Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №759/29341/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/29341/25

пр. № 2/759/4859/26

18 лютого 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №22038000536305 від 04.10.2021 року у розмірі 142 389,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.10.2021 року між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі - АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», Банк, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Споживач, Клієнт) укладено Кредитний договір № 22038000536305. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку (далі - Рахунок). Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до умов Кредитного договору, цільове призначення Кредиту: на споживчі потреби, процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за Кредитом.

Позивач вказав, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого 28 травня 2025 року згідно з умовами Договору факторингу № 28/05/25, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступлено право вимоги за Кредитним Договором №22038000536305 від 04.10.2021 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуто право вимоги до відповідача.

Відповідно до умов Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС») становить 142 389,47 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 93 369,06 грн., заборгованість по відсоткам - 1,58 грн., а заборгованість по комісії - 49 018,83 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №22038000536305 від 04.10.2021 у розмірі 142 389,47 грн. та вирішити питання судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на останню відому адресу його місця проживання, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 11 грудня 2025 року та судові повістки про виклик до суду відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були направлені на його останнє відоме місце проживання, зазначене у наявному в матеріалах справи кредитному договорі - АДРЕСА_1 .

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, поштовий конверт повернувся до суду без вручення із відміткою «адресат відсутній».

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Крім того, про розгляд даної справи ОСОБА_1 повідомлявся шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у поданому позові просив про розгляд справи без його участі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади, у судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини своєї неявки. Жодних клопотань та / або заяв під час розгляду справи від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з`явились.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 та Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» уклали Кредитний договір №22038000536305 за умовами якого Банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти (далі - Кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором (п. 1.1 Договору).

У відповідності до п. 1.2 Кредитного договору, Кредит надається на наступних умовах: Сума Кредиту 70 840,00; Строк кредитування 48 місяців; Кінцева дата повернення Кредиту: 04 жовтня 2025 p. p.; Цільове призначення: на споживчі потреби; Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за Кредитом у розмірі: 0,001% річних; Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 04.10.2021 по 03.11.2022 року - 4,25% від Суми Кредиту, з 04.11.2022 по 03.11.2023 року - 3% від Суми Кредиту, з 04.11.2023 по 03.11.2024 року - 2% від Суми кредиту, з 04.11.2024 по 04.10.2025 року - 1,25% від Суми Кредиту. У разі не повернення Суми Кредиту в терміни, встановлені Договором (в дати, передбачені Графіком платежів, в Кінцеву дату повернення Кредиту, або іншу дату, визначену Банком у письмовій вимозі у випадку порушення Клієнтом умов Договору), Клієнт зобов`язаний сплатити Банку проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) в розмірі 56,00% процентів річних від простроченої заборгованості за Кредитом за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості.

Кредит надається шляхом зарахування Суми Кредиту на поточний рахунок Клієнта НОМЕР_1 , відкритий у AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», далі - Рахунок. Датою видачі Кредиту вважається день зарахування суми Кредиту на Рахунок. Якщо Сума Кредиту не зарахована на Рахунок протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання цього Кредитного договору, Договір вважається неукладеним. Забезпечення за Договором не надається (п.п. 1.3, 1.4 Кредитного договору).

Одночасно з тим, у відповідності до п. 2.1 Кредитного договору: Клієнт доручає Банку в дату надання Кредиту здійснити договірне списання коштів з Рахунку Клієнта: в сумі страхового платежу, а саме 15 840,00 гривень на користь страховика АТ СК «ТАС» (приватне) згідно з договором страхування №TS-22038000536305 від 04 жовтня 2021 року.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Кредитного договору № 22038000536305 від 04 жовтня 2021 року платежі щодо погашення заборгованості за Кредитом, сплати процентів та Щомісячної комісії за обслуговування Кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів, далі - Обов`язковий платіж. Дати погашення та розмір Обов`язкового платежу визначені в розділі 4 цього Кредитного договору. Погашення заборгованості за Договором здійснюється шляхом договірного списання Банком коштів з Рахунку. Для цього Клієнт зобов`язаний сформувати достатню суму коштів для сплати Обов`язкового платежу на Рахунку не пізніше 18:00 години (за київським часом) дати платежу, що визначена в Графіку платежів.

Розділом 4 кредитного договору № 22038000536305 від 04 жовтня 2021 року сторонами узгоджений Графік платежів / розрахунок орієнтовної загальної вартості кредиту для клієнта та орієнтовної реальної річної процентної ставки за цим договором.

Клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання у порядку, визначеному УДБО, з будь-яких рахунків Клієнта, відкритих у Банку, з метою погашення строкової та простроченої заборгованості Клієнта перед Банком за цим Кредитним договором, а також простроченої заборгованості Клієнта за будь-якими іншими договорами між Банком та Клієнтом (п. 5.2 Кредитного договору).

Відповідно до п. 5.4 Кредитного договору: Клієнт підтверджує, що: він самостійно ознайомився з інформацією на Офіційному сайті Банку, необхідною для отримання споживчого кредиту, він усвідомлено прийняв рішення щодо укладення цього Кредитного договору; Банк надав йому у письмовій формі актуальний на дачу укладення цього Кредитного договору Паспорт споживчого кредиту та всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування, в тому числі для порівняння різних пропозицій Банку з метою прийняття Клієнтом обґрунтованого рішення про укладення цього Кредитного договору, а також що Банк не обмежував його у часі для ознайомлення із зазначеною інформацією та для прийняття рішення; він ознайомлений та згодний з умовами УДБО та погоджується з тим, що Договір з боку Банку укладається шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитку печатки Банку та підпису уповноваженої особи Банку. Зміст статей 6, 627 та 207 Цивільного кодексу України Клієнту роз`яснено, із зразками печатки та підпису уповноваженої особи Банку Клієнт ознайомлений та надає згоду щодо такої письмової форми Договору.

Пунктом 5.7 Кредитного договору встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором.

Кредитним договір № 22038000536305 від 04 жовтня 2021 року підписаний ОСОБА_1 власноруч.

Із Виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 04.10.2021 року по 27.05.2025 року вбачається, що АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, зарахувавши на рахунок ОСОБА_1 04.10.2021 року кошти у розмірі 70 840,00 грн. із призначенням платежу: Надання кредитних коштів згідно кредитного договору №22038000536305 від 04.10.2021 р.

Крім того, із вказаної виписки вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, знімав та поповнював готівку, тобто реалізував своє право на користування кредитними коштами.

За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відсоткова ставка за користування кредитом була узгоджена ОСОБА_1 та АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» у п. 1.2 Кредитного договору №22038000536305: на строкову заборгованість за Кредитом у розмірі: 0,001% річних.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Строк кредитування відповідно до п. 1.2 кредитного договору №22038000536305 складає 48 місяців, до 04 жовтня 2025 року.

Із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №22038000536305 від 04.10.2021 року, станом на 27.05.2025 року, складеного АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 142 389,47 грн., з яких: залишок простроченого кредиту - 93 369,06 грн.; залишок прострочених відсотків - 1,58 грн., а залишок прострочених комісій - 49 018,83 грн.

Досліджуючи вказаний розрахунок суд встановив, що нарахування відсотків на заборгованість ОСОБА_1 здійснено в межах строку кредитування та узгодженою між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 відсотковою ставкою.

Відповідно до п. 5.11 Кредитного договору № 22038000536305 від 04 жовтня 2021 року: Клієнт дає згоду на можливу заміну кредитора і відступлення права вимоги за цим Договором.

28 травня 2025 року між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу №28/05/25 за умовами якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору: внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами.

Відповідно до п. 7.1 Договору факторингу: Фактор здійснює фінансування Клієнта у спосіб, визначений ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України шляхом купівлі у нього права грошової вимоги. В якості ціни за придбання (відступлення) Прав Вимоги, Фактор передає в розпорядження Клієнта грошові кошти у розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього Договору складає 3 100 001,00 грн. без ПДВ за плату. Плата Клієнта за домовленістю сторін є дисконтом, що становить різницю між Розміром Портфеля Заборгованості за Ціною Продажу, яка вважається здійсненою в момент (дату) підписання цього Договору.

28 травня 2025 року Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (Фактор) підписано: Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 28 травня 2025 року до Договору факторингу №28/05/25 від 28 травня 2025 року, а також Акт приймання-передачі прав вимог за Договором факторингу №28/05/25 від 28 травня 2025 року.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників, Клієнт відступив Фактору наступні Права вимоги до наступних Боржників, зокрема до: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 за Договором №22038000536305 від 04.10.2021 року у загальному розмірі 142 389,47 грн., з яких: заборгованість по тілу - 93 369,06 грн., заборгованість по відсотках - 1,5800000000000001 грн., а заборгованість по комісії - 49 018,830000000002 грн.

Як вбачається із платіжної інструкції №10837 від 28 травня 2025 року, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» перерахувало на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» 3 100 001,00 грн. із призначенням платежу: Оплата за право відступлення грошової вимоги зг-но договору факторингу № 28/05/25 від 28травня 2025 р. без ПДВ.

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за Договором факторингу № 28/05/25 від 28.05.2025 року перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» направило ОСОБА_1 вимогу про погашення кредитної заборгованості від 28.05.2025 року, в якій наполягало на сплаті заборгованості за кредитним договором у розмірі 142 389,47 грн.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Зобов`язання відповідач не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед позивачем.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Враховуючи дійсність ідентифікуючих даних позичальника, які відповідають особі відповідача у справі, особисте підписання відповідачем кредитного договору, як погодження з його умовами, суд доходить висновку про укладення зазначеного договору та виконання кредитодавцем обов`язків по ньому.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 .

Із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №22038000536305 від 04.10.2021 року, станом на 27.05.2025 року, складеного АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 142 389,47 грн., з яких: залишок простроченого кредиту - 93 369,06 грн.; залишок прострочених відсотків - 1,58 грн., а залишок прострочених комісій - 49 018,83 грн.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Зазначені положення викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Наданий банком розрахунок відповідачем належними і допустимими доказами не спростований.

Отже, суд вважає встановленим існування між сторонами кредитних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У відповідності до п. 1.2 Кредитного договору №22038000536305 від 04.10.2021 року, Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 04.10.2021 по 03.11.2022 року - 4,25% від Суми Кредиту, з 04.11.2022 по 03.11.2023 року - 3% від Суми Кредиту, з 04.11.2023 по 03.11.2024 року - 2% від Суми кредиту, з 04.11.2024 по 04.10.2025 року - 1,25% від Суми Кредиту.

Суд звертає увагу, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору №22038000536305 від 04.10.2021 року, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту (з 04.10.2021 по 03.11.2022 року - 4,25% від Суми Кредиту, з 04.11.2022 по 03.11.2023 року - 3% від Суми Кредиту, з 04.11.2023 по 03.11.2024 року - 2% від Суми кредиту, з 04.11.2024 по 04.10.2025 року - 1,25% від Суми Кредиту) суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21.

Суд також звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Відповідного обґрунтування (з наданням доказів) наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору в позовній заяві не наведено.

Таким чином, суд доходить висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. За даних обставин, позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 49 018,83 грн., задоволенню не підлягає.

Із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №22038000536305 від 04.10.2021 року, станом на 27.05.2025 року, встановлено, що фактично на погашення заборгованості по комісії відповідачем сплачено: 12 042,80 грн. та 24 085,60 грн., що разом становить 36 128,40 грн.

Так, оскільки банком без належних на те правових підстав була нарахована відповідачу комісія за кредитним договором №22038000536305 від 04.10.2021 року на загальну суму 49 018,83 грн. з яких відповідачем сплачено 36 128,40 грн., які мали бути спрямовані на погашення відсотків та заборгованості за тілом кредиту, то загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №22038000536305 від 04.10.2021 року становить 57 242,24 грн. із розрахунку: 93 369,06 грн. (залишок простроченого кредиту) + 1,58 грн. (залишок прострочених відсотків) - 36 128,40 грн. (кошти, внесені відповідачем в рахунок сплати комісії).

Із наданих банком розрахунків заборгованості відповідача вбачається, що саме за узгодженою сторонами спору відсотковою ставкою розраховано заборгованість відповідача перед позивачем за відсотками.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що фактично отримані відповідачем грошові кошти в добровільному порядку ОСОБА_1 АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» не повернув, а також приймаючи до уваги приписи статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками за кредитним договором №22038000536305 від 04.10.2021 року, є обґрунтованими у загальному розмірі 57 242,24 грн.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем не надано до суду належних доказів на спростування обставин щодо видачі кредитних коштів.

Судом встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов`язання вчасно не виконав, кредит не повернув, нараховані відсотки не сплатив.

Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно і належним чином, то суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №22038000536305 від 04.10.2021 року у загальному розмірі 57 242,24 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію в національній валюті №С3-425 від 30 жовтня 2025 року, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» здійснило платіж у розмірі 2 422,40 грн. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва (КД22038000536305).

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 973,83 грн. (57 242,24 / 142 389,47 * 2 422,40), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у поданому позові просить стягнути із відповідача на свою користь 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в матеріалах справи наявні: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10682/10 та посвідчення адвоката, що видані на ім`я Кеню Денис Васильович; Ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1955452 від 21 липня 2025 року з якого вбачається, що адвокат Кеню Денис Васильович уповноважений представляти ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» у Святошинському районному суді міста Києва; Договір №43453613 про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (Клієнт) та адвокатом Кеню Денисом Васильовичем (Адвокат) щодо надання правничої допомоги; Додаткова угода № 22038000536305 від 28 жовтня 2025 року до Договору № 43453613 про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року, відповідно до якої сторони домовились, зокрема, розширити розділ «1. Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту: «1.2 Адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 »; Акт 22038000536305 від 28 жовтня 2025 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), яким сторони підтвердили, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартість 3 000,00 грн.; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Кеню Д.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості на загальну суму 3 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Так, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом. Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Пункт 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши те, що від відповідача не надходило клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу та те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 206,03 грн. (57 242,24 / 142 389,47 * 3 000,00) витрат на правову допомогу, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ: 43453613; місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) заборгованість за Кредитним договором №22038000536305 від 04.10.2021 року у загальному розмірі 57 242 (п`ятдесят сім тисяч двісті сорок дві) гривні 24 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ: 43453613; місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 973 (дев`ятсот сімдесят три) гривні 83 копійки та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 206 (одна тисяча двісті шість) гривень 03 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 лютого 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко