Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №420/25733/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 18.02.2026

Справа № 420/25733/25

2-а/501/4/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карпової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та оголошення у розшук;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не отримував повісток від відповідача, не допускав порушення правил військового обліку, не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, оскільки щодо нього не складався протокол за статтями 210, 210-1 КУпАП та не виносилась постанова про накладення адміністративного стягнення, що офіційно підтверджено самим відповідачем у відповіді на адвокатський запит. Відтак відсутній встановлений у законному порядку факт правопорушення, який є єдиною передбаченою Законом №1951-VIII підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Незважаючи на це, у вказаному Реєстрі (зокрема через застосунок «РЕЗЕРВ+») відображено інформацію про нібито вчинення позивачем порушення, що є безпідставним, таким, що не ґрунтується на вимогах закону, та порушує принцип законності діяльності суб`єктів владних повноважень, у зв`язку з чим позивач просить визнати такі дії протиправними та зобов`язати відповідача усунути порушення його прав.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

07 жовтня 2025 суддя Одеського окружного адміністративного суду постановив ухвалу про передачу адміністративної справи №420/25733/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії за територіальною підсудністю до Чорноморського міського суду Одеської області.

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 14 листопада 2025 року у справі №420/25733/25 прийнято до свого провадження зазначену справу.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов просить задовольнити.

Від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. 20226/25-Вх 11.12.2025), в якому в обґрунтування правової позиції відповідач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на адресу ТОВ «Чорноморський рибний порт», де був працевлаштований позивач, було скероване розпорядження №225 від 23.05.2025 (вих.1/1058/4) щодо оповіщення військовозобов`язаних осіб, зокрема і ОСОБА_1 , шляхом вручення повістки №3680831 щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних. Відповідач вважає, що позивач був сповіщений, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 у встановлений строк, тому допустив порушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, військовозобов`язаний, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ).

Позивач у встановлені строки оновив військово-облікові дані та пройшов ВЛК.

У застосунку «Резерв+» відображено інформацію про «порушення правил військового обліку» та перебування у розшуку позивача.

В розпорядженні №225 від 23.05.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу керівника ТОВ «Чорноморський рибний порт» зазначено про оповіщення призовників про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в тому й числі ОСОБА_1 шляхом вручення повістки щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних.

Листом №28/04-725 від 29.05.2025 заступника директора ТОВ «Чорноморський рибний порт» повідомлено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про неможливість вручення повісток, в тому й числі ОСОБА_1 , у зв`язку з призупиненням дії трудового договору.

Згідно наказу №567 від 13.07.2023 виконавчого директора «Чорноморський рибний порт» (ТОВ «ЧРП»), призупинено дію трудового договору з робітником ТОВ «ЧРП» ОСОБА_1 з 18.07.2023.

Докази належного вручення ОСОБА_1 повістки про виклик до ТЦК та СП в матеріалах справи відсутні.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зіст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідач вважає, що позивач був сповіщений належним чином та не з`явився до ТЦК та СП у встановлений строк, тому допустив порушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Твердження відповідача про скерування до ТОВ «Чорноморський рибний порт» розпорядження №225 від 23.05.2025 про оповіщення військовозобов`язаних осіб шляхом вручення повістки не підтверджують факт вручення повістки позивачу, враховуючи, що з останнім ще з 18.07.2023, згідно наказу №567 від 13.07.2023, призупинено дію трудового договору.

Отже, належними та допустимими доказами відповідач не довів факту вручення позивачу повістки та відповідно порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зумовленого неявкою до ТЦК та СП за вказаною повісткою. Окрім того, відповідач не навів жодного доводу щодо підстав виклику позивача до ТЦК та СП для оновлення даних, враховуючи, що дані ним було оновлено своєчасно та він у встановлені законодавством строки пройшов ВЛК.

Таким чином, відповідачем не доведено, що ним здійснено вручення повістки позивачу відповідно до вимог Порядку №560.

Згідно примітки до ст.210 КпАП України, положення ст.ст.210, 210-1 цього Кодексу, не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не надано суду жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КпАП України.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідач належними доказами не спростував того факту, що позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП відносно позивача не складався, постанова про накладення штрафу не виносилась, за таких обставин, відомості до Реєстру відносно нього внесені безпідставно.

Посилання відповідача на той факт, що позивач не прибув ТЦК та СП, чим порушив Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» не є відомостями, які вносяться до Реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.

Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, вчиненої дії чи допущеної бездіяльності, направлених на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.

Відповідач не виконав обов`язку доведення правомірності вчинених дій. Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення відповідачем не надано.

Відтак, за відсутності постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка набрала законної сили, у відповідача не було підстав для внесення даних до відповідного реєстру про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та притягнення його до відповідальності.

За приписами ч.ч.8-9 ст.5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Територіальні центри комплектування є органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинні забезпечувати актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного, враховуючи відсутність інформації щодо адміністративних правопорушень стосовно позивача та притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, суд дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та оголошення у розшук є протиправними.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства(Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Враховуючи наведене, належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Оцінивши надані докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу цього позову до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.242-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та оголошення його у розшук.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя