Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №640/24862/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/24862/19 Суддя (судді) першої інстанції: Тітова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Беспалова О.О.

за участю секретаря Сови Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії №1, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу генерального прокурора, Кадрової комісії №1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №1 від 04.11.2019 №229 про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №1543ц від 15.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 20.11.2019. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на посаді, що є рівнозначною посаді прокурора відділу Генеральної прокуратури України з 21.11.2019. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 21.11.2019 і до моменту фактичного поновлення на роботі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що у своїй заяві ОСОБА_1 відобразив точне вираження волі відносно процедури атестації та переведення в Офіс Генерального прокурора та усвідомлював наслідки, передбачені п. 11 розділу I Порядку № 221, згідно з якими у разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Разом з тим, на адресу Генеральної прокуратури України 21.10.2019 позивач подав заяву про часткове відкликання заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію. Із заяви вбачається, що він обізнаний про призначення йому на 23.10.2019 іспиту, разом з тим, будь-яких прохань щодо виключення його із списку осіб, які приймають участь у проходженні атестації не містить. ОСОБА_1 зазначив про незгоду з нормативними актами, які регулюють порядок та умови проведення атестації та зазначив про відкликання заяви від 11.10.2019 в частині надання своєї згоди на проходження атестації та надання згоди на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у п. 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Вказана заява розглянута відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та 25.11.2019 за № 11/1/1-2693вих-19 Генеральною прокуратурою України позивачу надано на неї письмову відповідь, якою повідомлено, що Законом № 113-ІХ та Порядком № 221 не передбачено можливості відкликання прокурором раніше поданої заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.

Крім того, ОСОБА_1 роз`яснено, що у зв`язку з його неявкою у визначений кадровою комісією день, час та місце для складання іспиту, Першою кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження атестації, на підставі якого наказом Генерального прокурора від 15.11.2019 позивача звільнено з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.11.2019.

Апелянт вважає, що суд не взяв до уваги, що Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 та Порядком роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233, кадрова комісія не наділена повноваженнями на надання відповіді на звернення прокурорів, а створюється з метою проведення їх атестації.

Відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що ні Законом № 113-ІХ, ні Порядком № 221 не передбачено можливості відкликання раніше поданої заяви в частині про намір пройти атестацію, а тому подання такої заяви не тягне інших наслідків, ніж ті, що Кадрова комісія могла застосувати в межах своїх повноважень.

Апелянт послався на практику Верховного Суду практику у подібних правовідносинах, зокрема, на п. п. 66-70 постанови від 23.03.2023 у справі № 640/25351/19, від 28.12.2022 у справі № 640/25013/19.

Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправильно зазначено назву відповідача з якого стягується середній заробіток за час вимушеного прогулу, неправильно визначено період за який стягуються такі кошти, не здійснено розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не зазначено суму, яка підлягає стягненню на користь позивача та не зазначено про необхідність утримання із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

З апеляційною скаргою до суду звернувся також ОСОБА_1 , який зазначив, що він погоджуюся з рішенням суду в частині щодо його незаконного звільнення оскарженим до суду наказом Генерального прокурора на підставі незаконного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, поновлення на роботі в Генеральній прокуратурі України на попередній посаді. Однак, він не погоджується з тим, що в рішенні суду відсутня визначена судом сума коштів в національній валюті України, яка підлягає стягненню з Офісу Генерального прокурора, а не з Генеральної прокуратури України, як помилково зазначив суд у своєму рішенні, на його користь в якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також відсутнє посилання на допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах стягнення за один місяць.

У зв`язку з наведеним позивач в апеляційній скарзі просив змінити резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025, а саме стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2019 року по 16 жовтня 2025 року у розмірі 2 480 266, 96 гривень, а також доповнити судове рішення абзацом про допущення судового рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 34 357, 26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач працював в органах прокуратури України.

11 жовтня 2019 року позивачем подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.

21 жовтня 2019 року позивач подав заяву про часткове відкликання заяви від 11 жовтня 2019 року про переведення на посаду прокурора в Офісі генерального прокурора та про намір пройти атестацію.

04 листопада 2019 року Кадровою комісією № 1 прийнято рішення № 229 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", у зв`язку з тим, що позивач не з`явився на складання іспиту.

