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Відповідно до Закону України від 08.07.2022 року № 2381-IX «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану», який набрав чинності 03.08.2022 року, суб`єкт декларування зобов`язаний подати декларацію, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», протягом дев`яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування.

Законом України від 20.09.2023 року № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023 року, відновлено декларування у порядку та строки, що визначені ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до підпункту 27 пункту 2 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулі 2021, 2022 роки, шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування у системі Реєстру не пізніше 31 січня 2024.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік – 01.02.2024 об 01:42, за 2022 рік – 01.02.2024 об 02:13, а отже несвоєчасно.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування стосовно послідовності дій, які вчиняв ОСОБА_1 , він 05.01.2024, 29.01.2024 та 31.01.2024 вчиняв дії щодо створення та заповнення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021-2022 роки, тобто достовірно знав та розумів щодо існування граничних строків на подання декларацій за 2021-2022 роки, зазначених у підпункту 27 пункту 2 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», від 20.09.2023 року № 3384-ІХ.

Однак, ОСОБА_1 у період з 00 год. 00 хв. 13.10.2023 року до 00 год. 00 хв. 31.01.2024 року не вжив належних заходів для подання щорічної декларації за минулі 2021-2022 роки у встановлений Законом України «Про запобігання корупції» строк.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021, 2022 роки, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. ч.1ст.172-6 КУпАП, які свідчать про доведеність його вини, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки це об`єктивно підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Твердження захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 умислу щодо несвоєчасного подання вказаних декларацій, тобто відсутності суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП, були предметом розгляду у суді першої інстанції, який надав їм об`єктивну оцінку.

При цьому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1 , мав усвідомлювати свій підвищений обов`язок у сфері фінансового контролю, з метою запобігання проявам правопорушень, пов`язаних з корупцією, в тому числі обов`язок несвоєчасного подання декларації у визначений законом строк.

Слід також зазначити, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, є правопорушенням з формальним складом, для констатації наявності якого встановлення суспільно-небезпечних наслідків не вимагається, i суб`єктивна сторона якого може виявлятися як в умисній, так i в необережній формі вини, а тому зазначені в апеляційній скарзі обставини не звільняють від обов`язку виконання вимог Закону України стосовно своєчасного подання декларацій, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування.

Такий обов`язок виник у ОСОБА_1 з набранням чинності 12 жовтня 2023 року Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» №3384, яким визначений порядок та строки подачі декларацій з 13 жовтня 2023 року до 31 січня 2024 року.

Крім того, згідно п.15 ч.1ст.11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції на виконання п.3 розділу ІІ Закону України від 20 вересня 2023 року №3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в умовах воєнного стану» підготувало Роз`яснення від 13 листопада 2023 року №4 щодо типів існування декларацій, коли їх слід подавати та який звітний період вони охоплюють.

При цьому, відповідно до статті 68 Конституції України не знання Законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Покликання захисника у апеляційній скарзі на наявність поважних причин затримки у поданні декларацій - технічного збою порталу НАЗК не підтверджуються матеріалами справи.

Окрім того, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до копії послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 , встановлено, що 31.01.2024 року о 23:33 суб`єкту було повідомлено про логічні помилки «Подати документ». Разом з тим, «Логічна помилка» не є збоєм у самій системі (сервері НАЗК).

Згідно наданого прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції листа від НАЗК №47-10/57396-24 від 06.08.2024 року, направленого до ДСР НПУ, для врахування в роботі щодо помилок збоїв в роботі ЄДРД, встановлено, що 31.01.2024 року у період з 21:33 до 22:13 був зафіксований збій в роботі. Однак, о 22:13 помилка була усунена, а тому ОСОБА_1 мав змогу подати відповідні декларації вчасно.

Окрім того, ОСОБА_1 мав об`єктивно достатньо часу та можливостей для подання декларації у визначений законом строк.

Разом з тим, будь-яких інших доказів щодо технічних збоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню декларації у визначений Законом України «Про запобігання корупції» період, не надано.

Доводи скарги з приводу того, що протоколи №598 та №599 складені фактично «заочно», тобто є недопустимими доказами, оскільки ОСОБА_1 був позбавлений права надати пояснення при складанні протоколу спростовується матеріалами справи, зокрема, запрошеннями для ознайомлення з матеріалами справи і отримання примірнику протоколу та квитанціями про відправку ОСОБА_1 на 20.11.2025, 24.11.2025, 04.12.2025 (т.1 а.с.94-96,97- 99, 100-102, 213-215, 216-218, 219-221).

Також, згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо протокол про адміністративне правопорушення складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, то особа має право ознайомитися зі змістом протоколу.

Відповідно до змісту складених відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією, вони були складені у відсутності ОСОБА_1 , оскільки на виклики для ознайомлення з протоколами, матеріалами та отриманням других примірників не з`явився, а тому ОСОБА_1 не скористався наданим їм правом з власної ініціативи, не з`явившись до ДСР НПУ для складання протоколу.

Таким чином, протоколи про адміністративні правопорушення складені за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. ст. 254, 256 КУпАП.

Щодо доводів захисника про неможливість встановлення вини у випадках, коли справа закривається на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Із системного аналізу положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення. При цьому, закриття справи із підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, та не є обставиною, яка виключає протиправність діяння.

Зважаючи на викладене, закриття справи у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за своєю суттю є закриттям справи із нереабілітуючих підстав, не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, що вказує на необхідність встановлення вини. Натомість, закриття провадження з реабілітуючих підстав, а саме відсутності складу або події адміністративного правопорушення, передбачено у п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Як вбачається з протоколів №598 та №599 про адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, від 04.12.2025 (т.1 а.с. 1-6, 118-123) складених у відношенні ОСОБА_1 , датою вчинення правопорушення є 01.02.2024, датою ж виявлення правопорушення є 23.07.2024.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновок науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України. На який у своїй скарзі покликається захисник не є нормативним актом, носить рекомендаційний характер та не може змінювати чи доповнювати норми КУпАП.

А тому суд дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та із врахуванням ч.4 ст. 38 КУпАП, закриття провадження у справі на підставі п.7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді першої інстанції та не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її скасування та закриття провадження в справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити адвокату Трофімову Андрію Вячеславовичу строк на апеляційне оскарження постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 21 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Трофімова Андрія Вячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 січня 2026 року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Скітневська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua