Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №620/2205/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2205/25 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2025 року позивач - ФОП ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, яким просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2024 року №18520/Ж10/25-01-09-01-02 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3 257 602,00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ФОП ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не надано належної оцінки співмірності, необхідності, достатності та розумності таких витрат.

Апелянт наголосив, що даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка до розгляду справи значного обсягу юридичної і технічної роботи для адвоката. Крім того в акті прийому-передачі послуг від 13 жовтня 2025 року відсутній чіткій розрахунок виконання послуг і вартість кожної окремо, а вартість участі в судовому засіданні вказана без врахування часу їх проведення.

Позивач подала до суду відзив відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доводи апелянта є необґрунтованими та не спростовуються висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року задоволено позов ФОП ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 22 листопада 2024 року №18520/Ж10/25-01-09-01-02, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 15140,00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задоволено частково, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року змінено в мотивувальній частині, в іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року залишено без змін.

Відповідно до змісту позовної заяви, докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

16 жовтня 2025 року представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення до якої останнім долучено договір про надання правничої (правової) допомоги від 05 листопада 2024 року, додаткову угоду від 13 жовтня 2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 05 листопада 2024 року, акт прийому передачі наданих послуг від 13 жовтня 2025 року, платіжні інструкції від 06 листопада 2024 року №74 та від 09 березня 2025 року №150.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 8000,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В силу приписів ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу зазначених норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати належать компенсації стороні, що не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 1.1 договору про надання правничої (правової) допомоги від 05 листопада 2024 року укладеного між адвокатом Трубою А.В. та ФОП ОСОБА_1 адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

Пунктом 4.2 вказаного договору визначено, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Відповідно до додаткової угоди від 13 жовтня 2025 року вартість послуг (гонорар адвоката) за вказаною додатковою угодою складає 95000,00 грн, тобто гонорар встановлений у фіксованому розмірі. За наслідком надання правової допомоги згідно цієї додаткової угоди, сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг, у якому зазначається перелік фактично наданої правової допомоги.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 13 жовтня 2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 05 листопада 2024 року адвокат надав, а ФОП ОСОБА_1 прийняла наступні послуги: здійснення правового аналізу та вивчення наданих замовником документів, існуючої судової практики та висновків Верховного Суду з цього питання, підготовка та направлення адміністративного позову до Чернігівського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2024 року №18520/Ж10/25-01-09-01-02 про застосування штрафних (фінансових санкцій) у сумі 3257602,00, підготовка доказів, що подаються до позовної заяви, підготовка відповіді на відзив та додаткових пояснень, участь в судових засіданнях по справі - 95000,00 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій від 06 листопада 2024 року №74 позивачем перераховано на рахунок Труби А.В. кошти в розмірі 40000,00 грн, від 09 березня 2025 року №150 позивачем перераховано на рахунок Труби А.В. кошти в розмірі 55000,00 грн, призначення платежу: за юридичні послуги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в даній адміністративній справі ціна позову складає 3257602,00 грн., а тому враховуючи принцип співмірності, обґрунтованості та складності справи, обсяг опрацьованого адвокатом матеріалу та участі в судових засідання, а також враховуючи заперечення ГУ ДПС у Чернігівській області, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про присудження на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, що позивачем не оскаржується.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не врахованого того, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката є завищеним, а підготовка справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки з урахуванням наданих відповідачем заперечень судом першої інстанції зменшено розмір зазначених витрат більше ніж у одинадцять разів.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на відсутність чіткого розрахунку часу наданих послуг та їх вартості в акті прийому-передачі послуг, оскільки додатковою угодою від 13 жовтня 2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 05 листопада 2024 року встановлено гонорар у фіксованому розмірі.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 252, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку

Повне рішення складено "18" лютого 2026 року.