На підставі рішення першої Кадрової комісії №229 від 4 листопада 2019 року наказом Генерального прокурора від 15 листопада 2019 року № 1543ц позивача звільнено з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 20 листопада 2019 року.

Вважаючи вищевказані рішення Кадрової комісії № 1 про неуспішне проходження атестації та наказ Генерального прокурора України про звільнення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закон №1697-VII).

Згідно статті 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону №1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.

Згідно з пунктом 21 № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

Абзацом 1 та 2 пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

Пунктами 4-6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України». Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Пунктом 7 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно з пунктом 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Пунктом 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Так, на виконання норм розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ з метою проведення атестації прокурорів наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, який визначає процедуру надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур (далі - Порядок № 221).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Атестація слідчих органів прокуратури відбувається за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур відповідно до цього Порядку.

Пунктом 5 розділу І Порядку № 221 визначено, що предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Відповідно до пунктів 9, 10 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви, зокрема, прокурора Генеральної прокуратури України про переведення на посаду в Офісі Генерального прокурора, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Така заява подається у строк до 15 жовтня 2019 року (включно) та підписується прокурором особисто. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин.

За приписами підпункту 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивач на виконання вищевказаних вимог подав заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів.

Крім того, позивачем надано персональну згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, його буде звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" (відповідно до вимог пп. 2 п. 19 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону).

Колегія суддів вважає, що надана згода вказує на усвідомленням наслідків неуспішного проходження атестації.

За наслідком розгляду заяви позивача від 11.10.2019 про намір пройти атестацію, його було включено до графіку здачі тестування та призначено таке на 23.10.2019.

21.10.2019 позивач подав заяву про часткове відкликання заяви від 11.10.2019 про переведення на посаду прокурора в Офісі генерального прокурора та про намір пройти атестацію.

Першим етапом атестації є складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора у визначені графіком дату та час не з`явився, заяву про перенесення тестування до кадрової комісії не подавав.

Абзацом 2 пункту 11 розділу І Порядку № 221 чітко визначені наслідки для прокурора у разі його неявки для проходження атестації у встановлені дату, час та місце, про що позивач був повідомлений.

Тобто позивач розумів умову, за якої його може бути переведено на посаду в Офіс Генерального прокурора, а саме лише за наслідками успішного проходження атестації, передбаченої Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", як і настання наслідків неуспішного її проходження у вигляді звільнення з посади прокурора.

Слід зазначити, що заява позивача від 21.10.2019 про відкликання попередньої заяви в частині надання згоди на проходження атестації дає зрозуміти, що позивач бажає бути переведеним до Офісу Генерального прокурора, проте без проходження ним чітко визначеної у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" процедури атестації, оскільки вважає її незаконною.

Колегія суддів зазначає, що ані Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", ані Порядком № 221 не передбачено можливості відкликання раніше поданої заяви в частині про намір пройти атестацію, а тому подання такої заяви не тягне інших наслідків, ніж ті, що Кадрова комісія могла застосувати в межах своїх повноважень, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та Порядком № 221 (Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 640/25351/19).

Колегія суддів зазначає, що у виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.

Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації, про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

В даному випадку судом встановлено, що заяви про перенесення дати тестування позивач не подавав.

Відповідно до п. 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

За приписами п. 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати за чи проти рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що кадрова комісія наділена повноваженнями прийняти лише два види рішень, зокрема: рішення про успішне проходження прокурором атестації та рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Будь-якого іншого рішення відповідач не може прийняти в силу нормативних приписів.

Оскільки позивач не з`явився для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора у визначені графіком дату та час та не подав при цьому заяви про перенесення тестування із наведенням поважних причин такого неприбуття, вказані обставини є безумовною підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Прийняти інше, крім указаного рішення, у кадрової комісії рішення не було правових підстав.

