Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №285/3786/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/3786/25 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б.

Номер провадження №33/4805/66/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 06 липня 2025 року о 19-47 год у м. Звягель (Новоград-Волинський) по провулку ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ 180С з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи. Вказав, що повний текст оскаржуваної постанови не отримував. Вважає, що у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина – недоведена.

ОСОБА_1 та його захисникам (Шох К.А., Галагуз В.В.) була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте вони цим не скористалися. Будучи належним чином повідомлені про місце і час судового засідання останні у судове засідання до суду апеляційної інстанції вкотре не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності .

За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 383384 від 06 липня 2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за змістом якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився; направленням ОСОБА_1 на огляд до Звягельської багатопрофільної лікарні з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 липня 2025 року, згідно якого водій від проходження огляду відмовився; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортними засобами; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5159287 від 06 липня 2025 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП; відеозаписами з нагрудної портативної камери поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції.

Так, із вказаного відеозапису вбачається, що 06 липня 2025 року працівники поліції зупинили автомобіль Mersedes-Benz, за кермом якого перебував ОСОБА_1 . У службовому автомобілі працівників поліції водію повідомили причину зупинки – не увімкнення покажчику повороту при зміні напрямку руху. Крім того працівниками поліції встановлено відсутність у ОСОБА_1 права керування транспортним засобом. Разом з тим, поліцейський виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. На вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або в найближчому закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 категорично відмовився. Далі водію роз`яснили наслідки такої відмови, права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. У подальшому водія ознайомлено із постановою за ч. 2 ст. 126 КУпАП та протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і іншими матеріалами.

Зазначені вище докази суд першої інстанції вірно визнав належними, допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_1 у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, а відеозапис із портативних камер поліцейських, на думку апеляційного суду, є безперервним, послідовним та відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026 та вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки за допомогою останнього можна відтворити обставини, за яких патрульні, після виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. Той у свою чергу від огляду на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі відмовився, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такі дії ОСОБА_1 були причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

На думку апеляційного суду, водій мав можливість спростувати підозру працівників поліції щодо перебування у стані алкогольного сп`яніння, пройшовши огляд на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров`я. Натомість, ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень підписав складені щодо нього адміністративні матеріали, погодивши цим їх зміст.

Апеляційний суд не вбачає порушень працівниками поліції положень закону щодо проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння водія.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього.

Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджуються долученими до справи відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та іншими доказами, які свідчать, що поліцейські діяли з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Апеляційний суд зауважує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального права чи неправильного застосування норм процесуального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, немає підстав для скасування чи зміни постанови судді районного суду відносно ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Й.Григорусь