Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №293/1115/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/1115/25 Головуючий у 1-й інст. Лось Л. В.

Номер провадження №33/4805/103/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 14 вересня 2025 року о 02-11 год у с-щі Черняхів, вул. Володимирська, 6 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова та нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер 6820 та в медичному закладі відмовився на нагрудний відеореєстратор поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять факту зупинки транспортного засобу та доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вказав, що суд безпідставно не взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 помінявся місцями з ОСОБА_3 . Наголошує на численних порушеннях працівниками поліції під час складення адміністративних матеріалів, зокрема: ОСОБА_1 не роз`яснювались його права, протокол на складався у його присутності, від підпису та ознайомлення з матеріалами не відмовлявся, пояснень не надавав, докази щодо направлення на його адресу матеріалів у справі відсутні. Відеозапис вважає неналежним та недопустимим доказом, оскільки деякі відеофайли здійснені на невстановлений пристрій.

На думку скаржника, у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453325 від 14 вересня 2025 року, від підпису ОСОБА_1 відмовився; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, нестійка хода), від проходження огляду відмовився; направленням водія транспортного засобу на огляд до Черняхівського ТМО від 14 вересня 2025 року з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився; розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу; копією постанови від 14 вересня 2025 року серії ЕНА № 5715995, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки; відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора службового автомобіля.

На думку апеляційного суду вказані докази узгоджуються з відеозаписами з портативного реєстратора працівників поліції, долученими до матеріалів справи, на яких зафіксовано як працівники поліції у с.Черняхів за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору зупинили автомобіль BMW 3181, державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Працівник поліції повідомив про безперервну відеофіксацію, повідомив про порушення правил дорожнього руху (неувімкнення відповідного покажчика повороту при зміні напрямку руху). Одночасно у працівників поліції виникла підозра щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння у зв`язку з різким запахом алкоголю, нестійкою ходою, вираженим тремтінням пальців рук. На вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 категорично відмовився. Працівники поліції роз`яснили водію наслідки відмови від проходження такого огляду у вигляді складення адміністративних матеріалів за порушення водієм п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність у ст. 130 КУпАП, які в подальшому направляються до суду. Водію роз`яснили права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Від керування транспортним засобом водія відсторонили. Разом з тим роз`яснили водію, що крім протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо нього буде складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від ознайомлення з адміністративними матеріалами ОСОБА_1 відмовився.

Так, з відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля вбачається рух автомобіля BMW 3181, державний номерний знак НОМЕР_1 . Після увімкнення працівниками поліції проблискових маячків синього та червоного кольору вказаний автомобіль продовжував рух. Відеозапис фіксує зупинку транспортного засобу, з-за керма якого одразу вийшов ОСОБА_1 , при цьому заперечуючи факт керування транспортним засобом. На переконання суду водій не мав достатньо часу помінятися місцями з іншою особою. Отже, апеляційні доводи скаржника, що інший пасажир автомобіля ОСОБА_3 перебував за кермом під час зупинки спростовується долученими відеозаписами службового автомобіля працівників поліції та розцінюється апеляційним судом як спробу уникнення притягнення до адміністративної відповідальності.

Зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Так, відповідно до ч. 1 ст. 35 вказаного Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.

З наявних в матеріалах справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб ВMW 3181, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме: водій при зміні напрямку руху не увімкнув відповідний покажчик повороту.

Вказаний факт підтверджується і постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5715995 від 14 вересня 2025 року, якою на водія накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 7). Відомостей щодо оскарження або скасування вказаної постанови матеріали справи не містять.

Наданий відеозапис апеляційний суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, оскільки не має ознак монтування, за допомогою останнього можна відтворити обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, згідно яких ОСОБА_1 керував автомобілем транспортним засобом ВMW 3181, д.н.з. НОМЕР_2 . Після зупинки працівниками поліції проінформований про причини зупинки. Водію повідомлено про наявність ознак алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, тремтіння пальців рук), у відповідності до встановленого законом порядку запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки автомобіля та в найближчому медичному закладі. Сам факт відмови його від проходження огляду був причиною складення протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР.

Відомості про технічні засоби запису внесені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності дій працівників поліції під час складання адміністративних матеріалів суд вважає надуманими у зв`язку з наступним. Судом встановлено й відеозаписами зафіксовано, що під час складення адміністративних матеріалів водій був присутній на місці зупинки, проте від ознайомлення з ними він відмовився, хоча така можливість працівниками поліції йому надавалась із роз`ясненням прав. Натомість ОСОБА_1 після зупинки його за кермом автомобіля відмовився виконати законну вимогу поліцейських щодо надання водійських документів, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, поводив себе зухвало, висловлював образи у бік поліцейських, повідомив, що не бажає нічого підписувати.

Із урахуванням категоричної відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння доводи апелянта щодо не роз`яснення йому порядку застосування приладу Драгер апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього.

Під час апеляційного перегляду не підтвердились аргументи захисника щодо неналежності та недопустимості зібраних у справі доказів. Згідно ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказана справа розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно, і доводами апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовано.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

Заявлене суду апеляційної інстанції клопотання про врахування при розгляді справи життєвих та інших обставин особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки положення ч. 2 ст. 33 КУпАП щодо врахування при накладенні стягнення характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, застосовуються у всіх випадках, крім накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Санкція статті 130 ч.1 КУпАП є безальтернативною та закон в даному випадку не передбачає процесуальної можливості призначити будь-яке інше адміністративне стягнення.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Під час апеляційного розгляду суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Й. Григорусь