Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №274/4615/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/4615/25 Головуючий у 1-й інст. Базюк Ю. П.

Номер провадження №33/4805/88/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Мукомел Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 липня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 22 червня 2025 року о 15-08 год у м. Бердичеві на пл. Соборна, 1 керував автомобілем Mercedes-Benz 123, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння рук, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи. Зокрема, скаржник вказав на відсутність законних підстав для зупинки його транспортного засобу. Зазначив, що відеозаписом не зафіксовані ознаки сп`яніння, права та обов`язки йому не роз`яснювались, на проходження огляду він погоджувався. Крім того, скаржник посилається на медичний висновок, який засвідчує його тверезість. Відеозапис вважає неналежним доказом, оскільки у справі відсутнє свідоцтво щодо технічного приладу «відеокамери», за допомогою якого здійснювалось відеофіксація.

На думку скаржника, у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення – недоведена.

Одночасно, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що вперше апеляційну скаргу на постанову від 30 липня 2025 року подала його захисник 09 серпня 2025 року, яку постановою Житомирського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року повернуто. Вдруге апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 02 вересня 2025 року, яку постановою Житомирського апеляційного суду від 26 вересня 2025 року повернуто з аналогічних підстав. Звернувшись повторно до апеляційного суду з апеляційною скаргою 29 вересня 2025 року скаржник вважає, що має право на поновлення пропущеного строку.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Мукомел Л.А. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 369530 від 22 червня 2025 року; направленням до КНП Бердичівська ЦМЛ на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 червня 2025 року; розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом; рапортом інспектора СРПП Бердичівського РВП капітана поліції Татарчука О. від 22 червня 2025 року; довідкою начальника САП Бердичівського РВП, за змістом якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 15 січня 2025 року категорії В; відеозаписами з портативної нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля.

Так, із вказаного відеозапису з нагрудних портативних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Працівник поліції назвався, попросив надати документи, зауважив на його неприродну блідість. У спілкуванні з ОСОБА_1 поліцейські встановили, що крім неприродної блідості, водій має інші ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло. ОСОБА_1 заперечив вживання наркотичних речовин та наявність ознак сп`яніння. Неодноразову вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 ігнорував, чіткої відповіді не давав, після роз`яснень працівника поліції наслідків відмови від виконання законної вимоги поліцейського про проходження огляду, поведінка останнього розцінена як ухилення від проходження огляду. Водію роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після оформлення процесуальних документів, ОСОБА_1 ознайомлено зі складеними щодо нього адміністративними матеріалами, від підпису він відмовився. Від керування транспортним засобом поліцейські водія відсторонили, подальший рух за кермом заборонили.

Аргументи скаржника щодо незаконності зупинки його працівниками поліції за кермом транспортного засобу суд вважає необґрунтованими. В даному випадку працівники поліції діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» з дотриманням положень ст. 35 вказаного закону, оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності. У даному випадку після зупинки ОСОБА_1 працівник поліції вказав водію на неприродну блідість обличчя, що є однією із ознак наркотичного сп`яніння, та можливу його причетність до адміністративного правопорушення у зв`язку із цим. У подальшому у водія виявили інші ознаки: тремтіння пальців рук та зіниці очей, що не реагують на світло, що стало підставою для вимоги про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, яку водій проігнорував, ухилився від огляду. Відтак, його подальші дії регламентуються нормами п. 2.5 ПДР та не знаходяться у причинному зв`язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки автомобіля.

Пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І Інструкції.

Разом з тим, поведінка ОСОБА_1 на місці зупинки не відповідала обстановці, про що неодноразово зазначали працівники поліції, оскільки останній наполегливо вимагав скласти щодо нього протокол затримання або погрожував залишити місце оформлення адміністративних матеріалів та силою повернути вилучені водійські права у поліцейських.

На думку апеляційного суду дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за п. 2.5 ПДР України, що передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи скаржника що він не відмовлявся від проходження огляду спростовуються долученими відеозаписами, оскільки останній забажав пройти огляд по минуванню 40 хвилин з моменту зупинки транспортного засобу на кінцевій стадії складення протоколу про адміністративне правопорушення, якому передували неодноразові вимоги поліцейських щодо проходження огляду на підставі виявлених ознак сп`яніння, роз`яснень наслідків відмови.

На думку апеляційного суду, працівники поліції вичерпали усі законні способи спонукання водія для проходження огляду, ігнорування їх вимоги правильно розцінено як ухилення та відмова від проходження огляду, а водію надавалась можливість спростувати підозру працівників поліції щодо перебування у стані наркотичного сп`яніння, пройшовши запропонований огляд у найближчому закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку.

Долучений відеозапис апеляційний суд визнає належним та допустимим доказом, оскільки останній відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, хоча й наданий частинами, проте є послідовним і відображає обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Не заслуговують на увагу посилання скаржника, про недопустимість долученого відеозапису та відсутність у матеріалах справи оригінального відеозапису та свідоцтва технічного приладу, оскільки такі твердження не узгоджуються з вимогами статті 251 КУпАП та не впливають на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відомості щодо технічного засобу відеофіксації внесені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Доводи апелянта про самозвернення до КНП «Бердичівської міської лікарні» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, скаржником до матеріалів справи долучений висновок КНП «Бердичівська міська лікарня» №165 від 22 червня 2025 року о 16-00 год за самозверненням ОСОБА_1 , за результатами огляду зазначено, що ОСОБА_1 тверезий. Вказаний доказ, на думку апеляційного суду, є недопустимим, оскільки згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та ст. 266 КУпАП, огляд проводиться в присутності працівників поліції.

Крім того, вказаний висновок не є доказом відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 складено у зв`язку з відмовою особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто за порушення ним п. 2.5 Правил, а не за вчинення адміністративного правопорушення, яке полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 липня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 липня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Й.Григорусь