Твердження позивача, які були підтримані судом першої інстанції, стосовно направлення Генеральному прокурору заяви про відкликання попередньої заяви про намір пройти атестацію, як на обставину, яка унеможливлює прийняття Кадровою комісією вказаного рішення про визнання позивача таким, що неуспішно пройшов атестацію у зв`язку з неявкою, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", ані Порядком № 221 не передбачено такої можливості.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом при вирішенні подібних правовідносин у постановах від 17.05.2022 у справі № 440/2802/20, від 30.09.2022 у справі № 640/24470/19, від 28.12.2022 у справі № 640/25013/19 та інш.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвалюючи оскаржуване рішення від 04.11.2019 №229 "Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою", яким позивача визнано таким, що не успішно пройшов атестацію, Кадрова комісія №1 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з дотриманням принципів пропорційності та законності.

Доводи позивача про те, що проходження атестації в порядку, передбаченому Законом №113-IX та Порядком №221 суперечить положенням законодавства та містить ознаки дискримінації, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.07.2003 №15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена частиною шостою статті 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про державну службу". Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема й Законом України "Про прокуратуру".

Тобто запровадження Законом №113-IX атестації прокурорів Генеральної прокуратури України як однієї з умов для їх переведення в Офіс Генерального прокурора пов`язане в тому числі із створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікацій чинних прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та відбувалась у спосіб і порядок, який є діючим і стосується усіх прокурорів, які виявили намір пройти атестацію, а тому не може вважатись протиправною чи такою, що носить дискримінаційних характер по відношенню до позивача.

Всі доводи, якими позивач обґрунтовує протиправність дій відповідача щодо проведення атестації, ґрунтуються на його незгоді із положеннями Закону №113-IX та Порядком №221, які, на його думку, порушують в тому числі і права та гарантії, що визначені Кодексом законів про працю України та Конституцією України.

При цьому положення Закону №113-IX на день їх виконання відповідачами та прийняття оскаржуваного наказу були чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались. Так само були чинними і положення Порядку №221.

Тому правові підстави для їх незастосування відповідачами були відсутні.

Крім того, колегія суддів наголошує, що позивач, подаючи заяву про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, цілком і повністю був ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації та погодився на їх застосування. Заява ж від 21.10.2019 позивача також дає зрозумити, що він бажає бути переведеним до Офісу Генерального прокурора, втім без проходження ним атестації, яку вважає такою, що не відповідає приписам закону, оскільки Офіс Генерального прокурора ще не створений.

На переконання колегії суддів, позивач розумів наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення із підстав, передбачених Законом №113-IX. В іншому випадку, позивач мав право не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації, чого останнім зроблено не було.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №240/7852/20 колегія суддів прийшла до висновку, що законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Відповідно, неявка позивача для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та неподання ним при цьому заяви про перенесення тестування у встановлений Порядком №221 спосіб, є безумовною правовою підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Іншого, окрім зазначеного вище, рішення прийняти не було правових підстав.

На виконання п. 17 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Відповідно до пп. 2 п. 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Щодо правомірності чи протиправності оскаржуваного наказу Генерального прокурора України від 15.11.2019 №1543ц про звільнення позивача, прийнятого на підставі рішення кадрової комісії №1, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Підпунктом 2 п. 19 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Колегія суддів зауважує, що вказані норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.

На підставі рішення кадрової комісії, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону №1697-VII наказом Генерального прокурора України від 15.11.2019 №1543ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 20.11.2019 .

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуваний наказ Генерального прокурора України від 15.11.2019 №1543ц прийнятий на підставі та відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади.

Колегія суддів погоджується з позивачем, що запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України, дійсно, певною мірою є втручанням у приватне життя особи прокурора у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Однак таке втручання у даному конкретному випадку прямо передбачено законом і переслідує ціль відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України. Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співставною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20.01.2016 №1-в/2016.

Суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження одного з етапів атестації, з правилами якої він погодився, подавши відповідну заяву, натомість, як вказано вище, відкликання такої заяви чинними нормами не передбачено. Втім за наслідками неявки особи на певний етап процедури атестації тягне за собою прийняття рішення про не успішне проходження такої атестації.

Отже, доводи, зазначені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, крім того допущені порушення норм матеріального права призвели до неповного з`ясування обставин справи, та передчасного висновку про необхідність скасування оспорюваних рішень відповідачів.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, при цьому неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії №1, про поновлення на посаді, у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 18.02.2026

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

О.О. Беспалов