Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №278/5013/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/5013/24 Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В. І.

Номер провадження №33/4805/30/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Сокирка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Сокирка Володимира Михайловича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 22 липня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 22 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 03 вересня 2024 року о 05 годині 22 хвилини на 188 км автодороги М-21 «Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський», поблизу с-ща Гуйва, ОСОБА_1 , у порушення п. 2.9 а) ПДР, керував автомобілем «DAF XF 95.430», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Сокирко В.М., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що до матеріалів справи не долученого жодного процесуального документа (письмового доказу) факту порушення ПДР, тому вказаний факт підтверджує відсутність руху (керування) транспортним засобом особою, яка притягується до кримінальної відповідальності; співробітники поліції жодного разу не виказували сукупність ознак сп`яніння ОСОБА_1 , чим порушили вимоги ч.ч. 2, 3 розділу І Інструкції; відеозапис не є безперервним, постійно переривається, що прямо свідчить про той факт, що є фальсифікація доказів у справі; протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом по справі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Сокирка В.М., які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (ПДР), є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП.

Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 03.09.2024, у відповідності до якого, 03 вересня 2024 року о 05 годині 22 хвилини на 188 км автодороги М-21 «Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський», поблизу с-ща Гуйва, ОСОБА_1 , у порушення п. 2.9 а) ПДР, керував автомобілем «DAF XF 95.430», державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом MICHIELETTO н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому Законом порядку на місці зупинки тз, зі згоди водія за допомогою приладу Драгер алкотест 7510 ARLM-0291, результат 2,29 проміле, тест 436 водій з результатом погодився, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія від керування транспортним засобом відсторонено згідно ст. 266 КУпАП шляхом передачі керування тз іншому водію (а.с. 1); роздруківкою Alkotest-7510 від 03.09.2024 №436, результат якого 2,29 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився, що засвідчив власним підписом (а.с. 3); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що огляд з використанням спеціального технічного засобу проведений у зв?язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Результат огляду 2,29 проміле (а.с. 4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 5); рапортом поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Житомирській області капрала поліції А.Іщука від 03.09.2024 з якого убачається, що під час несення служби в складі екіпажу «Граніт 205» 03.09.2024 о 05 год. 22 хв. на АД М-21 186 км поблизу с.Гуйва зупинено ТЗ DAF XF 95.430 н.з. НОМЕР_1 згідно ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з останнім у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер або в найближчому медичному закладі охорони здоров`я. Результат огляду на місці зупинки ТЗ 2,29 проміле та складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 6); відеозаписом обставин події (а.с. 7), на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу та огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу Драгер на місці зупинки автомобіля зі згоди останнього. Жодних зауважень ОСОБА_1 щодо результатів огляду на місці не мав.

Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду та чек за результатами тестування спеціальним засобом «Драгер 7510» підписано ОСОБА_1 без зауважень на дії працівників поліції, в поясненнях до протоколу зазначив «винний, бо був 48 годин за кермом».

Даних про те, що ОСОБА_1 наполягав на направленні його для проведення огляду у медичному закладі охорони здоров`я матеріали справи не містять.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що до матеріалів справи не долученого жодного процесуального документа (письмового доказу) факту порушення ПДР, тому вказаний факт підтверджує відсутність руху (керування) транспортним засобом особою, яка притягується до кримінальної відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 35 вказаного Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо: якщо водій порушив Правила дорожнього руху тощо.

Поліціянти зупинили автомобіль DAF XF 95.430, н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом MICHIELETTO н.з. НОМЕР_2 , з тих підстав, що керманич їде по всій дорозі, без поворотів, «дорогою петляв», тобто не користувався попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху, вказане висловили водію, на що останній зазначив, бо засипаю, на нього чекає водій на «вог» сяде за кермо. Уповноважені особи надали водію відеозаписи із відеореєстратора службового автомобіля для перегляду як він дорогою їхав, на що останній відповів, що йому соромно це дивитися, тобто не заперечував факт перестроювання без сигналів світловими покажчиками повороту (п. 9.2 ПДР України).

Отже, працівниками поліції виконана вимога ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» та роз`яснена причина зупинки зазначена в ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»

Наведені норми свідчать про наявність правових підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», а те що поліціянтами не складена постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР не знаходяться у причинному зв`язку з подальшими діями ОСОБА_1 , які регламентуються нормами п. 2.9 «а» ПДР.

Окрім того, з відеозапису убачається, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння, зокрема, порушення координації рухів, порушення мови та запах алкоголю з порожнини рота, останній висловлені керманичу.

Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Таким чином, тільки наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп`яніння, а тому у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, зважаючи на ознаки, відображені в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та не повинні підтверджуватися або доводитися матеріалами справи, оскільки огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами або спеціальними прийомами (методами) підтверджувати ці ознаки не потрібно, а тому доводи в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний суд вважає, що огляд на стан сп`яніння проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, тому підстав вважати його недійсним немає.

Крім того, працівники поліції складали протокол з дотримання вимог, передбачених ст. ст. 254, 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376 та є належним та допустимим доказом.

Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів відеозапис не є безперервним судом не приймаються до уваги з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, статтею 251 КУпАП наведено джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами.

Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (статті 31, 40) та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999.

З відеозапису вбачається, що його здійснено працівниками поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення, із застосуванням відеореєстратора, встановленого на службовому транспортному засобі та портативних відеореєстраторів (бодікамер), що прямо передбачено Інструкцією.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ та п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозаписів, засобів фото і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. При цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Згідно із п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання та використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України №100 від 03.02.2016, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.

Як вбачається з технічного відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, всі значимі обставини для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, починаючи з моменту зупинки його транспортного засобу і закінчуючи складенням щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, були зафіксовані на бодікамеру поліцейського, коли велася безперервна відеозйомка, з якої вбачається наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відтак доводи захисника про те, що зазначений відеозапис не є безперервним правого значення не мають.

Таким чином, відеозапис, що міститься в матеріалах справи та який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено статтею 251 КУпАП.

Також законодавством не передбачена обов`язкова участь адвоката під час проходження особою огляду на стан сп`яніння та оформлення поліцією матеріалів про адміністративне правопорушення. Відсутність захисника не перешкоджала ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп`яніння, що є його обов`язком відповідно до п. 2.5. ПДР, та не є обставиною, яка виключає відповідальність за ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Також не підлягає задоволенню клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обґрунтовуючи дане клопотання, захисник послався на те, що на час апеляційного розгляду закінчився, передбачений ст. 38 КУпАП, річний строк накладення адміністративного стягнення. Проте справа судом першої інстанції розглянута в межах строків накладення адміністративного стягнення, а закінчення таких строків на час розгляду справи апеляційним судом не є підставою для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сокирка Володимира Михайловича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 22 липня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Й. Григорусь